Раді Вас бачити!

– М...ти мене посмакувала. Тепер мій час настав! – проговорив проникливим тоном я.

 Злизав кров з ножа – мені подобався її солонований, металевий присмак. Я облизав вуста, в мені щось приємно заворушилося в грудині, потім різко обернулося льодовою брилою і розпалилося. Блимнуло лихоманливо світло, яке почало гудіти, змінювати відтінок. В повітрі царювала напруга. Я почистив лезо об куртку і повернув в портупею. Тепер вільною рукою почав пестити перси відьми, стикаючи і граючись з її сосками. Вона стогнала і все ж примудрилась забратися мені під футболку і пошарпала спину, спустилася до талії, полилася кров від подряпин. Але мене це не зупиняло. Професійні травми, буває.

 Потім моя долоня спрямувалась нижче грудей, по животику до лона і нижче. Я пестив її між ногами. Розанна вже була там мокра, стогнала і намагалась насадились на мої пальці глибше. Прикрила очі і її тіло вигиналося під мною.

– Ах, це...ж просто пальці…чого ж так палко…ах…і якщо вони таке роблять, то що буде якщо ти в мене увійдеш? – стогнала вона.

– Просто пальці кажеш? – задумливо перепитав я.

 Тим часом, мої просто пальці знайшли точку де, якщо притиснути відьму особливо накривало задоволення і вона ще ставала мокрішою.

 Вгадав...наскільки знаю… у кожної панянки все по-різному. Але принцип той же… головне знати анатомію. І сумлінно виконувати завдання. А я дуже відповідально відношусь до тонких справ. До того, ж мені самому було цікаво довести Розанну до піку. Цікавий досвід. Знов моя жага задоволення теж нікуди не ділася, але я її загнав куди по далі, правильним диханням і глибоким зосередженням на справі. Є тіло, є моя свідомість і зараз вони розділені, бо в мене важливе завдання. О, як мені подобається як це звабливе завдання стогне, вигинається під мною від задовлення, тепленьке, ніжне мокре.

 Я посміхнувся і дивлюся в її примружені очі в яких плескалося задоволення і навіть якесь молення.

– Що мало? Ще? – і я з радістю їй додав ще, мені не шкода і рука не втомиться дарувати такій запальній відьмочці задоволення.

 Але все ж вона змогла дістатись і мого достоїнства. Я їй дозволив з ним пограти, але через тканину джинсів.

– Ну чого ти? Я тобі теж подарую задоволення, – тихо солодким голосом сказала Розанна.

– Мені не потрібно задоволеня, моє...я прийшов за твоїм, – відповів я.

 Приємно відчувати її пестощі на члені. Мені подобалося те, що Розанна зараз вся палала і була наче відкритий нерв, вона стала настільки чутливою, що здригалася від найменшого дотику. Наші дії синхронізувалися її пестощі на моєму члені і мої рухи в ній, і наше дихання. А ще я відчував, що щось пронизливо тріснуло в грудині і наче холодний розряд змусив здригнутися тіло. А по шкірі наче прокотився розпечений в той ж час холодний шовк. Від нашого з Розанною дихання виходила пара і дійсно я помітив, що дзеркало біля туалетного столику почало вкиватсия інієм.

 Але тут в ідилію вліз Даріель, про якого я вже забув. Він опинився позаду і схопив мене за шию.

– Ти що влаштував, дурко? – прошипів він мені на вухо.

 Я відчував спиною жар від тіла Даріеля і мене наче струм проскочив хребтом, та шкіра пішла сиротами, а серце майже зупинилося, і стиснулося в грудку льоду. Наче на мене впало сонце, але воно не визначилося, бажає мене спалити, чи прогріти зламані кістки і як його серце швидко б’ється.

 І те де що запульсувало в грудині, мені стало важко дихати, наче на легені нахвалилася важка брила льоду.

– Гей, не так близько! І взагалі чого тобі жалітися в тебе взагалі місце в першому ряду! І не кажи, що тобі не сподобалося те що ти побачив. Я прямо відчуваю твій стояк, упирається в мене, – з сарказмом брякнув я.

 В мою шию сильніше вп’ялися пальці, аж запаморочилося в голові, видимо, виродок передавив мені трохи артерію. Я зашипів і смикнувся.

 Я хотів витягти руку з Розанни і вгатити цьому придурку між очей, щоб він відпустив мене.

 Але мою руку владно перехопила тендітна рука Розанни і повернула на місце. Вона застигла, стиснувшись всередині.

– Так... Даріель, не заважай Яро, або приєднуйся. Потім поб’єтеся. Зараз я бажаю не бійок, а іншого…– і вона перевела виразний погляд на Даріеля.

 А сама приєдналась до моєї долоні і вже ми дуетом, пестили її внутрішній світ.

 Даріель скрипнув зубами, на його лобі запульсувала жилка, навіть я відчув як його член зригнувся. Даріелю явно не подобався, наказ, він волів зараз же зі мною поквитатися, але наказ пані, є наказ, він важко видихнув і підкорився.

 Довелося змінити позу, щоб і для Даріеля знайшлося місце. Він влаштуйся позаду Розанни і палко її цілував. А мені вже від їх поцілунку ой як не добре. Чорт! План трохи був інший, вимотати відьму, щоб хоч сьогодні в мене все не палало в штанях від клятого кільця, і я поспав б в ліжку, а не під душем. Але цей вилупок своїм втручанням все споганив. Паскуда! Чого йому не йметься?

 Він примудрився і будувати доріжку з поцілунків по шиї і плечу Розанни, і зиркнути на мене так, типу коли все закінчиться мені звізда.

 Тобто, якщо не кільце мене спалить внизу, так цей горе коханець як тільки вийду за двері спальні, всього поламає.

 Сцуко, як же соромно бути з чоловіком в ліжку і ділили жінку на двох. Розанні схоже подобалося. Вона стогнала і виверталася солодко між нами. То до мене грудьми притиснулась, чим викликала хвилю жару і задухи в грудях, аж сердце до горла стрибнуло. То дупкою о пах Дарієля потреться, чим викличне його глухий стогін. Вона навіть сковзнула рукою по його животі і нижче витягла зі штанів його член.

 Бля….два питання: на що я на дивлюся? І як таке вмішається в тендітний внутрішній світ відьмі? Стоп! Ні, я не хочу знати відповідь, бо я ж це уявлю! А потім жахи будуть снитися! О ні…саме не зручне те, що треба буде взаємодіяти з відьмою рукою поряд з цим...а воно хоч не вкусить?

 Я точно сьогодні згорю – від кільця чи від сорому. Якби батько знав чим я тут займаюсь, точно пристрелив мене, бо я якась вже повія, а не мисливець.

 Поки Розанна відволіклась на палкі відчуття, Даріель схопив мене різко за волосся, пригрозив крізь зуби:

– Торкнешся мене, вб’ю…– і кинув на мене вбивчий погляд і різко відпустив.

 Виродок! Аж стрельнуло від болю в сконі від його шарпання, фу, ще брудною рукою торкнувся волосся, тепер мити його.

 Як наче я цього хочу? Торкатися спітнілого, накачаного чоловіка, з рпг в штанях? Я що на його думку в захваті від цього? Він мене що з героїнею даркроману переплутав? Яка тече при одному вигляді від више перерахованного. І взагалі від мене це мене не залежить. Мені ще після цього довго треба буде проходити психологічну реабілітацію.

 Тож я намагався туди не дивитися. А зосередитися на Розанні і на своїх відчуттях.

 Але тут настав час ікс – Розанна здригнулася, коли в неї увійшов Даріель. Вона солодко застогнала, вигнувшись дугою.

 А відчув я пальцями ЦЕ. Фу, бля ригало все… В мене все тіло зригнулося, наче від розряду, а м’язи скам’яніли. Я хотів відсахнутися і тільки великих зусиль приклавши, продовжив свою справу. Моє волосся налипло на вологе лице. А серце здавалось проломить грудину, від його надмірного биття навіть з’явилося відчуття нудоти.

 Але мої страждання тільки починалися, бо це довбане кільце, спочатку розширилося, а потім різко звузилося, розпікалося, так наче його розжарювали на вогні, і воно наче по повній довжині, гм...спалювало, наче проросло корінням до нервових закінчень і вгризлося в них – почало їх спалювати. Аж біль відлунювала в скронях пульсуючим ниттям. Мені потемніло перед очима. Я зціпив зуби до болю в лицевих м’язах. Я не знаю...я вже мабуть, на силі волі продовжував дарувати задоволення відьмі. Бо раз взявся за справу – доведу до кінця, якби погано не було. Але нажаль, для мне веселощі закінчися, настали страждання.

 Зате Розанна була повністю поглинута задоволенням. Чим більше її крило – тим більше знищувало мене.

 Я вже доводив Розанну до піку, мабуть на автопілоті, бо для мене світ вже палав у пекельному вогні, де моя свідомість плавилась на пательні, а думки злипалися в липкий клубок. Серце відчайдушно ганяло розжарену кров, мої щоки палали, як і вся шкіра. Мені ще треба було не втратити свідомість, улучити момент і звалити перш ніж Даріель натягне штани і влаштує бійку. Бо я бій з ним зараз не вивезу.

 Коли Розанна кінчила і все закінчилось – я вилетів зі спальні также стрімко, як влітав в неї. Але рухатись було складно мене шатало, лихоманило. Я намагався поправити пульсуючу грудку болі в штанях, але від дотиків просто випадкових і легких ставало тільки гірше, там все було чутливе. Я обхопив себе за плечі.