Раді Вас бачити!

Ранок пахнув корицею, кавою та оманливим затишком. Після пристрасної ночі, яка розплавила всі їхні бар'єри, Хлоя виглядала такою розслабленою, якою Морган її ще ніколи не бачила. Дівчина сиділа за кухонним острівцем, кутаючись у халат, і з м'якою усмішкою спостерігала, як Морган готує сніданок.

Найманка поставила перед нею тарілку з гарячими тостами, а потім нахилилася, залишаючи легкий, ніжний поцілунок на маківці Хлої, і ніби між іншим промовила:

— Я тут подумала... У клініці зараз затишшя, Боб цілком впорається кілька днів без нас. Давай поїдемо кудись на вихідні? Тільки ти і я. Знімемо будиночок біля озера або заскочимо в те туристичне містечко з парком атракціонів. Тобі треба перезавантажитися, люба. Ти останнім часом така напружена.

Голос Морган сочився турботою. Це була ідеально вивірена інтонація. Жодного натяку на те, що ця поїздка — ретельно спланована операція з ізоляції об'єкта. Морган знала: щоб Хлоя заговорила, її треба вирвати зі звичного середовища, де вона ховається за своїми стінами. Її треба було розслабити до абсолютного максимуму. Але, дивлячись на заспане обличчя брюнетки, Морган усвідомила і дещо інше: їй самій до нестями хотілося втекти з нею подалі від усього світу.

Хлоя на мить завмерла з горнятком у руці. В її очах майнула звична тінь тривоги — інстинкт, який роками кричав, що залишати «безпечну зону» не можна. Але потім вона подивилася на Морган, на її відкрите, закохане обличчя, і тривога відчутно відступила.

— Це звучить просто чудово, — тихо відповіла Хлоя, але тут же насупилася і кинула погляд у куток кухні. — Але ми не можемо. А як же Рамзес? Я не залишу його самого на кілька днів. А віддати в готель для тварин... він же там з глузду з'їде від стресу.

Почувши своє ім'я, з верхівки кухонної шафки на них подивилася похмура руда морда. Рамзес сидів у позі єгипетського сфінкса і свердлив білявку своїм фірмовим поглядом, сповненим глибокої зневаги. Він ніби відчував, що від цієї жінки варто чекати підступу.

Морган м'яко розсміялася, спираючись на стільницю.

— Я знала, що ти це скажеш, — вона тепло накрила долоню Хлої своєю. — Тому я вже про все подбала. Твій пухнастий імператор залишиться у своєму палаці, і за ним буде найкращий догляд.

Хлоя здивовано кліпнула.

— Що ти маєш на...

Її слова перервав мелодійний дзвінок у вхідні двері. Хлоя інстинктивно підняла плечі, але вже не здригнулася так сильно, як раніше. Морган підморгнула їй і легкою ходою попрямувала до передпокою.

Вона відчинила двері. На порозі стояла енергійна дівчина в яскравому комбінезоні, обвішана екосумками з котячими іграшками та преміальними смаколиками.

— Доброго ранку! — життєрадісно вигукнула вона. — Я Мія, професійна котоняня з агентства «Щасливий хвіст». Мені сказали, що тут живе дуже вимогливий рудий клієнт, якому потрібен королівський масаж і триразове подавання тунця за розкладом!

Хлоя, яка вийшла з кухні на голоси, завмерла з відкритим ротом. Вона перевела погляд з радісної Мії на Морган. Білявка скромно знизала плечима, а на її губах з’явилася бездоганна, чарівна усмішка. Хлоя з полегшенням розсміялася. Морган справді контролювала все.

Рамзес на шафі невдоволено нявкнув, розуміючи, що його щойно елегантно усунули з гри.

Поки Хлоя показувала Мії, де лежать корм та мисочки Рамзеса, Морган накинула легку куртку.

— Люба, я збігаю за кавою і тими круасанами з мигдалем, які ти обожнюєш! Пакуй речі, виїжджаємо за годину! — крикнула вона з коридору.

— Добре! Дякую! — долинув із кухні щасливий голос Хлої.

Морган вийшла на ґанок і тихо зачинила за собою двері. Тієї ж миті тепла усмішка зникла з її обличчя, ніби хтось клацнув вимикачем. Погляд знову став холодним і зосередженим.

Вона швидким кроком рушила вздовж тихої вулички. Переконавшись, що поблизу немає ані сусідів, ані фургона ФБР, Морган дістала з внутрішньої кишені свій чорний зашифрований телефон. Зв'язок встановився миттєво.

— Ти затягуєш, — пролунав у динаміку спотворений програмою голос її куратора. — Федерали кружляють навколо неї, як стерв'ятники. Якщо вона не говорить, ми можемо просто забрати її. Кілька годин у підвалі — і вона заспіває. Нам потрібна та флешка.

Морган міцно стиснула телефон. Дилетанти. Вони завжди думають, що біль вирішує все. А ще вони не розуміли, що вона більше нікому не дозволить торкнутися цієї жінки.

— Ви забуваєте, з ким маєте справу, — її голос був тихим, але різав, як бритва. — Хлоя Брукс п'ять років живе в стані тотального жаху. Її психіка — це мінне поле. Якщо ви застосуєте силу, вона просто «вимкнеться». Вона настільки травмована, що швидше перекусить собі вени, ніж віддасть інформацію тим, хто намагатиметься її зламати.

Морган зробила коротку паузу, намагаючись не видати власного хвилювання за об'єкт.

— Флешка захована там, де знає лише вона. Якщо її серце зупиниться від паніки — ваші дані зникнуть назавжди. Вона має заговорити сама.

— І який твій план? — голос у слухавці звучав уже менш самовпевнено.

— Я везу її за місто, — холоднокровно відрапортувала Морган, хоча кожне слово давалося їй важче, ніж зазвичай. — Подалі від її фортеці і ФБР. Я створила для неї ілюзію абсолютної безпеки. На цих вихідних я розчиню залишки її параної, і вона добровільно дасть мені підказку. Мені потрібно сорок вісім годин. Жодної самодіяльності з вашого боку.

Вона скинула виклик і зупинилася перед дверима пекарні. Брехня кураторам була ідеальною, але десь глибоко під ребрами ворухнулося бридке, колюче почуття провини, яке вона так відчайдушно намагалася проігнорувати. Вона зробила глибокий вдих і штовхнула двері.

Морган повернулася до будинку з кавою та пакетом випічки. У коридорі вже стояла дорожня сумка. Хлою вона знайшла у вітальні.

Та стояла біля вікна і задумливо дивилася на засувку. Раніше вона б маніакально смикала її вгору-вниз щонайменше разів десять. Але зараз Хлоя просто торкнулася холодного металу і з шумом видихнула, опускаючи плечі. Вона намагалася бути сильною. Страх покидати свою фортецю все ще жив у ній, але поруч із Морган він більше не був паралізуючим.

Найманка безшумно поставила каву на столик. Вона підійшла зі спини і м'яко обійняла Хлою за талію.

— Гей, — тихо промуркотіла Морган просто їй у вухо. — Все добре. Замки на місці. Після того, як ми змінили систему безпеки, сюди і миша не проскочить.

Хлоя відкинула голову на плече Морган, дозволяючи собі остаточно розслабитися в цих надійних обіймах.

— Я знаю. Просто... ніяк не можу забути ту ніч, коли вони вломилися, — прошепотіла вона, заплющуючи очі. Для Морган це мало звучати як травма від пограбування, але найманка чудово знала, що насправді Хлоя боїться зовсім інших людей. — Іноді ця звичка все перевіряти бере гору.

— Ми створимо нові звички. Я обіцяю, — Морган лагідно поцілувала її в лоб, і цього разу підтримка була абсолютно щирою. — А тепер бери каву, і поїхали.

За півгодини вони вже мчали по шосе. Пейзаж за вікном змінювався від одноповерхового передмістя до густих соснові лісів.

Морган вела машину плавно і впевнено. Вона краєм ока помітила, як Хлоя кинула швидкий погляд у бокове дзеркало заднього виду. Але цього разу в її очах не було тваринної паніки, лише відгомін старої звички перевіряти "хвости".

Тоді Морган зняла праву руку з керма і поклала її на центральну консоль долонею догори. Це була мовчазна пропозиція.

Хлоя подивилася на цю руку. За мить вона відпустила ремінь безпеки і вклала свої пальці в долоню Морган. Білявка одразу ж міцно переплела їхні долоні, а великим пальцем почала м'яко погладжувати кісточки Хлої.

Цей простий фізичний контакт спрацював миттєво. Хлоя відвела погляд від дзеркала, повернула голову до Морган і абсолютно щиро, розслаблено усміхнулася. Її дихання вирівнялося.

Морган відповіла їй теплою усмішкою, продовжуючи дивитися на дорогу. Усе йшло за планом. Хлоя відпускала свій контроль, добровільно передаючи його в руки найманки. Вона довірилася їй абсолютно, беззастережно. І від цієї сліпої віри серце Морган не переможно тьохнуло, як очікували б її куратори, а болісно стиснулося.