Раді Вас бачити!

Глава 12. Ехо кривавого спадку

У просторому кабінеті на верхньому поверсі скляного хмарочоса панувала тиша, порушувана лише мірним цоканням дорогого годинника. Господар цього місця, Шон Джонсон, розвалився в шкіряному кріслі, повільно випускаючи густий дим кубинської сигари. Він не думав про Роззі, яка вже кілька днів виснажувалася в холодному підвалі його маєтку. Для нього вона була лише інструментом, способом зламати волю Аріель та нагадати світу, хто тут справжній авторитет. У Чикаго його боялися не за багатство, а за ту безжалісність, з якою він винищував будь-яку перешкоду.

Раптом двері відчинилися, і в кабінет швидким кроком зайшли його довірені люди. Їхні обличчя були напруженими.

— Пані Шоне... чертова сімейка Уотсонів вийшла на полювання, — доповів один із них.

Шон миттєво підвівся, і попіл із сигарети посипався на його дорогий костюм. Його очі звузилися від здивування. Вісімнадцять років... саме стільки минуло з того часу, як Оскар Уотсон зник із радарів кримінального світу. Весь цей час Шон мріяв про помсту, але Оскар надійно сховав своє життя за стінами пристойності.

— Значить, Оскар таки вирішив мене прибрати? — Шон нервово загасив сигарету об масивну попільницю. — Вирішив закінчити те, що почав вісімнадцять років тому, коли безжально вбив мого батька? Він думає, що я забув ту кров?

Люди перезирнулися. Вперед вийшов чоловік невисокого зросту з холодним розважливим поглядом — Ким Чин. — Справа не зовсім в Оскарі, сер. Це його син, Ілтон. Він почав копати під вас. Він відвідував свого дядька Лінкольна у в’язниці, і наші люди там перехопили інформацію. Ілтон збирає «стару гвардію».

Шон на мить завмер, а потім вибухнув гучним, хрипким сміхом. Його підлеглі здригнулися — цей сміх не обіцяв нічого доброго. — Яка іронія долі! — вигукнув Шон, підходячи до вікна, з якого відкривався вид на нічне місто. — Спершу батько в молодості вбиває мого старого, а тепер його син іде тими ж стопами. Хлопчисько вирішив погратися в героя? Він дізнався таємницю свого батька і вирішив, що має право мене судити?

— Кажуть, він робить це заради однієї «милої ляльки» на ім’я Аріель, — додав Ким Чин.

При згадці цього імені обличчя Шона миттєво скам’яніло. Він згадав той вечір, коли розлучив сестер. Згадав крики Аріель, її обіцянки вбити його, яку вона вигукувала, поки її, непритомну, викидали на узбіччя дороги. Шон відчув, як по спині пробіг холодний піт. Виявляється, ця дівчинка виявилася розумнішою, ніж він думав. Вона не просто плакала — вона знайшла сина самого Оскара Уотсона, щоб зробити його своїм катом.

Шон підійшов до бару і налив собі віскі, рука його злегка тремтіла.

— Значить, дівчисько вирішило відігратися... Ради сестри вона піде на все. Що ж, для Роззі це закінчиться ще гірше. Вона вже голодує, але скоро вона втратить останню надію. Я вб’ю двох зайців одним пострілом: помщуся Уотсонам за батька і остаточно зламаю Аріель.

Він повернувся до Ким Чина з хижим вогнем в очах.

— Виясніть мені все про родину Оскара. Хто в нього є? Як він зміг стільки років прикидатися звичайною людиною?

Ким Чин відкрив планшет і почав швидко зачитувати:

— Виявляється, вісімнадцять років тому він одружився на Алексі Беллінгем. Вона втекла від першого чоловіка-багатія, маючи на руках маленьку доньку Аманду. Оскар прихистив їх, дав своє прізвище. А пізніше у них з Алексою народилася спільна донька — Брітні.

Шон ухмильнувся, і ця посмішка була сповнена садистського задоволення.

— Значить, у нього є слабке місце. Брітні... спільна кров. Це ідеально.

Він зробив великий ковток віскі й різко поставив стакан на стіл.

— Кличте Меліссу та Джастіна. Для них є особлива робота. Нехай викрадуть це дівчисько, Брітні. Я хочу побачити, як Оскар Уотсон приповзе до мене на колінах, благаючи про милість. Я зламаю його сім’ю так само, як він колись зламав мою.

Шон знову запалив сигарету, дивлячись на фотографію Брітні на екрані планшета. Він ще не знав, що Джастін виявиться «слабкою ланкою», а Ілтон уже виїхав на зустріч із Аріель. Велика гра почалася, і ставки в ній були вищими за саме життя.

У глибині задимленого байкерського бару, де повітря було важким від запаху перегорілого масла та дешевого пійла, панувала напружена тиша. Мелісса та Джастін сиділи за дальнім столиком, очікуючи на свою долю. Після того, як їх витягли з бруду минулих невдач, у них з’явився новий господар. Кім, права рука Шона Джонсона, з’явилася перед ними, наче привид, її голос розрізав тишу, як лезо бритви.

— Для вас є перше завдання, — холодно промовила вона, дивлячись на них із презирством. — Викрасти Брітні Уотсон. Питань не ставити. Господар Шон особисто з нею розбереться. Нам потрібен важіль тиску, який змусить Оскара та Ілтона повзати на колінах.

Джастін миттєво зціпив зуби, відчуваючи, як усередині все холоне. Це ім’я — Брітні — вдарило його сильніше за будь-який фізичний біль. Він одразу згадав той страшний вечір, коли старший брат дівчини, Ілтон, вибивав із нього дух, вимагаючи зізнання: хто замовив викрадення? Тоді Джастін ледь вижив, а тепер доля знову кидала його в те саме пекло.

Мелісса — людина, чиї руки були по лікоть у крові.

Джастін здригнувся, почувши її голос. Він знав, що Мелісса не просто злочинниця, вона — садистка, яка насолоджується болем інших.

Для неї це був шанс на реванш, про який вона мріяла щоночі в камері. Це саме вона тоді організувала перше викрадення Брітні, і саме Ілтон зруйнував її плани, зв’язавши її, як тварину. А коли вона намагалася втекти, Оскар Уотсон особисто вгатив їй кулю в ногу, перш ніж передати поліції.

Шон Джонсон знав їхню історію. Він викупив їхню свободу, витягнувши з-за ґрат, бо розумів: немає кращої зброї, ніж люди, якими рухає чиста, нерозбавлена помста родині Уотсонів.

— Уотсони заплатять за кожен шрам, — прошепотіла Мелісса, торкаючись старого рубця на нозі.

У неї був свій, куди більш особистий мотив. Її ненависть корінилася не лише в кулі Оскара. Роками вона плекала лють на Аманду, названу сестру Брітні. Пару років тому Аманда, користуючись своєю красою та впливом батька, холоднокровно увела у Мелісси хлопця, якого та вважала сенсом свого життя. Тоді Мелісса хотіла викрасти Брітні, щоб розбити серце Аманді, але Ілтон завадив. Тепер вона була рада, що Шон дає їй карт-бланш на знищення всієї родини.

Проте все знову пішло не за планом.

Поки вони готували засідку, Джастін відчував, як його рішучість тане. Він бачив Брітні — її чистоту, її беззахисність, яка так різко контрастувала з його брудним світом. Він не зміг стати катом для дівчини, яка дивилася на нього без ненависті навіть у хвилини небезпеки. Джастін зрадив замовника, зрадив Меліссу — він закохався.

Він намагався врятувати Брітні, вивезти її з-під удару Шона, але система виявилася швидшою. Поліція, піднята Оскаром, накрила його в той самий момент, коли він намагався бути героєм. Тепер, сидячи за решіткою і чекаючи на вирок, він розумів: він програв усе. Мелісса залишилася на волі, під крилом Шона, готова закінчити те, що почала, а він став ворогом для обох сторін.

Шон Джонсон сидів у своєму кабінеті, переглядаючи звіти Кім. Його очі горіли холодним вогнем.

— Джастін виявився слабким, — кинув він, відкидаючи папку. — Але Мелісса... Мелісса зробить усе правильно. Вона знає, що таке біль, і вона з задоволенням поділиться ним із Брітні.

Війна за родину Уотсонів перейшла у фазу, де жалість була смертельною помилкою. Доки Ілтон віз Аріель у ніч, не знаючи, що його сестра знову під прицілом, Мелісса вже перевіряла гостроту свого ножа, готуючись до фінального акту помсти.

У великому кабінеті маєтку Уотсонів панувала затишна, майже ідилічна тиша. Оскар сидів перед ноутбуком, зосереджено відповідаючи на листи бізнес-партнерів. Дивлячись на нього зараз — у дорогому кашеміровому светрі, з окулярами на переніссі — важко було впізнати того зухвалого лідера кримінального синдикату, чиє ім’я змушувало здригатися конкурентів.

Він змінився. Ця трансформація почалася багато років тому, коли на його руках засинав дворічний Ілтон, а маленька Дженна, якій не було й двох місяців, вимагала постійної уваги. Саме тоді Оскар зрозумів: він не хоче, щоб його діти росли в тіні пістолетів та постійного страху. Він зустрів прекрасну Алексу, закохався в неї без пам’яті і прийняв її доньку Аманду як рідну, давши їй своє прізвище та захист. Народження Брітні стало фінальною крапкою в його минулому житті. Вона була його сонцем, його шансом на спокуту.

Але тиша була ілюзією.

Двері кабінету прочинилися, і всередину зайшла Брітні. Вона виглядала блідою, а в її очах світилася рішучість, яка змусила Оскара відкласти справи.

— Тату, нам треба поговорити, — тихо сказала вона, сідаючи навпроти нього.

— Звісно, сонечко. Щось сталося? Ти знову думаєш про те викрадення? — Оскар зняв окуляри, і в його погляді промайнула безмежна ніжність.

— Це стосується Джастіна, — вимовила Брітні, і Оскар миттєво напружився. Це ім’я діяло на нього як червона ганчірка на бика. — Тату, ти маєш вислухати мене. Поліція вважає його злочинцем, але саме він врятував мене від Мелісси. Якби не він, вона б ніколи мене не відпустила. Він ризикував собою, він вивіз мене в безпечне місце.

Оскар нахмурився, його пальці мимоволі стиснулися в кулак.

— Брітні, він — один із них. Він був у тому фургоні. Він бачив, як тебе зв’язували. Я не хочу, щоб ти відчувала вдячність до бандита, який просто злякався наслідків.

— Ні! — Брітні підвелася, її голос здригнувся від емоцій. — Він не злякався. Він захистив мене. Він знає щось дуже важливе, тату. Він намагався попередити мене, що замовником є не просто якийсь дрібний злочинець. Він знає, від кого мене треба берегти. Будь ласка, тату... я благаю тебе. Допоможи йому вийти. Він не заслуговує гнити в тюрмі за те, що врятував твою доньку.

Оскар уважно дивився на Брітні. Він бачив у її очах щось більше, ніж просто вдячність. Вона була заінтригована цим хлопцем, можливо, навіть закохана, і це лякало його більше, ніж будь-яка куля. Але слова про замовника змусили його серце пропустити удар.

Він повільно закрив ноутбук і відсунув його вбік. У його пам’яті спалахнуло обличчя Шона Джонсона. Невже цей мерзотник зміг його вирахувати? Невже він дізнався про його минуле і вирішив вдарити через Брітні?

— Ти кажеш, він знає, хто замовник? — голос Оскара став низьким і небезпечним, повернувши собі ті сталеві нотки, які він так довго намагався забути.

— Так. Він згадував Меліссу, але сказав, що над нею є хтось інший. Хтось, хто ненавидить нашу сім’ю, — Брітні підійшла до батька і взяла його за руки. — Якщо ти поговориш із ним, він розповість правду. Тільки ти можеш витягнути його звідти.

Оскар зітхнув, підводячись із крісла. Він підійшов до вікна, дивлячись на доглянутий сад, який він так дбайливо вирощував для Алекси. Тепер він розумів: заради сім’ї йому доведеться знову стати тим монстром, якого він ховав у глибині душі. Якщо Джастін справді має інформацію про Шона, він стане ключем до безпеки Брітні.

— Добре, — нарешті сказав він, не повертаючись. — Я поговорю з ним. Якщо він справді врятував тебе і якщо його інформація підтвердиться... я знайду спосіб витягнути його. Але обіцяй мені, Брітні: ти не наближатимешся до нього без мого дозволу. Світ, із якого він прийшов, не для таких, як ти.

Брітні кинулася до батька і міцно обійняла його.

— Дякую, тату! Обіцяю!

Оскар обійняв доньку у відповідь, але його погляд залишався холодним. Він уже планував свій візит до в’язниці. Він знав, що цей хлопець, Джастін, може бути або його найкращим союзником, або останньою помилкою. Але заради Брітні він був готовий піти на будь-який ризик, навіть якщо це означало знову зануритися в криваве болото минулого, від якого він так відчайдушно намагався втекти. Тепер Оскар Уотсон був на стежці війни, і Шон Джонсон навіть не уявляв, якого звіра він розбудив.