Раді Вас бачити!

— Поїхали! — гаркнув Френк і з розмаху вдарив кулаком по великій червоній кнопці на настінному пульті.

По всьому будинку пролунало важке металеве клацання, від якого заклало вуха — внутрішні бронедвері та віконні щити намертво заблокувалися, остаточно перетворюючи дім на монолітну сталеву пастку.

Зовні пролунав глухий, спрямований вибух. На вцілілих моніторах було видно, як заряд С-4 виніс замок на масивних воротах. Броньований позашляховик різко рвонув уперед, влітаючи на подвір'я, проминаючи понівечений метал.

— За шафу зі зброєю! Обидва! Негайно! — прогримів Грізлі, не обертаючись.

Хлоя не роздумувала ані секунди. Вона схопила здерев'янілого від жаху професора за комір светра і буквально потягла його за собою. Вони впали на підлогу за масивною шафою, втискаючись обличчями в жорсткий ворс килима. Хлоя міцно закрила вуха руками, відчуваючи, як серце з шаленою швидкістю б'ється об ребра.

Тієї ж миті головні двері будинку здригнулися від жахливого удару. Потім ще одного. Найманці не збиралися стукати — вони встановлювали вибухівку на вхід.

Френк хижо вишкірився. Він висмикнув чеку з однієї зі світлошумових гранат, рвучко відчинив вузьку броньовану бійницю у дверях, жбурнув "подарунок" на ґанок і миттєво закрив засув.

Вибух був такої сили, що вітальня здригнулася, немов під час землетрусу. Навіть крізь товщу металу сліпучий білий спалах різанув по очах, а знадвору почулися крики дезорієнтованих бойовиків.

— А тепер моя черга! — крикнув Грізлі.

Він підняв свій тактичний дробовик і відкрив шквальний вогонь прямо крізь заздалегідь підготовлені стрілецькі отвори у стіні. Гучні, розкотисті постріли один за одним розривали простір кімнати. Важка картеч прошивала обшивку ґанку, не залишаючи нападникам жодного шансу на укриття.

У відповідь знадвору вдарили штурмові гвинтівки. Кулі барабанили по зовнішній броні будинку, як смертоносний град. З стелі посипалися штукатурка і пил, повітря миттєво наповнилося їдким, пекучим запахом пороху і розпеченого металу. Дім перетворився на зону бойових дій.

Але Морган не піддалася загальному хаосу. Найманка безшумно причаїлася біля входу в темний боковий коридор, притискаючись здоровим плечем до стіни. Її дихання залишалося глибоким і рівним. Вона знала, як мислять такі машини для вбивства, як Зачищувач. Він не піде в лобову атаку під дуло дробовика. Це доля гарматного м'яса. Справжній хижак шукатиме сліпу зону. Він обійде будинок і знайде чорний хід, щоб ударити в спину.

Морган притиснулася спиною до холодної стіни, перехопивши «Глок» міцніше. Ліва рука безвільно висіла, примотана до тулуба бандажем, але завдяки коктейлю Грізлі біль відступив, залишивши лише крижану ясність розуму.

Вона чекала.

Раптом почулося ледь вловиме, неприродне шипіння. Замок на задніх бронедверях піддався — хтось застосував термітну пасту, проплавивши сталь. Двері безшумно відчинилися, впускаючи в дім вогкий подих лісу.

На порозі виник масивний силует Зачищувача. Він рухався не як людина, а як ідеально налагоджений механізм. Штурмова гвинтівка щільно притиснута до плеча, дуло повільно сканує простір перед собою. На ньому були важкий бронежилет і тактичний шолом. Стріляти йому в корпус однією рукою було самогубством — кевлар витримає, а у відповідь вона отримає свинцевий шквал.

Тому Морган цілилася не в нього. Її погляд сфокусувався на масивному сірому електрощитку на стіні, якраз над головою найманця.

Вона плавно, без жодного тремтіння натиснула на гачок.

Пролунав постріл. Куля рознесла металеву кришку щитка, викресавши сліпучий сніп іскор. Проводка коротнула з гучним тріском, і весь задній сектор будинку миттєво занурився в абсолютну, непроглядну темряву.

Зачищувач зреагував блискавично. Він дав коротку чергу на спалах від її пістолета, але Морган там уже не було. Щойно натиснувши на гачок, вона безшумно ковзнула по підлозі, перекочуючись убік, і завмерла за дерев'яною тумбою.

Почалася гра в кішки-мишки. Темрява стала їхнім спільним полем бою. Морган чула важке, розмірене дихання велетня. Чула, як ступають його черевики по паркету. Він шукав її, орієнтуючись на звук, і повільно заганяв у кут.

Морган обережно, намагаючись не дихати, дістала з кишені запасний магазин, який їй кинув Френк. Відміряла про себе три секунди і різко жбурнула його через увесь коридор, у протилежний від себе кут.

Гуркіт пластику об дерев'яну підлогу прозвучав як постріл.

Зачищувач миттєво розвернувся на звук і випустив туди довгу чергу. Гільзи зі дзвоном посипалися на підлогу.

Цей маневр відкрив його фланг рівно на одну секунду. І Морган цього вистачило. Вона виринула з темряви, мов привид, опинившись впритул до нього. Холодний ствол її «Глока» знайшов єдине вразливе місце — тонку незахищену смужку на шиї, просто під краєм тактичного шолома.

Два глухі постріли пролунали майже як один.

Чоловік завмер. Гвинтівка з брязкотом випала з його рук. Він похитнувся і важко, немов спиляне дерево, завалився на спину.

Морган відступила на крок і важко сперлася на стіну. Адреналін та ліки потроху почали відпускати, повертаючи в тіло тупий біль, але в темряві її очі холодно блищали. «Привид» знову підтвердила своє прізвисько. Вона переступила через тіло Зачищувача і рушила до вітальні, звідки досі долинали звуки бою.

Та нагадувала філію пекла. Дим від світлошумової гранати та порохових газів висів у повітрі густим сизим туманом. Зовнішня стрілянина різко стихла — мабуть, Френк добряче прорідив ряди нападників на подвір'ї.

Морган безшумно виринула з темного коридору, тримаючи вітальню на прицілі свого «Глока».

Біля ґанку в неприродній позі лежав кремезний бойовик у тактичному спорядженні — його грудна клітка була перетворена на криваве місиво пострілом із дробовика Грізлі. Сам відставний коп сидів за перекинутим дубовим столом і якраз заганяв нові патрони в магазин, важко дихаючи, але без жодної подряпини.

Крізь завісу пилу та диму проступив ще один силует.

Чоловік у чорному кашеміровому пальті обережно переступив через тіло свого вбитого охоронця. Його дорогі туфлі скрипіли по битому склу та гільзах. Він тримав у руках пістолет із глушником, але його рухи видавали в ньому не солдата, а кабінетного керівника — занадто нервові, занадто смикані. Без своєї свити він почувався на полі бою як риба на піску.

Він не помічав ні Френка в засідці, ні Морган у тіні. Його погляд був прикутий до масивної шафи в кутку, за якою ховалися Хлоя та професор.

— Докторе Кентон, — його голос пролунав різко, але з ноткою істерики, в тиші, що настала. — Гру закінчено. Мої люди зараз оточать будинок. Віддайте флешку, і я залишу вас і дівчисько в живих. Це єдиний шанс!

Він зробив ще один крок уперед, піднімаючи зброю. Але зробити другий не встиг.

Гучне, зловісне клацання затвора дробовика пролунало прямо в нього над вухом. Френк виринув із диму праворуч, наставивши чорне, розпечене дуло просто в скроню чоловіка.

— Кинь ствол, піджак, — прогарчав Грізлі. — Або я розмажу твої мізки по моїх шпалерах.

Чоловік інстинктивно смикнувся в інший бік, але там на нього вже чекала Морган. Її пістолет дивився йому точно між очима.

— Твоя охорона закінчилася. Зачищувач мертвий, — тихо, без жодної емоції сказала вона. — Клади зброю на підлогу. Повільно.

Начальник служби безпеки перевів розгублений погляд з дробовика Френка на пістолет Морган. Його ідеальне обличчя скривилося від усвідомлення власної безпорадності. Він був стратегом, керівником, який звик віддавати накази здалеку. Опинившись під перехресним прицілом двох справжніх ветеранів, він миттєво розгубив усю свою владність.

Він розтиснув пальці. Пістолет глухо впав на килим.

Френк миттєво підсік його ногою під коліна. Чоловік зойкнув і важко впав на підлогу, забруднивши дороге пальто в пилюці та чужій крові. Грізлі грубо заламав йому руки за спину і затягнув тактичну пластикову стяжку так міцно, що полонений застогнав від болю.

— Чисто! — крикнув Френк у бік сейфа, відштовхуючи бранця ногою. — Вилазьте, докторе, ми взяли головного щура!