Раді Вас бачити!

Вікторія вийшла з торгового центру, усміхнена й наповнена енергією. Вона пробігла кілька метрів, розправила руки, не випускаючи троянд та закрутилась, мов дитина.

Святослав не відводив від неї погляду. Він дивився на неї та посміхався. Раптом вона зупинилась, прижала білі троянди до грудей і, сяючи, вигукнула:

— Нарешті! Ти відчуваєш цей запах?

— Так… — невпевнено промовив він. — Пахне морозом… Зима скоро.

— Та ні, — сміялась Вікторія. Вона підійшла ближче, заглянувши йому в блакитні очі. — Пахне свободою, — загадково промовила вона. — Тобі цього не зрозуміти.

Святослав посміхнувся. Йому подобався різкий контраст у її настрої, який зараз перед ним розкрився. Лагідно взяв її обличчя в долоні та тихо прошепотів:

— Я дуже радий, що допоміг тобі звільнитись.

Вікторія відповіла усмішкою. Вона відчула, як його губи повільно наближаються, і закрила очі, завмираючи в очікуванні. Коли вони торкнулись її губ, здавалось, що світ навколо розтанув, залишивши лише ніжність цього дотику. Поцілунок був таким турботливим і щирим, що здавалось, ніби щастя розкриває крила і підіймає її у височінь, де немає ні часу, ні ваги — лише цей момент, вони двоє і холодне тепло одне одного.

Різко вона відірвалась від його поцілунку. Святослав розгублено дивився на неї — він не очікував цього. Та коли зустрів її загадковий погляд, відчуття радості й передчуття миттєво охопило його.

Дівчина турботливо взяла його за руку і тихо прошепотіла:

— Ходімо.

— Куди? — спитав він.

— Це секрет, — сміялась вона.

Вона міцніше стиснула його руку і повела у невідомому напрямку.

Святослав слухняно йшов за Вікторією. Вона вела його крізь усе місто самими темними закутками. Він не смів запитувати нічого, щоб не зіпсувати її запалу, і водночас його охоплювала цікавість: що ж вона задумала?

Вони піднялись на дах високої будівлі. Будинок був старий, вікна темні, напевно тут уже давно ніхто не жив. Та з даху відкривався неймовірний вид.

Нічне місто переливалось міріадами вогнів, які танцювали у темряві, створюючи відчуття чарівної казки. Особливо вражав величезний годинник, його циферблат сяяв різнокольоровими вогнями, додаючи краєвиду відчуття магії та незабутньої краси. Кожна деталь цього нічного видовища здавалась живою, ніби саме місто хотіло привітати їх своєю величчю та таємничістю.

Вікторія підійшла до краю парапету і сперлась на нього.

— Це моє улюблене місце. Я часто сюди приходжу, — проговорила вона, широко відкривши очі. — Правда, тут гарно?

Святослав посміхнувся. У ту ж мить піднявся сильний вітер і обгорнув її, додаючи сцені особливої магії. Вікторія виглядала неймовірно чарівною, і Святослав не міг відвести від неї очей. Він підійшов до неї та лагідно обійняв її ззаду, а вона, притискаючись спиною до його грудей  ще більше  заспокоювалась.

— Дуже гарно, — тихо прошепотів він. — Але саме ти — найгарніше створіння, яку я коли-небудь бачив у своєму житті.

— Який ти брехун, — засміялась Вікторія.

Святослав посміхнувся та ще міцніше притиснув її до себе.

Вона опустила очі та обережно поправляла пелюстки троянд.

— Я так вдячна, що ти подарував мені троянди саме цього кольору… — її голос став м’яким, трохи сумним. — Ти навіть не уявляєш, як я хочу, щоб моя троянда стала білою. Бо якщо вона залишиться червоною, я залишусь Покликаною… і тоді здійсниться Пророцтво.

Дівчина замовкла. Важкий ком здавив горло, і слова не хотіли виходити.
Вона відчула, як він розстебнув свою куртку та обережно закутав її у свої холодні обійми ще сильніше.

— Я знаю, ти боїшся його, — тихо промовив він. — Є ймовірність, що саме він може вбити тебе, але …

Вікторія різко його перебила:
— Я зараз не хочу говорити про Віктора.

Вона обережно поклала білі троянди на парапет і різко повернулась до нього.
— Я зараз хочу говорити лише про нас, — її очі раптом засяяли. — Точніше… не лише говорити.

Вікторія повільно розстебнула блискавку своєї куртки та подивилась на нього з непереборним бажанням в очах. Святослав завмер. Дівчина кинула куртку в сторону та грайливо закусила губу.

— Віка, — суворо промовив Святослав, — ти хочеш це робити тут, на даху?

— А ти хіба не хочеш? — лукаво посміхнулась вона.

Святослав нахилив голову та відповів усмішкою:
— Я тебе завжди хочу.

— Тоді що тебе стримує? — тихо прошепотіла вона.

В цю мить Вікторія запустила руки назад за голову і повільно розплутувала своє зібране волосся. Довгі локони спадаючи чарівною хвилею по плечах. Вона робила це звабливо, неначе навмисно зачаровуючи його. 

Коли волосся повністю розплелось, легкий вітер ніби за командою розвіяв його, надаючи їй ще більшої витонченості та грації.

Вікторія помічала, як Святослав милується нею, і це пробуджувало її ще сильніше з кожною миттю. Вона торкнулась його куртки, різким рухом зняла її і відкинула в сторону.

Коли її руки опинились під його футболкою, він закрив очі, відчуваючи хвилю задоволення. Її пальці ніжно ковзали по його торсу, повільно підіймаючись вгору. Ще мить — і вона зірвала з нього футболку.

Святослав розплющив очі і зустрів її погляд. Її карі очі перетворились на прозоро-блакитні, світячись власним захопленням і пристрастю.

Хлопець посміхався. Він обожнював, коли вона так його хотіла, і не поспішав — йому було цікаво спостерігати, як вона спокушає його далі.

Вікторія опустила погляд на його ремінь і повільно почала розстібати його. Коли блискавка на джинсах піддалась її рукам, він закрив очі, насолоджуючись кожним її рухом.

Однією рукою вона ніжно обійняла його за плечі, а іншою продовжувала пестити його чоловічу гідність. Вона ковзала по його шиї поцілунками, ніжно спускаючись до ключиць. Її дотики були грайливими й спокусливими, залишаючи після себе відчуття бажання. 

Раптом він відчув, як її язик ніжно й одночасно рішуче провів вниз, залишаючи за собою слід спокуси. Коли її поцілунки спустились нижче його преса, він різко відкрив очі.

Хлопець різко схопив її за плечі та підняв, заглядаючи в її темно-карі очі.
— Крихітко, я ж знаю, що ти не хочеш цього робити, — твердо сказав він. — Ти не повинна.
— Помиляєшся, — прошепотіла вона.

Вона енергійно увірвалася в нього поцілунком, міцно обійняла за широкі плечі, а відірвавшись від його губ, тихо прошепотіла на вухо:
— Я не просто хочу подарувати тобі неймовірне задоволення.

Легенько схопивши його за кінчик вуха, вона ніжно потягнула зубами. Святослав здригнувся та обійняв її за талію.
— Я хочу дізнатись і скуштувати, який ти на смак, — сказала вона з таким бажанням, що це пробудило його ще сильніше.

Вікторія знову увірвалась в нього пристрасним поцілунком.

Святослав давно цього хотів. Він мріяв відчути її язичок на собі. Особливо він хотів вилити свою насолоду їй у ротик. Але вона ніколи раніше не проявляла подібного бажання, і він завжди обережно стримував себе, боячись налякати її власною пристрастю.

Раптом Вікторія зробила різкий крок назад. Святослав розплющив очі й уважно подивився на неї. Вона повільно зняла з себе светр і зухвало зустрілась з ним поглядом. Знімати свій топ вона не поспішала, але так вона подобалась йому ще більше. Такою вона була для нього — як недомовлена відвертість.

Вона повільно стала перед ним на коліна та підняла на нього свої сині очі. Її погляд блищав спокусою. Він ніжно провів рукою по її обличчю та посміхнувся їй. Вона різко схопила його за штани й зірвала їх униз разом із білизною. Зробила це так пристрасно, що Святослав аж затремтів від хвилі збудження, яка накрила його.

Дівчина опустила погляд на його чоловічу мужність і лукаво посміхнулась. Він був уже таким збудженим, що це лише ще більше заводило її. Раптом він відчув, як вона ніжно й обережно провела язиком від стовбура до самої голівки. Це було настільки неймовірно, що Святослав заплющив очі та відкинув голову назад. Вона повторювала це знову й знову, і він уже не міг стримати стогін насолоди, що виривався з нього.

Хлопець запустив пальці в її волосся, помірно стискаючи його. Коли її язик затримався на голівці його члена, Святослав розплющив очі й подивився на неї — таку неймовірну. Він ніжно прибирав пасма, що спадали їй на обличчя, та лагідно гладив її, не відводячи погляду.

Вікторія охопила стовбур рукою й, рухаючись по спіралі вгору, почала стимулювати його член, а потім повільно опускалась до основи. Святослав не відводив погляду від неї й посміхався. Вона так старалась подарувати йому задоволення.

Коли вона почала робити кругові рухи кінчиком язика по його голівці, Святослав завмер, захоплений тим, як ніжно вона це робила.

— О, Віко, — простогнав він.
Вона посміхалась, а його стони тільки додавали їй впевненості. Це був її перший мінет. Вона діяла інтуїтивно, трохи хвилюючись, що може зробити щось не так, але його стогони підказували їй, що кожен її рух дарує йому нову хвилю екстазу. Коли вона почала малювати язиком вісімку, його стогони зірвались ще гучніше.

— О так, крихітко, не зупиняйся, — простогнав він.

Вже через кілька хвилин вона стала більш впевненою і наполегливою, менше ніжною. Коли її губи обхопили головку його члена і вона почала всмоктувати, втягуючи щоки, тіло хлопця здригнулось від задоволення. Тот вакуум, який вона створила, дарував йому справжнє, чарівне відчуття насолоди.

Він відчув, що ось-ось досягне межі. Святослав обережно поклав долоні їй на голову, намагаючись відсторонити її, але щойно Вікторія відчула легкий дотик його рук, вона міцніше обхопила його стегна й ще наполегливіше продовжила свої рухи.

Він здригнувся, відчуваючи, як задоволення розливається всередині. Хвиля екстазу стрімко наростала — ще мить, і його насолода досягла свого апогею прямо в її ротик.

Його тіло розслабилось. Він сильніше запустив пальці в її волосся та закрив очі. Ніколи раніше йому не було так добре. Святослав навіть не очікував, що Вікторія подарує йому такі незабутні хвилі насолоди.

А дівчина все не відривалась від нього. Раптове тепло вилилось в її рот, але вона не зупинялась і продовжувала ласкати його, відчуваючи, як ця тягуча рідина заповнює її. Зробивши кілька обережних ковтків, вона відчула незвичний для себе смак. Для неї він був ще невідомим, але приємним і цікавим.

Коли він розплющив очі й опустив погляд, то побачив, що вона не відводить від нього свого погляду. З пристрасним блиском в очах вона облизувала губи й усміхалась йому. Вікторія ніжно провела язичком навколо губ і посміхнулась ще ширше. Він бачив, як кілька крапель його сперми стікали з її ключиць. Вони повільно спускались нижче по її грудях. Вона акуратно провела пальцями по своєму тілу, збираючи краплі, і на мить затримала їх на собі.

У той момент коли вона піднесла пальці до рота й обережно злизала з них рідину, грайливо посміхаючись йому, Святослав не витримав. Він міцно схопив її за плечі, підняв і заглянув у її вогняно-червоні очі. Потім увірвався в поцілунок — такий пристрасний, що Вікторії здалось, ніби він ніколи раніше не цілував її так.

Коли він відірвався від її губ і подивився їй у темно-карі очі, вона мило посміхалась. Святослав ніжно провів рукою по її обличчю.

— У мене добре вийшло? — тихо та сором’язливо спитала вона, опускаючи очі.

— Ти жартуєш? — засміявся Святослав. — Мені ще ніколи не було так добре. Де ти цього навчилась? — розгублено спитав він.

Вікторія гучно засміялась.

— Я багато про це читала.

— У своїх підручниках з археології? — здивовано спитав Святослав.

Вікторія засміялась ще голосніше.

— Це вже неважливо. Головне, що теорію на практиці я добре використала.

— Ще як добре, — тихо прошепотів він.

Святослав повільно притягнув її до себе і почав дарувати ніжні, дбайливі поцілунки.

Раптом Вікторія різко відірвалась від нього і повільно зробила кілька кроків назад. Вона почала акуратно розстібати свої джинси, не відводячи від нього спокусливого погляду.