Раді Вас бачити!

Еллара накинула на плечі Еліс важкий рушник. Тканина ще не ввібрала всю вологу. Краплі води, схожі на рідке срібло, повільно сповзали по ключицях, гублячись між грудьми. Сяюча шкіра після ванни світилася, а срібна нитка на зап’ясті пульсувала електричним світлом.

Раптовий звук відчинених дверей розірвав тишу купальні. Еліс різко розвернулася, і в той момент спалахнула миттєва тривога, що одразу змінилася обуренням. Інстинктивно притискаючи рушник до грудей, вона відчувала, як її напруження переходить у гнів, хоча рушник лише ледь прикривав її наготу.

На порозі стояв Кайр.

Кайр завмер, і повітря змінилося. Його, звичайно, гострий погляд став темним, майже чорним. Він провів очима по її вологому волоссю, шиї та оголених ногах, що ще тремтіли. Жар, який він випромінював, зітнувся з прохолодою кімнати, створивши відчутне напруження.

— Вийди, Елларо, — кинув він, не відводячи очей від Еліс. Його голос став ще нижчим, з виразним хрипом дракона, що відчуває близькість чогось забороненого.

Дракониха беззвучно зникла в тінях, залишивши їх наодинці.

— Ти… як ти смів?! — голос Еліс здригнувся — не від страху, а від люті, що закипала швидше, ніж вона встигала її стримати. — Хто дав тобі право вриватися без стуку? Я не худоба, яку ти тягнеш на ринок!

Вона зробила крок вперед, забувши про напівнаготу. Її очі спалахнули сріблом, а тіні в кутках купальні подовжилися і потяглися до ніг Кайра.

— Я бачу те, що ти намагаєшся приховати, Еліс, — Кайр нарешті зробив крок назустріч. Кожен його рух був хижим, сповненим прихованої сили. Він дивився прямо в її розширені зіниці. — Твоя магія більше не спить. Вона виривається назовні разом із твоїм гнівом.

— Моя магія не твоя справа! — вигукнула вона, і в цей момент емоційна гребля остаточно прорвалася. — Ти привіз мене в цей склеп, кинув перед своїм братом, як шматок м’яса, а тепер вриваєшся в мою приватність? Забирайся геть!

З її пальців зірвався короткий спалах суміші світла й темної димки. Вона вдарила неусвідомлено. Її образа, переплетена з втомою й розчаруванням, нарешті знайшла вихід у магії, що вдарила в підлогу біля ніг Кайра, змусивши воду в купальні збуритися, а дзеркала на стінах затремтіти.

Кайр навіть не здригнувся. Навпаки, він миттєво опинився поруч, перехопивши її зап'ястя саме там, де пульсувала срібна нитка. Його хватка була залізною, а шкіра — розпеченою.

— Дивись на мене, — процідив він, притягуючи її так близько, що вона відчула запах диму, сталі і чогось дикого. У цьому наближенні Еліс раптово відчула, як страх та розгубленість спалахнули поруч із її гнівом, але вона не дозволила їм узяти гору. — Ти можеш кричати на мене, можеш намагатися вдарити своєю новою силою, але ти в цьому замку тільки завдяки мені. І якщо ти не навчишся контролювати цей вогонь до того, як ми вийдемо до вечері, Хаген розчавить тебе, навіть не кліпнувши оком.

— То нехай спробує! — Еліс дихала важко, її груди здіймалися, ледь не вислизаючи з-під тканини. Вона відчувала, як тінь батька всередині неї вигинається, готова вкусити. — Я не буду твоєю іграшкою, Кайре. І його теж...

Вони завмерли в центрі купальні, як дві стихії в точці неповернення. Напівгола магиня, тіло якої ще сяяло вологою срібної води, випромінювала таку лють, що повітря здригалося. Рушник, що ледь тримався на її плечах, здавався прозорим бар’єром, який лише підкреслював її дику силу.

Кайр стояв навпроти, і в його звичайно холодних очах тепер горів темний вогонь. Він бачив перед собою рівну собі небезпечну, глибоку силу, здатну не тільки відбиватися, а й поглинати. Його погляд повільно ковзав від її розширених зіниць до важко дихаючих губ.

У глухій тиші билися їхні серця, зливаючись у єдиний тривожний ритм. Еліс відчувала жар Кайра, що пробивався з-під шкіри, та водночас зіштовхувалася з крижаною електрикою його гніву. Вона потрапила у болісне, солодке у своїй небезпеці тяжіння безодні. Дівчина спостерігала, як напружуються м’язи його шиї та тремтять пальці на її зап’ясті від важкого зусилля, щоб притягнути її ближче.

Гнів у її грудях раптом став темним і п’янким. Темрява її батька вигнулася до його вогню, прагнучи сплестися, розчинити його, перевірити міцність. Запах Кайра, у якому сплелися дим, розпечена сталь та щось дике, хиже, запаморочував свідомість і залишав лише відчуття цієї електричної близькості. Протистояння сягнуло тієї межі, коли кожен подих ставав викликом, а будь-який найменший рух загрожував спалахнути пожежею.

Вони стояли на краю, і єдине, що стримувало їх, — усвідомлення нищівної сили майбутнього вибуху.

— Одягайся, — нарешті випустив її руку Кайр, відступаючи на крок. Його голос знову став холодним, але пальці, якими він щойно стискав її шкіру, ледь помітно тремтіли. — Вечеря починається через годину.

Він розвернувся і вийшов, не озираючись. Еліс залишилася стояти посеред пари, важко дихаючи. Рушник, який вона стискала, сповз нижче, відкривши плече. Її серце все ще калатало, намагаючись наздогнати шалений ритм, який вони щойно ділили. Вона чекала чого завгодно. Гніву, нових наказів, навіть вибуху магії, але не цієї поспішної, майже панічної втечі.

Його відхід залишив у кімнаті гнітючу порожнечу. Еліс дивилася на зачинені двері, і в її свідомості панував хаос. Вона не могла осягнути, що сталося за ці кілька хвилин. Чому він так дивився на неї? Чому його впевненість розсипалася під її поглядом?

Вона відчувала дрібну дрож по тілу від дикого спантеличення. Він пішов саме тоді, коли напруга стала нестерпною, а повітря було готове спалахнути. Раптова втеча бентежила її більше, ніж грубе втручання. Зʼявилася нова змінна в грі, яку вона не могла обчислити.

Еліс повільно опустила погляд на своє зап'ястя. Срібна нитка все ще жевріла під шкірою. Вона поступово згасала, але її пульсація була тривожною.