Раді Вас бачити!

Пролог

Ранок у медичному університеті завжди починався з метушні, але сьогодні Аріель Вільямс не помічала нічого навколо. Вона йшла вздовж жвавої траси, притискаючи до грудей важкі підручники, які здавалися невагомими порівняно з тим каменем, що лежав у неї на душі. В думках лише одне — обличчя старшої сестри Роззі, її згаслі очі та синці, які вона так старанно ховала під довгими рукавами сукні. Банкрутство батька стало для них вироком, а Роззі стала розмінною монетою, викупом, який віддали жорстокому чудовиську, що не знало жалю.

Аріель так занурилася у свій відчай, що не почула вереску гальм. Сріблястий автомобіль на величезній швидкості вилетів з-за повороту, не встигаючи зупинитися перед пішохідним переходом. Світ навколо завмер. Дівчина стояла як укопана, паралізована страхом. Підручники вислизнули з рук, розлітаючись по асфальту, немов поранені птахи. Вона бачила лише сліпуче світло фар, що невблаганно наближалося.

Раптом чиясь сильна рука різко смикнула її назад.

Сталева хватка за талію буквально вирвала її з лап смерті. Аріель втиснулася спиною в чиїсь груди, відчуваючи запах дорогого тютюну та шкіри. Автомобіль пронісся повз, обдавши їх обличчя гарячим повітрям.

— Ти осліпла? Не бачиш, що ледь не потрапила під колеса?! — пролунав над самим вухом грубий, низький голос, від якого по тілу пробігли сироти.

Аріель здригнулася, намагаючись віддихатися. Вона підняла погляд і зустрілася з ним очима. Перед нею стояв хлопець у темній шкіряній куртці, з розпатланим вітром волоссям. Ілтон. Вона впізнала його миттєво. Син людини, чиє ім'я в цьому місті вимовляють лише пошепки, спадкоємець кримінальної імперії, про яку ходили страшні легенди.

Його погляд затримався на її обличчі довше, ніж вимагала ввічливість. Ілтон не поспішав відпускати її, немов намагався розгадати таємницю цих глибоких, немов наповнених болем, карих очей. У цей момент між ними, серед шуму міста та запаху паленої гуми, пролетіла іскра. Це було не просто випадкове рятування — це був вибух, який змінив траєкторію їхніх життів назавжди.

— Відпусти мене... — ледь чутно видихнула Аріель, намагаючись втекти від цього дивного, пекучого тяжіння, що раптом виникло між ними. — Вибач, я дуже поспішаю!

Вона почала гарячково збирати книги, ховаючи тремтячі руки. Вона мала бігти. Кожна хвилина була на рахунку. Попереду — розробка плану, пошук грошей, зустріч з Брітні... Все, що завгодно, аби вирвати сестру з того пекла, яке влаштував їй чоловік.

Аріель ще не знала, що від Ілтона неможливо піти просто так. Те, що почалося як випадкова зустріч біля університету, стрімко переростало в небезпечну пристрасть, що здатна спалити вщент обох. Вона шукала в ньому порятунок для сестри, але не помітила, як сама опинилася в епіцентрі чужої війни.

Між ними тепер стояла не лише соціальна прірва, а й смертельна небезпека. Почуття, що спалахнули всупереч логіці та страху, ставали дедалі сильнішими з кожним подихом, затягуючи їх у вир, з якого немає вороття. Який вибір зробить Аріель, коли зрозуміє, що ціна свободи Роззі — це її власне серце, віддане сину ворога?