Мене звуть Маланка. Я живу в крихітному, забутому богами містечку на самому краї королівства — там, де биті шляхи обриваються раніше, ніж долітають чутки зі столиці.
Колись ці землі належали звичайним людям, та тепер ними володіє таємничий рід скогійців, настільки високих істот, які не знижується до таких далей імперії, як моє містечко.
Але сталося те, що зробило мою історію вартою вашої уваги. Історія заплутана, наче лісові стежки, і по-справжньому казкова. Ні, я не стала нареченою чи фавориткою скогійця, хоча дехто з нас таки примудрився віддати серце одному душевному білокурому красеню. Кажуть, краса скогійців незбагненна для смертних, а влада їхня не має меж. Білокурі, зі шкірою, як перший сніг, вони здавалися живим ідеалом. Весь королівський двір належав лише їм, а звичайній людині було заборонено навіть наближатися до них під страхом смерті. Скогійці не просто правили — вони були богами серед нас, звичайних людей.
Та все змінилося і почалося це в одному, на перший погляд, простому лісі, де я примудрилася заблукати, хоча знала там кожен кущ ще з дитинства. Саме тоді я зрозуміла, що поряд із нами вже давно блукають справжнісінькі мавки, чугайстри та інші духи, яких ми перестали помічати. А як усе це сплелося в одну долю, ви дізнаєтесь із моєї історії. Це історія не лише пригод, а і кохання до найчарівнішої примари.
