Раді Вас бачити!

Віктор перевів на сестру суворий погляд. Вікторія ж продовжувала стояти, притулившись до стіни, боячись поворухнутись. Вона лише метушливо ковзала поглядом з боку в бік і нервово кусала губи.

— І де твій третій коханець? — нарешті різко кинув Віктор. — У шафі?

— Прошу, можеш перевірити, — так само гучно відповіла вона, різко вказавши на дверцята шафи.

У цю мить вона зробила кілька кроків до виходу з кімнати, не бажаючи слухати його повчання. Та не встигла й дійти до дверей, як він різко схопив її за зап’ястя.

Віктор схопив її спершу за руку, а потім щосили вчепився в плечі й пристально подивився їй в очі.

— Вгамуйся! Ти що твориш? Досить ходити й спокушати всіх! Хто буде твоєю наступною жертвою? Якийсь молодий студент із гарячою кров’ю?

Очі Вікторії від злості знову спалахнули червоним сяйвом.

— Ти ходиш по гострому лезу, — не вгамовувався він. — Якщо ти не втихомиришся…

— То що тоді? — різко перебила вона. — Уб’єш мене, як сказано в Пророцтві?

Віктор більше не міг терпіти. Він схопив її й різко вдарив об стіну. Сила удару виявилась надто великою, і Вікторія скрикнула від несподіваного болю. Вона кинулась вирватись, але його хватка була в сто разів сильнішою. Він тримав її за плечі так міцно, що пекучий біль роз’їдав тіло.

— Відпусти! Мені боляче! — закричала вона на нього.

Але він не відпускав її — лише сильніше придавив до стіни. Вікторія випустила свої довгі кігті й почала дряпатись, намагаючись хоч якось вирватись. Та в цю мить Віктор випустив свої вовчі кігті й накинувся на неї. Коли гострі кігті зупинились всього за мить від її обличчя, Вікторія завмерла. Страх, який її охопив, був настільки сильним, що вона не змогла його приховати.

— Я знаю, які думки зараз тобою заволоділи, — проричав Віктор. — Якщо не зупинишся, мені доведеться зупинити тебе. Я дозволю тобі втратити себе… і вкусити людину.

Його слова стали останнім поштовхом. На Вікторію накотила не просто нова хвиля злості — у неї ніби увірвалась чужа, агресивна сила. Очі спалахнули яскравим червоним блиском.

Мить — і вона різко вдарила головою просто в обличчя Віктора. Він на секунду втратив контроль. Вікторія не зупинилась і вдарила його прямо по носі. З носа одразу хлинула червона кров.

Він одразу опанував себе. Розтер кров, що вже починала текти рікою, схопив її й кинув на підлогу.

Вікторія впала і відчула пекучий біль у руці, на яку приземлилась. Та не зважаючи на це, миттєво підвелась. Перетворившись на чорного кажана, вона спробувала вирватися крізь відчинений балкон. Але раптом відчула, як чорна лапа схопила її за крило посеред польоту і штовхнула різко вбік.

На підлогу падало не тіло кажана, а тіло дівчини. Вона миттєво підвела очі й побачила перед собою чорного вовка. Він гарчав, а його очі палали вогнем.
— Покидьок! — її крик лунав на весь будинок. — Ти мене не налякаєш!

Ще мить — і Вікторія, немов стріла, вибігла з кімнати, мчала коридором у напрямку сходів. Але відчула,  як чоловічі руки схопили її й різко штовхнули об стіну. Вікторія врізалась об неї, але миттєво підвелась й знову ринулася до сходів. Та він уже накинувся на неї.

Під час падіння їхні тіла закрутились в єдиний хаос. Вікторія дряпалась, крутячись у його хватці. Вона впала на спину, а Віктор навис над нею, прижимавши її тіло до себе.

Вікторія щосили вдарила його кулаком по обличчю. З його вуст вирвався гучний вовчий рів, а губа розкрилась, і нова хвиля крові ринула рікою. Він виплюнув кров убік і з розлюченими очима подивився на Вікторію.

Дівчина брикалась під ним і продовжувала шкрябати його плечі довгими кігтями. Раптом Віктор різко схопив її за голову й вдарив об підлогу. Вона викрикнула від болю, миттєво завмерла та закрила очі. Та вже за мить, опанувавши себе, вона розгнівано підняла погляд і закричала від люті.

У цю ж мить його прошив різкий, пекучий біль у паху. Вона вдарила коліном без вагань, і Віктор, скривившись, мимоволі розтиснув хватку. Вікторія одразу скористалася шансом: швидко підвелась й знову кинулася до сходів.

Та не встигла зробити й кількох кроків, як відчула різкий ривок — її потягли за довге волосся. Віктор розгубився лише на мить. Вже за секунду він накинувся на неї, намотав чорні пасма на руку й щосили жбурнув її назад на підлогу.

Вікторія знову підвелась на ноги та подивилась на нього. Її очі спалахнули яскраво-синім — холодним і небезпечним кольором, повним страшної люті.

— Ти ж розумієш, що я не відпущу тебе з цього будинку! — закричав він.

— Та пішов ти, козел! — крикнула вона у відповідь.

— Якщо не хочеш, щоб я знову зробив тобі боляче, просто заспокойся та зупинись, — уже тихіше, але суворо промовив він.

— Краще за своїми псами дивися, а не до мене чіпляйся! — ще гучніше вибухнула вона. — Я буду робити те, що забажаю, твої слова для мене не указ.

У цю мить Вікторія знову зробила крок до сходів, та Віктор уже був поруч. Вона була готова. Різко накинулась на нього, вчепилась кігтями в його руку й щосили вп’ялась зубами в зап’ястя.

— От сука! — заревів він.

Удар по обличчю був нищівним. Вікторія вкотре впала на підлогу. Майже одразу її скрутив різкий біль у животі — його нога вдарила без жалю. Вона згорнулась, намагаючись захиститись.

Коли ж він підійшов ближче, вона миттєво схопила його ногу кігтями й знову приготувалась до укусу. Але тією ж ногою він грубо відштовхнув її. Новий спалах болю пройшовся ключицею.

Він притис її спиною до підлоги, навалившись зверху, й тиснув ногою на плече, повільно зміщуючи тиск вище — до шиї. Вікторія завмерла лише на мить. Вона не мала права програти. Зібравши рештки сил, вона знову вчепилась кігтями в його ногу. Віктор скривився й мимоволі послабив тиск.

І в ту мить, коли він на секунду дав слабину, Вікторія різко підвелась й знову накинулась на нього. Цього разу він не встояв — упав на підлогу. 

Вона миттєво опинилась зверху, кричачи від люті. Сіла йому на груди й почала щосили бити по обличчю. Віктор намагався перехоплювати удари, зводив руки, збивав її рухи, але навіть так їй кілька разів вдалось влучити — боляче й безжально.

Коли Вікторія втратила пильність лише на мить, вона й не зрозуміла, як знову опинилась на спині. Віктор уже навис над нею. Він схопив її за зап’ястя, підняв руки над її головою й, дивлячись очима, повними злоби, прошипів:

— І що мені тепер з тобою зробити, щоб ти нарешті вгамувалась?

Вікторія уважно подивилась на нього. З його носа текла кров, губа була розбита, все обличчя вкривали садна. Вона задоволено всміхнулась — вона непогано попрацювала.

Її очі палали. Вона не збиралась здаватись й вже готувалась до нового удару...