Раді Вас бачити!

 І ось нарешті я змогла дістатися купелі, і поніжитися в її гарячих водах на травах. Тут пахло свіжістю і лікарськими травами, квітами. Обожнюю цей запах, як від моєї любимої крамничці-аптеки. В якій я не зможу працювати досить скоро, як стану власністю Віктора. Бо моя надія отримати протез розвіялась з тим пером. Але то була власність Яро, яку насильно забрали, тож він мав право відібрати його. Але мені від того не легше. Так… Даріель хотів як найкраще, мабуть, припускав що якщо я знатиму правду походження пера – не прийму його. Але все одно… так Даріель мене несвідомо підставив перед Яро, хоча хотів як краще.

 А вже пообіцяла матінці якийсь варіант показати як повернути магію. Єх. Щастя так було близько. Свобода…поки її не втратиш не зрозумієш її солодкості і ціни.

 Я почула плескіт і шипіння і повернулася на звук – то знов Яро, він тримається осторонь, але все одно так щоб я була в нього на видноті. Не довіряє, але розуміє, що я йому потрібна.

 Та і він мені. Як би його вмовити добровільно дати мені перо… одненьке.

– Не занадто гаряче? Бо я знаю, що чоловіки не люблять таку гарячу воду, – спитала я.

– А? Ні…я люблю…погарячіше... – сказав після я затягнувшогося мовчання Яро.

 Я хмикнула.

– Я це вже зрозуміла...

– Ха-ха…хтиві жартики. Скажи...чого ти знов мене не вирубила? Ти ж бачила, що я був на межі. Я міг вбити тебе і…все інше…– спитав після паузи Яро, не дивився на мене, його погляд блукав по навколишньому середовищі.

 Я важко вивихнула.

– Бо я відчувала провину, за те що з тобою сталося після першого мого випаду. І якщо чесно…я хотіла використати твій зламаний стан. Ти підходив на роль того хто зробить мене безплідною ідеально, – похмуро сказала я.

– Є…ЩО? Пробач…що ти сказала?!

 Яро знов підвис.

– Ну Даріель точно не підходить, бо занадто правильний його б це заламало. А ти…сам сказав, що ненавидиш відьом. Відьма тебе полонила і змусила страждати, і знущалась сексуально. Тож якби ти зробив щось подібне зі мною – твоя совість була чиста. Ти просто відповів агресією на агресією. Ти не зламався. Це для тебе законність. Але ти той хто не робить кривду заради задоволення. В тобі є темна моральність. Хребет, який тримає залізобетонно конструкцію. Ти б не зробив більш кривди ніж треба. Бо звичайний покидьок просто збочено познущався і міг навіть не дати мені бажане. Ти ж не такий. Ти не покидьок. Ти той вчиняє стільки кривди, скільки треба, – відповіла я і важко видихнула. Я поклала руки на бортик купелі в поклала голову на них. Я була відвернута спиною до мисливця.

 Але я прям фізично відчувала його важкий погляд на собі.

 Я відчувала як до цієї миті спокійне плесо, пішло хвилями.

– Ну ти...навіжена….і як я казав: хитра, розумна...і йдеш до кінця…– тихо промовив Яро.

– Вибач…вибач за все. А ще я готова була понести наслідки своїх дій. Так… я не могла не врятувати тебе. Бо це моє покликання рятувати. Як твоє покликання полювати. Я не можу інакше. Це частина мого коду ідентичності. Але я не дурна і знаю, що у всіх дій є наслідки і я готова була понести їх. Тож це була ще одна причина, чого я не використала темну енергію проти тебе ж. Ти мав право робити те що робив, – похмуро зауважила я.

– Але ж жертва насилля ніколи не винна...ти б стала жертвою…

– Ні, я не жертва. Я співучасниця тих хто затяг тебе у пекло. А співучасть це теж злочин, – сказала я.– Мені так важко на серці, як подумаю. Що і я не по своїй волі стала співучасницею злочину. Бо бездіяльність це теж злочин, а я тут ще й допомогла кривднику отримати назад жертву.

– Але все одно я перегнув палку. Перестарався…– відповів Яро.

 Я знизала плечима, бо не бачила цього. Але Яро був хоча б чесний в своїй люті.

– Єх…ну чого ти така...розмуна...ідейна…та що йде до кінця…достатньо навіжена…і така гарна...це не допустиме комбо…згубне, – якимсь дивним тоном почав Яро.

 Я відчула як темна енергія мені благоговійно зарухалася.

 Я озирнулася в сторону Яро і повністю розвернулась до нього обличчям.

 Він опустив погляд, очі потемніли, майже стали волошкового кольору. А на обличчя лягла темна тінь.

 Він оперся руками на край купелі. Був повернутий до мене, тож я побачила на його груді свіжий шрам як від меча. Це смертельне поранення. З такими не виживають…то...як Яро ще живий?

 Моє серце стиснулося.

– Твій рівень темної енергії падає. Хочеш отримати ще? – спитав раптом Яро.

– ЩО? Ти добровільно даси своєї енергії? А можеш дати у вигляді матеріалізованої?

– Ні...поки не готовий. А от просто підживити тебе. Це допустимо, – сказав Яро.

– Ну...так…давай...хоч так. Хоч трішечки, буду тільки рада, – зізналась я.

 Яро трохи всміхнувся.

– Тільки я можу приймати є...через секс…– і я знітилась, опустила стидливо очі.

– Я це вже зрозумів…але торкатися тебе не буду...Я тобі не довіряю. Ще ти спала з Даріелем, а він з Розанною тож…

– Гей, якщо ти натягаєш, що я могла чимось заразитись, то пішов ти! Я здорова! Якби щось було вже вилікувала, – обурилась я.

– Та ні, це мої таргани, зовсім непов’язано з хворобою. Вважай, поганий асоціативний ряд. Бо я навіть не можу бути з тим хто з кривдником дотичний. Вибач, якщо образив і це звучить як дурня, – сказав Яро.

– А...так би одразу сказав психологічний бар’єр. Це нормально. Тут я не ображаюсь. Це не дурня….– сказала я, заспокоївшись.

 Яро наче навіть знітився.

– Вибач…не хотів образити…– вибачився Яро.

– Я розумію…сама довго сахалася чоловіків після Віктора, він здорово прибив мою самооцінку. Він спочатку натякав, потім жартував, а потім відкрито казав, що мені треба схуднути, що я жирна, – зізналась я і важко видихнула, притиснув руки до грудей, відчуваючи як серце болюче вкололо.– Віктор завжди казав, що мене таку ніхто не полюбить.

– Який кретин! Запевняю, цей кретин не чоловік, нам його підкинули, – заявив Яро.

 Я всміхнулася.

– А тобі які жінки подобаються? – спитала я.

 Яро якось проникливо на мене подивився з хитрим прищуром, схилив говору на бік.

– Які жінки? Хм…розумні, з принципами, які мають характер. Якщо ще йде в комплекті краса… Прекрасно. Але це не головне. Бо краса минає, а от наповнення залишається, – відповів Яро.

 Він його голосу в мене сироти шкірою пробігли, я чогось зашарілася від його погляду. Хоча він не дивився хтиво, навпаки з яким захватом і цікавістю.

 Його очі засяяли пронизливо синім, я відчула легенький доторк до плеча. Спочатку було холодно потім приємно гріло. Воно ковзнуло по впадині ключиці, торкнулось шиї, там де була сонна артерія. Мені довелося запрокинули голову. Я подивилася істинним поглядом...Йой...

– Яро, що ти поганець робиш? – обурилась я.

 Бо цей….цей…гівнюк потягнувсь до мене своєю темною енергією.

 Вона красиво вигиналась і пливла що над водою, що під, обплітала мої зап’ястки, передпліччя плечі, ніжно пестячи, мене аж струмом по хребту прошило. Серце пропустило удар і понеслося.

– Да так...шукаю, теж там той виродок знайшов жир. Нема..зовсім…Підманули, – хриплим і м’яким голосом сказав Яро, посміхнувшись кутиком роту, він поклав голову собі на руку, ліниво ворушачи пальцями.

 Я відчувала як шию, наче голубили теплі, вмілі, довгі пальці. Я нервово вчепилася пальцями в рушник. Я важко дихала, нервово ковтнула. Потім пестощі плавно, але впевнено опустилися під пухнастий рушник. Я відчула, як перса то лагідно пестять, то палко і відчайдушно.

– Я знайшов, тільки звабливу, чарівну відьму. Яку так приємно пестити за її пишні, солодкі принади. Цей ідіот мав руках брильянт, та навіть цього не помітив. Проміняв його на вугілля. От що буває, коли дилетант береться за дорогоцінності, – сказав багатозначним тоном Яро, його очі засяяли магічним блиском. Стали ще яскравіші і зіниці розшилися.

 По тілу проявились затійливі тату, але я зрозуміла що це теж прояв темної енергії.

 Я помітила як з мого рота пішла пара, а світло блимнула і змінило спектр.

 А порожнеча в мені, радісно заворушилася, залишки темної енергії потягнулись на зустріч поповненню.

 Я відчула, як моя шкіра стала чутливою, палала і пульсувала. А серце тліло в солодкій млості. Душа тремтіла відчуваючи задоволення. Я стиснула сильно ноги, лоно пульсувало, бо в ньому квітло бажання.

 А мої перса все чуттєвіше пестити і навіть соски, які затвердіти. Я тримала тремтячими руками рушник, щоб він не спав. Я відчула долонями шалений пульс. Навіть хвіст і той піддався палким пестощам темної енергії. Наче кілька вправних коханців навипередки в кілька рук пестили його, змагаючись в вправності. Він аж напрягся і виринув з води тремтячи.

– Яро, ох…Яро, рудий звабник, що ти робиш?! Не треба...ну не так…– простогнала я, прижмурив очі, опершись спиною о бортик купелі.

– Я нічого не роблю. Я ж далеко. Тож не можу торкатися тебе, – запевнив Яро, виставив демонстративно руки перед собою.

– Так, не ти...а твоя темна енергія! Ах…– простогнала я, моє тіло напружилося, його били дрижаки. А потім я відчула, як ця солодка енергія дісталась ніг, пестила їх – від щиколотки до стегон.

– Ні, Яро, припини – стоглана хрипко я, заплющів очі.

 Я вся тремтіла і здригалася, все стиснулось в мені, задоволення розтеклося по венах, таке густе як ця енергія. Дражливі пестощі, дісталися внутрішньої частини стегна і між ніг.

– Ти ж хотіла наповнення? Передумала? Мені спинитися? – спитав Яро, вигнув бров. Ну явно ж знущається! Руда бестія!

 Я помотала головою в знак відмови.

– Так чого кажеш ні? Бо я ж можу спинитися. Я розумію що таке відома, – сказав Яро.

– Просто...мені страшно…вперше зі мною так…І вперше мені таким чином добре, – зізналась я тихо, при відкрив очі, дивлячись з-під вій на Яро.

– О, мила…це ще початок! Бо я можу як пристрасно мститися, так любитися, – проговорив Яро.– А тепер ще раз...скажи моє ім’я в момент пристрасті...мені так подобаються твої стогони.

– Негідник! Ах…Яро…– простогнала я, коли відчула, як темна енергія пустує чуттєво у входа у лоно і на кліторі. А потім дражливо пробирається в мене.

 Я відчула, як в мене плавно вливаєтеся разом з задоволенням енергетичне наповненість. Знов це приємне відчуття заповненості, яке зводить з розуму всі нервові закінчення.

 Але тут мої стегна різко розвели і я побачила де що більше під водою, що прямувало до мене.

– Що це? Що ще ти придумав, негідник?

– Ти там казала, що з Даріелем в тебе був найкращий секс і в нього великий? Тож я вирішив створити той розмір, який тобі так сподобався, – іронічно сказав Яро.

– ЩО? Ні! Яро, ах ти ж…

– Негідник, я знаю…Я не злопам’ятний, в мене просто пам’ять хороша, – проговорив саркастично Яро, поправив окуляри.

 Я хотіла це спинити, щоб воно в мене не увійшло, але мене зафіксували по рукам, і ще розвели стегна, це потерлося о внутрішню частину стегна, і сковзнуло далі. Почало дарувати дразнячі пестощі клітору і входу.

 Я закусила до бою нижню губу і стогнучі, мої щоки палали. Я відчувала, що вже мокра і не від води. Якщо до цього в мене входили струмочки енергії, то тепер наче плотину прорвало і в мене вплив під тиском не сильний потік – а ціле цунамі. Я мимо волі рухала стегнами і подалась під це. Тіло вигнулося назад. Мною володіли нахабно пристрасно. Я могла тільки хапати повітря ртом, віддаючись відчуттям.

 Нехай на мені ще залишався рушник, але я відчувала себе наче без нього, під пильним поглядом Ярослава. Я його відчувала майже фізично, наче він милувавсь і вивчає кожен мій вигин.

 Я відчута дещо панувало мені, спочатку прохолодне, тверде і густе, воно дражнило палаючі нервові закінчення, а потім воно спалювало вогняною жадобою. Моя порожнеча вдоволено захлиналась. Вона благала ще і ще. І їй давали. Щедро давали. Яро був щедрим коханцем. Хоча був на відстані, я відчувала його дотик, його тепло, наче реальне. Кожна моя клітина тіла наповнювала і звеніла від насолоди.

– Скажи. Тобі подобається? – спитав Яро, його голос наче стискав моє серце в солодкій млості.

 Я кивнула.

– Так…ти найкращий…ах...маніпулятор темною енергією…– і тут я відчула як моє горло стиснули, не сильно. Але приємно, аж дух перехопило.

 Я відкрила очі. І побачила космічну синєву на фоні прекрасного обличчя, І космічні крила, в яких можна було побачити навіть як зірки грайливо підмигують мені. Яро нестримно впився в мої вуста. З такою солодкою жагою, так наче він був у відкритому космосі, а я була жаданим ковтком повітря. Я здригнулася напружилася і обм’якла, впускаючи його опалюче дихання і язик в себе, прикрив очі. Він пестив пальцем шию там те бився шалено пульс. Я прикрила очі. Так! Так ще! Хочу більше!

 Я знов захникала і глухо застогнала, я відчула як розтікаюся як віск. Відповіла йому на поцілунок з тою жадібностю, з якою моя тремтяча в насолоді від наповлення порожнеча поглинає темну енергію.

 Він все сильніше притискав мене до себе, наче я його скарб, який можуть вирвати з рук. Я чула як сильно колотиться його сердце. Так сильно як і моє. Також відчула як його справжне достоїнство, зігріває внутрішню частину мого стегна, воно теж наповненне бажанням і бажає приєднатися до свята розпусти. Я відчула, що мої руки відпустили і я з радістю обхопила Яро за шию, під моїми чутливми пальцями його м’язи скам’яніли. Мабуть, він напружився, бо проявилася його не довіра. А серце його затихло, щоб знов почати в шаленстві битися о груди.

 Але я ніжно пестила його позаду шиї, зарилась рукою в шовкое довге волосся. А хвіст опутав нижче пояла Яро і знайшов те що так відчайдушно просило пестощів. Яро знов нервово напружився, відсторонившись від моїх вуст і стиснувши зуби вишкірився, наче стримуючи стогони, я знов наче помітила ікла на верхній щелепі. Я дарувала Яро задаволення хвостом, підлаштовуючись від пульсацію того що заповлювало мене.

 І він розслабився. Я відчула як в мені те почало дрібно пульсувати, а потім все сильніш і сильніше. Я замружилася і впилася нігтями в керуючого моїми солодкими стражданнями. Я відчула як моя свідомість і думки вже розчинилися в задоволені, а пульсація все наростала внизу живота, поки Яро клацнув пальцями – те не розвіялося і я відчула як залишки тої плотини безжально, відчайдушно зносять напуваючи кожну клітину енегією. Здавалося, все повітря з моїх легень витиснуло, а серце зпинилося в солодкому тиску. Все моє тіло напружилося від спазму незабутнього задоволення. А потім лоно ще трохи било дрібне солодке тремтіння.

 Світ почав пропадати і перед очима наступила темряла.