Раді Вас бачити!

Важкі обсидіанові двері покоїв Кайрана грюкнули, відрізаючи їх від усього світу. Ззовні ще котилися хвилі паніки старійшин і крики гвардійців, але тут час застиг. Тиша стала густою, оглушливою, і в ній лунало лише їхнє важке спільне дихання.

Кайран не відпускав її. Його пальці, гарячі, як розпечене залізо, болісно впивалися в її долоню, переплітаючись із тонкими, сріблястими пальцями. Раптовим рухом він штовхнув Еліс до масивної кам'яної стіни біля входу, притиснувши її спиною. Він не дав їй і подиху перепочити, нависаючи над нею всім своїм могутнім тілом. Він заповнював її простір, поглинав її кисень. Від нього тягло грозою, паленою землею, свіжою кров'ю з неглибоких ран. Відчувався дикий, некерований драконячий жар. Але тепер цей жар не лякав її. Це був його запах. Запах її чоловіка, її захисника, її єдиної слабкості й сили.

— Я не відпущу тебе. Більше ніколи, Еліс, — його голос прозвучав як низький, вібруючий рокіт, що піднявся з самих глибин його грудей.

Золоті очі Кайрана горіли так близько, що вона бачила вертикальні зіниці, які судомно розширювалися, ковтаючи її силует. Його великі, шорсткі долоні піднялися й обхопили її обличчя. Пальці грубо, але й із невимовною ніжністю, зарилися в її світле волосся, закидаючи голову назад.

— Кожна секунда там, у Гроті, коли я думав, що втратив тебе… коли я бачив цей клятий розлом… це була повільна смерть. Я ледь не випалив цю гору до самого коріння, — прошепотів він прямо в її губи, і його гарячий подих обпік її шкіру.

— Я тут, Кайране, — відповіла вона, і її власні зіниці розлилися чорнотою, в якій мерехтіло срібло .

Його губи впилися в її рот із шаленою, голодною пристрастю. Еліс тихо охнула, відкриваючись його язику. Їхній поцілунок був доказом того, що вони живі. Кайран цілував її жорстко, майже злісно, кусаючи губи до крові, ніби тавруючи її, переконуючись, що вона справжня, що не розтане срібним пилом у його руках. Його поцілунок був мовою хижака, який нарешті повернув свою здобич і свою пару.

Еліс відповіла йому тією ж накопиченою жагою. Її руки злетіли на його плечі, пальці впивалися в шрами й опіки, що ще палахкотіли жаром. Вона відчувала, як під її долонями напружуються його м'язи, як тіло здригається від її дотиків.

Не розриваючи поцілунку, Кайран підхопив її під сідниці й легко відірвав від підлоги. Еліс миттєво обхопила його талію ногами, притискаючись лоном до його тіла. Її бажання билося важким, твердим пульсом. Він ніс її вглиб покоїв, до купальні, висіченої в скелі. У залі клубочився густий, вологий туман. Величезний басейн із гарячою термальною водою парував, відбиваючи тьмяне золото смолоскипів на стінах. Повітря було важким, солодкуватим від розпарених гірських трав і полину.

Кайран обережно опустив її на ноги біля краю мармурового борту. Його погляд ковзнув по її срібній сукні: вона була пошматована уламками граніту, забруднена попелом і кіптявою Ґроту, звисала з тіла обривками брудного шлейфу. Металеві лусочки тканини, що були її в'язницею, тепер мерехтіли потаємним синім світлом, зрослими з її новою магічною сутністю. Пальці Кайрана торкнулися шнурівки на її спині. Його руки, здатні ламати сталь, нервово тремтіли. Він рвонув тканину, звільняючи тіло з обіймів понівеченого шовку. Сукня з шелестом упала до її ніг. Він завмер, і в його золотих очах спалахнуло благоговіння: перед ним стояла його королева. На плечах, уздовж хребта і на стегнах тонкими лініями проступала срібна драконяча луска, що світилася пульсуючим світлом у такт її серцебиттю.

Еліс потягнулася до його одягу, зриваючи з його плечей залишки обпаленої сорочки. Шкіра Кайрана була гарячою, наче камінь у печі. Коли вони обоє залишилися повністю оголеними, він підхопив її на руки і разом із нею ступив на мармурові сходи, спускаючись у глибоку, темну воду басейну.

Гаряча вода з плескотом піднялася до їхніх грудей. Кайран притиснув її до борту басейну. Вологий мармур холодив її спину, а попереду її спалював жар його тіла. Він знову впився в її губи. Його велика долоня спустилася під воду, ковзнула по її гладкому животу, піднялася до пружних, важких грудей. Він стискав її соски, змушуючи Еліс вигинатися і стогнати йому в рот. Друга рука спустилася нижче, розсуваючи стегна у воді. Пальці впевнено знайшли її гарячу, стікаючу плоть.

Еліс голосно скрикнула, коли його пальці почали грубо й ритмічно пестити її всередині. Вода навколо них хвилювалася. Вона відчувала, як у ній згортається туга, солодка пружина екстазу.

— Кайране… зараз… благаю, — прохрипіла вона, задихаючись від напливу чуттєвості й магічної сили в їхній крові. Його терпіння, що стримувалося годинами бою і страху, остаточно луснуло. Кайран обхопив її за талію. Одним сильним рухом розвернув Еліс спиною до себе й притиснув її грудьми до мармурового борту басейну.

Вона опинилася в позі повного підкорення. Еліс нахилилася вперед, сперлася мокрими долонями об камінь і важко дихала. Її срібні сідниці піднялися над водою, виблискуючи краплями й лускою під золотим світлом смолоскипів. Кайран навис ззаду, як величезна хижа тінь. Він поклав важкі долоні їй на стегна, пальцями впиваючись у ніжну шкіру, фіксуючи її так, щоб вона не могла поворухнутися.

— Відчуй мене, — прохрипів він їй у потилицю.

Еліс повернула голову, і в цю саму мить Кайран штовхнув стегна вперед, одним потужним, глибоким рухом повністю вхопившись за неї ззаду.

З її грудей вирвався зірваний крик, що луною прокотився під кам'яними склепіннями купальні. Він увійшов так глибоко, що вона відчула удар у низ живота. Це було на межі болю, але цей біль приносив таку гостру, шалену насолоду, що Еліс судомно вигнула спину і ще сильніше втиснулася сідницями в його тіло. Кайран перейшов на шалений, безжальний ритм. Вода навколо них закипіла і плескалася по мармуровій підлозі. Кожен поштовх був глибоким, тяжким. Він брав її владно, по-драконячому, не залишаючи їй шансів на супротив.

Вона відчувала, як з кожним його рухом усередині неї спалахують іскри. Її темрява, безодні та срібне світло вирвалися назовні. Луска на тілі спалахнула синім вогнем, і ця магія передалася Кайрану: його шкіра засвітилася золотом, з ніздрів виривалися цівки гарячої пари. Палац Срібного крила відгукнувся на їхнє злиття: стіни купальні ледве чутно вібрували, а вода в басейні пульсувала в такт. Кайран нахилився нижче, притисся грудьми до її спини, його зуби впилися в її шию, залишаючи слід. Руки перемістилися на її груди, стискаючи і відтягуючи соски.

— Ти моя… Королева… жінка… — гарчав він, прискорюючи темп до межі.

— Твоя… Кайране… так! Ще! — кричала Еліс, повністю втрачаючи контроль. Її пальці ковзали по мокрому мармуру. Вона не могла втриматися й підкорялася кожному його поштовху.

Оргазм раптово накрив її, наче вибух вулкана. Внутрішні м'язи Еліс стиснулися навколо його члена. Вона закричала, закидаючи голову, і з її тіла вирвалася хвиля срібного світла. Воно на мить освітило всю залу. Відчувши її екстаз, Кайран видав низький, звірячий рев. Він зробив ще три глибокі поштовхи та здригнувся, виливаючи в неї потоки гарячого, густого сімені. Вони залишалися в цій позі ще кілька хвилин. Кайран важко дихав їй у шию, все ще тримаючи руки на її стегнах і не виходячи з її тіла. Її тіло продовжувало здригатися від залишків оргазму. Вода навколо них поступово заспокоїлася.

Повільно, повільно повернувши її до себе, Кайран пригорнув Еліс до грудей. Вони опустилися глибше в гарячу воду, що змивала втому й попіл від бою. Еліс поклала голову йому на плече й заплющила очі, вперше за довгий час відчуваючи абсолютний захист. Минуле згоріло, Магнус став прахом, Хаген пішов. Тепер тут були тільки вони. Але різкий, сухий стукіт у важкі двері розірвав цю ідилію, мов удар меча по склу. Кайран миттєво напружився: його тіло під водою перетворилося на клубок м'язів, золоті очі спалахнули небезпечним полум'ям, зіниці звузилися. Він захисно прикрив Еліс рукою, занурюючи її глибше у воду. «Кайране!» — з-за дверей пролунав напружений, задиханий голос командира палацової гвардії. — Пробачте за зухвалість, але справа нетермінова. Сталося те, що вимагає вашої негайної присутності!

Кайран видав низьке, роздратоване гарчання.

— Що там ще?! — крикнув він, і його голос змусив воду в басейні здригнутися. — Я наказав не турбувати нас до заходу сонця!

— Ми обшукували Північну вежу, мій лорде, як ви наказали, щоб оцінити руйнування, — голос гвардійця за дверима здригнувся від страху, але він продовжував. — Захисні щити вежі згасли повністю. У покоях Рубі ми знайшли молоду служницю Міру. Вона в глибокому заціпенінні. Її розум зламаний магією підкорення. А самої Рубі… Рубі ніде немає. Вона зникла з палацу.

Еліс різко розплющила очі. Срібне сяйво в її крові знову тривожно пульсувало. Вона подивилася на Кайрана. Його обличчя потемніло від гніву й раптового усвідомлення. Рубі не просто втекла. Вона була в палаці під час штурму й володіла ментальною магією, здатною ламати волю.

— Одягайся, — коротко кинув Кайран, виходячи з води. Його шкіра миттєво висушила краплі води завдяки внутрішньому теплу.

За кілька хвилин вони обоє вже стояли у великій залі покоїв, нашвидкуруч накинувши важкі шовкові халати. Обсидіанові двері розчахнулися, і гвардійці завели дівчину всередину.

Молода служниця Міра ледве трималася на ногах. Її обличчя було блідим, як крейда, губи тремтіли, а в глибоких очах все ще тримався тьмяний, неприродний фіолетовий блиск, що свідчив про брудний слід чужого втручання. Вона судомно ковтала сльози, не сміючи підняти голову.

Кайран ступив до неї. Повітря в кімнаті миттєво стало гарячим і важким, пахнучи озоном. Гвардійці миттєво опустили дівчину на коліна перед лордом і новою королевою.

— Говори, — низько, з виразним драконячим рокотом наказав Кайран, нависаючи над служницею. — Що сталося в Північній вежі? Де Рубі?

Міра заридала — її плечі судомно здригалися. Вона стиснула руки перед грудьми, дивлячись на мармур під ногами.

— Я… я не знаю, мій лорде… Я прийшла прибрати кімнату після вашого гніву… Там усе було розбито… А потім… вона виникла з тіней. Вона була схожа на привида. Її сукня була обпалена…

— Куди вона пішла?! — перервав її Кайран, і від його кроку камінь під підлогою ледве помітно тріснув.

— Вона… вона закрила мені рот… сказала, що вб'є, якщо я закричу, — дівчина заїкалася, ковтаючи сльози. — Її очі… вони стали фіолетовими. Вона дивилася прямо в мою душу. Вона змусила мене віддати… віддати залізне кільце.

Еліс зробила крок уперед. Її халат злегка розчинився, оголюючи срібну луску на ключицях.

— Яке кільце, Міро? — тихо, але з силою, що заповнила всю залу, запитала вона.

Служниця підвела налякані очі на Еліс, відчуваючи, як її власна знівечена свідомість реагує на чисте, заспокійливе світло Королеви.

— Ключ… рунічний ключ від нижніх ярусів, Ваша Величносте. Той, що відкриває службові переходи до прадавніх шахт і гвинтових сходів підземель. Вона забрала його. А потім наказала мені сісти в кутку, забути все і спати… Я не пам'ятаю, як заснула…

Кайран різко повернувся до командира гвардії. Його кулаки були стиснуті так, що кісточки побіліли

— Вона пішла в Грот, — процідив він. Його золоті очі звузилися до леза.

— Але, мій лорде, — командир гвардії схилив голову. — Грот повністю зруйнований. Брама знищена. Там залишилися лише попіл і завали. Якщо Рубі була там під час звукового вибуху й обвалу стелі, то вона похована під тисячами тонн граніту. Жодна жива душа не могла вижити під тими брилами. Ми перевірили переходи. Все завалено вщент.

Еліс підійшла до Кайрана, поклавши свою тонку долоню на його напружене передпліччя. Її магічне сприйняття, пов'язане з корінням гори, розлилося палацом. Вона прикрила очі, прислухаючись до дихання Срібного крила.

— Її немає під завалами, Кайране, — тихо промовила Еліс, розплющуючи свої темні, глибокі зіниці.— Я не відчуваю її свідомості чи її тіла в корінні гори. Вона не загинула під камінням. Залишковий вир просторової магії Магнуса… Брама закривалася надто швидко. Якщо Рубі підійшла близько до епіцентру, її просто затягнуло всередину.

Кайран повернув до неї обличчя, його щелепи судомно стиснулися

— Портал, — прохрипів він. — Вона вилетіла з нашого світу.

— Або в саме серце Безодні Забутих, — додала Еліс, і в її голосі прозвучала похмура впевненість. — У будь-якому разі Рубі більше немає в Срібному крилі. Вона зникла для всього нашого всесвіту.

Кайран глибоко вдихнув, заспокоюючи свій дикий вогонь, що вже готовий був вирватися назовні. Він повернувся до гвардійців.

— Відведіть Міру до цілителів. Нехай очистять її розум від залишків отрути. Посильте охорону Північної вежі та всіх таємних переходів. Нижній Грот запечатати магічними щитами та встановити потрійний пост. Ніхто не повинен наближатися до руїн Брами.

— Слухаюсь, мій лорде! — Гвардійці вклонилися, швидко підхопили служницю і залишили покої, зачиняючи за собою двері.

Коли вони знову залишилися самі, Кайран повернувся до Еліс. Його великі руки обережно обхопили її талію, притягуючи до себе. Його обличчя було похмурим, а в погляді жевріла лише холодна, затята рішучість захищати свій новий дім.

— Рубі була останньою ниткою, що пов'язувала нас із минулим, — тихо сказав він, притискаючись своїм лобом до її лоба. — Тепер усе скінчено. Навіть якщо вона жива в іншому світі. Цей світ належить нам

— Так, — Еліс обхопила його шию руками, відчуваючи, як шрами на її шкірі знову заспокійливо світяться синім. — Ми вільні, Кайране. І ми відбудуємо Срібне крило. Назавжди.