Раді Вас бачити!

Замок Вогняного Крила

Святослав сидів у бібліотеці на шкурі білого ведмедя, розстеленій на підлозі біля каміна. Він підкидав у вогонь дрова і милувався його танцем: язики полум’я грались між колодами, а тихе потріскування дров створювало заспокійливу мелодію. 

Хоч тепло від вогню не торкалось його, він насолоджувався його красою та м’якою грою світла й тіні, які розливались по кімнаті, даруючи відчуття спокою й умиротворення.

Зненацька він відчув різкий і водночас приємний аромат весняних квітів. Вона була у замку. Святослав посміхнувся від радості. Її запах то віддалявся, то наближався, і думка про те, що вона його шукає, лише поглиблювала його задоволення. Він залишався на місці, спокійно чекаючи, коли вона нарешті переступить поріг, насолоджуючись кожною миттю очікування.

Раптом цокіт каблуків став впевнено наближатись. Напевно, вона вже здогадалась за його запахом, де він.

Двері різко відчинились, і вона ступила всередину. Святослав підняв на неї погляд — і його очі одразу розширились. Вікторія була в  елегантному плащі, а на струнких ногах красувались високі ботфорти на каблуку, що додавали їй впевненості та витонченості.

— Привіт, — радісно вигукнула вона.
— При-и-віт, — розгублено й тихо відповів він.

Вікторія посміхнулась, помітивши, з якою цікавістю він її роздивлявся. Швидким рухом вона зачинила двері й повернула ключ. Дорожню сумку відкинула вбік, а очі, повні виклику, зустріли його погляд.

— Що ти тут робиш? За книжкою прийшов? — спитала вона.
— Ага, за книжкою, — посміхнувся він. — І ця дуже цікава книжка сама до мене прийшла.
— Тоді може, мені залишити тебе, — засміялась Вікторія, — раз ти такий зайнятий цікавим читанням?

Святослав усміхнувся, повільно піднявся і почав наближатись до неї.

Вікторія різко зійшла з місця, побачивши, як він впевнено наближається та підійшла до столу. Святослав лише ширше посміхнувся — вона явно грається з ним.
    “Ну добре, — подумав він, — давай пограймо”.

Тим часом Вікторія почала розглядати книжки, розкидані на столі, і невимушено посміхнулась.
— Давня міфологія? — здивовано промовила вона. — У тебе з цією темою є прогалини? Несподівано!

Вона різко розвернулась та уважно подивилась на нього. В цю мить він підігнав стілець ближче і сів поряд, не відводячи погляду від неї. Вікторія закинула руки назад і облокотилась на стіл.
— Ти так натопив, — перевела вона погляд на камін. — Так спекотно.

Повільно вона розстібала ґудзики свого плаща, не зводячи з нього погляду.

— Якщо виявиться, що під твоїм плащем нічого немає і ти абсолютно гола… пеняй на себе… — сказав він, злегка усміхаючись, —  я за себе не відповідаю, якщо…

Він замовк, коли вона відкинула плащ убік. Його погляд впав на її відверте вбрання, ще такого сміливого кольору, що це ще більше його шокувало — уявити, що вона могла б бути зовсім оголеною.

— Я вдягла цю сукню вперше. І спеціально для тебе, — тихо мовила вона, звабливо закусивши нижню губу. — Що скажеш?

Він повільно ковзнув очима по її фігурі.

— Скажу, що довго вона на тобі не протримається, — низько відповів він. — І, гадаю, їй буде значно краще… на підлозі.

— Мені подобається, як це звучить, — усміхнулась вона. — Я дуже хочу, щоб ти допоміг мені її зняти. Вона неймовірно тісна.

— Тоді не змушуй себе чекати, — з усмішкою відгукнувся Святослав.

Дівчина посміхнулась, але хотіла розтягнути цю звабливу мить. Вона сперлась на руки та відсуваючись від нього, сіла на край столу. Потім Вікторія опустила погляд, взяла першу-ліпшу книжку й почала переглядати її. У цей момент Святослав уже не міг терпіти.

Хлопець раптово підвівся і наблизився до неї. Схопивши її за ноги, він потягнув до себе. Вікторія навіть не очікувала, що він почне діяти так швидко. Вона дивилась на нього, а її очі горіли від збудження.

Святослав вирвав книгу з її рук і відкинув убік. Коли вона провела язичком по своїх спокусливих губах, він ще сильніше притягнув її до себе і поринув у поцілунок.

— Тобі подобається зводити мене з глузду? — промовив він між поцілунками.
— Так… дуже, — прошепотіла вона.

Несподівано вона різко відштовхнула його від себе. Святослав здивовано глянув на неї. Вона схопила його за футболку, підтягла до стільця і злегка кинула його на місце.

Коли вона почала повільно знімати ботфорти, кожен її рух був настільки граційним, що в ньому розпалювалось захоплення. Кожен її рух створював особливу красу, яка наповнювала його відчуттям тонкого, естетичного задоволення.

Дівчина відкинула своє взуття вбік і повільно наблизилась до нього. Святослав невимушено оглядав її з голови до п’ят, захоплюючись кожною лінією її тіла. Ніколи раніше вона не була такою спокусливою, і в ньому розгорталось зворушливе напруження. Як йому втриматись, щоб не кинутись на неї прямо зараз?

Вікторія відкинула назад своє довге волосся і повільно сіла йому на коліна.     Вона обвила його своїми стрункими ногами та нахилилась над ним.

— Ти хочеш мене? — тихо прошепотіла вона.

— Ти навіть не уявляєш, як сильно я хочу тебе, — посміхнувся хлопець.

Раптом вона зірвала з нього футболку, а її руки ніжно ковзали по його міцних плечах. Її дотики були такими ніжними і теплими. Він відчував, як її серце б’ється все швидше з кожною секундою.

Вона нахилилась до нього ще ближче. Святослав відчував тепло її близькості на своїй холодній шкірі, і це розпалювало його відчуття до межі. Вікторія ніжно притиснулась до нього і почала цілувати, міцніше обіймаючи за плечі, роблячи їхню близькість ще сильнішою.

Вікторія відчула, як його руки обережно ковзнули під її сукню, досліджуючи кожен вигин. Його руки ковзали по її сідницях. Коли він стиснув їх сильніше, Вікторія простогнала йому в поцілунку. А коли вона вчепила свої нігті в його плечі, це стало для нього останньою краплею.

Хлопець різко схопив її за волосся й відтягнув від себе. Вона пильно дивилась на нього, очами повного збудження. Святослав посміхнувсь — вона була на межі, і це розпалювало його ще сильніше.

— Святе, я так хочу тебе, — тихо простогнала вона.

Після цих слів він втратив будь-який контроль над собою.

Він увірвався в неї поцілунками, рваними й палкими. Кожен дотик тягнув її ближче, а коли його губи спускались нижче по шиї, він раптом завмер. Хлопець учуяв на ній чужий запах. Спочатку здалось, що помилився, але ні — він чітко відчував запах іншого чоловіка.

Святослав впізнав цей огидний запах. Це був запах того студента-спортсмена, до якого він ревнував свою дівчину, коли прийшов на захист її проєкту в університеті. Цей огидний запах він не переплутає ні з ким.

Той покидьок на тестостероні цілував її. Він відчував його сморід на ній — на її губах, на шиї, на ключицях. Він торкався її, а вона намагалась змити його запах із себе. Але це не допомогло: ні гелі, ні мило, ні парфуми не перебили запах чужого чоловіка на ній. Він чітко відчував його, і це розлютило його ще більше.

Хлопець підняв на неї очі. Вікторія дивилась на нього з бажанням і посміхнулась. Вона навіть не підозрювала, що він здогадався, що була так близько з чужим чоловіком. Але головне для Святослава було переконатись, чи між ними був лише поцілунок, чи щось більше.

 Хлопець почав зривати з неї сукню. Він схопив її та спробував зняти через голову, але вбрання було дуже тісне і знімалось надто важко. Тоді одним різким рухом він розірвав цю зайву сукню на ній.

Коли Вікторія почула різкий звук розірваної тканини, вона завмерла, ніби вмить перестала дихати. Посмішка з її обличчя зникла, а очі широко розкрились від розгубленості й шоку. Його блакитні очі раптом перетворились на червоні, і цей погляд ще більше збентежив її, залишивши відчуття водночас уразливості й легкого страху.

Дівчина повільно встала з його колін і зробила крок назад. Святослав різко схопив її за руку та притягнув до себе. Вона затремтіла і спантеличено поглянула на нього. Він знову увірвався у неї поцілунком. Цей поцілунок був настільки ніжний, що Вікторія миттєво заспокоїлась.

Коли його поцілунки опустились нижче, наче досліджуючи її, Вікторія знову напружилась. Він уважно вивчав її тіло своїми ретельними поцілунками. І тоді Вікторія зрозуміла, чому він раптом став таким вимогливим. Але сказати щось або виправдати себе вона боялась.

Раптом він різко підхопив її на руки. Він відчував її тремтіння, але нічого з цим вдіяти не міг. Хвиля ярості накрила його, і приборкати себе стало вже неможливо.

Святослав поніс її до каміна та обережно поклав на шкуру ведмедя. Вона підвелась на лікті й поволі відсувалась від нього. Він різко схопив її за ноги та притягнув до себе. Вона скрикнула, ще більше тремтячи від страху.

Хлопець бачив, що вона боїться його, але нічого з собою вдіяти не міг. Ще один різкий рух — і вона знову відчула звук рваної тканини. Цього разу це був її новий червоний топ, який розірваний полетів убік. Вона миттєво накрила оголені груди від нього пристрастного погляду. Але, здається, він цього й очікував: він схопив її за руки та розвів їх убік.

Вона навіть не намагалась вирватись — її тіло наче не слухалось. Вона завмерла і закрила очі в очікуванні. А він тим часом занурився поцілунками у її тіло.

Коли Святослав почав поцілунками досліджувати її груди та поступово опускатись нижче, вивчаючи запах її тіла, усе стало одразу зрозуміло. Запах того мерзотника він більше не відчував — ні на грудях, ні нижче, ні на найпотаємнішому місці. Але сам факт, що хтось чужий торкався її, все ще зводив його з розуму.

Вікторія відчула, що він став іншим. Він уже не був таким грубим, і це трохи її заспокоїло. Але та шалена пристрасть, що все ще пала в ньому, почала пробуджувати в ній нові почуття.

Своїми поцілунками він знову піднявся до її грудей. Вона продовжувала нервово дихати, і її прекрасні груди помітно підіймались та опускались, від хвилювання. Він подивився їй в очі — темно-карі очі дивились на нього з благальним проханням. Хлопець ніжно провів рукою по її обличчі та м’яко посміхнувся.

Коли вона відчула його ніжний дотик, усі її тривоги відступили. А коли його руки ніжно ковзали по її грудях, вона відчула хвилю приємного холодного тепла. Зітхнувши, вона закрила очі, дозволяючи моменту поглинути її. Він почав цілувати її так обережно й лагідно, що вона відчула справжню насолоду. Вона запустила пальці в його чорне волосся й тихо прошепотіла:

— Ще… я хочу ще…

Між поцілунками він усміхався, відчуваючи, що ця дівчина колись зведе його з розуму.

Якою ж неймовірною вона була. Її чарівне тіло, від якого неможливо було відірвати погляд. Він хотів залишити на ній слід своїх поцілунків. Він прагнув огорнути її морем своїх дотиків, щоб вона пахла лише ним. Щоб кожен знав, що вона його, і щоб ніхто не смів ані торкнутись її, ані навіть затримати на ній погляд.

Коли Вікторія відчула легкі пососування на своїх грудях, її тіло напружилось. А коли він обережно схопив її сосок і потягнув зубами, вона здригнулась від насолоди та не стримала стогону. Ні, їй не було боляче — навпаки, це відчуття накрило її з головою новою, п’янкою хвилею.

Як же йому подобалось, коли вона так гучно стогнала. Ці приємні звуки шалено пестили його слух. Особливо його тішило те, що саме він доводив її до такого стану, коли вона не могла себе стримувати.

Святослав був готовий поєднати їхні тіла в неймовірній насолоді, подарувати їй відчуття повного злиття. Та, як на зло, він знову відчув від неї запах того студента. Нова хвиля люті накрила його. Щойно він уявив, що її цілував інший, всередині знову розгорілась буря ярості та ревнощів.

Він міцно схопив її за стегна й різко повернув до себе спиною. Йому хотілось взяти її з владною ніжністю, довести до такого стану, щоб вона благала не зупинятись. Щоб вона знала: тільки він може подарувати їй таке блаженство. Щоб вона навіть не наважувалась підпускати до себе когось іншого.

Дівчину спантеличила його несподівана зміна поведінки. Коли він  розвернув її до себе спиною, вона розгублено підкорилась й завмерла в очікуванні. Почувши, як він розстібає джинси, вона закрила очі, просто чекаючи, не роблячи ані руху.

Вікторія відчула, як на її тілі рветься останній клаптик тканини. Нові трусики, які вона одягла вперше, розірвались і полетіли у вогонь. Вікторія перевела погляд на багаття, спостерігаючи, як її червону білизну миттєво поглинають язики полум’я.

Він міцно схопив її за стегна. Вікторія затримала подих, і ще мить — і вона відчула всю силу його руху. Він був пекельний, і хвилі напруги пробігали її тілом, змушуючи серце битись швидше. Хлопець тримав її міцно, рухаючись владно і жадібно, і кожен його дотик пробуджував приємний трепет у її м’язах.

Його присутність в ній пробуджувала в ній стихійні хвилі — тіло відгукувалось на кожен рух, і вона не могла стримати стогону, який виривався сам собою. Кожен порив приносив гостре задоволення, і серед цієї бурі емоцій вона відчувала, що її тіло виходить з-під контролю.

Вікторія прогнулась корпусом, груди майже торкались шкури ведмедя, на якій вона лежала. Вона відчувала змішання болю й насолоди. Закривши очі від шаленої хвилі відчуттів, Вікторія гучно закричала — дикий крик, що виривався з грудей, був неможливим стримати.

— Тихіше, — наказав Святослав. — Ти ж увесь замок розбудиш.

Але вона не чула його слів.

Хлопець спостерігав, як її тіло здригається під ним. Вона впилась пальцями в шкіру ведмедя і знову закричала, не стримуючи емоцій.

Святослав різко вийшов з неї, і з її грудей вирвався новий крик насолоди. Він міцно схопив її та розвернув обличчям до себе.

—  Віка, тихіше, — суворо промовив він.

Коли він побачив її почервоніле обличчя, він посміхнувся. На її лобі блищали крапельки поту, тіло тремтіло від напруги, серце шалено калатало, а дихання стало швидким і хрипким, ніби вона задихалась від нестачі повітря.

Хлопець посміхався. Він довів її до межі, але цього йому було замало — він хотів вести її через хвилю насолоди знову і знову.

Він знову увійшов у неї — сильно і безпощадно. Вікторія розплющила очі. Коли його рухи знову стали шалені, вона закусила губу, намагаючись стримати себе і не зірватись.

Але коли його ритм знову прискорився до шаленої швидкості, вона вже не могла себе стримувати.

— Святе… Святе… ще… — вигукувала вона.

— Та тихо ти, — повторював Святослав.

Але її крики ставали лише голоснішими. Вона не могла приборкати те захоплення, до якого він її довів.

— Будь ласка… ще… ще… — знову закричала вона.

Святослав більше не витримав. Він прикрив її рот долонею, стримуючи крики.

— Тихо… тихіше, я сказав, — проричав він.

Це трохи приглушило її вигуки, але нові стогони задоволення все одно рвались назовні.

Маленькі руки дівчини лягли зверху на його руку. Її очі були широко відкриті, а тремтливе тіло все сильніше притискалось до нього.

— Тобі подобається? — посміхнувся він.

Вона закивала головою і намагалась відсунути його руку від себе, але він стискав її ще сильніше.

— Хочу, щоб ти кінчила ще раз… тільки для мене, — хрипло прошепотів він. — Кінчиш ще раз для мене?

Вона продовжувала стискати його долоню своїми ручками та важко дихати.

Святослав опустив погляд. Її тіло знову сіпнулось — хвиля судом прокотилась від пальців до плечей. Вона заплющила очі. Спина вигнулась, м’язи напружились до межі. Ще кілька митей — і її тіло обм’якло.

Він зробив останні поштовхи, і напруга між ними досягла межі. Її накрила хвиля тепла, що розлилась всередині, змушуючи втратити відчуття часу. Світ ніби потьмарився, а вона залишалась в цьому моменті повністю.

Хлопець повільно прибрав руку, що закривала її рот, і уважно дивився на неї. Її очі ще були закриті. Груди підіймались від шаленої ритмічності дихання. Він спостерігав за нею і задоволено посміхався. Коли вона розплющила очі, підвелась й потягнулася до нього, щоб поцілувати, він міцно схопив її за шию і знову притиснув до землі.

Дівчина скрикнула й знову вп'ялась руками в його руку, благально поглянувши на нього. Її тіло знову затремтіло, а хвиля страху пронизала її наскрізь.

Його червоно-пекельні очі безжально дивились на неї. Він нахилився ближче. Ще мить — і вона відчула, як його холодна долоня провела по її ключицях. Тіло її тремтіло від страху. Ще мить — і його холодні вуста торкнулись плеча, викликаючи нову хвилю тремтіння. Ще одна мить — і його ікла прорізали шкіру, залишаючи слід крові.

Він міцно тримав її за шию. Дівчина зойкнула від болю, що пронизав усе тіло. Вона прикрила очі, і сльози повільно покотились по щоках.

Раптом різкий, пекучий біль миттєво зник. Святослав відразу відірвався від неї й розслабив руку на її шиї. Він подивився їй в очі. Вона плакала й тихо стогнала.

— Тихіше, дівчинко, — ніжно прошепотів він. — Тепер усі будуть знати, що ти моя і тільки моя.

Він ніжно провів долонею по її щоках, витираючи сльози. Його поцілунки наче висушували обличчя до останньої сльозинки. Коли він відірвався від неї й знову подивився, побачив, що вона вже не плаче, лише тихо тремтить і важко дихає. З її плеча сочилась кров, стікаючи червоними потоками вниз до її грудей.

Хлопець нахилився до неї й повільно зібрав язиком краплю крові з її плеча. Вікторія знову затремтіла й закусила губи. Це була справжня райська насолода — спостерігати, як він насолоджується нею. Вона запустила пальці в його чорне волосся та закинула голову назад, прогинаючись у спині.

А він усе ще черпав насолоду з її крові, немов напій блаженства. Він навіть не міг уявити, що вона може бути такою смачною. Його руки повільно опустились на її груди й ніжно стиснули їх. 

Святослав усе ще злизував її кров, прагнучи висушити невелику рану, щоб вона більше не кровоточила. Хвилювання починало брати верх — він боявся втратити контроль. Але та насолода, яку дарувала йому її кров, зводила його з розуму.

Йому потрібно було зупинитись негайно, але нічого з собою вдіяти він не міг. Кров уже не текла, і він уже сам не усвідомлював, як почав пити її кров. Якою ж манкою вона була. Це було неймовірно — він ніколи раніше не смакував такої медової крові, як її.

Вікторія застогнала від небесного блаженства, коли він знову почав вилизувати язиком сліди від своїх ікол. Та її новий стогін миттєво повернув його до реальності. Він різко відірвався й подивився на неї.

Вона повільно відкрила очі та подивилась на нього з такою ніжністю, що незвичне відчуття охопило його повністю. Його очі змінились на природний блакитний колір і розгублено споглядали її. Коли вона ніжно провела рукою по його щоці та знову намагалась поцілувати, він різко схопив її руку, відкинув убік, щоб не втратити контроль, і відірвався від неї.