Раді Вас бачити!

Важкі двостулкові двері лабораторії прикладної хімії розчахнулися з гуркотом саме тієї миті, коли один зі студентів тремтячими руками намагався повернути засув.

Усередині вже панував цілковитий хаос. Сухі хлопки пострілів на парковці та крики знадвору не залишилися непоміченими. Кілька студентів сиділи на підлозі, втиснувшись у куток за масивними стелажами з реактивами. Сивий доктор Альберт Кентон якраз гарячково набирав номер служби безпеки кампусу на стаціонарному телефоні, коли двері відлетіли до стіни.

Побачивши тих, хто увірвався всередину, студенти вирішили, що їхні найгірші кошмари стали реальністю. Паніка миттєво переросла у тваринний жах.

Вигляд Морган і Хлої був красномовнішим за будь-які слова. Хлоя важко дихала, її волосся розтріпалося. Але справжній шок викликала білявка. Світла тканина її куртки на лівому плечі густо просочилася свіжою кров'ю, а в здоровій руці хижо поблискував чорний «Глок».

— Це вона! Стрілець! — істерично заверещала дівчина з-під столу, закриваючи голову руками.

— Всі відійшли від вікон! Телефони на підлогу! — гаркнула Морган голосом, який міг би пробити бетонну стіну.

Вона блискавично втиснулася всередину, відштовхнула остовпілого студента від входу і з силою зачинила двері. Не гаючи ні секунди, найманка підхопила масивний металевий стілець і загнала його ніжками під дверну ручку, намертво блокуючи їх зсередини.

Доктор Кентон завмер з притиснутою до вуха слухавкою. Його руки тремтіли так сильно, що пластиковий провід бився об край столу. Він явно вирішив, що вбивця, яка щойно влаштувала бійню на вулиці, тепер прийшла добити свідків.

— Ви не розумієте! — голос Хлої зірвався, але вона змусила себе вийти наперед, ніби затуляючи Морган собою, і звернулася до сивого професора. — Докторе Кентон, покладіть слухавку! Ми не ті, хто хоче вам шкоди! Ті люди на вулиці — вони прийшли сюди саме по вас! Ми тут, щоб вас врятувати!

Професор повільно, не зводячи очей із дула пістолета Морган, поклав слухавку повз апарат. Його погляд метушився між закривавленою найманкою та переляканою, але рішучою брюнеткою.

— Ви... ви божевільні, — хрипко видавив він. — Поясніть мені, що відбувається?

— Докторе, у нас немає на це часу! Поліція вже в будівлі! — вигукнула Хлоя, роблячи ще один крок до нього.

Професор інстинктивно відсахнувся, наштовхнувшись спиною на білу маркерну дошку.

— Я вас не знаю! — його голос тремтів, але в ньому раптом прорізалися нотки відчайдушної академічної впертості. — Я звичайний викладач! Які стрільці? Кому я міг би знадобитися? Ви увірвалися сюди зі зброєю, поранили когось...

— Ви потрібні тим, хто вбив професора Девідсона п'ять років тому, — різко обірвала його Хлоя.

Це ім'я спрацювало як закляття. Кентон раптом замовк, немов з нього вибили все повітря. Його очі, заховані за товстими лінзами рогових окулярів, шоковано розширилися. Студенти в кутку теж принишкли, з жахом прислухаючись до цієї розмови.

— Пітер... — ледь чутно прошепотів сивий хімік. — Але ж... Пітер загинув у результаті нещасного випадку. Вибух газу в його домашній лабораторії. Усі це знають.

Морган глухо пирхнула, не зводячи очей із заблокованих дверей, з-за яких уже долинали далекі крики та тупіт важких черевиків поліції в коридорі.

— Я заробляю на життя такими «вибухами газу», докторе, — холодно, без жодної емоції кинула найманка через плече. — Повірте професіоналу: це був не нещасний випадок. Його прибрали. І далеко не в домашній лабораторії. А тепер ті самі люди прийшли закінчити роботу і зачистити вас.

Хлоя сунула руку в кишеню джинсів і дістала чорну металеву флешку. Вона витягнула її вперед на розкритій долоні, показуючи Кентону.

— Пітер залишив це мені перед смертю. Він благав сховати її за будь-яку ціну, — голос Хлої став тихим, але напрочуд твердим. У ньому більше не було паніки, лише сувора правда. — Там багаторівневе шифрування, яке ми не можемо зламати. Але ви можете. Бо ви єдиний, кому він довіряв. І Замовник про це дізнався.

Кентон довго, не кліпаючи, дивився на чорний метал флешки. Його руки нарешті перестали тремтіти. Увесь той переляканий, розгублений вигляд старого викладача кудись зник. Замість нього з'явився важкий погляд людини, яка щойно усвідомила жахливу, невідворотну істину, від якої ховалася всі ці роки.

Він повільно підняв очі на брюнетку.

— Ви... — його голос здригнувся. — Ви та сама дівчинка. Його асистентка, яка зникла безвісти в ніч його смерті. Ханна... ні, Хлоя.

— Так, — кивнула вона. — І якщо ви не підете з нами прямо зараз, докторе, ми всі станемо наступним «нещасним випадком».

У коридорі зовсім поруч почувся гучний чоловічий голос: "Вони тут! Перевірте лабораторію!" Дверна ручка смикнулася, але масивний стілець, загнаний Морган, надійно утримав двері.

— Поліція! Відчиніть двері, або ми їх виламаємо! — пролунав з-за стіни посилений мегафоном голос.

Морган навіть не здригнулася. Вона перевела холодний погляд на професора.

— Якщо ми залишимося тут, нас пов'яжуть. А у в'язниці Замовник дістане нас ще до ранку, і вас разом із нами, — вона кивнула на стіну. — Куди веде задня частина лабораторії? Має бути інший вихід. Витяжки, зона утилізації, будь-що!

Доктор Кентон кинув останній погляд на наляканих студентів, ніби прощаючись зі своїм тихим, розміреним життям, і рішуче поправив окуляри на переніссі.

— Зона утилізації небезпечних відходів, — швидко сказав він, зриваючись з місця і хапаючи зі столу свою потерту шкіряну сумку. — Там службовий вантажний ліфт і пожежні сходи, що ведуть глибоко в підвали корпусу. Туди ніхто не ходить, крім техперсоналу. За мною!

Він дістав з кишені магнітну картку і побіг углиб лабораторії, минаючи ряди блискучих колб і центрифуг. Хлоя миттєво опинилася поруч із Морган, підхоплюючи найманку під здорову руку, допомагаючи їй тримати рівновагу — крововтрата давалася взнаки, обличчя білявки стало загрозливо блідим.

— Тримайся, чуєш? Тільки не відключайся, — гарячково шепотіла дівчина, тягнучи її за собою.

— Не дочекаєшся, — криво всміхнулася Морган, хоча на її чолі виступили краплі холодного поту.

Кентон підбіг до непримітних сірих металевих дверей в самому кінці приміщення і провів карткою по сканеру. Пролунав тихий писк, і важкі вогнетривкі стулки роз'їхалися в боки, відкриваючи темний, пропахлий хлором і цвіллю коридор.

Тієї ж миті за їхніми спинами пролунав страшний тріск. Поліцейський таран вдарив у головні двері лабораторії з такою силою, що стілець підскочив у повітря. Верхня петля вилетіла з бетону, посипалася штукатурка.

— Швидше! — скомандував професор, пропускаючи дівчат уперед.

Хлоя і Морган пірнули в напівтемряву технічного коридору. Кентон заскочив останнім. Він натиснув кнопку блокування на внутрішній панелі, і товсті вогнетривкі двері почали повільно, нестерпно повільно зачинятися.

Крізь щілину, що невпинно звужувалася, Хлоя побачила, як головні двері лабораторії нарешті з гуркотом падають на підлогу. Всередину ввірвалися спецпризначенці в шоломах і бронежилетах, наводячи штурмові гвинтівки на переляканих студентів.

— Усі на підлогу! Руки за голову! — розірвав тишу крик командира спецназу.

Клац.

Стулки технічних дверей щільно зійшлися, відрізаючи світло, звуки поліцейської облави та їхнє минуле життя. Вони опинилися в густій, прохолодній темряві підвалу коледжу.

— Сюди, — пошепки сказав Кентон, вмикаючи ліхтарик на своєму телефоні. Вузький промінь вихопив з темряви іржаві труби та бетонні сходи, що вели вниз. — Підвали з'єднані зі старою котельнею. Там є вихід у сусідній квартал.

Хлоя міцніше перехопила руку Морган, відчуваючи тепло її крові на своїх пальцях, і вони почали швидкий спуск у темряву, залишаючи поліцію та людей Замовника ні з чим.