Спочатку:
На сторінку книги
Поки в замку Ваалзерона повітря було наелектризоване першим поцілунком та ароматом часникових пампушок, за сотні миль на північ панувала абсолютна, мертва тиша.
Попелясті Землі повністю виправдовували свою назву. Тут не росла трава, небо завжди мало брудно-сірий колір, а замість снігу чи дощу на потрісканий ґрунт повільно опускалися пластівці гарячого попелу. Саме сюди, за межі королівства, з ганьбою втік Малфас після того, як Король особисто відсторонив його від посади верховного жреця через провальний бал і спробу силою нав'язати Мортімеру в пари його доньку Селесту.
Але вигнання не зламало жреця, а навпаки, воно перетворило його образу на чисту, концентровану лють.
У напівзруйнованій цитаделі, витесаній прямо в скелі з кривавого кварцу, Малфас стояв перед величезною чашею з палаючою чорною рідиною. Його висока, сухорлява постать була загорнута в темно-фіолетову мантію відступників, а обличчя, понівечене шрамами, виглядало неприродно блідим у світлі темного полум'я.
— Дурне, самовпевнене дівчисько, — прошипів Малфас, і його голос пролунав сухо, наче шурхіт сухого листя. — Ліліт думала, що її ревнощі до Вальтазара й жадоба помсти смертній — це її особиста гра.
Жрець глухо й огидно розсміявся. Луна від його сміху прокотилася порожнім залом цитаделі.
Ліліт прийшла до нього таємно, ще в замку, якраз перед тим, як Малфаса остаточно виставили за межі земель. Вона палала гнівом через те, що перший принц обрав якусь людську приблуду Віку, і сама запропонувала жрецю допомогти позбутися земної дівчини, яка тоді була винна в зриві плану Малфаса. Вона просила дати ключ від таємних архівів, сподіваючись одним ударом випалити суперницю з життя Вальтазара. Малфас тоді погодився — це був ідеальний шанс підірвати владу Ваалзерона зсередини, поки Король поїхав на кордони.
Але Ліліт програла. Її задум знищити дівчисько прямо під дахом замку провалився, Віка залишилася неушкодженою, а саму дурну демоницю гвардійці кинули до в'язниці.
— Вона не впоралася, і тепер Король знає, що рід відступників знову підняв голову, — Малфас підкинув у чашу жменю чорного піску, і полум'я спалахнуло яскраво-фіолетовим кольором. — Але її провал дав мені головне. Я тепер знаю про «Якір крові», яким Вальтазар пов'язав свою королівську душу зі смертною. Який безглуздий, фатальний прорахунок для видатного математика Пекла...
Жрець відійшов від чаші й підійшов до панорамного вікна, з якого відкривався вигляд на безкраї попелясті пустки. Там, у сірому мареві, рухалися тисячі темних силуетів — колишні прихильники жреця, здичавілі демони та тварі, які чекали лише його команди.
Малфас чудово розумів, що штурмувати замок Ваалзерона в лоб тепер, коли Король повернувся і посилив охорону, — це самогубство. Але тепер, коли Ліліт відкрила йому «слабке місце» першого принца, стратегія Малфаса змінилася.
Йому не потрібно було вбивати Короля чи штурмувати обсидіанові стіни. Йому потрібно було просто виманити Віку за межі захисного периметра замку.
Якщо Віка опиниться в його руках тут, у Попелястих Землях, Вальтазар прийде за нею сам. А разом із ним прийде і «Якір крові», який можна буде розірвати під час спеціального ритуалу чорного місяця. Розірвати так, щоб магічний вибух назавжди позбавив першого принца його колосальної сили, лишивши королівство без головного стратега і спадкоємця.
— Твій ідеальний світ скоро трісне, принце, — прошепотів Малфас, і на його обличчі з'явилася хижа, потворна посмішка. — Ліліт уже зіграла свою роль і зараз гниє у в'язниці, але її ненависть принесе мені корону.
Жрець повернувся до одного зі своїх наближених — кремезного рогатого демона в закривавлених обладунках, який беззвучно чекав у тіні.
— Починайте перший етап, — наказав Малфас, і його очі спалахнули фанатичним вогнем. — Нехай наші загони імітують напад на дальних південних кордонах. Потрібно підігріти паніку Ваалзерона. Змусьте їх вивести основні сили із замку. А коли захист послабшає... ми заберемо його людську іграшку прямо з-під його носа.
Демон-генерал коротко кивнув і зник у темряві коридору.
Малфас знову подивився на палаючу чашу, де в цей момент проступали контури смарагдової сукні Віки. Пастки були розставлені, інформація Ліліт опрацьована, а Попелясті Землі приготувалися зняти свої криваві борги з королівської родини.
