Спочатку:
На сторінку книги
Грок сильніше стиснув руків'я короткого бойового ножа, закриваючи дівчат своєю кремезною постаттю. У напівтемряві підземного коридору металевий шурхіт повторився, але цього разу він став чіткішим. Хтось швидко наближався до головної зали архіву.
Зора затамувала подих, сильніше притискаючи до себе сувої з картами, а Віка відчула, як «Якір крові» у її грудях раптом різко змінив свій ритм. На зміну віддаленому спокою прийшла гаряча, шалена хвиля чистої тривоги. Цей магічний імпульс був настільки потужним, що дівчина мимоволі зробила крок уперед, обминаючи слугу.
— Гроку, опусти зброю, — тихо сказала Віка, полегшено видихаючи. — Це свій.
За мить із темного проходу показалася висока постать. Вальтазар важко дихав, його зазвичай бездоганно застебнутий камзол був злегка розправлений на комірі, а фіолетові очі горіли справжньою, некерованою люттю. Магічна аура принца хаотично іскрила, вириваючись із пальців і висвітлюючи похмурі обсидіанові стелажі.
Він миттєво оцінив обстановку навколо. Щойно його погляд упав на Віку — цілу, неушкоджену, хоч і помітно здивовану — фіолетовий вогонь у його очах трохи влігся, а напружені плечі мимоволі опустилися.
— Ти збожеволіла? — Його голос пролунав низько, з хрипотою і неприхованим гнівом. Вальтазар стрімко подолав відстань між ними, схопив Віку за плечі й уважно зазирнув їй в обличчя. — Я ж наказав тобі залишатися в покоях під охороною.
— Вальтазаре, заспокойся, що сталося? — Віка м'яко поклала долоні йому на груди, відчуваючи, як шалено б'ється його серце. — Ми просто в архіві. З Гроком і Зорою. Тут абсолютно безпечно.
— Небезпечно всюди, де немає посиленого бар'єра, — відрізав принц, і його пальці на її плечах злегка стиснулися. — Наш ментальний зв'язок... «Якір крові» раптом вибухнув такою концентрованою загрозою, що я перервав розмову з батьком і гвардією. Я відчув, що твоє життя в небезпеці. Магія не бреше, Вікторіє. Якщо «Якір» зреагував — значить, джерело загрози було прямо перед тобою.
Віка на мить замовкла, а потім повільно підняла руку, в якій усе ще стискала щоденник у темній шкірі з печаткою у вигляді зів'ялої квітки.
— Магія не збрехала, — тихо промовила вона, протягуючи йому книжку. — Загроза справді була перед нами. Але не фізична. Ми знайшли особисті записи Малфаса, які Селеста чомусь не встигла знищити після балу. І те, що там написано... повністю перекреслює все, що ви знали про плани відступників.
Вальтазар насупився, переводячи погляд на щоденник. Побачивши особисте клеймо колишнього верховного жреця, він повільно випустив Віку з обіймів і взяв книгу до рук. Його пальці ледь помітно здригнулися, коли магічна печатка Малфаса спробувала огризнутися фіолетовими іскрами, але миттєво згасла під тиском королівської сили принца.
— Де ви це знайшли? — Вальтазар швидко переглянув перші сторінки, і його обличчя ставало дедалі похмурішим.
— У кутку третього стелажа, — подала голос Зора, яка досі стояла трохи осторонь, тримаючи свої сувої. — Ми шукали карти для Мортімера, а Віка натрапила на цей щоденник. Малфас детально розписав ритуал для Селести. Він збирався використати її, щоб повністю підпорядкувати собі волю Мортімера після балу і захопити контроль над гвардією.
Вальтазар завмер, вчитуючись у гострі, дрібні рядки жреця. Його логіка миттєво почала вибудовувати нові зв'язки. Провал Ліліт, відсторонення Малфаса, раптовий маневр відступників на південному кордоні — усе це тепер виглядало зовсім інакше. Це була не просто серія хаотичних нападів скривджених гвардійців. Це була спланована, глибока облога, де кожен крок прораховувався заздалегідь.
— Значить, Мортімер мав стати першою маріонеткою, — тихо, з холодною люттю підсумував Вальтазар, закриваючи щоденник. — А коли план із Селестою провалився через ваше втручання, Малфас переключився на Ліліт і натовк їй голову ідеєю вбити Віку.
Він подивився на Віку, і в його погляді змішалися сувора гордість та глухе занепокоєння.
— Ти навіть в архіві примудряєшся знайти те, що мої шпигуни шукали місяцями. Твій кулінарний і розслідувальний коефіцієнт починає перевищувати мої очікування.
— Називай це земною інтуїцією, принце, — ледь помітно посміхнулася Віка, намагаючись розрядити атмосферу. — Що тепер робитимемо? Твій батько затвердив план оборони, але тепер ви знаєте, що Малфас не гребує ментальним контролем через ритуали.
— Зараз ми повертаємося нагору, — Вальтазар сховав щоденник у внутрішню кишеню і впевнено перехопив Віку за руку, переплітаючи свої пальці з її. Цей жест був звичайним, але через «Якір» дівчина відчула, наскільки міцно він тримає її всередині своєї душі. — Я покажу це Мортімеру. Мій брат має побачити, яку саме пастку готував для нього жрець. А потім ми внесем корективи в оборонні бастіони. Малфас думає, що ми сліпі, але завдяки тобі ми тепер знаємо його плани.
Він повернувся до слуг.
— Гроку, Зоро — за нами. Рухаємося швидко і без зупинок.
Підземні зали архіву знову поринули в тишу, але ця тиша більше не була безпорадною. В руках принців з'явилася зброя, на яку Малфас точно не розраховував, — правда, знайдена смертною дівчиною в самому серці його колишніх володінь.
