Раді Вас бачити!

Бібліотека замку розросталася на три рівні, кожен із яких зберігав власну таємницю.

Верхній рівень купався у світлі й просторі. Широкі столи з лампами у світлих абажурах чекали на відвідувачів із важливими справами. У повітрі плив легкий чайний аромат із сусідньої кімнати, а іноді тишу порушував м'який звук, коли Оріс переставляв книги.

Середній рівень відкривався сходами у світ глибокої тиші. Тут у шухлядах дрімали рукописи, а на стелажах розгорталися карти далеких земель.

Найнижчий рівень ховався у підвалі — саме тут Еліс почувалася як удома. Тут починався архів, де запах паперу ставав густішим, лампи мерехтіли тьмяним світлом, а час сповільнював свій хід.

Вард зранку попередив, що буде зайнятий до вечора. Лея лише кивнула, продовжуючи працювати. Еліс взяла список джерел і вирушила до бібліотеки сама, як людина, що добре знає дорогу і не потребує супроводу.

Оріс зустрів її на середньому рівні. Без слів простягнув ключ від нижнього архіву й одразу повернувся до свого столу. Більше слів не було потрібно. Обоє давно звикли до такої домовленості під час роботи. Еліс зняла лампу з гачка біля входу й рушила сходами вниз.

Архів був для Еліс знайомим лабіринтом: ліворуч — рукописи, впорядковані за датами, праворуч — друковані видання, розкладені за темами. Картографічний відділ ховався у кімнаті в самому кінці.

Сьогодні вона прийшла сюди з чіткою метою: знайти ранні тексти про природу подвійної магії та її прояви у носіїв минулих поколінь. Батько склав основний список, а Лея додала ще два рядки, один із яких вона підкреслила двічі. Саме з нього Еліс і вирішила почати.

Книга виявилася тонким трактатом без обкладинки, колись переплетеним у темно-зелену шкіру. Близько сорока сторінок, кожна з яких була вкрита дрібним, рівним почерком, що майже не залишав вільного простору.

Мова виглядала старою, але читалася без особливих труднощів. Після кількох сторінок Еліс зрозуміла, чому мати звернула увагу саме на цей текст. Автор описував досвід, а не теорію. Трактат пояснював, як носій подвійної магії стримує один потік сили, не зупиняючи іншого, як тіло реагує на розщеплення енергії та як під час втоми або сильних емоцій порушується рівновага.

Еліс читала неквапливо, тримаючи олівець і залишаючи позначки там, куди хотіла повернутися. У архіві думки ставали яснішими, а час втрачав звичний ритм. Вона звикла до цього ще з дитинства. За годину трактат було відкладено, і Еліс рушила далі між стелажами, шукаючи наступний пункт зі списку батька. Саме тоді вона збилася зі шляху.

Прохід за стелажем із географічними картами мав вести праворуч, але Еліс повернула ліворуч і опинилася у незнайомій секції. Тут полиці стояли щільніше, світло лампи тануло, а запах паперу змішувався з воском, смолою і чимось давнім, майже забутим.

Вона неквапливо рухалася між полицями, вдивляючись у коричнюваті палітурки. Більшість томів мовчали, позбавлені будь-яких написів, а їхня шкіра з часом потемніла й стала гладкою. Деякі були перев’язані шнурами або скріплені печатками. Один том стояв осторонь: невеликий, у темній обкладинці з тисненням, що ледь вгадувалося у тьмяному світлі.

Еліс зупинилася. Спочатку вона не зрозуміла, чому саме ця книга привернула її увагу. Потім відчула зміну всередині себе. Тінь поводилася інакше. Внутрішнє відчуття тіні раптом стало настороженим. Вся увага Еліс зосередилася в одному напрямку.

Еліс поставила лампу на нижню полицю і взяла книгу. Вона виявилася важчою, ніж можна було очікувати від такого тонкого тому. Обкладинка була темною і майже чорною, але поверхня не була гладкою. Під пальцями відчувалася дрібна, тверда, холодна й міцна луска, ніби книгу зробили з якоїсь дуже старої й незвичної шкіри.

Еліс піднесла книгу ближче до лампи, і в тьмяному сяйві на обкладинці з’явився символ. Замість звичайних літер там викарбовувався витончений знак: коло, до центру якого сходилися три тонкі лінії.

Коли її пальці сильніше стиснули книгу, кілька лусочок раптом тьмяно спалахнули. Еліс завмерла, вдивляючись уважніше, але світло згасло так само раптово, залишивши обкладинку темною, як і раніше.

Еліс відкрила книгу. Сторінки залишалися порожніми. Перед нею лежав лише старий папір, трохи пожовклий по краях. Вона перегорнула кілька сторінок. Ще кілька сторінок залишалися порожніми. Тексту не було ніде. Еліс піднесла книгу ближче до лампи і трохи струснула її, ніби прихований напис міг проявитися. Папір залишався порожнім. Порожня книга серед тисяч інших виглядала дивніше за будь-який заборонений трактат.

Вона повернула книгу на полицю й узяла лампу. Пройшовши кілька кроків, зупинилася, повернулася, знову поставила лампу й вдруге взяла книгу. Тепер уважно оглянула корінець — жодного інвентарного номера. Оріс завжди позначав книги архіву. Еліс притиснула том під пахвою і вийшла з проходу.

Оріс сидів за своїм столом і щось переписував, коли вона повернулася. Побачивши книгу в її руках, він підняв очі і відклав перо.

— Де ти це взяла?

— У лівому проході за географічним відділом. Вона стояла окремо.

Оріс підвівся швидше, ніж вона очікувала, і підійшов ближче. Його погляд ковзнув по обкладинці.

Вираз його обличчя змінився: не страх, а напруга чітко проступила.

— Вона давно там стоїть? — запитала Еліс.

— Я не знаю цієї книги, — відповів він.

Еліс подивилася на нього уважніше.

— Ти не знаєш книг у власному архіві.

— У цьому архіві понад триста тисяч одиниць зберігання, — рівно сказав Оріс. — Я знаю більшість із них. Цю книгу я не пам’ятаю.

Він простягнув руку.

— Дай.

Еліс передала книгу.

Оріс взяв її і поклав на стіл трохи обережніше, ніж брав. Він відкрив том, переглянув порожні сторінки і закрив.

— Я покажу її батькові, — сказала Еліс.

Після короткої паузи Оріс кивнув.

— Це буде правильно.

Його голос звучав спокійно. Книгу він їй не повернув. Вона залишилася лежати на столі між лампою і стосом паперів.

Еліс подивилася на книгу, потім на Оріса і вирішила поки що не сперечатися.

Вона повернулася до роботи. Список батька лежав перед нею — третій пункт ще чекав. Наступну годину Еліс працювала рівно й зосереджено, але тінь усередині не вщухала. Вся її увага залишалася прикутою до того місця, де на столі бібліотекаря лежала темна книга.

Еліс вийшла з архіву о сьомій годині, як вони й домовлялися. У руках вона несла виписки, а список джерел був виконаний на три чверті.

Оріс провів її до дверей і зачинив їх за нею.

Книга залишилася в архіві.

Але Еліс уже знала, де її шукати.