Спочатку:
На сторінку книги
Вони стояли вдвох біля столу, у вітальні, в будинку Аслана, і тримали келихи шампанського. Невідомо достеменно, що ця закохана парочка святкувала, адже в них був не один привід підняти келихи. По-перше — це, звісно ж, День народження Аслана. По-друге — він переміг своє минуле на рингу. По-третє — знайшов кохання... і не тільки він один. Цей бій змусив їх обох прискоритися й не ховати більше своїх почуттів. Не варто відкладати на завтра, адже це завтра може і не настати.
— Я так хвилювалася за тебе, — Маша відчувала, як її кров пульсувала по венах від хвилювання. Дівчина, звісно ж, більше не боялася Аслана, але дуже хвилювалася, коли він був поруч, тим паче так близько.
— А в мене взагалі дах зривало. Я вже думав Бог зна що. Одні жахи в голову лізли. Але, слава Богу, цей покидьок до тебе не торкався.
— Ти міг би цього і не робити, адже я тобі ніхто. Навіщо ти бився за мене?
— Бо ти мені вже давно не ніхто.
— Так само, як і ти мені... — Вона важко вдихнула, а потім продовжила. — Я боялася цих почуттів. Не хотіла кохати тебе, але... я щаслива, що покохала.
— Дуже? — він поставив свій келих на стіл, узяв її келих і теж поставив туди ж.
— Так, — Марія соромилася подивитися йому в очі, бо знала, що сьогодні вона звідси не піде. Аслан її не відпустить. Та й вона сама не хотіла нікуди йти. Цю ніч вони проведуть разом.
Аслан обхопив її за талію обома руками.
— Я давно не був таким щасливим. Аж не віриться, що ти тут.
— Тут. Я хочу бути тут сьогодні, завтра і завжди. А ще... ще я хочу бути тут, — Марія, набравшись сміливості, розстебнула три ґудзики на його сірій, святковій сорочці й оголила трохи торс на грудях. Вона вже знала, що там є те татуювання. Торкнулася ніжно пальцем, натякнувши, що хоче бути і в серці.
— Ти вже там, — прикрив своєю великою долонею її палець. Потім Аслан повільно іншою рукою підняв її блузку там, де живіт, і теж провів пальцем по татуюванню свого імені. — Коли ти зробила це? — від його ніжного дотику в дівчини перехопило подих. Вона завмерла.
— Коли покохала тебе, — тихо, зовсім не голосно відповідала, ніби боялася власного голосу і тих слів, що вирвалися з її губ.
— Ти так це сказала... Боже. — Він проковтнув слину, намагаючись стримати себе. Аслан не хотів лякати Марію своєю наглістю. Але він уже її хотів... до нестями. — Я... — він не знав, як себе поводити, щоб та знову не дала йому ляпаса, як тоді в стриптиз-клубі. — Можна я ще тебе поцілую?
— Більше ніколи не запитуй про таке, — Маша провела пальцями по його губах. — Я так мріяла про тебе. Мріяла, як остання ідіотка.
— Ти не одна така. Красиві картинки тебе оголеної в моєму ліжку, притиснутої до мого тіла, завжди сиділи в моїх мріях. Я дуже довго не хотів відчувати це, думати про це, хотіти цього. Я знав, що це все нездійсненне, і не хотів вбивати себе так... тепер хочу. Я хочу померти в твоїх обіймах.
— А я хочу, щоб ти жив. Коханий...
Аслан більше не став чекати й припав до її губ. Підхопив і посадив на стіл. Марія взялася руками за його голову, волосся, зариваючись у нього пальцями, відповідаючи на поцілунок.
— Я так хочу тебе, — шепотів їй у губи. — Ти не уявляєш, як я тебе хочу.
— Ну, тоді не зупиняйся, — відповідала зі стогоном.
Аслан почав розстібати ґудзики на її сорочці один за одним, дивлячись їй просто в очі. Нахилився і провів язиком по її шиї.
— Боже... — неначе задихався він. — Це найкращий подарунок на День народження.
Аслан діяв обережно, ніби торкався до чогось неймовірно крихкого і водночас найціннішого у світі. Коли остання перепона у вигляді її сорочки впала на підлогу, він на мить завмер, вбираючи поглядом кожен вигин її тіла, підсвічений м’яким вечірнім світлом вітальні.
Він підхопив її на руки, не розриваючи візуального контакту, і переніс до спальні. Марія відчула прохолоду шовкових простирадл спиною, але це тривало лише секунду, бо наступної миті її накрило жаром його тіла. Аслан опустився спираючись на лікті, і знову припав до її губ, цього разу поцілунок був глибоким, вологим і сповненим обіцянок, від яких у дівчини солодким болем стиснуло внизу живота.
— Ти неймовірна... — видихнув він їй у ключицю, залишаючи там ледь помітний слід від зубів.
Його руки, зазвичай грубі від тренувань та боїв, зараз пестили її з дивовижною ніжністю. Він вивчав її шкіру так, ніби читав найважливішу книгу у своєму житті. Коли його долоня піднялася вище, торкаючись грудей, Марія вигнулася назустріч, мимоволі вчепившись пальцями в його міцні плечі. Її стогін став для нього найкращою винагородою.
Пристрасть накрила їх хвилею, вимиваючи всі страхи та сумніви. Аслан більше не стримувався, але кожний його рух був продиктований бажанням принести їй задоволення.
— Дивись на мене, Машо, — прохрипів він, змушуючи її розплющити очі. — Тільки на мене.
— З днем народження, Аслане, — прошепотіла вона.
— Я вже отримав все, про що міг мріяти, — відповів він, міцніше стискаючи її в обіймах.
