Раді Вас бачити!

Глава 1

 Я приходив в себе поступово, все тіло нило, наче мене вантажівкою переїхало, а потім ще собаки те що залишилося розтягали. Голова паморочилась, перед очима все ще було темно, на язиці металевий присмак, хотілося пити. Я хотів поворухнутися – але зрозумів, що руки завернуті назад і ноги не вільні.

 А на голові, щось темне, якась ганчірка, яка смердить бозна чим. Тепер ще від цього смороду нудить.

 І тут я почув кроки: легкі і важкі. Я насторожився – наближалися жінка і чоловік. Потім я почув голоси:

– Хм, і так, п’ятеро…прекрасно. Підуть на досліди. Пакунок розпаковала, молодець дорогенький, ти акуратно його доправив. Хвалю, – почув я мелодичний, жіночий голос трохи приглушений із-за товстої тканини, що була на мені.

 Голос жінки має приємний, муркочучий тембр, аж слух пестить.

 Але я напружився. Що це все означає? Який пакунок? Де я, бляха?

– Дякую, моя пані, – сухо відповіли жінці, я почув звук схожий на поцілунок.

 Прекрасно, це що якась збочена парочка, яка викрадає людей, щоб ті слухали їх ігри у ліжку. Тепер мене нудить від цього відкриття.

– Так-так…це наймолодший? – після паузи я почув голос жінки.

– Так, моя пані.

 Я напружився ще більше…здається. мова йде про мене. З одної сторони було страшно, а з іншої хоч дізнаюся нащо мене притягли сюди. Бо невідомість лякала ще більше.

 Я почув важкі кроки, звук замка, що відмикають, неприємно ляснули металеві двері. І до мене різко наблизилися, я напружився всім тілом. З мене стягнули цей клятий мішок.

 В очі вдарило різке світло, я проморгувався. Відчув рух боковим зором, наче поряд мене хтось став. Мене грубо схопили за шкірки та змусили різко піднятися на ноги, та схопили за нижню щелепу, змусили підняти голову, аж шия хруснула. Та бляха, він що мені в’язи вирів скрутити? Ну і хватка, сталева, мабуть, будуть синці від цих клешнів.

– Хм..цікаво. Ну таке…не люблю рудих! Але те що довге волосся плюс, з довгим люблю. Якось не звичний стиль, бо я звикла, що мисливці всі коротко стрижені. Це точно мисливець? Як мило він чотириокий! – проговорила пестливо-зневажливо ця незнайомка.

 Це мабуть вона про мої окуляри. Мабуть, треба образитися, але я тільки радий, що не до смаку якоїсь таємничої збоченки.

 Я хмикнув. Та подивися на незнайомку.

 Нічого собі! Дуже гарна. Таких можна побачити хіба що в фільмах, при чому минулих століть, такий в неї ретро стиль жінки вамп. Спочатку тебе торкаються її парфуми не їдкі, але такі що запам’ятовуються і залишаються десь в схованках свідомості. Вся її фігура, наче випромінює світло і заповнює це похмуре приміщення. Років 35-40, з яскравим макіяжем, який чітко підкреслював її ідеальні риси обличчя. Яскрава білявка, її золоті локони фігурно викладені по формі обличчя і спускаються акуратними хвилями. Сама вона одягнена в чорну сукню до підлоги з глибоким декольте. В її постаті було відчуття власної гідності, а на обличчі відобразилась задумливість.

 ЇЇ супровідника було важче роздивитися, бо він тримав мене.

 Все що зміг роздивитися, так це те що він вдягнений в ніжно голубий костюм сам теж блондин, з голубими холодними очами і гарними лицем. Він дуже контрастував зі своєю модельною зовнішністю з цими стінами, що вийшли наче кадрів з середньовічної в’язниці.

– Вибачаюсь, але я згоду на зйомку арт-хаузного кіна не давав! Може я ото піду? – брякнув я, бо мене це все починало нервувати.

– О, так ти який в нас язикатий…цікаво, люблю юнаків які вміють працювали язиком, – манірно сказала жінка і якось виразно подивилася на мене.

 Я відчув, як руки її бугая, що тримали мене чогось ледь помітно сіпнулись.

– Вибачте, але ви не в моєму смаку! – вирішив повернути їй закид, бо терпіти не можу ці всі сексуальні натяки, особливо від тих хто мене полонив.

 І тут я відчув, як мене схопили з силою за горло, аж дихання збилося. Шия занила, я судомно хапав воздух ротом. Мене до себе розвернув, владно притяг блондин і прошипів:

– Більше поваги до пані, вона тепер твоя господарка, пес…

 Я замружився і відкрив очі, одразу повіяло від цього типа небезпекою. Хоча він все ще виглядав як фітнес модель, а не вбивця-психопат. Але дупою відчуваю будуть пісдити мене, це точно.

– Гей, недолуге, рабство вже три століття відмінили! Я вільна людина за конституцією! Не маєте права тут утримувати без моєї згоди! – обурився я, бо мене вже починало бісити це все.

 Якійсь вилупки викрадаюсь мене і судячи всього, ще моїх побратимів, з незрозумілою ціллю, і заявляють що в мене тепер господарка. Якого хріна? Я на це не підписувався!

 В мені все закипіло, я хотів вломити цьому вилупку, але руки були заковані кайданами. Мля, де вони їх вигрібли? Я такої старовини навіть в історичних фільмах не бачив. Ноги теж широко не розставиш і не вгатиш, бо їх теж сковує ціпок з кайданками.

 Та я знайшов вихід, хє-хє – зарядив в ніс головою цьому красунчику. Бо терпіти не можу, коли мене мацають і хапають за шию, особливо чоловіки.

 Вчувся вологий хрускіт і відбірна лайка. Блондин відпустив мене, схопився за ніс, з якого лилась червона юшка. Вилупок здивовано подивився на скривавлену руку, а потім на мене – його погляд палав диким гнівом.

 Блондинка розсміялася, елегантно прикриваючи рота.

– Ай-яй, Даріель, як тобі не соромно! Ти ж в нас такий чистий промінчик світла, в цьому царстві темряві, тож не повинен вживати таких брудних слів! – з сарказмом видала ця стерва, схоже її веселило це все.

 Сцуко, як таке гарне може буди таким бридотним?

 Я вже навіть розгубився хто мене з цих двох більше бісить, ця чи той?

 І блондин наче почув про мою невизначеність, вирішив внести трохи ясність кого мені більше ненавидіти: вгасив по сонячному сплетінню. Чітким виваженим рухом, наче йому битися не вперше. Так б’ють професійні воїни.

 Мені вибило весь дух та зігнуло пополам, таке враження що в мене там хребці перемішались від сили удару. Біль понеслась всім тілом і я трохи зтік на брудну підлогу.

 Вилупок! Тільки зніміть з мене ці кайдани і я йому відповім так, щоб воно впало, і не піднялось. Хоча фактично цей виродок вищий мене і більше широкоплечий, та і мабуть важить більше. Тож сила удару буде в нього відчутніша за мою. Але в бійках не завжди вирішує сила.

– Ще раз щось таке викинеш, я тобі всі ребра перерахую! – прошипів блондин, загрозливо тикаючи в мою сторону вказівним пальцем.

– А ти руки не розпускай! – коли зміг більш менш зв’язно говорити, випалив я, все ще валяючись на підлозі.

– Звикай…тепер ти власність пані! – пригрозив цей придурок.

– На х… це туди! – я показав, як міг куди треба йти цьому бовдуру зі своїми бажаннями.

 Але тут же мені прилетіло по животу ногою.

– Ай, бля… я через тебе окуляри вронив,– вирвалось з мене, знов тіло скоротилося спазмом болю, навіть перед очами потемніло, в роті відчувався металевий присмак. Я закашлявся, спльовуючи кров.

– Да що ж ти таке нерозуме?! З першого разу не розумієш?! Треба затихнути і не бовкати зайве! – обурився вилупок.

– А ти це…напиши записочку, а то в мене пам’ять погана! – порекомендував я.

 Але чогось моя порада блондину не сподобалася і мені знов прилетіло.

– Все, все, зрозумів, не пиздюнькати! – випалив я, перед тим як на мене в чергове замахнулись.

 Блондин злобно загарчав, вишкірившись, але бити перестав.

 Сцуко, в мене вже все в середині болить. Але тримати язика за зубами не можу. Бо я поступово почав розуміти в якій дупі зараз. Я один, побратими десь теж в полоні. Зв’язатися зі своїми, викликати підкріплення не можу. Я хрін знає де, з вдома збоченими, скований по рукам і ногам, і доля моя дуже похмура.

 Мені страшно…я не повинен відчувати страх, я мисливець – мисливці не бояться, але я не можу! Я хочу повернутися додому, в свою майстерню. А не бути тут підножним коциком для биття! Це бляха, не правильно і не справедливо. Але якщо я не можу поки що вибратися і невільний в рухах, то я можу хоча б потриндіти, бо так я повертаю контроль над своїм стрімко розвалюючимся життям і виливаю страх.

 А ще…я молюся, щоб мене просто били... і якщо вже вбили, то одразу… Я підвів очі, все двоїлося. Коли сфокусував погляд на цю стерву – побачив в погляді захват на пополам з хіттю, їй подобалося те що вона бачила. О ні…це не погляд захоплення моєю красою чи просто бажання зайнятися сексом. Їй подобалося саме бачити як з мене роблять тут відбивну, мої страждання – ось що її заводило. І це лякало. Куди це може завести? Якщо вона мене змусить до сексу, мене теж лякає. Бо воно мені на фіг не треба. Так, вона гарна, це якась диявольська краса, але мені від того не легше. Бо я асексуал, все життя добровільно сам уникав стосунків з жінками, мені це було не цікаво, я знаходив задоволення в інших речах. Бо на світі багато ще способів отримати задоволення. Та і тільки гарної зовнішності мені мало, щоб відчути хоча б симпатію. Потрібно ще багато умов. А саме головне – я не іграшка для клятої стерви! Я не хочу її!

– Який він смішний! Просто не можу! Хоч якесь різноманіття, а то все ці крики та волання про пощаду. Така скукота! А цей войовничий! – розчулено проговорила ця довбана стерва.

 Ну що я, бляха, казав! Вона притрушена!

 Я з силою стиснув руки, навість почув хрускіт кісток. Мене переповнював гнів. Я вишкірився.

– Знаєш, молодець. Ти виборов зараз собі право на життя. Я прийшла за тобою, щоб першим став піддослідним. Але…тепер мені шкода тебе…тож живи. Тим паче, в мене є ще твої товарищи. Вони старі, не цікаві, толочать як папужки про честь, про помсту. Нудно, – проговорила своїм медовим голосом ця стерва. І я побачив, як її очі, засяяли зеленим.

 Твою ж ….це бляха, сука, відьма! І судячи від того, як від неї віє силою... Сильна, давня. Та я помітив, що її ланцюговий золотий пес вже не заливається кров’ю. Більше того, його ніс став знов ідеально рівним. Наче він відвернуся йому швидко зробити рино пластику і він знов повернувся назад. Скотина! Він теж не людина! Демон мабуть, чи якась інша нечисть. Чорт! Чорт! Я встряв! Так…спокійно….спокійно…да як тут бути спокійно, я в лапах не просто довбонутих людей, чи канібалів-маніяків, я тепер іграшка відьми і бозна чого містичного! О…це писець! Вбийте мене хтось, щоб я вже не мучився! Бо відчуваю, мені тут влаштують пекельні атракціони.

 Мене всього почало калатали, я намагався не подавати виду. Але це складно, коли бляха, ти один проти нечисті і відьми.

 Я ж мисливець на нечисть, а у відьм на нас особливі образи. О сцуко, ця мені влаштує!

 Хоча я сам не вбивав відьом, взагалі входив в групу підтримки, а не нападу. Але ж цій стерві явно буде по хріну.

 В мене нутрощі від жаху захололи, як я це уявив.

– А ти мене веселиш. Так, ти не такий гарний як мій любий Даріель. З його красою ні один земний чоловік не зрівняється. Та тебе є дещо цікавіше ніж краса…– і нарешті, вона вирішила переступити поріг моєї темниці.

 Відьма витонченим рухом підібрала довгий поділ сукні і підійшла, ні підпливла граційно до мене. Але в неї була якась хижість в рухах, наче пантера наближається невблаганно до здобичі.

 Моє серце пропустило удар, я витріщив злякано очі. Бо я того бугая так не боявся, як її. З нечистю якось впораюсь, але відьма...в неї бляха магія, вона може зачарувати, да так що буду з радістю лизати їй туфлі.

 І це лякало, втратити себе. Свою ідентичність, волю…