Раді Вас бачити!

Дим поволі осідав, змішуючись із запахом крові та горілого пластику.

Хлоя повільно піднялася з-за масивного вольфрамового сейфа. Кентон спробував утримати її за рукав, але вона м'яко, проте рішуче вивільнила руку і зробила крок уперед.

Вона підійшла до зв'язаного бранця. Він стояв на колінах посеред розгромленої вітальні, важко дихаючи, з розбитою губою і брудним від попелу обличчям. Його дороге пальто було безнадійно зіпсоване, як і його пихатість. Але коли він підняв очі на дівчину, в них усе ще читалася холодна, зміїна злість.

Хлоя дивилася на нього зверху вниз. Її руки більше не тремтіли. Вона бачила перед собою не всемогутнього демона з минулого, а просто жалюгідного, загнаного в кут, вбивцю.

— П'ять років тому ви наказали вбити професора Девідсона та моїх колег у лабораторії, — голос Хлої був тихим, але дзвенів від напруги, як натягнута струна. — Я бачила вас тоді крізь щілину у дверях підсобки.

Чоловік сплюнув кров на підлогу і криво, зневажливо всміхнувся.

— Треба було вбити тоді й тебе, дівчисько, і як я тебе не помітив. Це була моя єдина помилка.

Морган, яка стояла поруч, мовчки зробила крок уперед і недбало, але сильно вдарила його руків'ям пістолета по потилиці. Чоловік охнув і зігнувся, ледь не клюнувши носом килим.

— Будь ввічливим, коли з тобою говорять, — крижаним тоном кинула найманка. — Інакше наступний удар знесе тобі щелепу.

Хлоя присіла навпочіпки, щоб опинитися з ним на одному рівні.

— Як ви мене знайшли? Я змінила ім'я, місто, все життя. А головне... — вона примружилася. — Як ви вийшли на Кентона? Професор Девідсон перед самою смертю прошепотів його ім'я тільки мені. Більше ніхто, жодна жива душа у світі не знала, що ключ до шифру знаходиться в нього. Ви не могли про це знати.

Бранець повільно підняв голову. Його очі гарячково бігали — він прораховував варіанти, розуміючи, що жити йому залишилося рівно стільки, скільки в нього є корисної інформації.

Він хрипко розсміявся.

— Ти справді думаєш, що ми шукали тебе? Кому ти була потрібна? Ти була просто привидом. Але ти припустилася помилки. Ти засвітилася. Твої відбитки чи твоє обличчя спливли в якійсь базі, і система спрацювала.

— Якій ще системі? — насупився Френк, сильніше стискаючи дробовик.

— У федеральній, — чоловік вишкірився, дивлячись Хлої прямо в очі. — Нам тебе принесли на блюдечку. Ми не знали про Кентона, це правда. Але щойно ти "ожила", наші друзі з ФБР підняли всі старі архіви Девідсона, перелопатили його університетські зв'язки і склали два плюс два. Вони зрозуміли, що єдиний, хто міг зрозуміти формули Пітера — це його старий колега Кентон. Вони дали нам наводку. Ми пасли його півроку, чекаючи, поки ти випливеш і сама принесеш йому флешку.

У вітальні запанувала мертва тиша.

— Хто? — голос Морган став небезпечно тихим. — Хто ваш куратор у Бюро?

— Я не знаю імені, — швидко відповів чоловік, відчуваючи, як дуло «Глока» знову торкнулося його скроні. — Клянуся! Замовник спілкується з ним сам напряму, а я — просто начальник його служби безпеки, підчищую за ним. Це хтось із самої верхівки — керівництва Східного узбережжя. Вони отримують мільйони за те, щоб прикривати наш бізнес і зливати інформацію. Ти не можеш втекти, дівчисько. Ті, хто має тебе захищати, — працюють на нас!

Хлоя повільно підвелася, відчуваючи, як по спині пробіг крижаний холод. Вона нещодавно дзвонила Люсі. Люсі — чесний коп, але вона працює в системі, яка наскрізь прогнила. І якщо крот у ФБР контролює поліцію...

Десь вдалині, крізь розбиті двері та шум вітру, почулося пронизливе, наростаюче завивання поліцейських сирен. Їх було багато.

— Вони тут, — прошепотів Кентон, збліднувши.

Начальник охорони переможно вишкірився крізь розбиті губи.

— Я ж казав. Ви трупи.

Френк Гаррісон похмуро подивився на монітори, де вже миготіли синьо-червоні спалахи, що наближалися до будинку. Він пересмикнув затвор дробовика.

— Подивимося ще, хто тут трупи, гівнюк.

Сирени вили все гучніше, їхній пронизливий звук розрізав нічне повітря, а червоно-сині спалахи вже танцювали на понівечених стінах Форт-Ноксу Френка. На подвір'ї різко завищали гальма. Ляскнули дверцята автомобілів.

— Поліція! Усім залишатися на місцях! — пролунав знайомий, жорсткий жіночий голос ще до того, як його власниця переступила поріг.

Люсі Бредфорд увірвалася до вітальні, тримаючи табельну зброю обома руками. Вона випередила основну групу захоплення на кілька хвилин, кинувшись сюди одразу, як у 9:11 подзвонили сусіди зі сповіщенням про стрільбу за адресою Френка.

Те, що детектив побачила, змусило її завмерти.

Розгромлена кімната. Тіла найманців біля ґанку та чорного ходу. Кров на підлозі. Зв'язаний чоловік у дорогому пальті, який стояв на колінах. Старий Френк із димлячим дробовиком. І Морган... Білявка, легендарний «Привид», посеред цього хаосу з перев'язаним плечем, але її «Глок» миттєво зметнувся вгору, цілячись прямо в груди детективу.

Люсі рефлекторно навела свій пістолет на Морган. Дві професіоналки завмерли, тримаючи одна одну на прицілі. Повітря у вітальні стало настільки густим від напруги, що здавалося, від однієї іскри воно вибухне.

— Опусти зброю! — крикнула Люсі, і її голос відлунів від металевих стін. — Поліція Бостона!

Морган навіть не кліпнула. Її обличчя залишалося непроникною маскою, а палець завмер на спусковому гачку.

— Опусти свою першою, детектив, — тихо, але небезпечно відповіла найманка. — Твої колеги з ФБР працюють на цього пацюка. Якщо ти віддаси їм нас або флешку, ми всі мертві.

— Я сказала, зброю на підлогу! — Люсі зробила крок уперед. Її поліцейський інстинкт боровся з людським. Вона приїхала врятувати Хлою, але перед нею стояла одна з найсмертоносніших убивць узбережжя, яка щойно явно брала участь у бійні. Закон вимагав затримати всіх.

Хлоя, побачивши цю патову ситуацію, зблідла. Вона зробила те, чого не очікував ніхто. Дівчина різко ступнула вперед, закриваючи Морган своїм тілом. Вона стала прямо на лінії вогню, дивлячись в очі Люсі.

— Ні! — крикнула Хлоя, розвівши руки. — Люсі, зупиніться! Вона врятувала нас. Вона єдина, хто не дав їм нас вбити!

— Хлоє, відійди від неї! — голос детектива здригнувся. Вона опустила пістолет на кілька міліметрів, боячись випадково зачепити дівчину. — Ти не розумієш, хто вона така. Вона розшукується за десятки злочинів. Я повинна її заарештувати. І тебе теж, як співучасницю. Такий закон!

Зв'язаний начальник служби безпеки раптом хрипко розсміявся з підлоги.

— Офіцер Бредфорд, чи не так? — він криво посміхнувся. — Ви робите правильний вибір. Заарештуйте їх. А коли привезете у відділок, мої люди подбають про те, щоб вони "повісилися" в камері до ранку. І ви разом із ними.

Люсі перевела на нього лютий погляд, але пістолет у її руках усе ще був наведений на Морган та Хлою. За стінами будинку вже чулися важкі кроки спецназу, який стягувався до периметра. Часу залишалося критично мало.

Морган м'яко, але сильно відсторонила Хлою здоровою рукою, знову виходячи на лінію вогню.

— Вирішуй, детектив, — холодно сказала вона. — Ти забираєш справжнього монстра, професора Кентона і формулу, або ми влаштуємо ще одну перестрілку, і цього разу ніхто не вийде звідси живим.

Люсі закусила губу, відчуваючи, як піт стікає по скроні. Вона розривалася між своїм значком і совістю.