Спочатку:
На сторінку книги
Третій вівтар, прихований у найглибшій, майже недосяжній ніші Чорного Розлому, розгорявся не поспішаючи. На відміну від перших двох, він не вибухав фонтанами багрового вогню чи блідо-рожевими нитками ментальних пасток. Його світло було іншим — абсолютно білим, мертвим і холодним, наче світло далекої, згасаючої зірки.
Але саме цей спокій лякав найбільше. Повітря навколо третього постаменту почало перетворюватися на крижаний вакуум, висмоктуючи залишки звуків, тепла і самої магії.
— Автоматична детонація відміняється, але контур запустився від залишкового резонансу, — Мортімер підійшов до них, важко спираючись на один із каменів. Його бойовий плащ був розірваний у кількох місцях, а з кинджалів усе ще стікала густа темна рідина.
— Брате, якщо цей вівтар вийде на повну потужність, він просто схлопне весь цей сектор пустки всередину себе. Разом із нами, твоїми гвардійцями й половиною північного кордону.
Вальтазар повільно підвівся з колін, допомагаючи піднятися Віці. Його рухи були важкими, а фіолетове світло в очах блимало, наче згасаючий гніт у лампі. Проте погляд залишався фіксованим на білому світінні попереду.
— У нас немає більше резервів для створення зовнішньої печатки, — сказав перший принц, аналізуючи ситуацію крізь біль. Через «Якір крові» Віка відчувала, як його логічні ланцюжки перевантажені, працюючи на чистому упрямстві. — Моя власна магія виснажена на вісімдесят відсотків. Твоя, Мортімере, не має потрібної геометрії структури.
— Тоді що ми робитимемо? — Віка міцніше стиснула його долоню, відчуваючи, як холод від третього вівтаря вже починає пробиратися під її шкіру, ігноруючи захисний амулет. — Має бути якийсь вихід. Ти ж завжди знаходиш коефіцієнт стабілізації!
Вальтазар повернув до неї голову. На його блідому обличчі з'явилася дивна, тонка посмішка, в якій не було страху — лише впевненість стратега, який знайшов єдино можливе рішення у програшній партії.
— Вихід є, Вікторіє. Але він потребує повної зміни полярності, — він перевів погляд на її груди, де під тканиною сукні пульсував гарячим золотом їхній спільний зв'язок. — Третій вівтар — це вівтар поглинання хаосу. Він живиться пекельною силою. Але він ніколи не стикався з чистою, живою енергією Землі. Твоя впертість, твій внутрішній рубіж, який ти транслюєш через «Якір», для цієї структури — абсолютний антидот. Незареєстрований елемент системи.
— Ти хочеш, щоб я... заблокувала його? — Віка здивовано округлила очі.
— Ми зробимо це разом, — Вальтазар перехопив її руку так, щоб їхні долоні лягли прямо на холодний камінь третього вівтаря. — Я виступлю в ролі трансформатора. Я пропущу твою земну стійкість крізь свій геометричний контур і спрямую її безпосередньо в ядро розлому. Ми не будемо будувати барикади, ми просто перепишемо код цієї пастки.
Мортімер зробив крок назад, перекриваючи своїми кинджалами єдиний вихід із ніші, де ще кружляли залишки попелястого туману.
— Тоді ворушіться, математики. Я забезпечу вам стільки секунд тиші, скільки зможу. Але біле світло вже починає різати мої ментальні контури.
Віка глибоко вдихнула, відчуваючи, як холод вівтаря намагається заморозити її пальці. Вона подивилася на Вальтазара. Його фіолетова аура м'яко, але надійно огорнула її плечі в останній раз.
— На рахунок три, Вікторіє, — прошепотів він у її думках. — Відкрий «Якір» на повну потужність. Не бійся. Я тримаю тебе.
— Я і не боюся, — відповіла Віка, заплющуючи очі й готуючись зробити останній, вирішальний крок у цій пекельній грі.
