Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
========== 13 ==========
Своїм потужним тілом мене буквально втиснули в стіну. Антель виставив руки біля моєї голови, повністю перекривши шлях до мого відступу. Гаряча хвиля сколихнула мою свідомість. Прокляття. Він занадто близько, від того такі бажані його вуста. Бісова магія, цей магнетизм зводить з розуму! Як же складно тримати себе в руках.
- Неллі... - прошепотів Антель, уткнувся обличчям у моє волосся і глибоко вдихнув.
- Як же ти пахнеш, дівчинко моя! - голос тихий, із хрипотою, у мене мурашки побігли від його тембру. Важко міркувати, коли його близькість зводить з розуму.
- Антелю! - набралася сил і ткнула долоньки в його груди. Важке дихання і серце, що голосно б'ється, немов відбилося і на мені. - Перестань так поводитися. Це все ця клята магія! - спробувала відштовхнути від себе імператора, але зробила лише гірше, Антель гаркнув, і впився вустами в мої вуста. На опір сил більше не було. Який бажаний був цей поцілунок! Сама обвила руки навколо шиї імператора, сама притиснулася ближче. Антель показував свою перевагу в поцілунку, як же приголомшливо він цілувався. Внизу живота розгоралася іскра бажання, руки блукали по тілу. Імператор навіть встиг спустити мій ліф і приголубити мої груди.
Поцілунки стали спускатися нижче, і незабаром мій сосок був у полоні язика Антеля. Хвиля задоволення прокотилася по всьому моєму тілу, потім стогін і ще один. У животі пожежа, так хочеться чогось більшого...
Антель знову мене цілує, рукою м'яко масажує мої груди, іншою рукою опускається на мою м'яку півкулю попи та стискає її, черговий стогін, і мою ногу, за допомогою Антеля, закинуто йому на спину. Сам же імператор, не соромлячись, мне поділ моєї сукні, щоб дістатися до бажаного. А я також згораю від бажання. І з великими труднощами намагаюся зняти марево пристрасті.
- Антелю... о, Боги, ... Ні! - сповнена рішучості я все ж відштовхнула від себе Антеля. Його біла сорочка наполовину розстебнута, ґудзиків немає, а на грудях червоні сліди... це що, моя робота?
Сам імператор із розпухлими від пристрасті вустами і затуманеним поглядом дивився на мене. Груди важко здіймалися, а в штанях утворилася пристойна випуклість.
- Ти краще відійди від мене подалі, ти не можеш чинити опір магії татуювання і втрачаєш контроль! - сяк-так привела себе до ладу й майже прийшла до тями.
- Ніби ти можеш... - фиркнув Антель і знову притиснув мене до себе, тільки цього разу м'яко притягнув мене до себе, і я не чинила опору, у цьому його жесті була ніжність, а не порив пристрасті, мені хотілося думати, що це було щиро, а не знов продиктовано магією.
- І я не можу, від того і піддаюся тобі і падаю разом з тобою у вир з головою, але все ж таки мені вдається оговтатися, хоч ти щоразу все ближче підбираєшся до моїх трусиків, - на мої слова і АКмператор посміхнувся, дідько, це зовсім не та розмова і не той настрій, з яким я хотіла покинути кабінет.
- Антелю, це все не те! Мене, між іншим, мало не вбили! А ти схильний вірити, як завжди, кому завгодно, але не мені! - намагаюся вирватися з його обіймів, але мені цього не дозволяють.
- Я готовий вірити тобі! І за такий замах на Кориль чекає смерть! Як ти хочеш, щоб це було зроблено? - безпристрасно дивився на мене Антель, знову лід у його очах, жодних емоцій, і після сказаної фрази мене все-таки відпускають, сам же Антель відходить на кілька кроків назад і попою упирається у свій стіл, руки складає на грудях, чекаючи на відповідь, а мені не подобається така швидка в ньому мінливість. Мені здається це нещирим.
- Ой, та облиш! Я знаю, що ти не підеш на це! Коріль твоя коханка, до того ж дочка твого воєначальника, ти не зробиш цього!
- По-перше, колишня коханка! А по-друге, мені байдуже, чия вона дочка, замах на мою наречену карається стратою, причому негайною. Тому я запитую, якої смерті ти їй хочеш? - усе це було сказано так байдуже, жоден м'яз не ворухнувся на його обличчі, холод у погляді, холод у голосі...
- Я не бажаю їй смерті і не хочу, щоб хтось помер з моєї вини, я просто хочу, щоб ти вірив мені. Ця ситуація була для мене уроком, надалі я буду обережна навіть у стінах твого палацу, просто я хотіла справедливості і мене обурила настільки нахабна брехня з боку Кориль.
- У стінах мого палацу завжди безпечно, а щодо Кориль я вже все вирішив... - ніби відрізав імператор.
- Що вирішив? Як убити її? Ні, Антелю, я цього не хочу! Відправ її за межі імперії, прошу. Адже я жива, і якби не Остель, то мене б урятувала моя родова магія... напевно... - уже трохи тихіше додала я.
- Що тебе не влаштовує?
- Мені незрозуміло те, як швидко ти змінив своє рішення, мені здається, ти і далі мені не віриш....
- Вірю, я ж тобі вже сказав!
- Тоді повір і в те, що твій батько вбив моїх батьків за допомогою старовинного Артефакту, який приніс йому твій маг Мантей, намагався витягнути нашу магію і...
- Досить! - заричав Антель, у кабінеті раптом стало нестерпно холодно, я обхопила свої плечі руками. Злякано подивилася на оскаженілого Антеля, мені стало до глибини душі прикро, що він навіть слухати не хоче.
Антель заборонив піднімати цю тему, а я не можу так! Що ближче ми стаємо одне одному, то більше я хочу довести свою правду. Зараз же від його крижаного тону і гучного вигуку мені хочеться сховатися. Я бачила Антеля в такому стані всього раз, він лякає мене таким.
Такого холодного погляду я більше не витримую, повертаюся і смикаю двері, але ручка заледеніла настільки, що навіть не повертається. Помах моєї руки... потік магії, вогонь у моїх очах, і двері просто розплавилися, а я втекла геть. У свої покої. Сльози застилали очі і єдине, що мені зараз хотілося, це розплакатися.
