Раді Вас бачити!

========== 32 ==========

Антелю вистачило всього кілька секунд, щоб оцінити ситуацію. Фантарілель лежав без свідомості, а я розмовляла зі старшим магом і мене здивувало, що мій чоловік злегка схилив голову в поклоні, ніби вітаючи когось важливого. Мені це здалося дивним, Антель не може знати цього ровена.

Поки я задумалася про це, Антель, у вже звичному жесті, склавши руки за спиною, вільною ходою підійшов до мене. Уважно вдивлявся в мої очі довгі секунди, я ж старанно відводила свій погляд, почуття сорому незрозуміло чому заповнило всі мої думки. Мені ніби стало соромно за те, що щойно чоловік покинув палац, я втекла під сумнівним приводом. І тут уже мою голову відвідала здорова думка, може, варто було запитати Антеля, може, поясни я йому, як це важливо для мене, він би мене відпустив?

Але, як то кажуть, гарна думка приходить після. Так, здається, кажуть?

Антель різко притиснув до себе і схопив мене за обличчя, бажаючи нарешті, щоб я подивилася в його очі. Ще 5 хвилин тому я думала, що все роблю правильно, але з появою Антеля все раптом змінилося.

- Нічого не хочеш мені сказати, моя імператрице? - холодний і навіть злий погляд, а в голосі метал, ніби ранить.

- Я... я, - та що таке зі мною? Ніби всі думки з голови повилітали. Я не змогла вимовити більше ні звуку. Антель насупив брови і вже відкрито показував мені свій гнів, у мене навіть коліна затремтіли. Ефект ще посилювався від того, що холодні пальці Антеля дедалі сильніше стискали моє підборіддя.

- Виходить, я помилився, коли подумав, що кохаєш ти Ванзеля, Фантерілель - твій вибір? - владні ноти в голосі, звинувачувальній промові чоловіка не відразу дійшли до мене за змістом. Я навіть не зрозуміла, як поглядом намагалася подивитися на те місце, де лежав Фаль, я не зрозуміла, до чого тут він!

Мої спроби були помічені чоловіком і лише ще більше розлютили його. Він рикнув і відпустив мене, навіть майже відштовхнув від себе.

- До чого тут Ванзель? Про який вибір ти говориш? - Потрібно було прояснити це питання. Я навіть забула про старого, мене лякав настрій Антеля.

- Не вдавай із себе дурепу, ти ж знала, що в палаці вам цього робити не можна, і тому знайшла це місце! Але ти не врахувала одного: наш шлюбний браслет перенесе мене в будь-яке місце в цьому світі, я знайду тебе де завгодно. Ти геть не уявляєш, якою сильною магією ми пов'язані! - ну чудово, хотіли позбутися одного закляття, а за фактом влізли в ще одне... Так, стоп! Чого це мені не можна робити?

- Так, я, може, й не права була, що не запитала в тебе, але я подумала, що ти будеш проти, а це дуже важливо для мене, зрозумій!

- Який чоловік буде "за", якщо його дружина хоче бути з іншим! Це безглуздо!

- Що? З яким іншим? - отетеріла я.

- Щойно інший чоловік переступив поріг наших покоїв, магія сповістила мене, - будучи холодним і емоційно стриманим, Антель здивував мене, нервово вказавши рукою на непритомне тіло Фаля, - До сих пір срібна аура закляття висить, вказуючи, що саме його ти привела до нашої спальні, тож припини вдавати із себе дурепу, Нінель, тобі це не пасує! І мене провести в тебе не вийде!

Я стояла як громом вражена. По-перше, я в шоці від побачених уперше настільки живих емоцій мого чоловіка, раніше я бачила їх лише коли ми займалися коханням. А по-друге, я не могла навіть припустити те, про що подумає Антель. Значить він зараз сердиться від того, що думає, ніби я йому зрадила, ну або намагалася?

А про ровена ми всі благополучно забули зараз.

- О, Боги, Антель! Ти думаєш я тобі зрадила? - навіть ці слова мені важко давалися, - Як ти міг подумати таке?

- Спочатку срібне сяйво на ньому, і твій нібито "друг" зараз непритомний. Його зараз або відкат від закляття шлюбної клятви вбиває, яку ти хотіла порушити, або клятва, що він дав мені про вірність.

-...

- Або ти хочеш сказати, що він просто спить? - знову дивує мене Антель своєю емоційністю в голосі, руки ж його знову за спиною. Навіть не уявляю, як сильно він зараз стримується.

- Антель! Я не зраджувала тебе і робити цього не збиралася! - повільно й упевнено промовила я, - Фаль зараз непритомний зовсім з іншої причини. Тільки вислухай мене зараз спокійно, добре? - Антель усе ще був насуплений, не вірячи до кінця в мої слова, але все ж стримано кивнув.

- Між мною і Фантарілелем ніколи нічого не було і не буде. Я люблю його як друга і тільки. І я справді була не права, що не сказала тобі цього, я просто боялася, що ти заборониш. Я забрала в тебе свій камінь спорідненості, щоб розшукати ось цю людину, - я одразу ж повернулася до ровена і трохи присоромилася, адже весь цей час старий чекав і мовчав.

- О, мені було навіть цікаво, чим закінчиться ваша сімейна сварка, стільки років на самоті тут, що навіть заздрю вам молодим, не пам'ятаю вже себе в такому віці. - добродушно відповів старий, я почервоніла і знову подивилася на чоловіка, той чекаючи на мене дивився.

- Це єдиний Ровен, що залишився в живих! Тільки він може пояснити мені нашу магію. Адже я нічого не знаю про нашу родову магію. Батько мав розповісти мені все про неї після мого 16-річчя. Але я залишилася сама з такою величезною силою, яку стримувати мені дуже важко, - я перевела подих, а Антель схрестив руки на грудях і тепер уже похмуро дивився на мене.

- Антелю, вибач! Справді пробач, що не сказала, я справді подумала, що ти можеш мене не пустити, у нас із тобою занадто складні стосунки... Іноді я просто не знаю, як поводитися. - я неквапливо зробила крок до чоловіка.

- Твоя недовіра ранить гірше за будь-яке закляття, але частково я розумію, чому ти так вчинила. Я все ще серджуся, але говорити про це тут я більше не хочу. Вибачення будеш просити в мене в наших покоях. А зараз не варто більше випробовувати терпіння такого шановного мага. - Антель переплів наші пальці, і ми пішли до того самого будиночка, де на ґанку сидів старий маг. У наш бік він не дивився, але я була рада, що він дозволив нам поговорити з Антелем, і схоже, зараз і він сам налаштований на розмову.