Раді Вас бачити!

Тож все ж рудий діставака турботливо нагодував мене. Було якось незвично. Я це спийняла як певну гру і стало ще приємніше.

 А потім це нагле руде всілося прямо на куточок столешніці і згодилося допомагати мені. Правда, оскільки він був дитям сучасності і не знав древніх мов – толку з нього було мало. Але він був уважний і якщо задавати йому конкретні параметри – знаходив що шукаю. І цим навіть якось допомагав пришвидшити процес. Так можна було активувати заклинання по пошуку потрібного, але на деяких сувоях лежить захист тож на них такі заклинання не діяли. Тож тут знадобився уважний Яро.

– О, Чорний коваль, у вас теж є згадки про цю дивну легенду? Це той що живе на неживе міг перетворити, плоть на метал? – здивувався Яро, розгорнувши книгу і побачивши ілюстрацію на одній із сторінок, де зображувався дивного вигляду крилатий лицар з молотом, в якому було око.

– Так, він і у білих відьм в легендах зустрічається, і у наших. І у вільного народу. Є ще легенда, де одна відьма-травниця підкорила якось Чорного коваля. Як їй це вдалося не зрозуміло. От би мені дізнатися її секрет, – сказала я і важко видохнула.

 Я що гірша за якусь травницю? О ні! Я її перевершу!

– Та то просто давня легенда. Як таке можна контролювати? Взагалі вважаю що насправді, як окремої постаті Чорного коваля не існувало, це алегорія. Яка описувала щось інше… Що якщо Чорний чи Темний коваль…це опис темної енергії? Просто тоді люди не знали, що така енергія існує? – сказав свої припущення Яро.

 Мені ця теорія здалась цікавою.

– Тобто за твоєю теорією виходить, ця відьма підкорила темну енергію? – підсумувала я, нахмурившись.

 Я відкинулась на спинку крісла і замислилась над словами Яро.

– Ну можливо. Це за умови що дійсно така відьма була.

– Але ж ніхто ще з відьом чи магів не зміг досі підкорити темну енергію. Її навіть важко якось зробити відчутною. Мало хто її відчуває і бачить навіть істинним взором. Та навіть, тим не багатьом, що вдавалося якось взаємодіяти з темною енергією чи якось використовувати її в союзі з магією – закінчувати погано. Останній раз, як я чула, один такий горе експериментатор з темною енергією кинув виклик древній світлій відьмі – він загинув під час дуелі жахливою смертю. Відьма та теж добре постраждала. Здається, вона навіть вагітною була. Навіжена, – розповіла я.

 Брови Яро здійнялись високо від здивування.

– О, я гадав що тільки наші мисливиці можуть вагітними брати учать в важких операціях із знищення нечисті, а ваші такі ж самі, – здивувався Яро.

– Ну якось так. В принципі відмовитися, коли тобі кидають виклик, неможливо. Тож нікого не хвилює вагітна чи хвора, приймай його, або визнавай перемогу за тим хто кинув виклик, – додала я, знизав плечима.

 Яро задумливо потер підборіддя, нахмурившись.

– Та розумієш, навіть, якщо підкорити якось дивом темну енергію, то з нею дуже багато проблем. Її важко акумулювати. Бо її мало в нашому світі, вона концентрується і відновлюється в певних місцях, при певних умовах. Тож сильно магічно виснажливі заклинання багато не поробиш з такою енергією. Але темна енергія добре підсилює світлу та магію природи. Заклинання зі світлої енергії підсилені темною самі довговічні, яскраві та сильні, – пояснила я і розвела руками.

– Тю, а чого я її бачу? Ну того пацюка, наприклад і тіні? І відчуваю життя темряви? – здивувався Яро.

 І я дійстно не знала що йому відповісти, взагалі трохи забулася з нашою розмовою, про те з ким бесідую. Дивна ця розмова тим, що бесідую про магію і види енергій з мисливцем, взагалі з дитиною нового покоління де правлять технології. В мене склалося враження, що зараз веду бесіду з просто молодим недосвідченим магом, але з дуже живим розумом і маючим жагу до знань, а не тим хто полює на магів.

– Яро, ти з людина яка виросла в еру новітніх технологій, чого ти так спокійно і вдумливо дискутуєш про магію. Хіба ти не повинен бути скептиком? – поцікавилась я.

– А я різностороння особистість. Тим паче, я не про магію говорю, а базу нашого Всесвіту. Так, навіть вченим важко знаходити темну енергію і якось її зібрати, щоб докорінно дослідити. Для цього будують спеціальні величезні колайдери. Але вона точно існує, тільки її кількість дійсно менша за кількість матерії з якої складається все в нашому Всесвіті. Але темна енергія це клей який все тримає. Вона є все одно всюди. Тож ти можеш це називати магією, а я назву наукою, але говоримо ми про одне й теж, просто різними термінами, – відповів Яро, його очі потемніли від задумливості.

– Цікаво, і коли ти почав бачити те що бачиш?

– Та скільки себе пам’ятаю. Але коли ви мене сюди притягли: особливо яскраво почав відчувати тут, – сказав Яро і знизав плечима, поправив окуляри.

– Ну є в принципі відьми чи просто люди чи інші істоти, які все ж можуть відчувати темну енергію, але їх також мало. Мабуть, ти один з таких…– задумалась я.

– Прикольно, я щось таке підозрював…

– Тепер зрозуміло, чого ти асексуальний. Це ваша особливість. Не можу поки чітко пояснити, це треба дослідити. Можливо, в тобі є частинки темної енергії, того ти сприймаєш прояви зовнішньої темної енергії. Але або її утримання, або акумулювання забирає твої життєві і біологічні ресурси, тож твій організм економить, на тому що вважає непотрібним…на сексуальному потязі, – висунула гіпотезу я.

– О, тож може занімиш кільце, раз це виявилося?

– Ні, мені тепер ще цікаво поспостерігати за тобою, – і я хижо посміхнулася, примружив очі.

– Бляха, я що тобі піддослідний пацюк?

– Ні, котик…– мрійливо сказала я.

– Ага, котик, який і якого нема…– бовкнув Яро, про щось задумавшись.

– Хм, все ж добре що ти з’явися в мене. Ти виявився куди цікавішим і ціннішим, ніж я гадала…– зауважила я, задумавшись.

 Тепер цінність Яро виростає стократно. Ми з Даріелем все ж з’ясували що Яро дійсно бачив прояви темної енергії і той пацюк то наче частинка дослідів темної енергії чи того, що в ній сховано від нашої реальності і її мешканців.

 Це лякає і водночас дуже інтригує. Я знайшла щось нове незвідане, величне. Ми вже ізолювали це. Але точно воно так просто не вгомониться раз прокинулося, воно вчиться і може знайти спосіб обійти знов захист. Тож мені треба поспішити зрозуміти як його приборкати.

 Але я зрозуміла, що тільки знань з бібліотеки темних відьм мені мало. Мені потрібні книжки, які знаходяться в бібліотеці Світлих відьм. Але мені туди вхід заборонений, бо я темна. Але в мене є вірний помічник, якого туди впустять.

 Та ось почувся стукіт і почувся голос Даріеля, який питав чи може увійти.

 А тут Яро як почув Даріеля, кумедно округлив очі, почав оглядатися куди сховатися, і все ж заховався під стіл.

– Яро, ти куди? Що ти робиш? Ти ж дорослий хлопчик, грізний мисливець, а ховаєшся, як мала дитина? – іронічно спитала я.

– Так, я мисливець і я в засідці. Якщо цей збочений вихователь буде про мене питати, скажи мене зжер той пацюк чи забрала темрява! Нема дома короче! – бовкнули з-під стола.

 Я ледь стрималася, щоб не розсіятися. Я не можу! Мене сьогодні радують з усіх боків, і гумором потішили, і нагодували, і допомогли в роботою, і довели до інтелектуального оргазму. Бо це коли я була молода мені достатньо було гарного личка та тіла, як у Бога, ну можна на додачу видатного достоїнства і вміння їм користуватися. А тепер з віком мені стало цього мало. Я стала вибаглива і тепер мені подавай інтелектуальні розваги і насичення. Але не нудно щоб було. І здається, якщо трохи Яро підучити, я отримаю бажане.

 Я дозволила Даріелю увійти.

– Що, ти хотів, любчику?

– Я прийшов сказати, що закінчив оновлювати захист. Більше це не вибереться з «клітки». Але, Розі, воно небезпечне і з кожним днем стає непередбачливим. Може дарма ти за це взялася? Все ж це древня технологія, вона старша за тебе і мене. Ключі від її керування були тільки в сіальців і вільного народу. Якби воно не наробило лиха. Та і за тебе хвилююсь, – відчитався Даріель.

 Він виглядав впевнено як завжди. Його мало чим можна було пройняти. Він просто як аналітик, який провів аудит і тепер видає свій вердикт. Сухо по справі. Але так, щоб замовник усвідомив всю загрозу ситуації. Даріель був прекрасний в своїй цій спокійній виваженості. Якщо Яро був то спокійний, то вибухав емоціями, то Даріель був стабільно виваженим. Але не пригніченим чи пасивним. Він уважно спостерігав, щоб зробити аналіз і видати результат. Вони привносили в цей дім кожен своє, наповнювали його атмосферу чимсь цікавим, що напоювало мою стомлену відьомську істотність.

 Це навіть було краще за секс. Бо задоволення від тілесних всіх швидко проходило, але те що формувалося, коли ці двоє тут перебували під одним дахом і що породжувалось в результаті їх взаємовідносин було куди глибше тонше і насичувало мене краще. А тепер коли я зрозуміла, що в мене завівся носій часток темної енергії, і є носій світлої…м…Тепер зрозуміло, чого вони вибухають поряд одне з одним.

 Але звісно ця темна частка древніша і фундаментальна за демонську темряву і темряву зла. Базова темрява, те що сформувало наш Всесвіт. І тепер носій його частинок грудиться в мене під столом. О…яке ж це задоволення у якого немає назви, але яке ж воно яскраве!

 Мені стало ще цікаво, а що буде, якщо синхронізувати ці дві протилежності? Що сформується тоді? Але як їх об’єднати...о це питання…я примружила очі і облизнулася.

– Розі, я серйозно, не бачу приводу для посмішок. Ти вже маєш багато, навіть більше, ніж може мріяти інша темна чи світла відьма. Може вже час зупинитися? Поки ти не перестаралась і не переоцінив свої сили не відкусила шматок того, що не зможеш проковтнути? – продовжив Даріель, схрестив руки на широкій, рельєфній груді, яку ледь стримувала тонка тканина сорочки, здавалося вона зараз надірвемся, чи відірвуться ґудзики.

 Хм...я була б не проти.

 А сильна, навіть під стримуванням аура Даріеля владно заповнювала кожен куточок кімнати вона зігрівала і виштовхувала тіні. Освящала і викликала в мене збудження.

 Я стиснула сильніш ноги, щоб стриматися. Але стало тільки гірше і збудження тільки посилилося.

– Милий, я ціную твою турботу. Ти молодець, що вжив заходів. Але я занадто вже багато працюю над цією справою і багато відала зарази неї, щоб от так все швидко згорнути на пів шляху. Працюємо далі. Просто будь обережнішим і ще уважнішим. А ще в тебе завдання. Завтра поїдеш в Харсіті в Бібліотеку світлих відьом, я надам тобі список літератури, яку треба буде вивчити та скопіювати. Ми не закінчуємо нашу справу, але нам бракує знань, тож ми їх роздобудемо, – сказала я.

 Моя нога, вислизнула з капця і хижо нашаруділа ногу Яро, він смикнувся, і явно був не захваті від моїх посягань, і вже мабуть жалкував, що сам себе загнав у пастку. Навіть щось хотів тихо пробурчати, але замовк. Я про сковзнула його теплим пружним стегном, що швидко напружилося, дісталась паху. Я відчула чутливими пальцями ніг скарб його тіла. Почала гратися пальцями, гладити ніжно і відчуваю там неоднозначний рух, і твердість, а ще відчуваю те кільце. Яро почав важко дихати і прикрив рота, щоб не стогнати, його щоки почервоніли. А очі, навіть в на пів темряві під столом лихоманливо блищали.

 А мене тільки роззадорювала ця мила гра. Тим паче мені подобалося як те кільце приємно масажує чутливі точки на моїй ніжці, прекрасний масаж ніжки і не тільки.

 Яро щемливо подивився на мене знизу вверх і перехопив ногу за щиколотку, щоб це зупини. Але я непомітно дала йому зрозуміти, щоб не псував гру. І він тяжко видохнув, перестав втримувати мої пестощі ногою. Але руку з щиколотки не прибрав, а почав гладити пальцями.

 Даріелю мої слова явно не сподобалися. Його погляд потемнів від задумливості, а вуста стиснулися.

– Не розумію, тебе…невже ця справа вартує твого життя? – здивувався Даріель.

– О так! Тож я можу розраховувати на твою допомогу в цій справі? – перепитала я.

– А в мене є вибір?

– Нема.

– Тож до чого ці зайві питання. Але виходить, що ти в разі невдачі потягнеш мене за собою. Ти будеш вартувати мені життя, – сухо попередив Даріель.

– Ну що ж...така твоя доля. Так вирішив твій Творець. Але ж справедливості заради, то й мене не стане. Тож ми будемо квити, – відповіла я.– Я думала ти просто за мене хвилюєшся, а ти за свою долю переймаєшся, може навіть більше. Ти боїться?

 Даріель примружив очі і хмикнув.

– Я не знаю що таке страх смерті, але цілковите знищення…недопустимо. Але я дійсно переживаю за тебе. Бо тебе в твоїх дослідах заносить. Ти нестримна дослідниця. Ти наче з радісю несешся в безодню, не дивлячись на її глибину, – проговорив Даріель, його оксамитовий голос ніжно пестив мій слух.

– Але ж якщо я все ж впаду, то ти мене підхопишь? – перепитала я.

– Так, але краще було, якби я тебе зупинив до падіння. І якщо я поїду в Харсіті. Хто буде глядіти руду бестію? Його неможна ні на секунду одного залишити, вічно на сраку пригоди знайде! – сказал Даріель.

– О за нього не переживай, побуде під моїм наглядом поки що, тим паче, він як виявилось теж може бути корисним, – сказала я.

– Яка користь з цього блохастого? Хіба що як коврик біля ліжка зійде. Як в мисливській організації тримали цього безталанного дурбецала? – обурився Даріель.

 Тут я відчула як Яро напружився всім тілом і не через пристрасть, яка його спалювала, а від гніву за слова Даріеля. Навіть почула тихий скрип зубами і шипіння. Яро метнув гнівний погляд в сторону Даріеля.

 Але я тільки швидко почала рухатися ніжкою, більше натискаючи чим викликала знов приглушений стогін, стрясання тіла. Яро замружився. Його тіло особливо одна його частинка вже здригалась і подавалась під мої пестощі. Я вловила його дихання і підлаштувала темп пестощів під нього. Я відчувала як його тіло все сильніше напружувалося і все гарячіше розпалювалася і час між розслабленням скорчувався. Він вже рвучко рухав стегнами на зустріч моїм любощам. Але Яро стримався від стогонів, який впертий.

 Я глянула на тінь від книги, вона почала темнішати і стик між світлом, і темрявою наче плив. Тож точно, я права – Яро носій частинок темної енергії. Скільки їх в ньому нажаль, в мене поки нема способу зрозуміти. Але я на початку думала, що ці просторово часові аномалії – це витівки того що сховано в лабораторії. Але тепер я зрозуміла, що і поряд з самим Яро є слабий відгук матерії, часу і простору. Може того це прийшло в рух. Воно відчуло Яро і тягнеться до нього, а Яро тягнется не свідомо до нього. І тепер зрозуміло чого Яро може так довго тримати свої сексуальні пориви при собі. Звичайний чоловік вже кінчив. Цей тримається. А тепер цікаво, що буде якщо той бар’єр стримування мисливця впаде? Може саме він тримає як його сексуальність, так можливості, ні річ не о магії, цього в ньому немає. Але він може підсвідомо маніпулювати матерією цього світу. Тепер зрозуміло чого моя магія не працює, його часточки темної енергії просто поглинають енергію моєї магії і «тіло» закликання розпадається на частки. А ще світла аура Даріеля активує і збурює те що спало в Яро. Якщо демонську енергію зла енергія Даріеля подавляє чи розриває, то темну енергію Яро навпаки пробуджує, змушує щільнішати і розростатися. Вони конкурують наче, або резонують одне з одним.

 Просто у Даріеля вже розвинена аура і стабільна, бо він давно відає про свою природу. А Яро тільки пробуджує свою істотність, того він вразливіший перед стабільною аурою Даріеля. Але це скоро зміниться і що тоді?

– До речі… де це руде дурбецало? Я його зранку не бачу. Знов щось затіває? – спитав Даріель.

– У нього відповідальне завдання! Не хвилюйся все під контролем, він нічого не втне. Навпаки дуже слухняно себе поводить, – відповіла загадковим голосом я та посміхнулася.

 І на цих словах ще трохи натиснула на особливе місце, я відчула як мою щиколотку дуже сильно стиснула, волога долоня. А мені було приємно від шовкової тканими штанів, яка вже намокла. Яро стиснувся, здригнувся всім тілом, і я все ж почула стриманий тихий стогін, і під ногою відчута гарячу, вологу тканину. Яро ще якийсь час здригався, а його енергія пульсувала в такт його серцебиттю. Ця пульсація викликала в мені жагу все увібрати.

 Я задоволено посміхнулася і відчула не тільки фізичне задоволення, а глибше, тонше, куди інтимніше і вище. Маленька перемога.

 Час загустішав і світло блимнуло, змінив колір спектру. Я відчула як моя аура здригнулася, відчув посиленя, що дарував первістий вид підсилювача. Аура Даріля ще більше засяяла, реагуючи на викид темної енергії. Повітря стало важчим.

– Он як, ну добре. Сподіваюся він пам’ятає, що йому треба готуватися до сьогоднішньої ночі. От нащо він тобі, нічого не вміє і ніяк тебе не порадує. Він буде тільки заважати, – перепитав Даріель.

– О як ти помиляєшся! Він дуже мене порадував сьогодні! – сказала я.

– Так, і чим?

– Да так…в дуже важливій справі...ну добре...іди сам теж готуйся, – веліла я, хижо облизнувшись, хіба не муркочучи від ситого задоволення

 Я хотіла прибрати ногу з достоїнства Яро, він не розтиснув хватку, а вона в нього була сталева. Але все ж я відчувала як його лихоманило.

– Добре…тим паче, я відчув коливання темної енергії, здається ЦЕ знов заворушилося, піду перевірю, – погодився Даріель: – О, ти вперше за довший час не проступила обід. Дивно,– і він кивнув в сторону порожніх тарілок.

– Ну я вирішила не морити себе голодом, бо мені потрібні сили, щоб працювали далі ще завзятіше, – відповіла я.

– Це радує, – якимсь неоднозначним тоном відповів Даріель, розвернувся і пішов.

 Я почула полегшений видох, коли двері за Даріелем зачинилися.

 Яро відпустив мою ногу та винирнув плавно з -під столу, поправляючи окуляри, і ховаючи лице в довгому волосі, що навалилося і налипало на розпашіле лице.

– Ну що? Навіть дякую не скажеш? Я ж так старалася! – спитала грайливо я.

– Да пішла ти! – кинув Яро, не дивлячись на мене він наче хромав, і намагаємся поправили де що в штанях, його хитало.

– Ну чого ти такий злий? Зазвичай люди стають добріші після розрядки, чи мало? Так давай не чекати ночі, продовжимо, якщо тобі мало і бажаєш більше? – запропонувала я.

– Ні! Ніякої розрядки не було! Тобі здалося! – бовкнув обурено Яро, аж його сіпнуло.

– А ні, любчику, було! Ти так гарно кінчив, я досі відчуваю тепло на своїй нозі від цього! І це було приємно...м…м вологий, теплий шовк твоїх штанів, – дражнила я цього скромника.

– Це всього на всього фізіологія, це нічого не значить! Ти мені досі байдужа і я тебе не хочу! – обурився Яро і подивився з-під лоба на мене.

– Ну це поки що. Але тіло твоє чітко дало зрозуміти чого воно бажає. А бажає воно моїх пестощів. Ну любчику, чого ти такий впертий, ну це ж природньо, бажання пристрасть, не треба цього цуратися, ти занадто молодий для того, щоб це ігнорувати. Ну якщо тебе втішить: ти і так довго тримався. Але проти мене, тобі не встояти, – запевнила я.

– Це…це.. бридко! Я не якась тварина, що от так віддається низьменим відчуттям. В мене є інтелект і достоїнство! – обурився Яро.

 Я опинилася в мить поряд нього і моя рука впевнено сковзнула по пласкому животу, паху і вниз Яро, смикнувся, я дивилась не мигаючи йому в очі. І торкнулася його гарячого, вологого доїнства. Яро перехопив мою руку за зап’ясток та різко витяг її. Але не відсторонився. Ми були інтимно близько. Я відчула жар його тіла і шалений стукіт серця. Він теж дивився не мигаючи мені в очі, зіниці були розширені, приспущені окуляри, що хижо взблестнули. Я посміхнулася і піднесла руку до вуст та чуттєво злизала з пальців свідотство його пристрасні. Яку хтось загнав під замки дурних переконань.

– М-м-м…ти такий смачний, – проговорила тихо я, кокетливо облизав вуста і закусив нижню губу, при мружившись від насолоди, застогнавши.

 Я чекала що зараз Яро втече, чи традиційно почне лаятися і кричати. Але ж ні, він зробив те чого я не очікувала. Він подався стрімко до мене і впився в уста. Я аж розплющила очі від здивування і здивовано кліпнула. Мені дух перехопило і пішли сироти шкірою. Все тіло стиснулось в пристрасному напружені, а внизу живота стало так млосно. Я випала на якийсь час з реальності, бо на мене нахлинула аура пристрасті, яка на мить злилась з моєю, даруючи невимовне задоволення. А коли я оговталася, то зрозуміла, що мене притиснули до стіни, я задрала одну ногу йому на стегно яку він тримав і пестив, не відриваючись від моїх вуст, що спочатку ніжно, а потім палко цілували. Я відчувала дивну слабкість і його напруження в штанях. Ого, він все ще в строю навіть після першої розрядки. О це скарб!

 І якась тонка тканина штанів стримує його символ палкої пристрасті, щоб оволодіти мною і спалити з середини.

 Я притиснулася до нього, хотілося насолодилися сповна цим жаром, поглинути його кожною клітиною тіла і розчинити в собі. Але особливо привертали увагу його очі. Вони сяяли якимсь дивним вогнем і були пронизливо голубими.

 Знов заблимало світло і тіні стали глибші і довші. Навіть, пилинки сповільнилися в падінні. А мені перехопило подих, наче з легень раптом зникло все повітря. А із мого рота виривался пара. Я відчула холод, хоча було до цього тепло. Світ наче затих і спинився.

 Але тут Яро оговтався, зашарівся.

– Чорт…пробач…я...це не правильно…– він відсторонився, а потім швидко пішов, майже не вишиб двері при цьому.

 Я здивовано проводила його поглядом, закусив нижню губу, все ще відчуваю смак поцілунку, мої вуста палають. А тіло вимагало продовження. От нахаба, погрався і втік. Ну він в мене в ночі отримає!

 Що я помітила – всі ці аномалії припинилися, як тільки Яро пішов. І я знов змогла зробити вільно видих. Світло перестало блимати і стало звичного кольору, потепліло. А моя аура лихоманливо пульсувала, намагаючись інтегрувати в себе залишки темного спалаху, що впечаталися в неї. Тож я права – Яро породжує ці явища, а саме цікаве, його здібності пробуджуються, коли він в потоці відчутів. Цікавий механізм активації.

 Виходить, в моєму маєтку утворилась складна енергетична «екосистема». Частини якої складають: Даріель: стабільна світла енергія, Яро: хаотична темна енергія, і пульсуюча того що сховано в підвалі, а…і моя…

 Як інтригує, до чого це призведе?

– Ну добре один-один, маленький негідник, – мені довелося визнати, що і Яро отримав маленьку перемогу.

 Але вперше я рада, що мене перемогли.