Раді Вас бачити!

Глава 24. Воскресіння та гнів батька

Наступного ранку сонячне світло м’яко розлилося по кімнаті, де на простому ліжку лежав поранений Ілтон. Він повільно розплющив очі, відчуваючи, що залишився живим лише завдяки справжньому диву, про яке його батьки ще навіть не здогадувалися. Стеля перед очима пливла, а забинтоване плече відгукувалося гострим болем при кожному русі. Він пам'ятав лише уривки: як Аріель плакала над ним і як вона, зібравши всю свою волю, боролася за його життя.

Повернувши голову, він відчув приємну важкість на грудях — там солодко спала Аріель. Вона не відходила від нього ні на крок, готова будь-якої миті кинутися на допомогу, якщо лихоманка повернеться, але антибіотики та її безмежна турбота зробили свою справу. Дивлячись на це ніжне й невинне створіння, Ілтон не втримався: він нахилився і м'яко поцілував її в губи.

Аріель здригнулася і розплющила очі, з неймовірним подивом дивлячись на нього.

— Ілтоне... ти... ти прокинувся? — тихо прошепотіла вона.

— Так... я живий... завдяки тобі, — відповів він, ніжно гладячи її рожеві щоки.

Вона зазирнула в його карі очі, повні любові:

— Як ти? Як почуваєшся? Сильно болить?

— Вже краще, тільки рани ниють, — він усміхнувся їй. — Але головне, що я можу це сказати. Я боявся, що не встигну присягнути тобі в почуттях, коли бачив, як ти радієш разом із Роззі.

— Що? — зацікавлено запитала Аріель.

— Я хочу зізнатися... — Ілтон серйозно подивився їй у вічі. — Все це вже давно не просто угода. Ти — моє життя. Ти мені дуже подобаєшся... я відчуваю наш зв'язок. Я кохаю тебе, Аріель.

Аріель сяяла від щастя. Вона чекала на ці слова більше за все на світі.

— І я тебе кохаю, Ілтоне. Я більше ніколи тебе не втрачу.

Їхні губи злилися у пристрасному поцілунку.

Попри біль, Ілтон міцно обіймав дівчину, яка стала для нього дорожчою за власну волю.

Їхню ідилію перервали Роззі та Брітні, які забігли до кімнати.

— Боже, голуб'ята, ви прокинулися! — вигукнули вони, не приховуючи радості.

Брітні кинулася в обійми брата:

— Мій брате... я така щаслива, що ти живий!

— Все добре, ви — мої найдорожчі люди, — відповів Ілтон, обіймаючи обох жінок: свою улюблену сестру Брітні та свою дівчину Аріель, з якою хотів провести все життя.

Раптом у дверях з'явився Саймон, який помітно шкутильгав. Побачивши його поруч із Роззі, Аріель скрикнула від радості:

— Боже, ви разом! Саймоне, як ти тут опинився?

Слідом за ним зайшов Лінкольн, бадьорий, хоч і злегка напідпитку.

— Твоя сестричка попросила знайти Саймона... ось я його і привів, — пробурчав він. — Щоправда, він трохи постраждав, але ми допомогли.

Саймон, обіймаючи Роззі, щиро звернувся до Ілтона:

— Дякую тобі, я в боргу перед тобою... ти врятував моє кохання.

— Наступного разу я навчу тебе стріляти, щоб ти сам міг її захистити, — жартома відповів Ілтон, і кімната вибухнула сміхом.

Роззі вже збиралася запропонувати всім сніданок, як раптом у двері наполегливо задзвонили. Лінкольн, тримаючи в руках пиво, пішов відчиняти. У ту ж мить у будинок влетів розлючений Оскар. Він миттєво притиснув брата до стіни, його голос тремтів від люті та горя:

— Це все через тебе! Мій син загинув через тебе!

Оскар ще не знав, що в сусідній кімнаті його «загиблий» син щойно повернувся з того світу.

Крик Оскара, сповнений болю та люті, відлунював від стін старого будинку Лінкольна. Брітні, почувши розпачливий голос батька, миттєво вибігла в коридор. Її серце калатало.

— Тату! Твій син... — почала вона, але Оскар, засліплений гнівом, перебив її, продовжуючи міцно тримати Лінкольна за комір.

— Брітні, негайно збирайся! Ми їдемо додому! — кричав він. — Тобі не місце серед злочинців і тих, хто не зміг вберегти твого брата!

Брітні з благальним виразом обличчя підійшла ближче, намагаючись достукатися до розуму батька.

— Тату, прошу... Ти ж сам колись був частиною цього світу. Невже ти не розумієш? Лінкольн тут ні до чого!

Оскар нарешті відпустив брата, але його голос став ще важчим:

— Через нього твій брат загинув... Його більше немає. А твоя сестра Дженна зникла — вона не витримала болю від втрати Ілтона.

Брітні на мить завмерла, не розуміючи, про що говорить батько, а потім впевнено вимовила:

— Хто тобі таке сказав? Тату, мій брат живий!

Оскар заціпенів. Гнів на обличчі змінився глибоким шоком. Він повільно повернувся до доньки:

— Що? Мій син... живий?

У цей момент двері кімнати повільно відчинилися. Підтримуваний з обох боків Аріель та Роззі, у коридор вийшов Ілтон. Він був блідим, його плече було товсто забинтоване, а кожен крок завдавав очевидного болю, але він стояв на власних ногах. Оскар дивився на сина, не вірячи власним очам. Уся таємна гра Шона Джонсона, який збрехав про смерть хлопця, щоб зламати родину Уотсонів, розсипалася вщент.

— Мій синку... — зі сльозами на очах прошепотів Оскар і кинувся в обійми до сина.

— Тату... пробач... — прохрипів Ілтон, притискаючись до батька. — Пробач, що все так сталося через мене.

Оскар відсторонився, оглядаючи поранення сина. У його погляді змішалися полегшення та суворість:

— Головне, що ти живий. Але більше ніколи не лізь у це лігво. Ти не знаєш, яке Шон чудовисько. Він продовжує справу свого батька, знущаючись із невинних. Ти не повинен був грати в ці ігри.

— Ти знаєш його? — запитав Ілтон, помітивши, як змінилося обличчя батька при згадці про Шона.

Аріель, Роззі та Саймон затамували подих, слухаючи. Оскар коротко розповів стару історію: як багато років тому він врятував жінку від жорстокості батька Шона, який тримав її у підвалі. Тоді Оскар поставив крапку в житті того монстра, але тепер минуле повернулося в особі сина. Роззі здригнулася — її власна історія з Шоном була майже ідентичною.

— Боже, сину... ти безумець, — промовив Оскар, дивлячись на закривавлені бинти. — Ти ризикував усім.

Лінкольн, підійшовши ближче, вставив своє слово:

— Старий, він виявився сильнішим, ніж ми думали. І все завдяки цій дівчині. Саме через неї він пішов на такий відчайдушний крок.

Оскар суворо поглянув на Аріель. Дівчина, не витримавши цього погляду, опустила голову і заговорила:

— Пане Оскар, прошу вас, звинувачуйте мене, а не Ілтона. Це я благала його врятувати мою сестру. Я знала про вашу репутацію, знала, що ви тепер не злочинець, а порядна людина. І Ілтон такий самий... Я уклала з ним угоду. Я віддала йому свою невинність, щоб він допоміг Брітні та моїй сестрі, яких Шон тримав у підвалі без їжі та води. І Ілтон врятував мою сестру, прошу не будьте суворим з ним.

Ілтон перебив її, ніжно взявши за руку:

— Батьку, угоди більше немає. Між нами з Аріель справжні почуття. Саме через кохання я пішов на цей штурм.

Оскар мовчки спостерігав за молодими людьми. Він бачив у їхніх очах ту саму відчайдушну відданість, яку колись відчував сам. Попри те, що Аріель була лише дівчиною з непростою долею, вона вистояла перед обличчям справжнього пекла.

— Значить так... — нарешті промовив Оскар. — Ви більше не в руках Шона. Я обіцяю, він заплатить за все. Він — копія свого батька, але ти, Ілтоне... я пишаюся тобою. Ти допоміг невинним. Добре хоч, що ти не вбив його там, як я колись його старого... це б затягнуло тебе в темряву назавжди.

— Батьку, — звернувся Ілтон, — я хочу, щоб Аріель жила з нами, заради її безпеки. І я прошу виділити кімнату для Роззі та Саймона.

Оскар подивився на Саймона та Роззі. Його погляд пом'якшав, але в голосі все ще чулося здивування:

— Як батьки Роззі могли допустити таке? Видати доньку за такого монстра? Усі в місті знають, хто такий Джонсон.

Аріель лише сумно зітхнула, не бажаючи згадувати зраду близьких, а Брітні, намагаючись розрядити атмосферу, вигукнула:

— Тоді їдемо додому!

— Тільки після сніданку, — втрутився Лінкольн, піднімаючи пляшку пива як тост. — Нам є що відсвяткувати. Порятунок Ілтона — це справжнє свято.

Поки сім'я збиралася за спільним столом, десь далеко Дженна вже зустрічалася з Меліссою, не підозрюючи, що її молитви про порятунок брата вже були почуті.

Усередині елітного ювелірного магазину в центрі Чикаго панувала мертва тиша. Усі системи безпеки були майстерно обійдені, а камери — зациклені. У залі не було нікого, крім Дженни та Мелісси. Мелісса давно мріяла про один конкретний камінь — рідкісний діамант «Блакитна кров», і в неї був детальний план, як його здобути. Саме Дженна, завдяки своїй рішучості та успадкованим від батька талантам до ризику, змогла втілити цей зухвалий план у життя.

Приховавши обличчя під масками, вони діяли злагоджено. Дженна, чиї рухи стали різкими та професійними через гнів, що випалював її зсередини, піднесла камінь Меліссі. Діамант вищої якості, що іскрився під світлом ліхтарика, лежав на вишуканій оксамитовій подушці. Це була ціна інформації, яку Мелісса тримала в секреті.

Дженна, не зводячи серйозного, холодного погляду з напарниці, процідила крізь маску:

— Мою частину справи виконано. Тепер твоя черга — виконай свою обіцянку.

Мелісса з задоволеною, майже хижою посмішкою сховала діамант у кишеню куртки. Вона повільно підійшла до Дженни й прошепотіла лише одне ім'я, яке змусило дівчину здригнутися:

— Все просто, візьми пістолет та вбий його. Тільки зроби так щоб тебе не бачили.

Дженна миттєво стиснула кулаки. Тепер вона знала як помстится. У її голові не було місця для сумнівів — вона була готова на все, щоб помститися йому за смерть Ілтона. Її серце розривалося від болю за брата, якого вона вважала своїм кумиром і захисником.

Однак Дженна навіть не здогадувалася, що її молитви про порятунок уже були почуті вищими силами. У цей самий час Ілтон не просто був живий — він уже перебував у безпеці у власному домі. Завдяки майстерності та самопожертві Аріель, яка не відходила від нього ні на хвилину, хлопець прийшов до тями й навіть почав говорити. Аріель, яка колись віддала свою невинність як викуп за сестру, тепер стала для нього справжнім ангелом-охоронцем, і між ними розквітло щире кохання.

Поки Ілтон у колі родини, разом із Брітні, Роззі та Саймоном, намагався відновити сили після поранення, його сестра Дженна дедалі глибше занурювалася у кримінальний світ. Вона стала на шлях, з якого дуже важко повернутися, не знаючи, що її «загиблий» брат зараз тримає за руку кохану дівчину в їхній вітальні.