Раді Вас бачити!

Глава 15. Портовий шторм. Початок кінця

Четвертий сектор порту Чикаго потопав у густій темряві, яку розрізали лише поодинокі прожектори. Повітря було просякнуте запахом солі, мазуту та прихованої загрози. Саме тут, у масивних іржавих ангарах, Шон Джонсон зберігав те, що могло відправити його за ґрати на кілька довічних термінів: нелегальну зброю та величезні партії заборонених речовин.

Колона байків та фургонів зупинилася за два квартали від цілі. Ілтон, поправивши ремінь автомата, обмінявся швидким поглядом із Лінкольном. Його дядько, щойно вийшовши на волю, виглядав як хижак, який нарешті повернувся у свої мисливські угіддя.

— На мій сигнал, — коротко кинув Ілтон. — Пам’ятайте, ми прийшли не просто стріляти. Ми прийшли знищити його гаманець.

Банди, якими колись керував Оскар, тепер беззаперечно слухали його сина. Тайлер та Майкл разом із іншими хлопцями безшумно розосередилися вздовж периметру. Клацання затворів злилося з плескотом хвиль об причал.

— Вогонь! — прогримів голос Ілтона.

Нічну тишу розірвав пекельний гуркіт. Лінкольн та Ілтон першими відкрили прицільний вогонь по охороні на вишках. Почалася справжня бійня. Кулі вибивали іскри з металевих контейнерів, перетворюючи порт на вогняне пекло. Тайлер та Майкл діяли злагоджено, закидаючи ангари димовими гранатами та витісняючи людей Шона до води.

Всередині сховищ відкрилася жахлива картина: ящики зі зброєю, марковані іноземними знаками, та пакунки з наркотиками, які не бачила жодна митниця. Люди Ілтона методично знищували запаси, позбавляючи Шона його головного ресурсу.

Помічник Шона, Кім Чим, перебував у центрі хаосу. Побачивши, що оборона прорвана, він гарячково намагався додзвонитися до боса.

— Шоне! Нас атакують! Це Уотсони! Їх сотні! — кричав він у слухавку, але зв'язок обірвався через черговий вибух.

Почувши крики своїх товаришів, Кім Чим відкинув телефон і схопив автомат. Він почав відстрілюватися, заваливши кількох людей з банди Ілтона. Проте вдача була не на його боці. Ілтон помітив рух за колоною і, не вагаючись, випустив чергу. Куля пройшла крізь плече Кім Чима, змусивши його скрикнути від болю та впустити зброю.

Поранений помічник, розуміючи, що це кінець, кинувся навтьоки через задній вихід, зникаючи в лабіринтах контейнерів. Він був єдиним живим свідком, який міг розповісти Шону правду про те, хто саме спалив його імперію.

— Малий, я сам розберуся з цим щуром! — крикнув Лінкольн племіннику, бачачи, як той хоче кинутися наздогін. — Все, відступаємо! Скоро тут буде вся поліція міста! Швидко, у фургони!

Ілтон, важко дихаючи від адреналіну, почав вигукувати команди:

— Швидко! Завантажуємося! Всі на вихід!

Байкери та бійці злагоджено застрибували у транспорт. Ілтон з тривогою дивився в бік, куди побіг Лінкольн, але дядько вже повертався, махаючи рукою — Кім Чим встиг вислизнути. Ілтон заскочив на свій мотоцикл, серце його калатало від переможного екстазу.

— Відмінно ми їх зробили! — вигукнув він своїм друзям, коли колона з ревом рушила геть від палаючих складів. Усі навколо раділи — вони завдали Шону удару, від якого той не скоро оговтається. Але Ілтон знав: це був лише початок справжньої війни.

Зупинившись біля знайомого бару, щоб перегрупуватися та «заправитися» пальним, Ілтон зняв шолом. Його обличчя було в сажі, але очі горіли рішучістю. Багато хто з його людей був поранений, особливо постраждав Тайлер, який притискав закривавлену руку до грудей.

— Зализуйте рани, хлопці, — промовив Ілтон, дивлячись на заграву над портом. — А тепер ми їдемо рятувати невинне життя. Аріель, я виконаю твій наказ. Я вб'ю цього звіра, який знущається з твоєї сестри. Сьогодні кров Шона Джонсона окропить цю землю.

Він знову надів шолом, і гуркіт його мотора став сигналом до останнього, найважливішого маршу цієї ночі.

Поки нічне місто здригалося від гуркоту перестрілки в порту, у барі «Сталеве ікло» панувала тривожна тиша. Аріель та Віолетта намагалися хоч чимось зайняти свої руки, щоб не збожеволіти від невідомості. Вони допомагали офіціантці Ілінці мити склянки за барною стійкою. Гаряча вода та механічна робота трохи відволікали Аріель від думок про Ілтона.

Ілінка, приязно посміхаючись, розповіла свою історію. Вона приїхала з Румунії в пошуках чесної роботи, але через обман потрапила в пастку одного з підпільних борделів Чикаго. Її життя могло закінчитися трагічно, якби не один із бійців банди, що тримала цей бар. Він закохався в неї і, скориставшись старими зв’язками Оскара Уотсона, витягнув дівчину з того пекла. Тепер Ілінка була під захистом клану, і цей бар став для неї справжнім домом.

Аріель слухала її, і в її серці жевріла надія. «Якщо Оскар зміг врятувати Ілінку, то Ілтон обов'язково врятує мою Роззі», — думала вона. Але разом із надією в душі дівчини оселився дивний неспокій. «Чому я так хвилююся за нього?» — запитувала вона себе, витираючи черговий стакан. — «Він — лише інструмент для моєї помсти. Я тут заради сестри, а не заради нього. Але чому тоді моє серце завмирає при кожній думці про його поцілунок?»

Віолетта помітила, як тремтять руки подруги.

— Не хвилюйся, Аріель. У хлопців усе вийде, я впевнена. Вони пройшли через сотні таких сутичок, — вона лагідно торкнулася плеча дівчини.

Аріель спробувала посміхнутися, але в цю мить нічну тишу прорізав наростаючий гул десятків моторів. Колонна байків на шаленій швидкості влетіла на парковку перед баром.

— Вони приїхали! — радісно вигукнула Віолетта. — Ходімо зустрінемо їх!

Аріель кинула рушник і першою вибігла на ґанок. Вона побачила, як Ілтон різко зупинив свій мотоцикл і, навіть не встигнувши повністю зняти шолом, кинувся до фургона, що зупинився поруч. Його обличчя було в сажі, а очі горіли диким вогнем.

— Тайлер поранений! Швидко, несіть аптечку! — закричав він, допомагаючи друзям витягти закривавлене тіло Тайлера.

Віолетта зблідла, побачивши свого хлопця, який ледве тримався при свідомості, затискаючи рану на животі.

— Що з ним?! Ілтоне! — її голос зірвався на крик.

— Швидше, Віолетто! Він втрачає кров! — люто гаркнув Ілтон.

Аріель миттєво прийшла до тями. Страх зник, поступившись місцем холодному професіоналізму. Вона забула про свою сукню, про небезпеку, про все.

— Я майбутній лікар! Я можу допомогти! — голосно і впевнено вимовила вона, пробираючись крізь натовп байкерів. — Швидко, покладіть його на диван у кутку, там більше світла!

Ілтон на мить завмер, дивлячись на неї з подивом.

— Ти зможеш обробити такі рани? — запитав він, підхоплюючи Тайлера під плечі.

— Я вчуся на хірургічному відділенні! — Аріель уже закочувала рукави своєї шовкової сукні. — Я знаю, що робити при важких пораненнях. Ілінко, неси чисту воду і спирт! Віолетто, аптечку — негайно!

Віолетта, ридаючи, вхопилася за руку Аріель:

— Благаю, спаси мого хлопця! Я кохаю його...

Аріель рішуче кивнула. Вона відчула на собі погляд Ілтона — у ньому більше не було насмішки, лише глибока повага та надія. Попри весь жах моменту, Аріель відчула полегшення: слава Богу, Ілтон цілий. Тепер настав її час воювати — за життя Тайлера, за честь лікарського фаху і за довіру людини, яка стала для неї чимось набагато більшим, ніж просто найманцем.

У розкішному кабінеті маєтку Шона Джонсона панувала задушлива тиша, яку порушувало лише цокання дорогого годинника. Шон сидів у шкіряному кріслі, повільно прокручуючи в руках склянку з віскі. Раптом двері розчинилися, і в кімнату, ледь тримаючись на ногах, зайшов Кім Чим.

Його вигляд говорив сам за себе: розірвана сорочка, закривавлена пов’язка на плечі та очі, повні дикого жаху.

— Шоне... — прохрипів він, хапаючись за край столу. — Вони напали. Склади в четвертому секторі... вони спалили все.

Шон застиг. Лід у його склянці тихо дзвякнув.

— Хто? — голос Джонсона був напрочуд спокійним, але цей спокій був страшнішим за будь-який крик.

— Уотсони. Їх було багато. Молодий Ілтон і... Лінкольн. Він повернувся, Шоне. Вони знищили товар, зброю, гроші. Ми втратили мільйони за одну годину.

Шон повільно підвівся. У його погляді спалахнуло те саме безумство, яке змушувало здригатися навіть найдосвідченіших злочинців Чикаго. Він підійшов до вікна, дивлячись на вогні нічного міста, де десь у порту все ще догорала його імперія.

— Отже, Оскар випустив своїх псів, — процідив Шон, стискаючи кулаки. — Він думає, що може забрати в мене гроші й залишитися безкарним? Він забув, чим закінчилася історія його батька.

Кім Чим здригнувся. Він знав, що зараз відбудеться.

— Що нам робити? Вони поїхали в бік бару...

— Робити? — Шон різко розвернувся, і його обличчя перекосила зловісна посмішка. — Ми зробимо те, що я мав зробити давно. Я вирву серце цієї сім’ї. Якщо Ілтон хоче грати у війну, він отримає таку бійню, яку Чикаго не бачило з часів Аль Капоне.

Джонсон вихопив телефон і набрав номер Мелісси.

— Меліссо, де дівчина? Брітні у тебе?

— Так, босе, — почувся задоволений голос жінки на іншому кінці. — Вона у мене в підвалі там де ваша дружина Роззі. Плаче, кличе татусю та бартика.

— Добре. Тримай їх там. А тепер слухай: я виїжджаю особисто. Мені потрібно побачити все на власні очі. Збери всіх наших людей, хто залишився на зв'язку. Ми їдемо до бару «Сталеве ікло». Я хочу, щоб до ранку від цього місця не залишилося навіть попелу. І якщо Аріель там... вона дізнається, що буває з тими, хто зраджує Шона Джонсона.

Шон накинув піджак, перевірив свій пістолет і вийшов із кабінету. Кім Чим, незважаючи на поранення, поспішив за ним.