Раді Вас бачити!

Спальня Віктора була простора, з високими стелями й важкими портьєрами кольору темного вина. Стіни обшиті панелями з темного дерева — горіх, мабуть, — блискучі від лаку. Ліжко посередині — широке, з різьбленим узголів’ям, чорні шовкові простирадла, подушки акуратно розкладені. На тумбочках — дві лампи з матовим склом, світло тепле, приглушене. У кутку — камін, вогонь уже горів, потріскував тихо. Запах — суміш дров, дорогого одеколону й чогось металевого. Вікно зашторене повністю — ні місяця, ні вулиці. Тільки вони двоє.

Віктор стояв біля каміна. Без костюма. Тільки чорні штани з тонкої тканини, сорочка розстебнута до середини грудей. Волосся трохи скуйовджене. Він дивився на Анрі, коли той увійшов, і нерішуче застиг біля дверей.

— Заходь, мій хлопчику.

Анрі ступив уперед. Двері за ним зачинилися самі. Шовкова сорочка, яку дав Віктор, уже прилипла до спини від поту. Вона просвічувала — видно було контури тіла, рожеві соски, що затверділи від бажання й від самого погляду Віктора. Штани сиділи низько на стегнах. Анрі відчував, як жар тічки пульсує внизу живота — вже не хвилями, а постійним, нестерпним ритмом. Виділення уже стікали по внутрішній стороні стегон — тихо, гаряче. Він стискав ноги, намагаючись не дати цьому вийти назовні.

Віктор повільно підійшов до нього. Простягнув руку — торкнувся щоки Анрі, потім потилиці. Пальці пройшлися по волоссю, стиснули легенько.

— Ти прийшов.

Анрі кивнув. Голос не слухався. Тільки хрипке дихання.

Віктор нахилився. Губи торкнулися скроні — знайомий жест. Потім спустилися нижче — до шиї, до місця, де бився пульс. Анрі здригнувся всім тілом. Віктор відчув це. Усміхнувся в шкіру.

— Перший раз, — прошепотів він. — Я знаю.

Він повів Анрі до ліжка. Не тягнув — просто тримав за руку. Анрі йшов слухняно. Сів на край. Віктор став перед ним. Розстебнув ще два ґудзики на своїй сорочці. Груди відкрилися — широкі, з легким волоссям, м’язи напружені.

— Лягай, — сказав тихо.

Анрі ліг. На спину. Руки вздовж тіла. Віктор нахилився над ним. Підтримався на ліктях — не тиснув вагою. Губи знову знайшли скроню. Потім — губи хлопця. Поцілунок був повільний, обережний. Віктор не квапився. Язиком провів по нижній губі, потім увійшов — м’яко, досліджуючи. Анрі відчув, як у роті з’явився його смак — солонуватий, теплий. Він не знав, що робити. Просто відкрився. Відповів — ніяково, невпевнено.

Віктор відірвався. Провів губами по шиї — вниз, до ключиці. Зупинився на нашийнику. Поцілував метал. Потім — шкіру під ним.

— Розстебни сорочку, — наказав він.

Анрі підвів руки. Пальці тремтіли. Розстебнув ґудзики — один за одним. Сорочка розійшлася. Груди відкрилися — бліді, з рожевими сосками, що вже стояли. Віктор нахилився. Взяв один сосок у рот — повільно, язиком обвів, потім злегка посмоктав. Анрі вигнувся. Стогін вирвався сам — тихий, зламаний.

Віктор підвівся. Зняв свою сорочку повністю. Потім штани — повільно, не поспішаючи. Член уже стояв — великий, з вузлом у основі, що тільки починав набухати. Анрі дивився — широко розплющеними очима. Страх змішався з бажанням.

Віктор повернувся до нього. Зняв штани з Анрі — одним рухом. Трусики були мокрі від видулень. Віктор провів пальцями по внутрішній стороні стегон — зібрав вологу, підніс до губ, лизнув. Анрі здригнувся.

— Ти готовий, — сказав Віктор. Голос хриплий.

Він ліг зверху — обережно, не тиснучи. Коліном розвів ноги Анрі. Пальці пройшлися по входу — один, потім два. Анрі стиснув простирадло. Боляче — але добре. Тіло саме відкрилося. Віктор рухався повільно — розтягував, готував.

— Дивись на мене, — прошепотів він.

Анрі дивився. Зелені очі в сірі. Віктор увійшов — повільно, сантиметр за сантиметром. Анрі відчув, як його розкривають — гостро, але не боляче. Тільки повнота. Тільки тепло. Коли увійшов повністю — зупинився. Дихав важко.

— Добре?

Анрі кивнув.

Віктор почав рухатися — повільно, глибоко. Кожний поштовх — точний, контрольований. Анрі стогнав — тихо, уривчасто. Тіло відповідало — стискалося навколо нього, просило більше. Віктор прискорювався — не різко. Пальці стиснули стегна Анрі. Потім — один поштовх сильніший. Вузол почав набухати.

— Я зав’яжу тебе, — прошепотів Віктор. — Ти хочеш?

Анрі кивнув. Швидко, відчайдушно.

Віктор увійшов глибше. Вузол розбух — повністю. Зафіксував їх разом. Анрі закричав — коротко, високо. Оргазм накрив миттєво — хвилями, без зупинки. Віктор тримав його — міцно, але не боляче. Сам кінчив — тихо, глибоко всередині.

Вони лежали так — з’єднані. Віктор гладив волосся Анрі. Поцілував скроню.

— Мій хлопчик, — прошепотів він.

Анрі заплющив очі. Тіло тремтіло від післясмаку. Розум — порожній.

Він не думав про батьків. Не думав про пігулку.

Він просто лежав.

І відчував, як вузол тримає їх разом.