Спочатку:
На сторінку книги
Рейгар
Вийшов із порталу й опинився в залі Великої Ради Драконів. Величезні мармурові колони підпирали високі стелі, а в центрі залу сяяв старовинний кристал, наповнений магічною енергією, що освітлював приміщення м’яким золотистим світлом. Рада зібралася в повному складі. Вони займали свої місця за великим круглим столом, що символізував рівність і єдність усіх членів Ради.
Я не знав, для чого мене запросили, адже членом Ради наразі був мій батько — Кайрен дʼАррель. Чорний дракон із сильною вогняною магією, як і в мене, був у літах, проте мав ще багато сил і років попереду. Кивком голови привітався з ним, він відповів мені тим же.
Батько подивився на мене, і я побачив у його очах змішані емоції — гордість, спокій і, можливо, легкий відтінок жалю. Він був мудрим та досвідченим членом Ради, який упродовж багатьох років керував справами нашого народу. До його слів прислуховувались.
— Шановні члени Великої Ради, — заговорив він, його голос звучав глибоко і впевнено. — Сьогодні ми зібралися тут, щоб здійснити важливий перехід. Мій час у цій Раді добігає кінця і настав час передати повноваження наступному поколінню.
Я здивувався, брови мимовільно поповзли на лоба. Я знав, що колись маю замінити батька й посісти його місце, але не очікував, що це станеться так скоро.
— Сьогодні я хочу представити вам свого сина, Рейгара д’Арреля, — продовжив батько, його очі сяяли гордістю. — Він показав себе гідним не лише як дракон і бойовий маг, але і як лідер, здатний приймати мудрі та виважені рішення. Я вірю, що він гідно займе моє місце в цій Раді й буде служити нашому народові з такою ж відданістю, як і я.
Я зробив крок уперед, підходячи до нього і відчуваючи на собі погляди всіх присутніх.
Він простягнув мені старовинний перстень нашого роду, символ влади та відповідальності. Я простягнув руку і прийняв його, відчуваючи, як важкий метал холодить шкіру. Перстень був прикрашений великим рубіном, що символізував вогонь, який горить у кожному з вогняних драконів.
— Я приймаю цей перстень і відповідальність, що з ним приходить, — сказав я, дивлячись прямо в очі батькові. — Я обіцяю служити нашому народові чесно і віддано, обороняти його і дбати про його добробут.
Батько кивнув, він був гордий за мене, це було «написано» на його обличчі. Я відчував, що він довіряє мені, і сподівався, що я його не підведу.
— Ми вітаємо тебе, Рейгаре д’Аррелю, як нового члена Великої Ради Драконів, — промовив один зі старших членів Ради, лір деʼВаріон. — Сподіваємося, ти будеш служити нашому народові з мудрістю і хоробрістю, як твій батько.
Я вдячно кивнув, усвідомлюючи важливість цього моменту. Батько поклав руку мені на плече, його погляд був теплим і заспокійливим.
— Тепер ти частина цієї Ради, мій сину, — сказав він тихо, щоб тільки я міг почути. — Пам’ятай, що кожне твоє рішення матиме наслідки. Будь мудрим і сильним, як личить справжньому дракону.
— Я не підведу тебе, батьку, — відповів я, відчуваючи, як хвиля впевненості охоплює мене.
Зала Ради знову наповнилася гулом розмов. Я відчував на собі погляди всіх членів Ради, але тепер мене наповнювало почуття рішучості. Я готовий прийняти нові обов’язки й показати, що гідний представник роду д’Аррель.
— Батьку! Ця новина неочікувана для мене. Ти ж знаєш, що я викладаю в Аурельській Академії. Цього року Іріан призначив мене куратором «Аркануму», — сказав я, йдучи з ним коридорами Ради.
— Сину! Я впевнений, що ти зможеш поєднувати ці дві посади. Зараз мирний час і Рада не збирається так часто, а раз на місяць ти зможеш знайти час для засідань, — впевнено відповів батько.
Наступний день я вирішив присвятити родині та відсвяткувати отримання нових посад. Однак потрібно ще обережно повідомити про це Айрі, щоб її не налякати. Адже тепер я не лише її викладач-куратор, а й займаю високу посаду в правлінні Аурігану.
Айрелла
Ось і настав цей день! Знайомство з групою і куратором. Ну й що, що я вже фактично з ним знайома і він мій істинний! Однаково це дуже бентежно…
Поснідавши, ми зібралися у Великій залі Аурельської академії магії. Тут згуртувалися адепти від першого до п’ятого курсу, ректор та викладачі. Усі були вбрані в урочисту форму з мантіями і стиха переговорювалися між собою. Коли я дивилася на нас, таких гарних, мимоволі перехоплювало подих, а серце билося з особливою урочистістю.
Лір Іріан келʼБлудрон впевненим кроком пройшов до кафедри. Він був вбраний, як і в перший день — у чорну сорочку та чорні штани та високі чорні чоботи. На відміну від того дня, коли я побачила ректора, цього разу на ньому була урочиста мантія Академії. Його червоне вогняне волосся вільно спадало, розсипавшись по плечах.
— Вітаю вас, адепти, з новим навчальним роком в Аурельській Академії магії! — промовив ректор, підсиливши свій голос магією.
Усі розмови одразу вщухли, і ми зосередилися на ньому, уважно слухаючи кожне слово.
— Сьогодні до стін Аурельської Академії магії доєдналося вісімдесят адептів-першокурсників, серед них пʼятнадцятеро вступили до факультету «Арканум», двадцять пʼять осіб зараховано на факультет «Елементар», для двадцяти адептів відчинить свої двері «Факультет трансмутацій» та двадцятеро приєднаються до факультету «Інтегрітас». Привітаймо їх оплесками! — і ректор перший заплескав у долоні. До нього приєдналися інші викладачі та адепти.
Я відчула, як у мене по спині пробігли мурашки.
— Це так… просто слів немає… — прошепотіла Аяда.
— Так. У мене аж сироти виступили, — тихенько відповіла я.
Коли оплески стихли він продовжив:
— Ви приїхали з різних куточків Феранії, але всі ви маєте одну мету — навчитися мистецтву магії, відкрити в собі нові можливості та здобути нові знання. Академія — це не лише місце навчання, це місце, де формуються ваші характери, де ви знайдете справжніх друзів і союзників на все життя.
Лір келʼБлудрон зробив паузу, тим самим дав нам час усвідомити важливість його слів.
— Для першокурсників цей рік навчання буде складним, — продовжив він. — Ви стикнетеся з випробуваннями, які перевірять вашу витримку, вашу рішучість і ваше бажання навчатися. Проте пам’ятайте: кожна перешкода — це можливість зростання, кожен виклик — це шанс довести свою силу і вміння. У стінах нашої академії ви знайдете наставників, які будуть супроводжувати вас на цьому шляху. Будете навчатися в найкращих, осягати мудрість і силу, що накопичувалася століттями. Однак найважливіші уроки ви здобудете, досліджуючи себе. Ваша справжня сила полягає всередині вас — у вашій волі та прагненні досягти більшого.
Ректор обвів нас поглядом, у якому читалися рішучість і віра в кожного з присутніх.
— Тож я закликаю вас використовувати цей час із користю, — сказав він. — Пориньте в навчання всім серцем, досліджуйте нові межі своїх можливостей, шукайте знання та істину. Пам’ятайте, що ви тут не лише для того, щоб вчитися магії, а і для того, щоб знайти своє місце у світі, зрозуміти, ким ви є і ким хочете стати.
Його слова глибоко мене зворушили, і на моїх губах з’явилася легка усмішка. Я розуміла, що роки в академії стануть важливим етапом у моєму житті.
— А зараз, — плеснув у долоні ректор, — я хочу представити кураторів факультетів. У нас є деякі зміни в складі! Куратор факультету «Арканум» лір Морган Кристоф виявив бажання піти на пенсію, тож його місце займе лір Рейгар дʼАррель. — Рейгар трохи вийшов уперед і почулися оплески та викрики від старших студентів.
— Кураторка факультету «Елементар» — ліра Міранда кел’Тарн, — уперед вийшла світловолоса перевертниця і зал теж зааплодував.
— Ліра Кіларія Еванс — кураторка факультету «Ітегрітас» та куратор «Факультету Трансмутацій» — лір Дрейвен Алтарус, — по черзі вони вийшли вперед та кивнули адептам, котрі привітали їх оплесками. Ліра Еванс уже була нам знайома білява магеса середніх років, з добрим круглим обличчям, а лір Дрейвен Алтарус — кремезний чоловік, років сорока на вигляд, досить високий, як для людини, з різкими рисами обличчя та рудим волоссям.
— По закінченню моєї промови куратори зберуть усіх першокурсників та докладніше ознайомлять із тим, як буде відбуватися навчання, а старші курси можуть іти відпочивати. Заняття розпочинаються з наступного тижня, матимете змогу підготуватися, хто ще не встиг, — завершив Лір, його голос сповнений впевненості. — Нехай магія, яку ви знайдете тут, стане світлом на вашому шляху. Бажаю вам успіхів у навчанні та незабутніх моментів. Ласкаво просимо до Аурельської Академії магії!
Зала вибухнула оплесками, і я відчула, як гордість наповнює мене. Це був новий початок, новий розділ у моєму житті, і я була готова до нього. Я подивилася на своїх однокурсників, а потім знову на ректора. Його промова надихнула мене і вселила впевненість, що я тут не дарма.
Старшокурсники покидали залу з хорошим настроєм і сміхом, а ми чекали, поки нас усіх зберуть куратори.
— Факультет «Арканум»! — голосно промовив Рейгар. — Слідуйте за мною!
І ми один за одним пішли за ним, немов курчата за квочкою. Наш куратор (треба звикати його так називати) завів нас до аудиторії. Вона була доволі простора, з великими арковими вікнами, камʼяними стінами, магічними світильниками на стінах. Одразу навпроти дверей стояла кафедра для викладача, стіл та стілець, на стіні висіла дошка для записів. Трохи далі від кафедри тяглися вгору місця для адептів. Кожен ряд був трохи вищий за попередній, що чимось нагадувало залу амфітеатру.
— Прошу, займайте місця, — махнув рукою лір д’Аррель і пройшов за кафедру. — Отже, як ви вже чули, мене звати Рейгар д’Аррель. Я не тільки ваш куратор, а ще й викладач фізичної підготовки та бойової магії із застосуванням зброї…
— А навіщо нам зброя, якщо в нас є магія?! — викрикнув якийсь рудий кучерявий хлопчина.
— Не перебивайте адепте… — Рейгар замовк і виразно подивився на хлопця.
— Адепт Майк Шадос, — знітився той.
— Так-от, адепте Шадос, магія не завжди буде з вами. Може статися, що резерв на нулі або на вас одягнуть антимагічні блокатори. Для цього вам знадобиться вміння обходитися без чарів і боротися іншими способами — зброя є одним із них… Але це ми розбиратимемо на наших заняттях. Як ви вже зрозуміли, бачитися ми будемо часто! А зараз повернемося до розкладу та структури року.
Він говорив, а я не зводила з нього очей, милувалася і знову відчувала печіння там, де була мітка. На мить ми зустрілися очима. Серце стрепенулося і забилося швидше. Я усміхнулася і опустила голову, щоб ніхто не помітив наші дивоглядки.
— Як вам казали раніше: заняття триватимуть пʼять днів на тиждень, розклад занять ви можете знайти на першому поверсі навчального крила, де він розташовується вам покаже інтерактивна мапа, треба тільки дати запит. Розклад ви зможете скопіювати у свої магікоми, як і мапу. Навчання триває два семестри, перший семестр закінчується зимовою сесією, де відсіються ті, хто не достатньо докладав зусиль. Після сесії буде зимовий бал, з якого й починаються три тижні зимових канікул. Далі стартує другий семестр, який закінчується весняною сесією, яку переживуть найстаранніші. Потім у вас буде тиждень відпочинку та почнеться літня практика. Я обіцяю, що буду справедливим і вимогливим, але також готовим допомогти вам у будь-який момент. Якщо у вас виникнуть питання або труднощі, ви завжди можете звернутися до мене!
Його слова викликали легку хвилю оплесків, і я відчула, як гордість за мого істара переповнює мене. Він подивився на мене знову, і я не змогла стримати слабкої усмішки. Навіть не уявляю, як нам не видати своїх почуттів перед іншими.
— Дякую, — сказав Рейгар, завершуючи свою промову. — Я радий вітати вас у нашій Академії. Хай ваше навчання буде продуктивним, а шлях до магії — освітлений мудрістю і силою. А зараз — відпочивайте!
Я глянула на Рейгара ще раз, і він, здається, підморгнув мені, так швидко, що ніхто інший не помітив би. Я широко усміхнулася і так захотіла в його обійми!
