Раді Вас бачити!

Ярослав

 Я довго вагався чи наближатися небезпечно близько до відьми. Нехай без магічної. Але як показала сумна практика зовсім не слабкої. Та вона так солодко стогнала і реагувала на мої цікаві експерименти з темною енергією, що це змушувало в мені всю істотність приємно тремтіти, як лист при осінньому вітру, а серце сильно вибивати о ребра. Бо вперше, від мене нічого не вимагали насильно. А з цікавістю чекали що я зможу запропонувати. А ідей в мене багато. Тільки ні з ким було їх реалізовувати.

 Вже чую осудливий голос Даріеля, що обзиває мене збоченцем. Але ні він, ні хтось інший не розуміє, через що я пройшов. І що тепер я збираю себе по частинам. І заново вивчаю себе, і свої бажання.

 Бо більшість свого життя я відчував себе якимсь не повноціннім, бо я був не як мій брат – еталонно мускуліний. Мені не подобалося нахабно лізти до дівчат. Строїти з себе альфу. Та якщо чесно, просто зовнішність мене не цікавила. І взагалі сам секс здавався нудним і примітивним.

 Але як виявилося, я просто шукав потрібну партнерку. Яка буде любити нестандартні підходи до цього запального процесу. А ще мене дико заводив розум і характер Жаді. Хоча спершу вона здавалось простою і нудною. Ой, як я помилився! В Жаді поєдналися: пристрасність, допитливість, бажання досліджувати, принциповість і милосердя.

 А ще коли відьма збуджена, вона перетворюється на живий витвір мистецтва. Коли кладеш новий мазок фарби вона стає все яскравіша і краща. А її стогони це музика для моїх вух.

 Тепер так шкодую, що не можу їй поки дати більше. Та коханець з мене такий собі. Але щось я все ж можу…напоїти її спорожніле тіло енергією, щоб через неї увійти в це розпашіле тіло, заповнити її істотність, і навіть торкнутися тріпотілої души. Так, секс це лише торкання тіл одне до одного, а те що зараз відбувається, де що глибше і тонше. Це залишиться в глибинах істотності Жаді. А ще здається я зрозумів про який зв’язок вона мала на увазі…Я зараз відчував те що і вона. І як же це нестримно прекрасно.

 Я відчував, що її насолода от-от настане і все ж наважився наблизитися інтимно близько. Схопив за шию, не сильно, але міцно. Бо здавалося це лише сон – не може бути наскільки добре. Я відчував під пальцями її тонку ніжну шкіру, наче пелюстка троянди, її пульс шалено вистукував. Її очі привідклися, вона дивиться через вії, її зіниці розшилися і я бачив як її очі сяють безцінними смарагдами, а ще там мерехтіли застиглі золоті зірки. Які в неї гарні очі. І рум’янець ліг зворушливо на щоки, наче вогонь під льодом. Вона постійно кусала пухкі вуста, що розчервонілися, наче молоде вино.

 Так кортіло випити їх, скуштувати на смак.

 Я попестив великим пальцем артерію на шиї відьми. Відчув як вона нервово сковтнула і важко дихала, стогнучі. Її тіло неначе прекрасний сад, який потребував щедрого поливу, щоб пишно заквітнути.

 Я згадав, що Жалі казала, що якийсь Віктор знехтував нею. Ідіот! Маючи можливість торкатися цієї солодкої згуби, оволодівати нею, чути її стогони і це все проміняти на що? Що він там краще знайшов, ідіот!

 Якби мені таке щастя отримати, я б його цінував. Але нажаль…вже занадто пізно...для щастя...

 І жаль загустів в моїй душі, наче гидка нафта.

 Я вирішив його заглушити солодким цілунком цієї спокусниці, я впився в її вуста, вона здригнулася від несподіванки. На мить віддаючись цілковито цілунку, хочу запам’ятати її смак, як буває добре. Вперше за довгі роки.

 Хочу щоб згадка про це зігрівала мене в моменти відчаю.

 Жаді впустила мене в свій ротик, я пограв з її язичком. Ловлячи стоноги, Її лихоманило. Вона відповідала мені пристрасно і самобутньо. Я вирішив відпустити її руки.

 Хоча острах заворушися в сховках моєї розбитої душі. Але я хотів перевірити чи не погубить це мене. Якщо так – то нехай. Воно того вартувало.

 Жаді вчепилась мені позаду шиї, я відчув її гострі кігті що подовжилися. Відчув біль і здається полилась кров, я напружився всім тілом, чекаючи що буде далі, наче вирок. І так мене погубили, але саме жахливе…я був не проти… я відався цілковито цій згубі, яка опекла мої вуста і шию. Змушувала кров в жилах закипати. А член готувалися оволодіти цією рудою згубою. Жаді далі зарилася в моє волосся. Продовжуючи цілунки, погралась язиком з іклом на верхній щелепі. 

 А ще я відчув, як по грудях щось пухнасте ковзнуло, я привідкрив очі і побачив її милий хвіст з рудою китицею. Вона пестила мої груди, змушуючи соски тверднути. От відьма! Як вона відчула, що то моє чуттєве місце? Китиця відчувалась ніжною, невагомою і прохолодою, наче мене хмара цілувала, що збурювало нервові закінчення, зводило з розуму. Але я завжди можу помститись звабниці, керуючи фантомом з темної енергії, що зараз пульсував в лоні Жаді. Але вона не думала здаватися, тепер її пестощі хвостом перемісилися вниз по напруженому животу і нижче. От жеж відьма…я здригнувся, коли хвіст оповив мій член. Я відсторонився від цілунку, вишкірившись. Нажаль, я все ще пам’ятав живо те пекло, що мені влаштовало те довбане кільце. Добре що, коли я здох воно відпало. Але шрам лишився. І зараз я боявся повторення, жахливих спогадів. Знов всі м’язи закам’яніли. Я зробив вдих-видих, щоб заспокоїлись. І на щастя, хвіст стиснуся сильно, але не боляче, навпаки нестримно приємно. Жаді ще влаштувала свої пестощі під пульсацію фаному. А кінчик хвоста пульсуючи пестив саму чутливу частину члена. Так...пора це закінчувати, бо відчуваю зараз все закінчиться нестямним оводінням однієї нахабної звабниці. А я дійсно боюсь їй нашкодити.

 Та і є одна деталь. Жаді взагалі-то зустрічається з покидьком Даріелем. Не хочу бути третім. Та і Жаді потім може жалкувати.

 А ще я хочу того вбити...тож нажаль...не маю право зараз відчути цю красу на смак. Довбаний вилупок…

 Я сіпнуся, бо рана на грудині занила різко. Я недоречно згадав як її отримав і чим це закінчилося. Холод опалив мою душу. Я зчепив зуби. Добре, що цей придурок не додумався відрізати мені бошку...Мої крила нервово здригнулися і стинулися.

 Світло заблимало змінив спектр. По дзеркальним поверхням проявивсь іней.

 Темна енергія в мені запульсувала, наче в погаслий вулкан кинули динаміт і він вибухнув, і прокинувся.

 Так треба заспокоїтися.

 Але тут я відчув приємні пестощі на члені і це мене повернуло реальність і заспокоїло…ну принаймні вирівняло темну енергію і припинило її дестабілізацію. От відьма. Знайшла чарівний важіль мого заспокоєння.

 Я всміхнуся, але трохи гірко. Я клацнув пальцями і фантом розвіявся. І Жаді заполонила темна енергія, я почув солодкий стогін, від якого моє серце приємно стиснулося, а член здригнуся.

 Жаді вигнулася, як молодий Місяць і ще трохи здригалася в залишковому спазмі задоволення, поки не втратила свідомість, вона ледь не звалися у воду. Я притримав її за плечі. Поправив рушник, що хотів розпахнутися.

– Пробач….і дякую…за цю солодку мить, – тихо проговорив я. Передчуваючи, що далі почнеться Чистилище.

 Але зараз я відчував, що хвіст Жаді не розплутався і все ще тримає здобич. Я сковзнув рукою у воду. Щоб розпутати цю пастку для любителів солодкого. Але де там! Виплутатись не вдалось, тримають місцо. І чим більш я там торкаюся, тим більше вирогідність кінчити. А я не хочу псувати цю милу мить. Потім буде час порукоблудити. Тож лишив як є. Я ледь стримався, щоб не розсміятися. Кутики рота все лізли на верх. От вічно в мене якійсь цікаві пригоди. Ото влізу кудись, а потім витягай ото. Сцуко…кому сказати про таке і стидно, і смішно. Але я гигочу з себе. І своєї дивної вдачі. От придурошне!

 Я подивився на Жаді, а от вона прекрасне створіння. Я схиливсь лицем до її лиця потерся зворушливо кіпчиком носа о її. Потім скулою і подарував палкі цілунки. Але не заради продовження процесу. А з прояву якогось дивного невідомо відчуття. Наче котики з верби пестити мої нутрощі. Я таке відчував як бачив щось зворушливе.

 Романтик довбаний…з сумом я згадав зневажливе ставлення Розанни до цього, та і батя з братом це вважали слабкістю. Я важко вздохнув.

 Тож зараз я відчував, що це чи не єдина можливість відчути, що таке близькість і звичайне душевне тепло. І коли тебе не засуджують за прояв справжніх емоцій.

 Бо я боявся, що Жаді теж не зрозуміє цих «рожевих шмарклів». Набридло бути вічно висміяним, тож краще це тримати при собі.

 Нажаль, цей суровий світ безжальний до тендітних душею. Він їх псує, нищить з великим задоволенням, перетворюючи на вилупків і циніків.

 Я залишив цілунок за вушком Жаді, на лінії підборіддя. Облизнувши свої вуста, вона на смак смачна. Я, ковзнув кінчиком носа від між ключичної впадини до підпоріддя з заводоволенням вдихав її аромат лаванди і чогось приємно солодкого з цитрусовою кислинкою.

 Жаді застогнала. Я подивився на її прекрасне, але бліде обличчя, її вії здригнулися, але їй явно все подобалося. Вона почала приходити в себе.

 А в мене серце знов стиснулося, наче в кістяний кулак.

 Так треба знов повертатися з Раю в Чистилище. Я мотнув воловою проганяю романтичні шмарклі геть.

 Бо нажаль, по поверненні додому мене чекають, допити, перевірки, а я вже не зовсім той хто був, тож скоріш за все будуть і досліди. Я вже не вийду на свободу. А якщо і вийду не скоро. А може сам батько мене знищить. Навіть, якщо мені пощастить і мене не чіпатимуть. Я вже зламаний. Я нічого доброго не можу запропонувати цій жінці.

 Досить Жаді і так їй трапляються придурки. Ще до купи травмованого, відбитого на голову мисливця не вистачало.

 Бо прекрасно пам’ятаю, що чудив в полоні і це адекватністю не пахне. І ще невідомо чого зараз від мене чекати.

 Тож ігнорувати все вищеперераховане і жити в ілюзіях це звісно приємо, але коли рожеві фантазії б’ються о гострі кути суворої, сірої реальності стає невимовно боляче. А я не бажаю сам страждати і Жаді принести це.

 Я не буду займати місце адекватного, нормального хлопця.

 Стало знов боляче серцю, наче знов мечем в нього поцілили, а з рани пішли опіки, що змушували кров запікатися і душу тонути в розпачі.

 Я важко видохнув, опустив голову.

– Йой, що сталося? – спитала Жаді, торкаючись розгублено обличчя однією рукою і рушника іншою.

– Ти втратила свідомість…– кинув я, непіднімаючи погляду.

– Йой...а ти розпусник, вирішив скористатися можливістю і закінчити розпусту, – пошуткувала Жаді і кволо всміхнулася.

– Хєх, та на фіг ти мені потрібна, відьмо, не переоцінюй себе. Я ж казав це в нас просто передача енергії не більше, – сказав я.

 А самому щось стало все гірше на душі, та важко, наче на неї накидають каміння.

– О, так от як це називається…цікавий аналог назви інтиму. Але мені подобається. Оу…ти ще не доотримав своє, вибач, я невчасно втратила свідомість і не довела розпочате до кінця, – сказала Жаді, кокетливо на мене подививсь і спокусливо посміхнулась.

 Я відчув як її хвіст, заворушивсь, в мене аж струм спиною пройшовся. Знов прокинулося бажання, яке так старанно стримував. Ще пару її рухів…

– Так, відпускай мене. Досить…– сказав я з надривом, важко дихаючи, і відчуваючи як темна енергія в мені закипає, тиснучі, аж в грудині тісно. Але це приємно. Не розумію, як страждання можуть бути приємні.– Час повертати моє майно, покористувалась і досить.

– Але ж…так не чесно що ти підеш не розрядним…Я дійсно вправна в цьому, – мабуть Жаді по-своєму сприйняла мою реакцію.

 Може вирішила, що я недовіряю її майстерності. Але ні… я відчуваю, що все в неї з уміннями добре. Але я і так занадто сьогодні зблизився з нею. Якщо піде далі, я не зможу повернутися до своїх, я боюсь те до чого мене це приведе. Бо мені не подобається Яро, що кинув своїх і живе безчесті. Який втік від однієї відьми, щоб впасти в залежність від іншої, нехай доброї. Це не здорова фігня.

 Тож повертаю дистанцію. І ну на фіг!

 Жаді випустила мене з свого хвостатого полону, але явно з великим небажанням. Її очі невідривно дивилися в мої і блищали. А нижня губа смикнулася.

 Я вибравася з купелі, а Жаді почервоніла і відвернулася, і важко видихнула.

– Сказав, обійдуся. Свого Даріеля розряджай, – бовкнув я, беручи рушник витираючись ним.

– Ой, леле… – злякано розвернулася до мене і подивилася круглими очима.

– Що забула? Єх, ти…а він так тебе кохає…а ти…– іронічно сказав я, пов’язуючи рушник на стегна.

– А я зрадила…о ні….– збліднула Жаді, обхопив себе руками, шмигнув носом.

– Гей, та в нас нічого ж не було. Ну підживилась ти трохи від мене енергією...що тут такого? – зауважив я, беручи халат і накивуючи його.

 О, це те чого я намагався уникнути… цих драм.

 Але поки дійсно нічого такого не сталося.

– Ні…я стала тою кого зневажала. Розумієш, Віктор мені зраджував. І я не розуміла коханок….і ненавиділа Віктора за зради. А тепер...тепер, я сама...зрадниця…бридка, – сказала Жаді, тремтячим голосом і сховала червоне лице в руках.

 Бля…. Відьма яка живе за принципами і моралістка! О це диво! А не оті темні енергії всякі та техноїди.

 Так побиватися за таку дрібницю.

 Ну може з цілунком перестався, це моя провина. А так…я згадав як Даріель завзято шпехається з Розанною аж ліжко якось зламали. При чому в них повноцінний секс по всякому. А ця принципова лише підзарядилась, і то я так зрозумів темна енергія їй необхідна для виживання, бо це безпека. Тож у випадку Жаді це була необхідність. Та я навіть спеціально фантом з темної енергії створив, щоб її не торкатися в інтимному плані. Тож все було виконано максимально стримано.

 Але схоже вона так не думала, її печі здригалися і по воді йшли кола.

– Так припиняй о це все. Я тобі трішки нагадаю. В світі є вилупки, один з них я, які не проти взяти таку милу панянку по всякому, – і я вказав на себе, а потім на Жаді, – Сьогодні тобі пощастило і один вилупок спинився. А завтра так не пощастить. А темна енергія ідеальна для захисту. Тож ти без неї не можеш. А взяти її можна тільки так, як вийшло. Тож...або твій Даріель прибиває Розанну і повноцінно тебе захищає, а як ні не пиздить!

 Скуцо, аж бісить, не Жаді, а в цілому ця ситуація.

– Він не може він сам полонений…