Спочатку:
На сторінку книги
Я йшла далі з усмішкою, відчуваючи, як нарешті відпускає напруга в тілі. Було водночас смішно і трохи ніяково за той копняк, але я добре знала: така наука забезпечить мені спокій. Принаймні на якийсь час він до мене не поткнеться. А це вже маленька перемога.
Я вже надивилась на таких як він у світлиці. Щодня в світлиці я проходила нову школу чоловічої природи. Навчилася з одного погляду відрізняти безпечних диваків від тих, хто приносить неприємності. Моя вдача часом була гоноровою, а язик гострим, але в моєму становищі це було найкращим захистом.
Я на власні очі бачила, як виховані пани перетворюються на нестерпних п’яниць, а «вірні» чоловіки стають бабіями, яким усе мало зрад. Я не хотіла собі такої долі, залежати від чиєїсь примхи чи перепадів настрою. І не збиралася я вік звікувати подавачкою: от підзароблю ще трохи на власний кут, а там, гляди, і якусь справу свою відкрию.
Я спокійно крокувала додому, мріючи лише про тепле ліжко та міцний сон. Моя вулиця була порожньою, а вовкулачий син, певно, пішов шукати собі лагідніших обіймів, де не роздають стусанів.
Вдома я ретельно зачинила всі вікна й кілька разів перевірила замки. Думки про Стефана не покидали: він занадто швидко спалахував, і я боялася, що він може з'явитися на порозі будь-якої миті. Найменше мені хотілося вплутувати в усе це тітку.
Коли я зачиняла останнє вікно у великій вітальні, здалось наче між дерев хтось промайнув, хтось плавний та примарний, наче дух… Я швидко замкнула стайні, не хотіла ще одного гостя.
— Ти чула, які чутки ширяться містом? — заговорив тітчин голос позаду, різко витягуючи мене від думок.
Тітка сиділа в кутку біля вікна, увішаного травами та амулетами, в широкому м’якому кріслі.
— Думала, ти вже відпочиваєш, — відповіла я, намагаючись приховати свою напругу. — Які чутки, тітко?
— Боги насилають на нас кари небесні. Вчора кілька хуторів постраждали від вихорів, яких у нашій місцевості ніколи не було, а поля були розорені набігом тварин, які ніколи не виходили з лісів раніше.
Я відчула, як моє серце пропустило кілька ударів. Можливо, богиня не просто базікала про якусь кару, яка не тільки Милосника наздожене, а й все, що його оточує.
Залишалося лише сподіватися, що це не більше, ніж збіг обставин. Шанс все ж існував, що мені могло щось та й привидітись.
— Це лише непередбачувана природна стихія, не обов’язково все божествам приписувати, — намагалася заспокоїти я, спотворюючи правду. — Просто забобони, тіточко.
— Я тобі кажу, це все так просто не закінчиться, — не відступала вона. — Не буває диму без вогню.
Моя тітка була вже немолодого віку, і зайві переживання могли їй тільки нашкодити. Я намагалася відвернути її увагу, приховуючи справжній страх.
— Все буде добре, ніяких проклять богів не існує. Це вигадки, щоб ми більше податків віддавали, — сказала я, намагаючись бути переконливою.
— Це істина правда, — зітхнула вона, — корона зовсім знахабніла. Ось раніше, мені бабуся розказувала, був справедливий король, король всіх земель, король всіх королів, так його називали в народі. Колись він повернеться і запанує справедливість, і прогонить проклятих скогійців.
Вона дивилась у погаслий камін, її погляд був зосереджений на чомусь дуже далекому, на старих та майже забутих спогадах з минулого.
Більшість літніх людей з ненавистю ставились до скогійців без явних на те причин. Я ж залишалася нейтральною, адже жодного разу не мала справи зі скогійцями і не могла перевірити ці претензії.
— Шшш, мила, не так голосно, — прошепотіла я, присідаючи поряд біля неї. — Допомогти тобі дійти до ліжка?
Її слова про королівський двір були надто небезпечними. Застережлива традиція не згадувати скогійців поганим словом наче з молоком матері передавалась людям. Хоч і гонінь ніби не існувало, але люди завжди тихо розмовляли, коли мова йшла про правлячий рід.
Я уклала тітоньку до ліжка і, переконавшись, що вона в безпеці, пішла до своєї кімнати. Довго не могла заснути від переживань та різних недоречних думок. Але як тільки я пригадала, що завтра мене чекає вихідний, уявляючи, як відпочиватиму і насолоджуватимусь безтурботним байдикуванням, прийшов спокійний сон та забрав мене в своє царство.
