Раді Вас бачити!

Після крижаного вітру набережної Чарлстауна тепло салону здавалося справжнім порятунком. Морган не стала випробовувати долю в дешевих хостелах. Вона зробила кілька хитрих маневрів вулицями Бостона, щоб переконатися у відсутності хвоста, і зрештою припаркувала позашляховик на підземному паркінгу респектабельного готелю в центрі міста.

Одна з її численних "чистих" особистостей та преміальна кредитка без зайвих питань забезпечили їм просторий кутовий номер на дванадцятому поверсі.

Усередині пахло дорогою постільною білизною, сандаловим деревом і спокоєм. На підлозі лежав товстий, м'який килим, а посеред кімнати височіло величезне ліжко з білосніжними подушками. Контраст із тими прокуреними мотелями на трасі був настільки разючим, що Хлоя на мить завмерла на порозі, не наважуючись зайти у своєму пом'ятому одязі.

Морган, проте, залишилася вірною своїм звичкам. Вона пройшлася кімнатою, швидко перевірила ванну, гардеробну і звичним жестом щільно засунула важкі блекаут-штори, відрізаючи їх від нічних вогнів Бостона. Лише після цього вона зняла куртку, кинула на тумбочку пістолет і важко видихнула, дозволивши плечам розслабитися.

— Ну що ж, — Морган сіла на край ліжка і дістала з рюкзака недорогий ноутбук, який вони купили в комісіонному магазині. — Показуй, за що п'ять років тому помер твій професор.

Хлоя сіла поруч. Її пальці обережно, майже з благоговінням надірвали старий армований скотч на пакеті. Зсередини на білу ковдру випала звичайнісінька на вигляд чорна металева флешка. Жодних логотипів, жодних написів. Морган мовчки вставила накопичувач у порт ноутбука. Екран на мить блимнув, система розпізнала новий пристрій, але замість звичного вікна з папками на дисплеї з'явилося чорне поле з єдиним сірим рядком для введення пароля.

Морган насупилася. Її пальці швидко забігали по клавіатурі, викликаючи якісь системні вікна з рядками коду, які для Хлої виглядали як суцільна китайська грамота. З кожною секундою обличчя білявки ставало все серйознішим.

— Чорт забирай, — тихо вилаялася Морган, відкидаючись на подушки.

— Що там? — серце Хлої тривожно тьохнуло. — Вона порожня?

— Гірше. Вона забита даними під зав'язку, але це не звичайний пароль, Хлоє. Це багаторівневе криптографічне шифрування, — Морган потерла перенісся, дивлячись на екран. — Якісь кастомні алгоритми. Твій професор був параноїком найвищого рівня, і я його чудово розумію. Якщо я спробую підібрати ключ брутфорсом, захисний протокол просто знищить усі дані за три спроби. Флешка згорить ізсередини.

Хлоя розчаровано застогнала і впала спиною на м'який матрац, прикривши очі рукою.

— Ми пройшли весь цей шлях, щоб втупитися в чорний екран...

— Не зовсім, — Морган зачинила кришку ноутбука і повернулася до дівчини, обережно прибравши пасмо волосся з її обличчя. — Це лише підтверджує нашу теорію. Професор не міг просто залишити таку складну систему без «чорного ходу» або людини, яка знає алгоритм. Він мав передати ключ комусь, чий мозок працює так само, як його власний.

Хлоя розплющила очі і подивилася на Морган.

— Кентон.

— Тільки він, — ствердно кивнула найманка. — Завтра вранці ми їдемо в коледж і знаходимо доктора Кентона. Але це буде завтра. А сьогодні... сьогодні ми офіційно поза радарами.

Ноутбук відправився на тумбочку поруч із пістолетом. Морган потягнулася до вимикача, і кімната занурилася в м'яку напівтемряву, розбавлену лише теплим, золотистим світлом єдиного нічника.

Настала тиша. Справжня, глибока тиша, в якій не було ні гудіння мотора, ні сирен, ні очікування нападу. Лише їхнє дихання.

Хлоя сиділа на ліжку, дивлячись на жінку перед собою. Усі ці шалені дні Морган була її щитом, натягнутою струною, безжальним хижаком, який розривав будь-кого на їхньому шляху. Але зараз, у цьому світлі, брюнетка бачила лише втомлену, неймовірно красиву жінку, яка віддала всі свої сили заради неї.

Хлоя подалася вперед, скорочуючи відстань між ними. Її тонкі пальці лягли на комір сорочки найманки, повільно і впевнено стягуючи тканину з її плечей, поки та не впала на килим.

— Ти завжди захищаєш мене, — прошепотіла брюнетка, і її голос злегка затремтів від емоцій, що переповнювали її. — Дозволь мені захистити тебе... хоча б від цього холоду.

Вона потягнулася вище, і її губи м'яко торкнулися лінії щелепи Морган. Найманка шумно, судомно вдихнула, наче забула, як дихати. Уся її професійна витримка, весь той крижаний контроль, який вона тримала останнім часом, миттєво тріснув по швах від цього ніжного дотику.

Морган перехопила ініціативу з тією ж блискавичною швидкістю, з якою звикла діяти в бою, але цього разу в її рухах не було жорстокості — лише жадібність і відчайдушна потреба. Вона притягнула Хлою до себе, впиваючись у її губи глибоким, палючим поцілунком. У ньому був смак кави, солоного океанського вітру і того шаленого адреналіну, який досі блукав їхніми венами.

Хлоя застогнала прямо в її губи, подаючись назустріч, дозволяючи сильним рукам Морган підхопити її і м'яко повалити на білосніжні подушки.

Одяг зникав, розчиняючись у темряві кімнати. Хлоя торкалася гарячої оголеної шкіри білявки, обводячи пальцями кожен шрам, кожну лінію її ідеально натренованого тіла. Вона цілувала ці сліди її жорстокого минулого, змушуючи Морган вигинатися і тихо стогнати від контрасту між небезпекою її життя та абсолютною, беззахисною ніжністю цієї миті.

Для Морган це було схоже на падіння у прірву. Вона переплітала свої пальці з її, притискаючи їхні долоні до прохолодних простирадл, і спускалася гарячими поцілунками нижче по шиї Хлої, ключицях, нижче. Вона обхопила губами сосок Хлої, легко посмоктуючи, проводячи язиком по чутливій шкірі, поки брюнетка не вигнулася дугою, видихаючи уривчасте, тремтяче зітхання.

Хлоя ж, навпаки, віддавалася цьому потоку повністю, втрачаючи будь-які залишки контролю. Вона міцно обіймала Морган, зариваючись пальцями в її світле волосся, притягуючи її ще ближче. Вона палко шепотіла її ім'я в напівтемряві кімнати — не як крик про допомогу, а як абсолютне, беззастережне визнання свого кохання. Потім вона ковзнула рукою між стегон Морган і знайшла її вже гарячу й мокру. Пальці легко, дражливо ковзали по набухлій плоті, розтираючи вологу. Морган відповіла їй тим самим — її пальці занурилися у лоно Хлої, відчуваючи, як та стискається навколо них

Їхні тіла рухалися в одному ритмі, сплітаючись у гарячому, пульсуючому танці, де стиралися будь-які межі, залишаючи лише палючу пристрасть і тепло двох людей, які нарешті стали єдиним цілим.

Ранок увірвався в номер незвично яскравим і безжальним світлом, яке якимось дивом пробилося крізь щілину між важкими шторами.

Хлоя прокинулася першою. Вона солодко потягнулася на неймовірно м'яких простирадлах, відчуваючи приємну млості в усьому тілі, і повернула голову. Морган лежала поруч. Її обличчя було розслабленим, світле волосся розсипалося по білій подушці, а довгі вії навіть не здригалися. Вона виглядала такою домашньою і затишною, що Хлоя не втрималася. Вона підсунулася ближче і м'яко, невагомо поцілувала найманку в кінчик носа.

Морган повільно, ліниво відкрила одне око. Кілька секунд вона просто дивилася на Хлою затуманеним сном поглядом. А потім... потім у її голові ніби клацнув якийсь тумблер.

Очі найманки різко розплющилися. Вона блискавично сіла на ліжку, ледь не збивши Хлою, і витріщилася на електронний годинник, що світився на тумбочці поруч із «Глоком».

На табло було 10:15.

— Чорт забирай, — голос Морган після сну був хрипким, але в ньому пролунала така щира паніка, якої Хлоя не чула ніколи.

— Що таке? — злякалася брюнетка, підтягуючи до грудей ковдру. — Нас знайшли? Щось сталося?

Морган запустила пальці у своє розпатлане волосся і видала звук, схожий на здавлений стогін.

— Я проспала, — вимовила вона, дивлячись на годинник так, наче він щойно зрадив її батьківщину. — Хлоє, я проспала на три години. Мій внутрішній будильник ніколи, чуєш, ніколи в житті не збивався більше ніж на п'ять хвилин! Я професійна вбивця, яка має контролювати кожен шурхіт, а я дрихла як бабак!

Хлоя на мить заніміла, а потім кімнату затопив її дзвінкий, нестримний сміх. Вона впала назад на подушки, тримаючись за живіт.

— Тобі смішно? — Морган повернулася до неї, намагаючись зберегти свій фірмовий грізний вигляд, але з розпатланою зачіскою і ковдрою, що сповзла, це виходило кепсько. — Ми мали бути біля коледжу ще о сьомій ранку, щоб вивчити розклад Кентона і засісти в кущах!

— О боже, Морган, вибач, — видавила з себе Хлоя крізь сміх, підводячись і лагідно кладучи руку їй на плече. — Але це ж чудово. Це значить, що твоє тіло нарешті зрозуміло, що ти в безпеці. Ти просто розслабилася. Зі мною.

Морган подивилася на її руку, потім на щасливе, усміхнене обличчя Хлої. І весь її гнів кудись вивітрився. Вона важко зітхнула і м'яко притиснула дівчину до себе, ховаючи обличчя в її шиї.

— Ти робиш мене слабкою, — тихо, але з неймовірним теплом пробурмотіла вона. — Якщо Замовник дізнається, що суперкілер Морган проспала роботу через те, що їй було надто м'яко спати в обіймах лікарки ветеринарної клініки, моя репутація буде знищена вщент.

— Твоя таємниця в безпеці зі мною, — прошепотіла Хлоя, обіймаючи її у відповідь. — А тепер вставай, суперкілере. Нам усе ще треба врятувати світ. Чи принаймні знайти доктора Кентона.

Морган рвучко скинула ковдру і піднялася з ліжка, миттєво повертаючи собі зібраність.

— Рівно десять хвилин на збори. Каву вип'ємо в машині. Рушаємо.