Раді Вас бачити!

Святослав перекинувся на спину і ліг поруч із нею. Він відвернув голову до багаття і мовчки спостерігав, як вогонь грає у напівтемряві кімнати.

Дівчина лежала нерухомо, слухаючи, як її серце поступово заспокоюється. Поки світ перед очима поступово ставав чіткішим, дзвін у вухах зник, а легке запаморочення минуло. 

Потім вона повернулась до нього. Вікторія облокотилась на лікоть і обережно торкнулась його плеча. Він залишався спокійним і байдужим, навіть на мить не перевів на неї погляду.

Вона посміхнулась. Дівчина лягла на нього, обвивши стрункими ногами його стегна і міцно обнявши за плечі. Потім заглянула в його блакитні очі, які переливались неймовірними іскрами, коли він подивився на неї.

Вікторія увірвалась в його поцілунок, щільно притискаючи своє тепле тіло до його холодного. Він ніжно провів руками по її спині, опускаючись до її сідниць і лагідно пестячи її тіло. Дівчина відірвалась від поцілунку і знову заглянула в його блакитні очі.

— Святе, між нами нічого не було, — рішуче та різко промовила вона.

Хлопець завмер від такої несподіваної заяви. Вона опустила очі та тихо додала:

— Так, Матвій поцілував мене… і все, — вже менш впевнено промовила вона. — Я не дозволила, щоб було щось більше.

— Як ти зрозуміла, що я здогадався? — розгублено спитав він.

Вона посміхнулась.

— По тому, як ти кохав мене, — знову заглянула в його очі. — Коли ревнуєш, ти стаєш диким під час сексу.

Святослав ніжно провів рукою по її щоках, відкидаючи русяве волосся з обличчя.

— Я тобі зробив боляче? Прости… Я не міг себе стримати… я…

Хлопець не договорив. Вона знову увірвалася в нього поцілунком. Він лежав нерухомо, повністю віддаючись її контролю. 

Вікторія обережно відірвала свій поцілунок, відчуваючи, як він міцно притискає її до себе.

— Ну що ти, мені було дуже добре, — посміхнулась вона.

Вона знову замовкла, а потім нарешті наважилась продовжити.

— Матвій накинувся на мене так неочікувано… Я розгубилась… Я не очікувала, що він…

Знову замовкла: сльози, які вже давно підступали, не давали їй договорити.

— Тихіше, моя крихітко, — ніжно промовив він. — Не плач, моя дівчинко.

Він провів долонею по її обличчю і посміхнувся.

— Ти не винна. Тобі немає в чому переді мною виправдовуватись.

Дівчина нічого не відповіла. Вона лише поклала голову на його груди й міцно обняла його. Закривши очі та видихнула з полегшенням.

— Ти правда мені віриш? — невпевнено прошепотіла вона.

— Я тобі завжди буду вірити, — тихо промовив він.

Святослав гладив її по голові, перебираючи довге волосся.

— Ти не залишилась з ним, а прийшла до мене, зайнялася коханням зі мною і зараз лежиш голісінька саме в моїх обіймах…

Вона різко підняла голову та подивилась на нього, не відриваючись від його обіймів.

— Так, я лежу зараз гола саме у твоїх обіймах, — впевнено та голосно промовила вона.

Хлопець помітив, з якою пристрастю вона це сказала, і як її зіниці розширились.

— Святе, я хочу тебе ще… Ти навіть не уявляєш, як я знову тебе хочу.

Вікторію знову охопила хвиля збудження, що накрила її. Він лукаво подивився на неї й завмер в очікуванні. Вона знову поринула в його поцілунок, горячи від солодкої напруги, і стогнала ще до початку їхнього нового танцю кохання.

Це так його завело, що він схопив її за волосся і відсохнув від себе. Вона, важко дихаючи, жалібно подивилась на нього.

— Хочеш мене? — тихо спитав він.
— Так… хочу… — задихаючись, промовила вона.

Святослав знову потягнув її за волосся, трохи відкинувши голову назад. Перед ним відкрилася її зваблива шия, що так і манила його. Та він ледве стримував себе, щоб не почати першим. Він бачив, як вона його бажала, і хотів, щоб вона сама проявила ініціативу.

— Скажи це ще раз, — посміхнувся він.

Його рука обережно перемістилася на її шию й легенько притиснула її. Вікторія поклала свої руки на його і жалібно простогнала:

— Святе… — ледве вимовила. — Будь ласка…

Хлопець не відпускаючи руки з її шиї, притягнув її до себе й суворо промовив:

— Я хочу від тебе це знову почути.

— Я хочу тебе… — збиваючись на подиху, прошепотіла вона. — Дуже сильно хочу.

Він посміхнувся й легенько розслабив руку. Його дотик ковзнув від її шиї до грудей, і обережно стиснув їх. Вікторія заплющила очі та закусила губу, коли відчула його ласки — ті, що повільно зводили її до солодкого блаженства.

— Покажи мені, як сильно ти мене бажаєш, — прошепотів він. — Я хочу відчути це…

Її серце забилось частіше, і між ними промайнула невидима нитка бажання, що тягнула їх одне до одного.

Вікторія розплющила очі й спокусливо подивилась на нього. Повільно ковзнула руками до його грудей, впиваючись нігтями в холодну плоть. Від її дотиків він здригнувся — від тих повільних, звабливих прелюдій, які вона почала на ньому виплітати, немов тонку, небезпечну магію.

Дівчина притиснулась стегнами до нього, відчуваючи його збудження. Вона ще не зливалась з ним повністю, та навіть цього було достатньо, щоб він тонув у відчуттях, відчуваючи тепло її тіла на собі. 

Ледь розвівши ноги й знайшовши найчутливішу точку, вона повільно, майже звабливо почала рухатись, ковзаючи по ньому, відчуваючи, як його тіло напружується під її владою.

Її нігті ще глибше впивались в його груди, залишаючи на шкірі гарячі сліди. Коли з її вуст почали зриватись дедалі відвертіші звуки, він накрив їх поцілунком, змушуючи стихнути, аби тиша замку не зрадила їх. Вікторія заплющила очі й ніжно обійняла його за плечі, віддаючись новій хвилі відчуттів.  

Раптом її тіло затремтіло, вона ще міцніше притиснулась до нього, і кульмінація розлилась по ній повільною, п’янкою хвилею. Відірвавшись від його губ, вона дозволила вирватись останньому, зірваному відчуттям стогону.

Дівчина повністю розслабилась, поклала голову йому на груди та ніжно обійняла, тихо промовивши:
— Я хочу ще…

Святослав засміявся.
— Ти сьогодні якась ненаситна.

— Тобі це не подобається? — усміхнулась вона.

Він ніжно почав пестити її спину та  прошепотів їй на вухо:
— Крихітко, мені дуже подобається, як ти хочеш мене знову і знову.

Вікторія підвелась й заглянула в його блакитні очі, сповнені тихої ніжності, й ледь чутно прошепотіла:
— Не хочу, щоб ця мить між нами закінчувалась.