Раді Вас бачити!

Айрелла

Вчорашній вечір промайнув якось швидко й майже не відклався в памʼяті. Начебто тільки повернулися з їдальні — і вже вкладаємося в тимчасові ліжка в тимчасовій кімнаті.

Я сиділа сонна та закудлана на ліжку й гадала, що принесе сьогоднішній день. Чи виберуть мене, чи здійсню я свою мрію і, взагалі, чи стане мені сили навчатися в Академії протягом наступних пʼяти років. Мої роздуми перервав стукіт у двері. Стулки прочинилися, і до кімнати зазирнула рудоволоса дівчина, старша за нас на кілька років.

— Привіт, хто тут Айрелла Геллант та Аяда келʼТареліан? — запитала дівчина.

— Це ми, — вигукнули з вовчицею в один голос, одразу ж розхвилювавшись.

— За пів години я маю провести вас до Зали Астраліон.

Ми закивали головами й, злетівши з ліжок, почали гарячково приводити себе до ладу, не зважаючи на сонних сусідок. Ми навіть не познайомилися з ними, такі були стомлені вчора.

Я йшла за рудоволосою дівчиною і заламувала пальці від хвилювання; серце калатало в грудях і, здавалося, зараз вистрибне і впаде на підлогу.

— Щось мені страшно, — нахилившись до мене прошепотіла Аяда.

— Мені теж, я так хвилююся, — ледь промовила охриплим голосом.

Хвилин за п’ятнадцять ми наблизилися до величезних білих дверей. Вони були розписані якимись символами та рунами; від них виходила така неймовірна сила, що ноги ставали ватними й жижки трусилися.

Під дверима схвильовано топталися вступники різних рас. Нас було близько пʼятдесяти осіб.

Двері з гуркотом відчинилися і нам на зустріч вийшов лір-ректор.

— Вітаю вас, шановні вступники, — рознісся голос Іріана кел’Блудрона залою. — Проходьте, не соромтеся. Зараз я розповім вам, як буде проходити зарахування в Аурельську Академію Магії.

Ми пройшли до залу й сіли на лави, що тягнулися вздовж стін.

— Ви перебуваєте в Залі Астраліон, яка названа на честь однойменного Кристала. Це могутній артефакт, який допоможе нам визначити ваш рівень і напрям сили. За легендами Кристал Астраліон був створений першими магами Феранії, і ходять чутки, що він може визначати не тільки силу магії, але й чистоту намірів і потенціал душі обдарованих, — продовжував свою розповідь лір-ректор.

— Отже, я викликатиму вас по черзі. Ви маєте підійти до Кристала, покласти руку і спрямувати в нього невеликий магічний імпульс, — лір келʼБлудрон махнув рукою в бік артефакту. Кристал був прозорим і світився зсередини чистим, майже прозорим світлом. — Коли артефакт активується, ви побачите світіння, забарвлене в колір вашої магії, та руну факультету, на який вас зарахують. Чим яскравіше світло, тим більший у вас потенціал. Якщо ж руна не засвітиться, на жаль… — ректор розвів руками. — Ви не пройшли відбір і можете вирушати додому.

— Кольори стихійної магії можуть бути такими, — продовжував розповідати лір-ректор: — вогняна стихія — червоний колір, повітряна забарвлюється блакитним, магія землі має зелене світіння, а стихія води — синє. Сила цілителів засяє білим, а артефактори та алхіміки мають фіолетовий колір.

Ректор зробив паузу, ніби хотів, щоб до нас дійшла ця інформація. Оглянув залу та продовжив:

— Після церемонії відбору кожен новоявлений адепт отримає на своєму правому зап’ясті мітку у формі кола з кольором його магії та руною факультету, на який його зачислили. Що ж, почнімо! — плеснув долоні лір-ректор та почав зачитувати список.

Ми принишкли та спостерігали, як претендент за претендентом виходили до Кристала, у когось кристал переливався червоним, синім, а потім загорявся одним із кольорів і світилася руна. Це означало, що в мага є схильність до кількох стихій, але панівна й більш розвинена одна. У когось, артефакт одразу сяяв одним кольором, а в когось ледь світився і руна приналежності до факультету була згаслою. Такі претенденти похнюпивши голови виходили із зали. На них чекав лиш шлях додому.

— Айрелла Геллант, — десь здалеку пролунало.

Я стрепенулася та підхопилася на ноги, коліна підігнулися, але добре, що під довгою спідницею не видно. Обтерла спітнілі долоньки й попрямувала до Кристала.

Поклала долоні на артефакт, послала магічний імпульс і чекала. Серце гупало десь у грудях, у вухах шуміло, здавалося, я нічого не могла бачити перед собою, окрім прозорості Кристала Астраліон. Я відчула тепло, яке йшло від Кристала і, здається, прямувало прямо в мене, пройшлося моїми магканалами й повернулося назад до артефакту. Астраліон засяяв, спочатку червоним, потім блакитним, потім синім, зеленим і, нарешті, яскраво засяяв блакитним сяйвом із червоними вкрапленнями. Я не розуміючи озирнулася і глянула на ректора.

— Факультет «Арканум», — пролунало від ліра-ректора. — Ласкаво просимо ліра Геллант до Аурельської Академії.

Я була шокована якщо чесно. Так, я знала, що в мене великий потенціал, мої батьки досить сильні стихійники, але щоб я — бойовичка… Бойова магеса. М-так…

— Я тобі по-доброму заздрю! — захоплено прошепотіла Аяда. — Сподіваюся, ми будемо на одному факультеті.

Я ошелешено хитнула головою та перевела погляд на праву руку. На запʼясті виднілася мітка, вона не була надто великою, десь сантиметри два — три в діаметрі.

Поки ми шепотілися, відсіялося ще кілька кандидатів. Декілька щасливчиків займали місця і чекали, доки їх познайомлять із кураторами.

— Аяда келʼТареліан.

Перевертниця схопилася з місця і пішла, майже підстрибуючи, до артефакту. Кристал одразу яскраво засвітився яскравим синім світлом. Слідом за ним засвітилася руна «Арканум».

— Ю-ю-ху, — закричала задоволена вовчиця.

— Я ціную вашу радість ліра Аяда келʼТареліан, — промовив лір Іріан та похитав головою усміхаючись. — Ласкаво просимо, сподіваюся ваш ентузіазм не згасне після перших занять із фізпідготовки.

— Не згасне, ліре-ректоре, — випнувши груди відповіла Аяда. — Перевертні сильні собою, — задерла носа й попрямувала на своє місце.

— Оце ти відчайдушна, — промовила ошелешена я.

— Це від нервів, — прохрипіла вовчиця, і зашарівшись, опустила голову прикривши червоні щоки, своїм розкішним обсидіановим волоссям.

Не знаю скільки ми сиділи, але ось, нарешті, Астреліан відсіяв останнього претендента й лір келʼБлудрон плеснув у долоні.

— Ще раз вітаю адептів, що пройшли вступний відбір до Аурельської Академії магії! Але не розслабляйтеся, — ректор підняв палець угору. — Сесію ніхто не скасовував. За її результатами ми будемо відсіювати тих, хто не доклав зусиль і нехтував заняттями.

Він зробив коротку паузу, оглянув новоспечених студентів і продовжив:

— Сьогодні вас розселять у гуртожитки ваших факультетів, а після завершення вступної кампанії познайомлять із кураторами. Навчання починається з наступного тижня. Кожен курс має п’ятиденний навчальний цикл і два дні для відпочинку. Сесія розпочнеться взимку, але про це ще поговоримо. Розклад і правила перебування вам пояснить ваш куратор, та я додам ще кілька слів.

Ректор махнув рукою в бік стіни.

— Щоб не заблукати в академії, бо вона досить велика й має складні розгалуження коридорів, на цій стіні є інтерактивна мапа. Ви можете завантажити її у свої магікоми. Просто прикладіть ваші артефакти звʼязку до панелі, там є детальна інструкція

— Зараз до вас підійде ліра Еванс і розподілить вас по гуртожитках. На цьому я відкланяюсь. На все добре! — сказав ректор і швидким кроком вийшов із зали.

Тільки-но за ректором зачинилися двері, одразу стало гамірно. Адепти раділи своєму новому статусу, обговорювали потенціали й ділилися переживаннями.

— Вітаю вас, адепти! — пролунало голосно, і ми повернули голови в сторону, де щойно стояв ректор. — Хтось із вас уже зі мною знайомий, хтось ні, тож повторюся. Мене звати Ліра Еванс. Зараз усі швиденько підійшли до мапи та скопіювали її. Підходьте групами по пʼять осіб, далі чекайте чемно біля дверей.

Дочекавшись своєї черги, ми підійшли до інтерактивної мапи. Вона була доволі цікава, ніби як і намальована, проте коридори рухалися, двері відчинялися та зачинялися, наче через них хтось ходив. У кутку була інструкція з перенесення мапи в магіком. Усе було доволі просто: потрібно було піднести магіком до мапи та активувати спеціальну руну. Пару секунд і ти вже маєш такий собі магічний навігатор у своєму магікомі.

— Чудово придумали, — захоплено проговорила я до Аяди. — Якраз для тих, хто любить губитися в трьох соснах, тобто для мене, — засміялася я.

Вовчиця підхопила мій сміх і ми попрямували до гуртожитків. Підняла руку, полюбувалася на мітку й заусміхалася.

«Як же добре, що я вступила», — подумала я. Знову відчула на собі чийсь погляд, що пропалював, але знову нікого не побачила. Що за чортівня!

— Адепти, — пролунав голос ліри Еванс. — На ваших запʼястях є мітка з руною факультету, ця мітка не тільки показує вашу приналежність до них, а і є пропуском на територію академії та в гуртожитки. На кожному гуртожитку є така ж руна, що відповідає факультетам. І, зверніть увагу! — підвищила голос викладачка. — В крилі протилежної статі вештатися суворо заборонено! А зараз забирайте свої речі з ваших тимчасових кімнат і заселяйтеся на постійне місце проживання. Кімнати вам вкаже комендант гуртожитку.

Забравши свою жовту валізку, ми по переходу зайшли в гуртожиток факультету «Арканум». Приміщення виглядало напрочуд гарно та затишно. Складалося враження, що я потрапила в дорогий готель, а не в гуртожиток навчального закладу. На першому поверсі були великі вітражні вікна, зліва від головного входу розташовувалася стійка рецепції, за якою сидів чоловік у літах, з коротким сивим волоссям, окулярами на гачкуватому носі та рідкою борідкою на обличчі.

— Вітаю вас адептки! Мене звати лір Літан Вайсор. Підходьте й покажіть ваші мітки, — проскрипів чоловічок.

Вовчиця пішла вперед, а я — слідом за нею. Простягнувши руку до коменданта, я з інтересом спостерігала за його діями. Він тим часом провів якимось кристалом над міткою; той засвітився зеленим, і лір Вайсор задоволено гмикнув. Потім він повторив те саме з міткою Аяди.

— Другий поверх, кімната двісті два, — і вручив нам дві сріблясті прямокутні пластини. — Це ваші ключі, притуліть їх до дверей і випустіть імпульс своєї магії. Ключі та двері синхронізуються з вашою аурою і ніхто сторонній не зможе увійти. Форму та список літератури отримаєте після заселення. І ніяких хлопців! — гарикнув нам наостанок.

Ми взяли пластини та валізи й пішли шукати свою кімнату.