— Ти осліпла? Не бачиш, що ледь не потрапила під колеса?! — грубий голос і сталева хватка за талію змусили Аріель здригнутися.

Вона підняла погляд і зустрілася з ним очима. Ілтон. Небезпечний, зухвалий, син людини, чиє ім'я в місті вимовляють лише пошепки. Його погляд завмер на її обличчі, немов він намагався розгадати таємницю її глибоких карих очей. У цей момент між ними пролетіла іскра, яка змінить усе.

— Відпусти мене, — видихнула Аріель, намагаючись втекти від цього дивного, пекучого тяжіння. — Вибач, я дуже поспішаю!

Вона має бігти. Має вирвати сестру з рук справжнього монстра, якому ту віддали як борг після банкрутства сім'ї. Аріель готова на все, навіть на угоду з злочинцем, якого всі бояться. Між ними — смертельна небезпека, а почуття, що спалахують всупереч логіці.