Раді Вас бачити!

Жадана

 Я приїхала в місто Харсіті з невеличкого селища. Воно було таке тихе, затишне. Там було все необхідне для комфортного життя. Хоча воно було далеченько від Харсіті. Навіть, була своя Академія для відьом та магів. Там мені було комфортно, спокійно, всі знайомі. Селище було все зелене і межувало з лісом, і з чистою річкою через декілька кілометрів від селища. І зустріти когось з тварин там було не дивно – вирувало життя природи. Але в самому селище царювало розмірене життя. Харсіті…це якийсь жах! Воно наче ощетинилося на мене, своїми хмарочосами, антенами і незрозумілими конструкціями. Тут не було майже зелені, тільки сірий бетон та асфальт, і пластик, повно пластику. Всюди шниряли машини, мотоцикли і навіть наверху якійсь літаючі штуки, які потім я взнала називаються дрони. Тут все гуло, навіть вночі. Зоряного неба не побачиш із-за неонових вивісок. А ще тут смерділо бозна чим. Люди кудись поспішають, їх багато, вони штовхаються, вічно похмурі, лаються за всяку дурню одне з одним.

 Я дуже сумувала за своїм домом. Та переїхала в це хижацьке місто, яке наче висмоктує останні крихти магічної енергії, не від гарного життя. Мене вижили звідти. Як і добре, що ти всіх знаєш – так є це і погано, бо будь-який скандал стає всім відомий і чутки повзуть від дому до дому.

 Я тяжко видихнула, відчиняючи замок крамниці. Я травниця, працюю в затишній крамничці-аптеці, де продаються ліки і трави для представників іннародів, які як і я, вимушені жити в Харсіті. Звісно для звичайних людей ця крамничка невидима, тільки істоти, що можуть бачити спеціальним поглядом помітять це місце, на яке світла відьма наклала захист. Власне ця світла відьма мене запросила сюди працювати, знаючи про мій талант.

 Дзенькнув привітно дзвіночок і я увійшла. З задоволенням вдихнула аромат трав. Як мені огидно вдихати хімічне повітря міста! Аромат трав, що панував в крамничці, повертав мене подумки додому в щасливі часи. Щось стало журливо.

 Взагалі, ця крамничка для мене – наче оазис чогось живого і рідного. Тут на підвіконнях стільки кімнатних рослин, що здається це не крамничка – а бот. сад. Тут мені спокійно.

 Поки я полила квіти, то прийшов перший відвідувач. Це був чорт. Просто над дверима весить спеціальний амулет, який знімає покриви з іншосвітців, бо зазвичай вони між людей ходять як звичайні містяни. А тут містичні відвідувачі стають собою і за етикетом прийнято приймати істину подобу, якщо прийшов з миром. Виключення – коли істинна подоба дуже велика. Тоді можна зашитись в тому вигляді, який більше комфортний для обох сторін.

 Чорт, був манірний, андрогідний, тендітно складений. Модно вдягнений, з яскравим зеленкуватим волоссям. Красивий і солодкий, як цукерочка.

 Я привітно посміхнулася, подивившись на нього.

– Вітаю! Ви, пані травице-лікарка? – спитав чорт і махнув хвостом з пухнастою кісточкою прикрашеною милою прикрасою з крупних перлів.

– Вітаю! Так, що вас цікавить? – привіталась я та встала за стійку.

– Ой, яке щастя! Бо як я взнав, це єдина аптека на все двохмільйонне місто! Та розумієте...така справа…вже неділю безперервно болить голова, аж в роги віддає, наче в рогах корені і пульсують-пульсують,– відповів чорт.

 Він правий, нажаль з аптек саме для іншосвітян тільки є наша, з лікарнями по краще. Бо травинці, лікувальниці особливо талановиті, після Академії відправляються будувати кар’єру в Іншосвітті. Там можна досягти великих успіхів і добре заробити, знайти сильного фамільяра і укласти з ним союз. А серед людей погоджуюся жити не охоче випускниці Академії з лікарства і травознавства. Бо тут в місті погано відновлюються магічні резерви, особливо, якщо у відьми не має фамільяра, який би підтримував її резерв. Та і там де люди, там мисливці на нечисть, а це вже небезпечне сусідство. Навіть, якщо у нас зараз з ними мир, все одно їм не довіряють. В мене є причини сюди було влаштуватися.

– Так-так, зрозуміла, а які ще є симптоми окрім головних болей? – уточнила я, уважно слухаючи те що розповідає клієнт. Бо кожна дрібниця в встановлені діагнозу важлива.

 І мені перерахували: слабкість, оніміння кінчика хвоста і…

– Саме образливе...падіння чоловічої сили. В мене скоро побачення з одним мисливцем…не бажаю ганьбитися. Бо для мене такі проблеми нетипові! – обурився чорт і топнув гнівно копитцем, і смикнув нервово кінчиком хвоста, розставив руки в боки.

 Ну так… чорти славляться своєю нестриманою хіттю, яку важко приборкати. А тут вона раптом згасла. Тож явно це пороблено хворобою, або прокляттям.

 Але те, що він сказав мене аж здивувало. Ні, не підозра до дивної хвороби, це для мене по замовчуванню професійна цікавість. А те, що він зустрічається з мисливцем. Я ж розумію, він мав на увазі, мисливця на нечисть? Я їх боюся! Мені мати про них такі жахи розповідала! В Академії ми вивчали по історії війни з мисливцями і що вони полювали та знищували наших сестер. І дуже були винахідливі в цьому. Мене пересмикнуло. Я не знаю як можна з вбивцею собі подібних возлежати в одному ліжку. Я б не змогла це гидко.

 Я нічого клієнту не сказала, лиш продовжила задавати питання по справі:

– Та-ак... А можна вас оглянути? Це швидко! Є в мене одна підозра...все одно, мені треба перевірити, щоб краще підібрати ліки, – чемно спитала дозволу я.

 Чорт кивнув в знак згоди. Він явно був засмучений і виглядав виснаженим.

– Робіть, що хочете. Тільки молю…допоможіть! На вас тільки надія. Мені ще працювати треба! Якщо сьогодні не вийду на пілон – мене виженуть з роботи. А в той нічний клуб ой, як тяжко влаштуватися. А оренда квартири сама себе не оплатить! – з гіркотою сказав чорт.

– Так, життя в місті дороге і люди, і істоти тут безжальні, – погодилась я.

 Я швиденько, але дуже уважно оглянула чорта. І зрозуміла, що виявилась права.

– Єм...– знітилась я, намагаюся зрозуміти як підібрати потрібні слова.

– Ну що? Що сталося зі мною? – перепивав чорт, дивлячись на мене, наче я була для нього останньою надією.

– На вас тихцем наклали прокляття, яке зруйнувало одну лінію передачі енергії з чакри, яка відповідає за...сексуальний потяг, наповнення і збудження, – сказала я і почервоніла, опустив погляд.

 Бо нажаль, теми які пов’язані з сексом не можу спокійно обговорювати з певних причин.

– Та як же? Лікарко-травнице, я б помітив, якби цілий канал було знищено! Це ж неможливо не помітити. Це як би в мене відгнив палець на нозі, – здивувався чорт і закліпав здивовано оченятами, обрамленими пухнастими, довгими віями.

– Розумієте… обрали самий непримітний канал і не цілий, а його маленьку частину. А ще до купи пошкодили судини мозку і наслали запалення нервів, щоб за головними болями ви не розуміли що у вас забрали, – пояснила я, знизав плечами.

– Йой, так що ж робити? Невже я пропав? – злякався той.

– Ні, зараз підберемо лікування і все для обряду очищення з докладними інструкціями і як все приймати напишу, і все. Пройдене курс лікування і знов зможете тішити свого коханого…єм…ну ви зрозуміли, – сказала я.

 Чорт аж засяв.

– Ой. Спасибі!

– Але курс триватиме чотирнадцять днів…

– Йой...довго, в мене ж побачення…

– Ну я дам вам ліки…але не факт, що вони за такий короткий проміжок часу дадуть результат. Ну хіба що, біль знімуть, це одразу. А от відновити частину канала…це складніше, – додала я.

 Нажаль, відновлювати канали, чакри і енергетично важче, чим фізичне тіло. Я тяжко видихнула. Шкода, що це так, але нічого з цим не поробиш.

– Ну добре...знайду спосіб іншого виду як потішити свого любого. Дякую! Ви талановита відьма! – зрадів чорт, радісно замахавши хвостом.

 Я посміхнулася, радіючи, що допомогла пацієнту з його проблемою, почала збирати все необхідне. Люблю свою роботу, а особливо цікаві випадки, де треба вирішувати складні загадки. Це так хвилююче! В мене одразу піднявся настрій, який споганила поїздка містом.

 Взагалі-то я хоч талановита травниця, знаю як і що лікувати чи то хвороби магічного характеру чи біологічного, але відьма я бракована. Так мати вважає. Бо, коли вона була вагітною – їй кинули виклик і вона вступила магічну дуель. Противник використав якесь заборонене заклинання. Мати дивом його відбила, залишилася ціла, жива і навіть мене не втратила і перемогла. Але в результаті народилась я, яка не може чаклувати. Бо не можу накопити достатньо енергії для сильних чи слабких заклинань, тож від відьми в мене тільки древній родовід. Я звичайна жінка з маленьким секретом під спідницею. Я тяжко видихнула. А тепер мій настрій споганився. Бо я знов відчула себе неповноцінною, хоча тільки-но про це забула.

 Я розписала все докладно, щоб пацієнт зміг сам розібратися як що приймати і додала потрібні дозування, і інгредієнти. Я навіть, на місці наколотила протимігренний засіб і чорт зміг його одразу прийняти – його головний біль пройшов.

 Чорт пішов щасливий, щось собі навіть наспівував під ніс, ніжно пригортаючи пакунок з ліками.

 А в мене все не виходили з голови слова про те, що хтось зустрічається з мисливцем. Це ж мабуть, чорт не один такий. Є ще представники іннародів, що сплять з мисливцями. А цікаво, самим гордим та небезпечним мисливцям норм спати з тими, на кого полюють?

 Ох, я може здамся старомодною, але я за традиційні відносини – де іннародці зустрічаються між собою. А не людьми, чи боги збав, мисливцями! Якось це неправильно, проти природи.

 Фу, якось це гидко, фі. А якщо в процесі того самого мисливець… спробує вбити коханого? Жах! Це небезпечно! Ой… Як чорту не страшно показати свою вразливість під час сексу ворогу, хижаку.

 Потім заглянула ще фея з дитям. Придбала ліки від кашлю для дитини. Потім прийшли ще і ще відвідувачі. Так день пройшов непомітно в клопотах.

 А тут я почула дзенькіт дзвіночка і озирнулася, щоб сказати що я зачиняюсь – як побачила свою подругу. Ламіку – ми навчалися разом в Академії. Вона тут довше за мене живе, бо раніше переїхала, майже одразу по закінченню Академії. Але дружити ми не перестали. А тепер можливо бачитися частіше. Вона по закінченню робочого дня приходила пити чай з тістечками. А через день я приходжу до неї на роботу в кінці дня. Вона працює в Бібліотеці, яка належить білій відьми, та що мене запросила сюди працювати. Це її крамниця теж.

 Ламіка має чорне, шовкове волосся, що спускається аж до поясу, добре випрямлене та милий чубчик. Холодного відтінку голубі очі, в обрамлені довгих вій і пухкі обведені червоною помадою губи, носить білу сукню в стилі «лоліта».