Раді Вас бачити!

Морган впевнено вела Хлою крізь залитий яскравим світлом пасаж торгового центру. Повітря тут пахло сумішшю дорогих парфумів, кавою з еспресо-бару на першому поверсі та специфічним, хрустким ароматом нових тканин.

— Тобі точно потрібно розвіятися, — сказала Морган, легко торкаючись плеча Хлої. — Доктор Боб тебе зовсім заганяв у тій клініці. Сьогодні ніяких собак, ніяких антисептиків. Тільки ми, нові сукні та той італійський ресторан на верхньому поверсі.

Хлоя м'яко засміялася, поправляючи паперовий пакет із покупками, який Морган одразу ж спробувала забрати, щоб нести самій. Білявка поводилася абсолютно бездоганно: уважна, ласкава, ідеальна, турботлива партнерка, яка просто хоче порадувати свою дівчину після важкого тижня.

Але Хлоя більше не була просто закоханою жінкою. Її нова сутність, розбуджена золотистою помадою і старими страхами, працювала на повну потужність. Вона дивилася на Морган крізь невидимий приціл власного аналізу.

— Ти мене балуєш, — Хлоя зобразила на обличчі ідеальну суміш ніжності й безтурботності. Вона подивилася на Морган широко розплющеними очима, хоча всередині її серце билося з холодною відстороненістю. — Мені починає здаватися, що ти хочеш мене підкупити.

— Саме так, — Морган кинула на неї швидкий, грайливий погляд, перехоплюючи її вільну руку і міцно переплітаючи їхні пальці. — Хочу купити твій ідеальний настрій.

Вони йшли повз величезні, ідеально чисті вітрини, і Хлоя непомітно, краєчком ока спостерігала за кожним рухом своєї супутниці. Раніше вона б бачила лише красиву, впевнену ходу і бажання бути поруч. Тепер вона помічала, як очі Морган методично, майже непомітно для оточуючих, сканують натовп. Вона фіксувала, як білявка завжди обирає траєкторію так, щоб Хлоя йшла трохи позаду або з боку стін — поза лінією потенційного зіткнення.

Це була не турбота коханої. Це була робота охоронця, який веде свій об'єкт через відкриту зону. Або ж конвоїра.

Хлоя глибше вдихнула запах кави, свідомо змушуючи себе розслабити плечі і трохи зсутулитися, прибираючи з тіла будь-яку напругу. Їй треба було грати цю роль легко і бездоганно. Якщо Морган відчує хоч найменшу фальш у її поведінці — ця гра закінчиться швидше, ніж вона встигне зрозуміти, чого саме від неї хочуть.

— О, поглянь! — Хлоя раптово зупинилася біля вітрини елітного бутика білизни, вказуючи на манекен. У її голосі зазвучало щире жіноче захоплення. — Який неймовірний колір.

Морган примружилася, оцінюючи тонку смарагдову тканину з чорним мереживом.

— Вона ідеально підкреслить твої очі, — голос білявки ледь помітно знизився, набувши глибоких, оксамитових нот. — Йдемо. Ти мусиш це приміряти.

Примірочна була просторою, з м'яким пуфом, приглушеним теплим світлом і великими дзеркалами, що створювали нескінченний коридор відображень. Хлоя зникла за важкою оксамитовою шторою, залишивши Морган зовні. Минула хвилина, чулося лише тихе шурхотіння одягу.

— Морган? — покликав з-за штори м'який голос. — Тут занадто складна застібка... Допоможеш?

Морган не потрібно було просити двічі. Вона відсунула штору і зробила крок у цей тісний, неймовірно інтимний простір. Хлоя стояла спиною до неї, дивлячись у дзеркало. На ній був лише смарагдовий комплект, який приголомшливо контрастував із її світлою шкірою та темним волоссям. Тонкі смужки мережива ледь приховували форми, ідеально підкреслюючи кожен вигин її тіла. У Морган перехопило подих. Усі її інстинкти охоронця, холоднокровного аналітика та мисливця миттєво випарувалися, витіснені чистим, палючим бажанням і чимось набагато сильнішим, ніж просто хімія.

Вона підійшла впритул, майже торкаючись грудьми оголеної спини Хлої. Її прохолодні пальці лягли на гарячу шкіру, повільно ковзнули вздовж хребта, викликаючи в дівчини ледь помітне, але цілком реальне тремтіння. Морган швидко впоралася із застібкою, але не прибрала руки. Натомість вона обійняла Хлою за талію, міцно притягуючи її спиною до себе. Та важко видихнула і відкинула голову на плече білявки, дозволяючи їй заритися обличчям у своє волосся.

Губи Морган торкнулися чутливої шкіри на шиї дівчини, залишаючи вологий, гарячий слід поцілунків, що повільно спускався до ключиці. Її руки ковзнули вище, ніжно, але владно пестячи груди Хлої крізь тонку тканину. З губ брюнетки зірвався тихий, протяжний стогін, який заплутався у складках оксамитової штори. «Боже, як же я її кохаю», — промайнула в голові Морган думка, яка вдарила її під дих сильніше за будь-який фізичний удар.

Вона дивилася в їхнє спільне відображення: на розпашіле обличчя Хлої з напіврозплющеними, затуманеними очима, на свої власні руки, що ковзали по її шкірі. Це більше не було прикриттям. Легенда розсипалася на попіл. Морган, жінка, яка ніколи ні до кого не прив'язувалася і жила за залізними правилами виживання, раптом із солодким, майже паралізуючим болем усвідомила свою абсолютну вразливість. Вона готова була розірвати голими руками будь-кого, хто спробує зробити цій жінці боляче.

Морган злегка прикусила мочку вуха Хлої, змушуючи ту вигнутися дугою назустріч її рукам. У цій тісній, просякнутій пристрастю кабінці пульс обох шалено прискорювався. Пальці білявки повільно, майже дражнячи, ковзнули по животу брюнетки, зупинившись на краю мережива. Хлоя важко дихала, заплющивши очі. Її тіло плавилося під цими дотиками, кожна нервова клітина кричала від задоволення. Але частина її мозку — та сама крижана, розважлива частина, що прокинулася після інциденту з помадою — залишалася увімкненою.

Морган нахилилася ближче, її гарячий подих обпік шию Хлої. Це був момент абсолютної беззахисності, коли всі ментальні щити зведені до нуля. Ідеальна секунда для снайперського пострілу.

— Ти така неймовірна... — прошепотіла Морган хрипким від бажання голосом, цілуючи її за вушком. — Наче зійшла з обкладинки журналу "Кендон".

Слово розчинилося в тиші примірочної, змішавшись із важким диханням. Морган завмерла на мікросекунду, її пальці на талії Хлої ледь помітно напружилися. Вона чекала. Збитого ритму серця, різкого вдиху, хоча б тіні впізнавання в очах.

Але Хлоя навіть не здригнулася, її раптом накрила сліпа, відчайдушна ніжність. Вона опустила погляд на сильні пальці, що стискали її талію. Вона відчувала руки жінки, яка могла бути її вбивцею, яка брехала їй з першого дня і ховала отруйні голки в косметичці. Усе раціональне кричало про те, що треба тікати з цієї кабінки, з цього торгового центру, з цього міста.

Але Хлоя не хотіла тікати. Вона розвернулася, рішуче і жадібно впиваючись у губи Морган. Вона відповідала на поцілунок з такою шаленою, гіркою віддачею, що білявка тихо застогнала, притискаючи її спиною до прохолодної стіни кабінки.

«Я знаю, хто ти, — думала Хлоя, плутаючись пальцями в золотистому волоссі Морган і притягуючи її ще ближче. — Ти моя небезпека. Але боже мій... як же сильно я тебе кохаю».

Ця ірраціональна любов була її найбільшою слабкістю, але зараз вона ставала її найкращим захистом. Реакція Хлої була настільки природною, пристрасною і чистою, що Морган довелося знову здатися.

Хлоя ж відчула, як напруга в руках білявки спадає. Морган повністю віддалася поцілунку, але глибоко всередині найманки зростало роздратування.

«Нічого. Знову глуха стіна», — Морган подумки вилаялася, ковзаючи долонями по спині Хлої. Вона почувалася так, ніби вирішує найскладніший у світі кросворд: ти вписуєш слово, яке ідеально підходить по літерах, а воно, чорт забирай, усе одно не перетинається з іншими. І найгірше було те, що ця "головоломка" зараз так солодко стогнала в її обіймах, що Морган було все важче згадати, навіщо вона взагалі почала цю гру.