Спочатку:
На сторінку книги
Двері прочинилися, і до кімнати увійшов Мортімер. На його обличчі знову була звична маска нудьги й зверхності, але побачивши таку дивну компанію, він зупинився на порозі й здивовано підняв брову.
— Що це за збори незадоволених життям? — пирхнув він, глянувши на Кроша й Брута. — Вікторіє, ти вирішила відкрити тут гурток анонімних смертних? І чому тут бібліотекарка?
— Зачиніть двері, хлопці, — спокійно наказала Віка охоронцям. Брут миттєво і безшумно засунув засув. — Сідай, Мортімере. Твоя маска павича нам зараз не потрібна. У нас серйозна розмова.
Мортімер хотів було випустити якусь шпильку, але серйозний, майже жалісливий погляд Віки змусив його замовкнути. Він повільно сів на вільний стілець.
— Про що ви? — вже без іронії запитав він.
— Зоро, розкажи йому те, що почула в бібліотеці. Все до останнього слова.
Бібліотекарка, заїкаючись від хвилювання, але напрочуд чітко переповіла розмову Малфаса з Селеною. З кожним її словом обличчя Мортімера ставало дедалі блідішим. Червоні іскри в його очах згасли, поступившись місцем холодному, дикому шоку. Він дивився на свої руки, які раптом почали дрібно тремтіти.
— Вони... вони хочуть отруїти мою кров? — прошепотів він, і в його голосі прорвався той самий хлопчик з оранжереї, який просто хотів бути потрібним. — Жрець... він же казав, що видіння справжнє. Що я обраний магією... Що батько нарешті пишатиметься мною...
Він стиснув кулаки так, що кісточки побіліли. Його світ руйнувався. Людина, якій він довіряв, яка обіцяла підняти його в очах батька, насправді готувала для нього золоту клітку і довічне рабство.
— Мені шкода, Морті, — тихо сказала Віка, вперше скоротивши його ім'я. Вона сіла поруч і поклала руку йому на плече. — Вони хотіли зробити з тебе слухняну ляльку. Красивий трофей на троні, який підписуватиме все, що скаже Малфас.
— Я... я вб'ю його, — проричав Мортімер, підводячись. Його демонічна аура почала неконтрольовано спалахувати тьмяно-червоним світлом. — Я розкажу батькові!
— Ні! — різко зупинила його Віка, смикнувши за рукав. — Король не повірить тобі без доказів. Малфас — Верховний жрець, права рука твого батька. Він викрутиться, а тебе виставить наклепником або божевільним. Ми маємо діяти хитріше.
Мортімер зупинився, важко дихаючи, і подивився на неї:
— Хитріше? І що ти пропонуєш?
— Ми не дамо цьому ритуалу відбутися так, як хоче жрець, — Віка хижо посміхнулася, і в її очах спалахнув азартний земний вогник. — Зора сказала, що есенція вже готова і лежить у крипті під вівтарем. Ми не будемо її красти. Якщо вони виявлять крадіжку, то просто приготують нову або посилять охорону. Ми її замінимо.
— На що? — не зрозумів Брут, подавшись уперед.
— На «Сльози болотяного дракона», — прошепотіла Зора. — Які викликають нестримну гикавку, зелений колір шкіри та... дуже гучні звуки з живота. І жодне очисне закляття не зніме це протягом доби.
Мортімер ошелешено переводив погляд з Віки на Зору.
— Ви хочете напоїти Селену цією гидотою прямо на балу? — здивувався Мортімер. — Але ж жрець планував, що вип'ю я! Якщо ви просто заміните флакон у крипті, то під дію «Сліз дракона» потраплю я. І гикати та зеленіти на очах у батька буду я!
— Не будь занудою, Морті, я все прорахувала, — Віка хитро підморгнула принцу і сперлася руками на стіл. — Давай увімкнемо логіку. Як Малфас планує все підлаштувати? На балу він напевне розіграє перед твоїм батьком дешевий спектакль: нібито йому раптово «прийшло видіння». Він увійде в транс, закотить очі й пафосно вкаже пальцем на свою любу донечку Селену. Мовляв, «ось вона, обраниця Пекла!».
— Так і буде, — похмуро підтвердив Мортімер. — Батько одразу ж накаже провести ритуал підтвердження біля вівтаря, щоб закріпити це видіння кров'ю та кубком.
— Саме так, — кивнула Віка. — Але за вашим етикетом, хто має пити з кубка першим? Ти, як спадкоємець, правильно? Жрець розраховує, що ти зробиш ковток, есенція «Квітів забуття» миттєво підлаштує твою ауру під Селену, а потім вона доп'є залишок і магія подіє.
Мортімер напружився:
— Тоді в чому твій план?
— Твоє завдання — зіграти ідеального лицаря, — Віка випрямилася, копіюючи манерний придворний жест. — Коли Малфас подасть тобі кубок, куди вони вже піділлють «Сльози дракона» замість привороту, ти не будеш пити. Ти повернешся до Селени, посміхнешся своєю найчарівнішою посмішкою і скажеш щось на кшталт: «Для мене велика честь приймати цей дарунок долі. Нехай першою вип'є з кубка моя прекрасна обраниця». При дворі це сприймуть як неймовірний жест поваги та джентльменства. Король буде в захваті від твоїх манер!
Очі Мортімера розширилися від усвідомлення:
— А Селена... вона не зможе відмовитися на очах у всього двору та короля.
— Саме так! — Віка стукнула долонею по столу. — Вона буде змушена випити першою. Вона зробить ковток, очікуючи, що за секунду ти доп'єш свою дозу... Але замість цього болотяне зілля миттєво вступить у реакцію з її кров'ю прямо біля вівтаря. І поки вона почне світитися зеленим, гикати та видавати звуки на весь тронний зал, ти просто стоятимеш поруч — красивий, чистий і абсолютно шокований «несподіваною реакцією магії».
Мортімер повільно перевів погляд на Кроша і Брута, які вже відверто витріщалися на Віку з німим захватом, забувши про своє в’язання.
— Вікторіє... — прошепотів молодший принц, і на його обличчі розповзлася хижа, передчуваюча посмішка. — Ти не просто смертна. Ти — геній чистого зла. Я з величезним задоволенням поступлюся їй цим ковтком.
