Раді Вас бачити!

======== 62 ==========

День минув швидко і плідно. Я дуже швидко втомилася, потік народу був нескінченний. Щойно люди дізналися, що аудієнцію проводитиму я, то вирішили спробувати удачу бути почутими, і я справді була готова їх вислухати. Скарбниця імперії трохи зменшилася, я без жалю віддавала гроші тому, хто їх потребував. Бідні батьки просили грошей оплатити лікаря доньці чи синові, у таких випадках віддавала розпорядження видати потрібну суму негайно.

Оскільки люди все йшли і йшли, довелося оголосити про продовження аудієнції на цілий тиждень.

Все ж вагітність дає своє, і навіть магія всередині мене не змогла вічно підживлювати мій організм енергією. Після першого дня я спала як убита. Як і після другого, і після третього. Нескінченний потік людей тривав, а я не могла дозволити собі піти, хоч і втомилася.

Увесь тиждень я стійко вистояла, і голова моя боліла від кількості проблем, що склалися на плечі звичайних громадян. Якби їх раніше вирішили, їх би не було в такій кількості. Мені й місяця не вистачить, щоб потік людей вичерпався. Тому стійко витримавши тиждень, я залишила лише два дні на тиждень на аудієнцію з народом. Звичайно ж, Антель найбільше наполягав на ухваленні такого рішення.

Наступний тиждень дався мені легше. Тільки от не дуже сподобалося заглиблюватися в усі палацові інтриги: у суперництво фрейлін та зневажливі погляди колишніх коханок, про які я дізналася від тих же фрейлін. Вони першими покинули палац.

А ще мені став дошкуляти власний чоловік. Йому раптом захотілося розмовляти зі мною. А я все, перегоріла, мені більше цього не потрібно.

- Ось ти де, моя Сніжинка, моя холодна леді! - Антель знову знайшов мене. Порівнявшись зі мною, він стримано поцілував тильний бік моєї долоні, він ніби знає, що не варто зараз так різко вриватися в мій особистий простір.

- Ти щось хотів? - притримуючи руку на животі й запитально піднявши брову, холодно подивилася на чоловіка.

- Ти навіть не привіталася зі мною? - не вгамовувався Антель, і я була здивована почути в його голосі грайливість.

- Ну привіт.

- А зараз ніби послугу мені зробила, - я зупинилася і злобно втупилася на нього.

- Що ти хочеш?

- Нічого, я просто цілий день тебе не бачив, за минулий тиждень я взагалі мовчу. - Я хмикнула і пішла далі.

- Ти, між іншим, не тільки народу потрібна, як імператриця, ти ще потрібна мені... як дружина.

- На що це натякає твоя нахабна імператорська персона? - я була обурена і сповільнила крок.

- На те, що я, звісно, радий, що ти з таким завзяттям почала виконувати обов'язки імператриці, хоч я і проти цього, поки ти носиш дитину, але я також жадаю пізнати тебе, Нінель, я хочу стати ближче. Може, навіть розраховую на поцілунок? - я різко зупинилася і подивилася на лукавий погляд Імператора, до цього моменту він тримав руки за спиною.

- Ти не посмієш! - з претензією заявила я, вдивляючись у його безсоромні очі, те, що я побачила в них, мені не дуже сподобалося. Якийсь хижий погляд, що я інтуїтивно стала відступати назад. Антель же, навпаки, став повільно скорочувати між нами відстань. Я спиною притулилася до стовбура дерева, чоловік цим скористався, розставивши руки з боків від моєї голови, він наблизився до мене. Хотілося зберегти байдужість, але зробити це було все важче. Моя стіна починала тріщати по швах, коли Антель нахилявся все ближче до мого обличчя. На язиці крутилися образливі зауваження, але те, що сиділо глибоко всередині мене, бажало цієї близькості, тому мовчала і я.

- Що конкретно, Неллі? - Антель перейшов на низький, зворушливий тон, мурашки побігли по спині, мене став затягувати небесний вир його очей.