Раді Вас бачити!

Глава 8. Тінь рятівника

Вечірнє Чикаго огортало вулиці сизими сутінками, коли Брітні та Аріель нарешті підійшли до високих кованих воріт маєтку Вільямсів. Весь цей шлях вони пройшли майже мовчки, кожна занурена у свої думки. Аріель відчувала неймовірну втому — не фізичну, а душевну, наче з неї викачали все повітря.

Зупинившись біля хвіртки, Аріель повільно повернулася до подруги й протягнула їй руку, намагаючись стримати тремтіння в пальцях.

— Дякую, що провела мене, Брітні. І дякую... за те, що вислухала. Мені здавалося, що я збожеволію, якщо не розповім комусь правду про те, що зробили з Роззі. Твоя підтримка — це єдине, що тримає мене на ногах сьогодні.

Брітні міцно стиснула її долоню, і в її очах спалахнув вогник щирої рішучості.

— Довірся мені, подруго. Я не залишу тебе в цьому пеклі саму. Я обов’язково поговорю з братом. Він... він буває складним, але якщо він береться за справу, то доводить її до кінця. Джонсон ще пошкодує, що зв'язався з вашою родиною.

Аріель на мить завагалася. Серце пропустило удар, коли вона згадала ранковий інцидент на дорозі.

— Брітні... а хто взагалі твій брат? Ти так впевнено про нього кажеш, але я нічого не знаю про нього, — запитала вона з придихом, відчуваючи дивну напругу в грудях.

Брітні ледь помітно посміхнулася, і в цій посмішці змішалися гордість та легка тривога.

— Його звати Ілтон. Він навчається на третьому курсі нашого юрфаку, хоча «навчається» — це занадто гучне слово. Він вічно прогулює лекції, з’являючись лише тоді, коли йому заманеться. Знаєш, він завжди хотів бути схожим на батька. Наш батько, Оскар, колись був великою кримінальною шишкою в цьому місті. Він намагався вберегти Ілтона від цього світу, але кров не обманеш. Ілтон уже там, у цих тіньових справах... Він — людина дії, а не слів.

— Як... як він виглядає? — ледь чутно видихнула Аріель, затамувавши подих.

— Ну, його важко не помітити, — Брітні задумано звела брови. — Він постійно в тій своїй чорній шкіряній куртці, у нього темний, дуже важкий погляд, від якого стає ніяково, і густе каштанове волосся. А ще він пахне дорогим тютюном... цей запах буквально в’ївся в його одяг. А що, ти його бачила?

У цей момент світ навколо Аріель немов завмер. Перед очима пронеслися кадри ранкового жаху: вереск гальм, сліпуче світло фар і сильні руки, що вихоплюють її з-під коліс. Той самий запах тютюну, той самий холодний погляд, що проникав у саму душу. Це був він. Ілтон Уотсон. Людина, яка врятувала їй життя, тепер виявилася братом її єдиної подруги.

Аріель зрозуміла: це не випадковість. Це знак. Тепер вона точно знала, до кого звернеться. Вона була готова піти на відчайдушний крок — запропонувати йому свою невинність як плату за голову Шона Джонсона.

— Аріель? Ти тут? — голос Брітні повернув її до реальності.

— Так, вибач... я просто замислилася, — Аріель швидко моргнула, намагаючись приховати збентеження. — Слухай, я буду чекати на твій дзвінок. Будь ласка, не забудь.

— Не хвилюйся, я зателефоную, як тільки випаде нагода посидіти з ним наодинці, — Брітні на мить обійняла подругу й поцілувала її в щоку. — Тримайся. Побачимося.

Аріель провела подругу поглядом, а потім швидко зайшла за ворота. Її серце калатало. Вона відчувала, що починає небезпечну гру, де ставкою є її життя і душа.

А Брітні, крокуючи в бік свого дому, відчувала дивний тягар. Їй було шалено шкода Роззі, але вона ще не знала, що її брат уже діє. Що Ілтон уже почув частину їхньої розмови в кафе і що він уже вплутався в цю війну, навіть не чекаючи на прохання сестри.

Аріель майже вбігла до своєї кімнати, важко дихаючи, наче за нею гналися всі демони Чикаго. Вона з гуркотом кинула важкі підручники на стіл — анатомія, фармакологія, терапія... Зараз ці знання здавалися їй безглуздими іграшками. Який сенс знати, як рятувати життя, якщо ти не можеш врятувати власну сестру від повільної смерті?

Вона підійшла до великого дзеркала в позолоченій рамі й зупинилася. Її відображення було блідим, очі здавалися величезними на виснаженому обличчі, а губи все ще тремтіли. Аріель почала повільно розстібати пальто, а потім завмерла, коли її пальці торкнулися талії.

Саме там, де вранці стиснули її тіло його сильні, мов сталеві лещата, руки.

Вона заплющила очі, і спогад накрив її з головою, наче холодна океанська хвиля. Вона знову відчула той різкий ривок, запах дорогого тютюну, змішаний із ароматом нічного дощу, і тепло його широких грудей, до яких вона була притиснута лише кілька секунд. Секунд, що подарували їй життя.

Аріель повільно провела долонями по своїй талії, повторюючи той самий жест, яким Ілтон вирвав її з-під коліс автомобіля. Їй не здалося — у тому дотику була не лише сила, а й якась дика, первісна влада.

— Ілтон... — прошепотіла вона в порожнечу кімнати, і це ім’я віддалося в серці тривожним дзвоном.

Брітні сказала, що він хоче бути схожим на батька. Оскар Уотсон був легендою кримінального світу, людиною, чиє ім’я змушувало здригатися навіть політиків. Як такий хлопець — із такими глибокими, майже карими очима, у яких на мить промайнуло щось схоже на турботу — міг обрати шлях крові та насильства? Але Аріель не відчувала відрази. Навпаки, ця темрява в ньому тепер була її єдиною надією.

Вона згадала, як дивилася на нього знизу вгору, паралізована страхом, і як його погляд вивчав її обличчя. У тих очах не було святості, там була готовність руйнувати. І саме це було потрібно Аріель.

Вона знову подивилася на себе в дзеркало, але тепер її погляд змінився. Страх зник, поступившись місцем холодній, розважливій рішучості. Якщо Шон Джонсон — це монстр, то їй потрібен хтось ще страшніший. Хтось, хто не буде грати за правилами, хто не піде до суду, а просто прийде і забере те, що йому належить.

— Він той, хто мені потрібен, — вимовила вона вголос, і її голос більше не тремтів. — Він зламає Шона. Він розірве його світ на шматки, як Шон розірвав життя Роззі.

Аріель уявила, як Ілтон своїми великими руками, що так обережно і водночас владно тримали її сьогодні, стискає горло Шона. Вона не відчула жалю до свого зятя. Лише пекуче бажання помсти.

Вона була готова заплатити будь-яку ціну. Якщо Ілтон захоче її невинність — вона віддасть її без вагань. Якщо він захоче її душу — вона вже почала її втрачати. Вона знала, що Шон контролює все: поліцію, бізнес, її батьків. Але Шон не контролює Уотсонів.

Аріель відійшла від дзеркала і сіла на ліжко, стискаючи кулаки. Вона чекатиме на дзвінок Брітні. Кожна клітина її тіла тепер була налаштована на одну мету — зустрітися з Ілтоном знову. Але цього разу вона не буде тікати. Цього разу вона сама зробить крок у його темряву, сподіваючись, що цей вогонь спалить Шона раніше, ніж поглине її саму.