Раді Вас бачити!

Тарасу терміново потрібно було звітувати вожаку зграї. Він нетерпляче дзвонив у двері, вже майже впевнений, що вдома нікого немає. Та коли почув тихі кроки, що наближались до дверей, з полегшенням видихнув.

Коли він побачив перед собою Вікторію, йому здалось, що весь світ навколо змінився. Радість переповнювала його, і він не міг приховати радісної посмішки. Якою ж вона була гарною… Він не міг відірвати від неї погляду.
— Добрий вечір, красуню, — радісно промовив він.

— Привіт, — сухо відповіла дівчина. — Віктора вдома немає.

— А коли він буде?

— Він уже скоро має приїхати.

— У мене дуже важлива розмова до нього … дозволиш зачекати?

Вікторія відійшла вбік і широко відчинила двері.
— Будь ласка, проходь.

Тарас впевнено переступив поріг вітальні та не зводив погляду з дівчини. Його обличчя світились від щастя — знання, що вони нарешті наодинці, наповнювало його неймовірною насолодою.

— Ти кудись збиралась? Я тебе не сильно затримую? — стараючись бути ввічливим, промовив він.

Очима він обережно окинув її вбрання — Вікторія ще не встигла переодягнутись у домашній одяг.

— Ні, я тільки прийшла, — без настрою відповіла вона.

Вона простягнула йому руку, мовчки сигналізуючи, що готова прийняти його куртку. Тарас ще більше зрадів. Повільно зняв куртку, широко розвів плечі, демонструючи мускули. Але Вікторія без слова взяла її та акуратно повісила на вішалку.

— Можу запропонувати тобі каву, поки чекаєш, — тихо промовила вона.
— Не відмовлюсь, — посміхнувся він.

Вони пройшли на кухню. Дівчина увімкнула чайник і зосередилась на приготуванні кави, а Тарас із задоволенням спостерігав за нею. Сьогодні погода була на диво теплою, тож вона дозволила собі одягнути спідницю, яка витончено підкреслювала її стрункі ноги та талію. Блуза, у якій вона була, також гармонійно відтіняла її фігуру, а кілька верхніх ґудзиків, що залишились розстебнутими, оголювали шию, на яку Тарас із цікавістю поглядав. Волосся вона заплела у вільну косу, яка спадала на плече, додаючи її образу легкості й чарівності.

Він помітив, що її очі були червоні — щойно вона плакала, і це було видно відразу. Але попри все, вона залишалась неймовірно ніжною та гарною. А тонкий аромат її присутності зводив його з розуму.

— У тебе щось трапилось? Ти виглядаєш засмученою, — турботливо промовив він.

Вікторія підняла на нього свої карі очі.

— Ні, у мене все чудово. Чому ти так вирішив?

Тарас не відповів. Він тихо наближався до неї. І коли вона побачила, з якою пристрастю горіли його очі, на мить їй стало ніяково. Зараз день, і вона не може себе захистити. Сонце ще не сіло, і вона була слабшою за нього. А вона була так засмучена, що навіть не замислювалась про власну небезпеку, коли дозволила йому увійти до будинку.

Коли він підійшов ще ближче, Вікторія завмерла.

Тарас тихо і ніжно промовив:
— Така гарна дівчина не повинна бути сумною. На такому обличчі має сяяти тільки посмішка.

Він став так близько, нахилився, і Вікторія відчула його дихання на своїй шкірі. Коли він провів рукою по її обличчю та обережно підвів підборіддя, вона здригнулась і швидко відступила на кілька метрів.

— Ти що таке робиш? — розгублено промовила вона.

Вікторія не очікувала, що перевертень так захопиться нею. Але налякало її не це. Набагато більше лякало те, що її вампірські чари справляють на нього таку дію. І ще страшніше — те, що її сила зростає ще й вдень, коли вона перебуває в образі людини. Ось чому цей хлопець так одержимий нею…

Не дивно, що троянда не стала білою. Вікторії стало страшно від себе самої. Що з нею відбувається? Що робити?

Вона опустила очі, намагаючись заглушити паніку, яка вирувала всередині.

Тарас скористався її розгубленістю: він швидко підійшов і обережно притиснув її спиною до стіни. Він міцно обнімав її.

Дівчина дивилась на нього зі страхом в очах, але це тільки підсилювало його бажання. Вона була неймовірною: запах її тіла зводив його з розуму. Він бачив, як її груди підіймались й опускались від важкого дихання, і від цього серце його билось швидше.

Як же йому зараз хотілось бути з нею! Він бажав її тут й зараз. Він тільки й думав, як зірвати з неї цей зайвий одяг і здійснити все те, про що так сильно мріяв. 

Тарас різко наблизився і поцілував її. Вона була неймовірною, і після першого дотику його губ, він вже не міг відірватись. Йому хотілось бути з нею тут і зараз, і навіть якби вона намагалась його зупинити, це навряд чи спрацювало б.

Його поцілунки ставали все наполегливішими. Хлопець ще дужче притиснув її до себе й почав цілувати все нижче. Повільно спускаючись поцілунками, він торкнувся її шиї.

— Негайно відпусти мене! — промовила вона, наповнено відразою.

Але він не зупинявся. Коли він опустив руки під її блузу, і вона відчула його дотики на своїй оголеній шкірі, її тіло здригнулось.

— Прибери свої руки від мене! — закричала вона.

Вона почала вириватись з його обіймів. Він перестав її цілувати, відсторонився, але все ще не відпускав її.

— Ну що ти, дівчинко, тихіше… — прошепотів він. — Тобі сподобається. Обіцяю, ти не пошкодуєш.

— Що тут, чорт забирай, відбувається?! — пролунав обурений чоловічий голос.

Вікторія і Тарас різко перевели погляд на Віктора. Він щойно зайшов до будинку й одразу став свідком цієї сцени. Захоплені одне одним, вони навіть не помітили його появи — їм було не до цього.

Тарас здригнувся й миттєво відпустив Вікторію, відступивши від неї на кілька кроків. Його обличчя побіліло, щойно він усвідомив, кого бачить перед собою. Він зовсім не очікував, що Віктор повернеться так швидко — ще й у такий невдалий момент — і застане їх разом.

Вікторія ж із полегшенням зітхнула й поспіхом почала поправляти на собі одяг. Тарас уже встиг розстібнути кілька ґудзиків на її блузці, тож вона відвернулась до них спиною і швидко застібнулась, намагаючись опанувати себе.

Віктор швидко підійшов до сестри, взяв її за плечі, розвернув до себе й уважно заглянув у вічі.

— Усе добре? Ти як? — турботливо промовив він.

— Усе добре. Правда, — вона ледь усміхнулась. — Ти даремно хвилюєшся.

Віктор розгублено дивився на неї, намагаючись збагнути, що ж насправді сталось. Чи він щойно їм завадив… чи, навпаки, врятував сестру? Від цієї думки йому стало тривожно — відповідь ніяк не складалась в голові.

Він знову перевів погляд на Тараса. Той й далі дивився на його сестру з пристрастю в очах, не намагаючись цього приховати. Віктор не міг збагнути, що має зробити: чи просто зараз вбити його, чи навпаки, перепросити перед сестрою за те, що завадив їхній пристрасті. Надто вже спокійною вона була. Це насторожувало.

— Останні дні були дуже важкі. Мені потрібно відпочити, — усміхнулась Вікторія братові. — Я залишу вас.

Вікторія залишила хлопців і попрямувала до сходів. Коли вона піднялась на другий поверх, Віктор з обуренням в очах повернувся до Тараса.

— Тобі, часом, жити набридло? — холодно запитав він. — Ти ж знаєш, що в неї дуже ревнивий хлопець. Проблем захотілось?

— Нічого не можу з собою вдіяти, — усміхнувся Тарас. — Твоя сестра просто неймовірна.

— Пригальмуй, хлопче, — Віктор зробив крок до нього. Його очі спалахнули вогняним блиском, а голос став крижаним і суворим. — Якщо ти хоч пальцем торкнешся її проти її волі, я з тебе шкуру спущу.

— Та годі тобі… Я ж нічого поганого їй не зробив, — помітно занервував Тарас.

— Це останнє попередження. Більше повторювати не буду, — різко відрізав Віктор.

Тарас мовчки кивнув, не відводячи погляду від Віктора.

— А тепер звітуй. Що в тебе? — вже значно спокійніше промовив Віктор.

У цю мить він відклав роль старшого брата й став вожаком зграї. Та навіть слухаючи доповідь, не приховував неприязні — у погляді й напруженій поставі це читалось надто чітко.