Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
– Але ж...так не буває...є певні правила…
– Так…– кивнула я.
– Але ж в тебе нульовий рівень магії, я перевірила і артефактів нема, як?
– Це темна енергія, їй не потрібні чакри і енерго канали, вона сама собі робить шлях, – відповіла я.
– О...стоп…темна енергія? Ти здуріла? Вона тебе вб’є! – тепер Ламіка за мене злякалась і схопила за плечі.
– Заспокойся, це брехня. Ця енергія не чинить зло. Принаймні мені, – пояснила я.– Мабуть справа в тому, що я порожня. Хоч тут пощастило.
– Подруга…але ж...де ти її взяла? Вона рідкість!
І тут я знітилась, бо згадала приємний процес добування цієї енергії. А ще було іронічно, що до Даріеля я побоювалася чоловіків, але з ним щось пішло по-іншому. А ще я боялась великих розмірів і тут мене понесло. Хоча верещала, як цнотлива дівчина, при вигляді іграшки для дорослих середнього розміру.
– Алло, Жадасю, Ламіка тебе викликає,– почала клацати пальцями поряд з моїм обличчям, подруга.
– Ой, ну…
– Ну…
Ми перейшли на кухню, я зробила чай, витягнула тістечка з холодильника.
І мені довелося розповісти про блондинисте джерело темної енергії.
– Жаді! Ну ти даєш! Ти при своєму розумі? Мало того що віддалася незнайомцю. Який як виявилося належить могутній відьмі. Так ти ще забрала від нього небезпечний вид енергії! І цей вилупок молодець! Здихався тягаря, ще отримав задоволення! – обурилась Ламіка.
– Та ні… Він не хотів мені її віддавати, попереджав про небезпеку. Це я погодилась, – відповіла я.
Було боляче, журливо згадувати про Даріеля і як він зі мною повівся. Але мені не давало спокою його тужливий погляд. Може він не щасливий в тих відносинах.
Але все одно я не полізу туди.
Я так хочу бути коханою…а не коханкою.
– Ой, ти занадто добра до цього вилупка! Сподіваюсь, ти хоч задоволення отримала, щоб хоч не дарма ризикувала, – обурилась Ламіка, гнівно насипаючи цукор в кружку і нервово колотячи його.
– Ой, ну так…це було найкраще, що я віддувала. Шкода, що минулося. Але раз він невільний, то все. Та мені потрібен водій, – раптом сказала я.
Ламіка аж подавилася і закашлялася.
– Так… тобі мало коханця Розанни?! Ти вирішила спокусити тепер її водія? – не повірила своїм вухам Ламіка.
– Ой…– я тільки зрозуміла, ЯК мені доведеться добувати з того таємничого маніпулятора темну енергію і я почервоніла.
– Жаді…з тобою все норм?
– Та ти не розумієш…
Я розповіла про свою теорію і на що мені той водій.
– Жаді, ти генійка, але як нам дістатися того хлопа? Він привозить Даріеля і їде. Потім тільки повертається забрати. ВСЕ. Він навіть не виходить з машини. О це останній раз єдиний, коли вийшов, – сказала Ламіка.
Я здивовано підняла очі на Ламіку.
– В сенсі нам? У тебе ж все добре з магією.
– Ой, Жаді, а ти щиро віриш що сама впораєшся? Так, в мене все добре, але я хочу тобі допомогти. Щоб ти більше не плакала, не вважала себе непотребом, – відповіла Ламіка.
– Дякую, подруго.
– Але, ти впевнена, що не краще вийти за Віктора? Хіба це не буде безпечніше? Тримати в собі невивчену темну енергію чи майструвати протез, який може не запрацювати, вбити тебе,– перепитала Ламіка.
– Скажи, Ламіка, а чим краще неволя? Невже краще що мене замкнуть і змусять бути розплідною сукою. Мені нічого більше не буде позволено. Тільки бути покірною і слухняною. Та я краще спробую повернути магію і в процесі помру, ніж ще раз дозволю Віктору мною скористатися, – обурилася я.
– Може, Віктор виправився, все ж пройшло стільки часу?
– Ти в це вивіриш? – скептично перепитала я.
– Може ти перебільшуєш і Віктор нетакий поганий?
– Я молюся, щоб він не був гіршим! – похмуро відповіла я.
Ламіка нервово сковзнула.
– Невже смерть краща, за життя нехай з обмеженнями?
– Угу, – і я важко вдихнула.
– Добре, я поцікавлюсь більше про розклад Розанни, загально про неї. Щось вигадаємо, – сказала Ламіка.
