Раді Вас бачити!

Глава 21. Тиха гавань серед шторму

Будинок Лінкольна, захований серед густих дерев на околиці, зустрів їх прохолодою та запахом старої деревини. Аріель та Брітні, підтримуючи слабку Роззі, обережно завели її до спальні та поклали на ліжко. Аріель миттєво взялася за справу, використовуючи свої знання та досвід: вона дбайливо вкрила сестру теплою ковдрою і почала міряти температуру.

Ілтон стояв у дверях, спостерігаючи за цією сценою. Його кулаки все ще були стиснуті, а в очах не згасав вогонь люті.

— Я обіцяю, я вб'ю цього гада, — процідив він, дивлячись на змучене обличчя Роззі. Потім він перевів погляд на Аріель. — Скажи, що потрібно, я все принесу.

Аріель підвелася, намагаючись зберігати спокій заради сестри.

— Можеш заварити чай? — попросила вона. — І знайди щось поїсти.

— Можна суп зварити, — додала Брітні, потираючи змерзлі плечі. — Навряд чи у дядька Лінкольна знайдеться щось дієтичне, але гаряче зараз просто необхідне.

Ілтон кивнув, відчуваючи, як напруга трохи відступає перед необхідністю діяти.

— Я приготую, — впевнено сказав він. — А ви, дівчата, посидьте з Роззі. Вона має відчувати, що вона вдома.

Аріель підійшла до Брітні та міцно обняла її.

— Якби не ти, Брітні, вона б не вижила... Мені так шкода, що ми вплутали тебе в це жахіття.

Брітні подивилася Аріель прямо в очі, виявляючи ту саму стійкість, яка була притаманна всім дітям Оскара.

— Не хвилюйся, — тихо відповіла вона. — Мій брат знає, що робить. Він завжди захищає тих, кого любить. Я просто боюся, що батько цього не схвалить. Він так довго намагався вберегти нас від цього світу.

— Ілтон обіцяв поговорити з ним, — Аріель спробувала заспокоїти подругу. — Він у цьому точно вправний. Він знайде слова.

Дівчата перезирнулися, і на їхніх обличчях вперше за довгий час з'явилися слабкі посмішки. Напруга останніх годин почала потроху спадати, поступаючись місцем простій людській надії.

— Гаразд, — сказала Брітні, піднімаючись. — Піду подивлюся, що він там готує. А то знаю я свого брата — він точно покладе в суп якісь не ті інгредієнти або забагато перцю!

Вони негучно засміялися, уявляючи, як суворий байкер Ілтон намагається поратися на кухні з каструлями. У цьому маленькому моменті радості було більше сили, ніж у всій зброї, яку вони залишили в машинах. Тепер вони були разом, і це була їхня перша справжня перемога над темрявою Шона Джонсона.

До того як Роззі прийшла до тями, вона тривалий час лежала без свідомості. Аріель, не гаючи ні хвилини, почала дбати про її вигляд: вона знайшла заколку гребінець і заходилася обережно закалювала заплутане волосся сестри. Вона намагалася закріпити пасма так, щоб не завдати Роззі болю, попри її безпорадний стан.

— Ось побачиш, ти знову станеш такою ж гарною, як раніше, моя сестричко, — стиха примовляла Аріель, концентруючись на кожному русі.

Закінчивши з волоссям, Аріель одразу перейшла до медичних маніпуляцій. Вона професійно налаштувала крапельницю, щоб підтримати виснажений організм Роззі необхідними ліками та розчинами. Саме в цей момент, коли Аріель закріплювала голку, повіки Роззі здригнулися, і вона нарешті розплющила очі в м'якому напівмороку кімнати. Кімната була наповнена м'яким напівмороком, який не різав зір, як лампи в підвалі Шона. Вона спробувала підвестися, пересилюючи слабкість у тілі, але Аріель миттєво опинилася поруч, обережно підтримуючи її за плечі та допомагаючи вмостити голову на подушках.

— Не вставай, сестро... — ніжно прошепотіла Аріель, поправляючи на ній ковдру. — Ти в повній безпеці. Клянуся, Шон більше не знайде тебе. Все це закінчилося, я це точно знаю.

Роззі озирнулася затуманеним поглядом, намагаючись усвідомити, де перебуває. Стіни заміського будинку Лінкольна зовсім не були схожі на розкішні, але холодні зали маєтку Джонсона.

— Де я? Чий це будинок? — ледь чутно запитала Роззі, її голос усе ще був надламаним.

Аріель тепло всміхнулася, намагаючись приховати за цією посмішкою весь той біль і страх, через які їй довелося пройти заради цього моменту.

— Ти в будинку дядька Лінкольна мого хлопця, — відповіла вона, погладжуючи руку сестри.

Роззі здивовано подивилася на Аріель, у її очах промайнуло німе запитання:

— Твій хлопець?

Аріель на мить відвела погляд. Вона не могла зараз розповісти сестрі всю правду. Не могла зізнатися, що «хлопцем» став суворий син кримінального авторитета, і що ціною порятунку Роззі була угода, в якій Аріель віддала найдорожче, що мала — свою невинність. Зараз був не час для таких зізнань; Роззі була занадто слабкою, щоб нести ще й тягар провини за жертву сестри.

Замість пояснень Аріель просто міцно притиснула сестру до себе, вдихаючи знайомий запах, який тепер не перебивав запах вогкості.

— Головне, що ти тут, — прошепотіла Аріель, і по її щоці скотилася одинока сльоза. — Більше ми не розлучимося ніколи. Я обіцяю тобі.

У дверях з'явилася Брітні з чашкою гарячого чаю, і Роззі, побачивши добре обличчя дівчини, яка допомагала їй у підвалі, слабко всміхнулася. У цьому будинку, серед людей, які ризикнули всім заради них, Роззі вперше за довгий час відчула, що життя повертається до неї.

У кімнаті панувала тиша, порушувана лише мірним крапанням ліків у системі. Роззі перевела погляд на Брітні — ту саму дівчину, яка в холодному, вогкому підвалі стала для неї єдиним джерелом тепла, буквально віддавши свою куртку, щоб врятувати її від обмороження.

— Ти врятувала мене... — прошепотіла Роззі, і в її слабкому голосі забриніли сльози вдячності. — Дякую тобі. Дякую, що не дала мені згаснути, не дала померти в тій темряві.

Брітні м’яко посміхнулася і присіла на край ліжка, обережно поставивши піднос із чаєм на тумбочку.

— Я не могла вчинити інакше, — відповіла вона, торкаючись руки Роззі. — Я знала, що ти сестра моєї найкращої подруги. Ради тебе Аріель була готова на все. Вона ризикнула всім, щоб просити допомоги у мого брата.

Роззі здивовано підняла брови і перевела погляд на сестру.

— Аріель... У тебе є хлопець? — запитала вона, намагаючись усвідомити почуте.

Аріель на мить опустила голову, збираючись із думками. Приховувати правду далі не було сенсу. Вона глибоко зітхнула і підняла очі на сестру.

— Так, Роззі. Його звуть Ілтон. Він син Оскара Уотсона — людини з дуже непростим кримінальним минулим. Ілтон пішов стопами батька... — Аріель зробила паузу, її голос став теплішим. — Він погодився допомогти витягнути тебе і помститися Шону. Я збиралася просити його, але він уже дізнався про все від Брітні й почав діяти сам. Він... він справжній герой, хоч і вважається небезпечним злочинцем.

Аріель посміхалася, розповідаючи це, і в її погляді було стільки ніжності, що Роззі заціпеніла від шоку. Її правильна, розважлива сестра ризикнула життям і репутацією, звернувшись до людини, яка порушує закон!

Брітні, помітивши розгубленість Роззі, вирішила перервати серйозну розмову. Вона подала дівчині чашку з чаєм. — Попий, тобі треба зігрітися зсередини. Розмови зачекають, а сили тобі потрібні зараз.

Роззі вдячно прийняла чашку, роблячи маленькі ковтки. Тепло розливалося по тілу, і вона почала трохи інакше дивитися на ситуацію. — І де ж ваш «небезпечний герой» зараз? — з легкою усмішкою запитала вона.

Аріель весело перезирнулася з Брітні.

— Він на кухні. Намагається приготувати суп.

Роззі аж очі витріщила:

— Нічого собі! Він що, ще й кулінар?

Брітні хмикнула, не втримавшись від жарту:

— Ага, кулінар... Такий самий, як із мене балерина!

Дівчата не стрималися і тихо засміялися. Цей сміх, такий щирий і живий, наповнив похмуру кімнату справжньою радістю. Саме в цей момент двері відчинилися, і в спальню зайшов Ілтон. На плечі в нього висіло рушник, а обличчя було трохи розгубленим від незвичних кухонних справ.

Він зупинився, побачивши цю щасливу картину: Аріель, що сміється разом із сестрою та Брітні. Це було саме те, заради чого він штурмував маєток Джонсона. Його мета була досягнута — вони були разом і в безпеці. Залишилося лише одне — остаточно покінчити з Шоном.

Аріель ніжно подивилася на нього і представила сестрі:

— Роззі, це Ілтон.

Роззі уважно вивчила чоловіка, який стояв перед нею. Вона бачила його міцні плечі, впевнену поставу і очі, в яких читалася сталева воля.

— Ти ризикнув усім, порушив закон... Дякую тобі величезне, — серйозно сказала вона. — Дякую, що не відмовив моїй сестрі.

Ілтон, якому зазвичай було байдуже на чужу думку, несподівано для самого себе збентежився. Це почуття було абсолютно незвичним для спадкоємця кримінальної імперії.

— Ну... Твоя сестра велика молодчина, — відповів він, уникаючи прямого погляду. — Це вона ризикнула всім, прийшовши до нас. Це їй треба дякувати.

Роззі подивилася на Аріель, потім знову на Ілтона. Вона помітила, як вони дивляться один на одного — цей погляд був сповнений не просто вдячності, а чогось набагато глибшого і серйознішого. Роззі зрозуміла: між ними розгортається історія, яка змінить життя кожного з них назавжди.