Раді Вас бачити!

Світанок несміливо просочувався крізь вузькі розщілини склепіння, малюючи на тумані над джерелом відтінки перлів і розтопленого срібла. Повітря було насичене парою та солодким ароматом хвої, що піднімався з глибоких підземних гротів. Кайран прокинувся першим, зачаровано вдивляючись у кожен вигин тіла Еліс. Вона дихала рівно, затишно вмостившись на його грудях, а срібна луска на її шкірі мерехтіла м’яким, умиротвореним сяйвом, немов коштовна вишивка на найтоншому шовку.

Він неквапливо проводив пальцями по її волоссю, вдихаючи тишу, що панувала тут, далеко від інтриг Хагена і отруйного шепоту Рубі. Еліс ворухнулася, розплющила очі. Її погляд, спершу затуманений сном, раптом став глибоким і проникливим, коли вона зустрілася з його золотими очима.

— Неужелі все наяву? — прошепотіла вона, торкаючись його обличчя, наче перевіряючи, чи не розтане він разом із ранковим туманом.

— Мені здавалося, що настільки глибокі почуття можливі лише у видіннях.

— Відтепер наша реальність саме така, — Кайран притягнув її ближче, відчуваючи, як власне тіло миттєво відгукується на її близькість. — Розкажи про свої відчуття. Магія всередині тебе змінилася?

Еліс заплющила очі й прислухалася до внутрішнього відлуння. Сила, що раніше колола гострими скалками льоду, перетворилася на теплий, пульсуючий потік, що злився з ритмом серця.

— Вона стала частиною мене. Відчуваю лише чисту силу та спокій. Перемогу самого життя. Моє серце нарешті відшукало твій ритм, і знайдений резонанс дарує непорушну впевненість.

Кайран обережно підняв її на руки й поніс до води. Гарячі струмені джерела спадали зі скелі, створюючи навколо них затишну, майже казкову завісу. Вони разом занурилися у кришталеву глибину, і Еліс відчула, як її спина торкається його напруженого тіла. Її щоки спалахнули рум’янцем, коли бажання знову спалахнуло між ними. Вона намагалася відсторонитися, опустивши погляд у воду.

— Тебе це збентежило? — Кайран обхопив її за талію, міцно утримуючи на місці. Його голос став низьким, вібруючим від жаги.

— Так незвично… — прошепотіла вона, спостерігаючи, як пара танцює у повітрі. — Ти поруч так відчутно, так сильно. Лише зараз я розумію, наскільки нестерпною і солодкою може бути жага до іншої душі.

Кайран обережно розвернув її до себе. Він перехопив її праву руку і повільно, зберігаючи прямий зоровий контакт, повів її долоню вниз, під воду. Еліс затамувала подих, коли пальці торкнулися його розпеченого, пульсуючого члена. Вона здригнулася від відчуття цієї сили, від того, як стрімко гойдалася кров під його шкірою.

— Відчувай мене, Еліс, — промовив він м'яко, але владно. — Твій дотик — це найвища нагорода за всі століття очікування. Твоя влада над моїм бажанням абсолютна. Ти розбудила в мені дракона, і цей вогонь — наше спільне джерело. Ця пристрасть є доказом нашої істинності.

Він ніжно направляв її пальці, знайомив із кожним вигином, змушуючи їх стискатися ще сильніше. Сором Еліс танув у вогні дикої, невгамовної цікавості. Вона впевнено досліджувала його реакції, ловлячи кожен подих і глухе, хижо-гаряче гарчання насолоди.

— Ти позбавляєш мене залишків розуму, — видихнув він, підхоплюючи її на руки.

Він міцно притиснув її до вологої стіни басейну. Вода ніжно омивала їхні тіла, а пара ховала їх від усього світу. Їхня близькість була ще пристраснішою, ніж уночі, наповненою свідомою відданістю. Кожен рух Кайрана був мовчазною обіцянкою захищати й належати. Кожне зітхання Еліс свідчило про її жагу стати частиною його всесвіту. Срібло на її шкірі сяяло так яскраво, що розганяло темряву печери. Вона відчувала себе серцем цієї гори, нарешті знайшовши свій вогонь.

— Пам'ятай цей стан кожну хвилину сьогоднішнього дня, — шепотів він, цілуючи її мокре плече. — Хаген намагатиметься тиснути. Рубі шукатиме слабкі місця. Проте твоя сила тепер підживлюється нашим спільним диханням. Ти — це я, а я — це ти.

— Я встою перед ними, — Еліс підняла голову, і в її очах Кайран побачив сталеву рішучість. — Хаген вважає себе господарем Срібного крила, але замок вибрав нас. Я відчуваю його підтримку в кожному камені.

Вихід із потаємних тунелів вивів їх до житлового крила, коли замок уже почав наповнюватися ранковим рухом служниць. Кайран зупинився біля масивних дверей покоїв Еліс, обережно торкнувшись її обличчя.

— Одягайся. Обери те, що зробить тебе величною. Я зайду до себе, щоб змити сліди нашої ночі, але запах твого тіла залишиться зі мною назавжди. Зустрінемося біля сходів до обідньої зали.

Еліс ковзнула у свою кімнату. Вона підійшла до дзеркала й роздивилася в ньому. В очах раніше незнайомий вогонь горів. На шиї біля вигину луски виднілася багряна мітка істинності, яку неможливо було сховати навіть під найвищим коміром. Вона покликала покоїв і вимагала сукню кольору опівнічного неба з високим розрізом. Кожен її рух був сповнений нової впевненості. Вона бачила, як служниці перезираються, помічаючи зміну в її аурі.

Тим часом Кайран стрімко йшов власним коридором. Його кроки лунали владно. Він уже майже дістався своїх дверей, коли в тіні колони помітив постать Магнуса. Старий стояв нерухомо, тримаючи в руках розгорнутий сувій.

— Ти змінив мелодію замку, лорде, — проскрипів старий, не піднімаючи голови. — Але пам’ятай: Хаген шукає резонанс, який зруйнує стіни, а не зміцнить їх. Сьогодні ввечері на вас чекає пастка, про яку навіть ваш брат не знає.

Кайран зупинився. Його очі спалахнули золотом.

— Твої загадки сьогодні зайві, Магнусе. Я знаю ціну цієї ночі.

— Ціна — не срібло, а кров, — відказав старий і розчинився в напівтемряві, залишивши після себе запах гіркого полину.

Кайран стиснув кулаки. Відчувалося, що за межами планів Хагена назріває щось небезпечне. Він увійшов до своїх покоїв, де на столі лежав чорний конверт, залишений невідомим. На ньому був герб, якого Кайран ніколи не бачив у Срібному крилі. Інтрига замку все тугіше обплітала їхню нову силу. Тепер кожен крок мав бути ретельно продуманим. Він мусив захистити Еліс, навіть якщо сам замок оберне свою магію проти них.