Раді Вас бачити!

Глава 26. Повернення та родинне єднання

На віллу Оскара негайно прибули батьки Роззі та Аріель — Роберт і Келсі. Оскар, не стримуючи гніву, виплеснув на них усю правду про криваве минуле Шона Джонсона та його батька. Він розповів про те, як роками Джонсони катували невинних людей, і як сам Оскар колись поставив крапку в житті старшого Джонсона. Почувши про жорстокість, і як Шон ставився до Роззі, тримав у підвалі без їжі та води якщо не Брітні, Ілтон та втручання Аріеля, якій вони ледь не піддали її, Роберт зблід. Він гірко пошкодував про своє рішення довіритися Шону, зрозумівши, що ледь не занапастив Роззі, віддавши її в руки справжнього монстра.

Келсі та Роберт негайно зайшли до будинку, де їх зустріла обурена Алекса. Вона не могла збагнути, як мати й батько могли допустити, щоб Аріель та Роззі пройшли через таке пекло. Коли Роззі та Саймон вийшли назустріч, Келсі зі сльозами кинулася обіймати доньку, благаючи про пробачення та обіцяючи, що Шон більше ніколи не наблизиться до їхньої родини.

Благословення та присмак щастя

Невдовзі з другого поверху спустилися Аріель та Ілтон, чиї погляди все ще випромінювали ніжність після нещодавної близькості. Роберт, побачивши Аріель, міцно притиснув її до себе.

— Пробач мені, люба... я дарма тебе не слухав, — прошепотів він. — Тепер я знаю, що люди Шона викинули тебе напризволяще, коли ти намагалася врятувати сестру. Ти зробила все заради Роззі, а я був сліпим.

Потім Роберт повернувся до Ілтона. Попри те, що він знав про минуле Оскара як колишнього злочинця, він бачив у очах хлопця щиру відданість.

— Ти врятував моїх доньок, ризикуючи життям, — сказав Роберт.

— Тепер Аріель — моя, — твердо відповів Ілтон, тримаючи дівчину за руку. — Я хочу пов’язати своє життя з вашою донькою.

Бачивши рішучість Ілтона та силу його почуттів, Роберт не став заперечувати. Розповідь Оскара про подвиг сина справила на нього незабутнє враження.

Проте момент сімейного єднання був перерваний тривожним дзвінком. Люди з банди Оскара повідомили жахливу новину: вони не встигли зупинити викрадачів — Аманду схопили люди Шона.

Алекса, відчуваючи, як серце стискається від паніки, подивилася на чоловіка. Вона знала, на що здатен Оскар заради своєї родини.

— Будь обережним, коханий. Поверни нашу Аманду, — прошепотіла вона, пристрасно цілуючи Оскара перед обличчям смертельної небезпеки. Вона знала, за кого виходила заміж, і попри всі тіні минулого, саме поруч із ним вона стала щасливою. Тепер вони мали разом подолати останню перешкоду, яку поставила перед ними доля та жага помсти Шона.

Тим часом Аманда опинилася в тому ж похмурому підвалі, де раніше страждали Роззі та Брітні. Її рот був міцно заклеєний скотчем, а руки зв'язані. Вона відчайдушно намагалася виплутатися, але Шон, з хижою посмішкою, підняв її підборіддя:

— Ну що, твій вітчим прилетить за тобою? Сьогодні я знищу і його, і все, що йому дороге.

Але Оскар не забарився. Разом із Лінкольном та озброєною бандою він оточив лігво.

— Відпусти Аманду! — прогримів голос Оскара.

Шон вийшов на світло, тримаючи Аманду як живий щит:

— Ти забрав у мене батька... я забрав у тебе сина! А тепер ти втратиш і доньку, яку виховав як рідну!

— Ти помиляєшся! Мій син живий! — крикнув Оскар. — Ти катував невинну Роззі без їжі та води, та навіть осмілився викрасти мою доньку Брітні та тримав її де Роззі. Твій батько теж чинив із твоєю мачухою. Зупинись, поки не пізно, інакше почнеться війна!

Раптом на даху з'явилася постать. Це була Дженна — справжня донька свого батька, засліплена люттю через нібито смерть брата. Вона тримала Шона на прицілі.

— Ти вбив мого брата, сволото! — прокричала вона, і в повітрі пролунали три постріли прямо в голову Шона.

Монстр упав бездиханним. Війна, що тривала роками, закінчилася за лічені секунди. Лінкольн лише свиснув від подиву:

— Оце наша дівчинка! Справжня кров Уотсонів!

Оскар кинув зброю і побіг до Дженни, яка вже спустилася вниз. Вона ридала на його грудях:

— Пробач, тату... я не могла винести втрати. Він забрав нашу матір, а тепер і брата...

— Тихше, дорога... він живий! — Оскар міцно притиснув її до себе і швидко розповів усю історію порятунку.

Дженна була приголомшена, але відчула полегшення. Оскар, розуміючи наслідки, негайно наказав своїм людям обставити все так, щоб провину поклали на ворогів Шона.

— Все скінчено. Ти не сядеш у в'язницю, обіцяю. Він отримав те, на що заслуговував, — сказав Оскар, обіймаючи доньку.

Звільнена Аманда зі сльозами обійняла вітчима та сестру:

— Пробачте мені за все... Я просто хочу додому.

Коли вони повернулися на віллу, Алекса кинулася обіймати доньок. Дженна, побачивши Ілтона, який сидів на дивані поруч із Аріель, не стримала емоцій і побігла до нього.

— Братику! Я думала, тебе немає! — вона випадково зачепила його поранене плече.

— Я живий, сестричко, завдяки Аріель, — посміхнувся Ілтон.

Дженна щиро подякувала Аріель, визнаючи її частиною родини. Навіть Аманда підійшла до дівчини і попросила вибачення за свою колишню поведінку. Поступово вони ставали єдиним цілим.

Роззі нарешті змогла видихнути. Її батьки, Роберт і Келсі, пообіцяли прийняти її вибір і допомогти їм із Саймоном будувати майбутнє та виховувати дітей. Аріель, дивлячись у щасливі очі Ілтона, тихо запитала:

— Тепер усе справді закінчилося?

— Так, моя рідна, — відповів він, ніжно цілуючи її.

Оскар стояв осторонь, спостерігаючи за молодими. Минуле нарешті відпустило їх, і попереду було лише чисте, мирне небо.