Раді Вас бачити!

Вечір обіцяв бути ідеальним. Я власноруч перевірив список гостей, маршрут і навіть меню. Олександр сяяв — він отримав ту саму ідеальну, врівноважену доньку, яку було не соромно представити партнерам і вказати на те, яка в нього прекрасна родина. Єва вийшла до нас у сукні, яка була більше схожа на вишуканий шматочок шовку, ніж на одяг, але мушу зізнатись, вона не виглядала вульгарно. Смарагдова тканина ледь прикривала стегна, підкреслюючи кожен вигин її тіла, а високі шпильки робили її ноги нескінченними. Мій рот наповнювався слиною щоразу, коли я бачив її в жіночному одязі. 

Вона поводилася бездоганно. Сміялася саме тоді, коли треба, підтримувала розмови про інвестиції та благодійність, і жодного разу не закотила очі. Уявляв, скільки зусиль їй це коштувало, аж пишався нею. Я стояв за два кроки від Єви, у своєму кращому костюмі, намагаючись не дихати її парфумами, які в закритому приміщенні камінної зали здавалися ще солодшими і зводили мене з розуму від бажання. 

Ми сіли за стіл. Атмосфера була справді аристократичною: тихий дзвін кришталю, приглушені жарти партнерів батька, запах дорогого тютюну та вишуканих страв. Я сидів трохи осторонь, як того вимагав етикет, але достатньо близько, щоб бачити кожен її рух.

Єва сиділа навпроти мене. Вона граційно тримала келих, але я помітив, як її очі на мить блиснули тим самим вогнем, який я бачив після пробіжки в саду. Вона щось задумала. Чорт. Вона точно шось задумала. Я підняв склянку з водою і подивився на її дно, чи там, бува не завалилась якась пігулка. Єва засміялась собі під носа і я зробив висновок, що двічі вона в одну і ту ж гру не грає. 

Раптом вона злегка поворухнула ліктем, і срібна сільничка, що стояла на краю столу, полетіла донизу. Глухий удар об м’який килим майже ніхто не почув за гучним сміхом Олександра, який якраз розповідав черговий анекдот. Гумор, який мені ніколи не збагнути. 

— Ой, — ледь чутно видихнула Єва, дивлячись мені прямо в очі. — Дмитре, ти не міг би? 

Я подумки вилаявся. Вона зробила це навмисно. А це значить одне — почалось. Я повільно нахилився, щоб підняти дрібничку, а Єва повільно, і очевидно — навмисно, перекинула ногу на ногу. Коротка спідниця плаття піднялася вище за потрібне, і повітря в моїх легенях миттєво закінчилося.

Під смарагдовим шовком не було нічого. Тільки її ідеальна, гола розкішниця. «Дідько б тебе побрав!»

Я застиг на кілька секунд із сільничкою в руці. Серце влупило в ребра так, що я на мить оглух. Коли я спробував випрямитись, то зачепився головою об стіл і посуд на ньому злегка задзілінькав.  Єва в цей час спокійно зробила ковток води, граційно вигнувши брову. В її погляді читалося торжество. Вона знала, що я бачив. Вона знала, що я тепер не зможу думати ні про що інше. Вона просто з мене знущалась. 

«Ти маленька дрянь», — промайнуло в голові. Невже я дійсно думав, що вона заспокоїлась хоча б на мізер? Я вже був готовий зпопелити її очила, коли Єва різко випрямилася і схопилася рукою за горло, ніби подавилася шматком стейка. Вона почала кашляти, її обличчя злегка почервоніло. 

— Пробачте… мені треба… — вона винувато посміхнулася гостям, прикриваючи рот серветкою. — Свіже повітря. Вибачте, тату.

Вона швидко встала і попрямувала до виходу з зали. Олександр кинув на мене гострий, владний погляд і кивнув у бік дверей. Його наказ був зрозумілий: «Йди за нею. Не спускай очей».

Я встав, ростібаючи верхній ґудзик сорочки, який раптом став мене душити. Усередині все кипіло від люті та бажання одночасно. Якщо вона думала, що ця витівка зійде їй з рук, то вона дуже помилялася.  Вона звернула в довгий коридор, що вів до бібліотеки, що налічувала, не знаю, тисячі книг. Я зачинив за собою масивні дубові двері, і клацання замка змусило її розвернутись до мене. Єва посміхалась на всі тридцять два. 

— Ти з глузду з’їхала? — мій голос був низьким, я практично ридав на неї. 

Вона стояла посеред кімнати, скинувши туфлі. Брехав я собі чи не брехав про ненависть до неї, але мав визнати — вона виглядала неймовірно в цьому приглушеному світлі настільних ламп.

— Ой, Дмитре, не будь таким занудою, — вона почала повільно підходити до мене, плавно наче у кішка, що збиралась вполювати здобич. — Мені стало так нудно. Ці напищені чоловіки, ці цифри, ці розмови про благодійність, на яку всім насправді начхати. Хіба не ти казав, що мені не треба зраджувати себе і змінити оточення? Тож я вирішила покликали за собою єдину людину, яка так само не вписується в той світ — тебе. Ну не сварись.  Я просто вирішила розважитись. Хіба я не маю права на маленьку винагороду за те, що весь вечір була хорошою дівчинкою? 

Вона зупинилася впритул до мене. Я відчував просто бурю емоцій і бачить Бог, я тримався з останніх сил, аби не накинутись на цю дівку, не кинути її на той величезний стіл і не відшмагати її голу дупу за такі вибрики. 

— Ти знаєш, що ти зараз зробила? — я намагався стояти нерухомо, боячись, що якщо поворухну хоча б пальцем, то зірвуся і просто зроблю все, про що щойно думав. — Це не розваги. Це провокація. 

— Можливо, — вона схилила голову набік, її голос став таким же притомним, як карамельний сироп.  Вона була схожа на русалку, яка заманює моряка в безодню, знаючи, що він не випливе. — Але ти ж сам казав, що мені потрібна чоловіча увага. Пам’ятаєш? Там в саду. Ти був такий проникливий… такий сильний…так і кортіло тобі віддатись. 

Вона поклала долоні мені на живіт. Через тонку тканину сорочки я відчув, як вона зігнула свої пальці і вчепилась в мене своїми довгими нігтями. 

— Я бачу, Дмитре. Я бачу, як ти борешся з собою. Я бачу, як ти дивишся на мене. Ти ж теж цього хочеш, правда? 

Я мовчав, але нервово ковтнув слину. Дідько. Вона піднялася на носочки. Її обличчя було за міліметр від мого. Єва була так близько, що я міг роздивитись кожну вію на її очах. 

— Скажи це, — прошепотіла вона мені в губи. — Скажи, що ти хочеш зірвати з мене цю маленьку сукню і трахнути мене прямо на столі мого батька. Ти знаєш, якщо озвучувати бажання, вони мають схильність збуватися… 

Вона різко подалася вперед і прикусила мою нижню губу. Боляче. До смаку крові. Це був виклик, на який я не міг не відповісти. Усередині мене наче звір зірвався з ланцюга. Я видав низький звук, схожий на рик, і вже заніс руку, щоб схопити її за голову і цілувати до безпамʼятства, притиснувши до себе…

Але мій слух, єдине, що не відбили мені за часи тренувань і боїв, мене не підвів. Я почув кроки людей в коридорі і різко протрезвів від її чарів.  Я миттєво перехопив ініціативу. Різко розвернув Єву спиною до дверей, схопив її під руку, ніби підтримуючи, і в ту ж секунду двері бібліотеки розчахнулися.

До кабінету зайшов Олександр у супроводі двох партнерів. У руках вони тримали дорогі сигари.

— …і тоді я сказав йому, що цей ринок — мій, — Олександр замовк, побачивши нас. — О, ви тут? Все нормально? Єво, ти виглядаєш блідою.

Я відчував, як Єва тремтить у моїх руках — чи то від адреналіну, чи то від гніву, що я не дав їй закінчити виставу. А може, вона навмисно хотіла, аби нас тут застукали, щоб мене звільнили? Моє серце все ще шалено калатало, але обличчя було кам’яним. 

— Все гаразд, Олександре Вікторовичу, — спокійно відповів я, міцніше стискаючи лікоть Єви, щоб вона не здумала щось бовкнути. — Єві Олександрівні стало трохи задушно в приміщенні. Я думаю, що нам варто вийти на терасу, подихати свіжим повітрям. 

Батько кивнув, цілком задоволений моєю відповіддю.

— Так, звісно. Вийдіть. Тобі треба прийти до тями, доню. Вечеря ще не закінчена.

— Ходімо, — кивнув я Єві і, практично не даючи їй вибору, повів її до скляних дверей, що вели в сад. Я мовчки тягнув її за собою рівно стільки, допоки не відчув, як напруга почала полишати мене.  Щойно ми опинилися в нічному саду, подалі від світла вікон, я відпустив її руку і розвернувся до неї. Моє терпіння закінчилося.

Друга частина розділу: 

— То ось в чому полягає твій план? Затягти мене в кімнату, куди точно зайде твій батько зі своїми партнерами? Ти хотіла, щоб нас спіймали на гарячому? Вдало все продумала, правда ж? Тоді б ти помстилася і батьку, і мені. Дуже круто, дуже по-дорослому, Єва. Я взагалі то думав, що між нами можуть бути якість довірливі стосунки, чи шось таке. 

Єва склала руки на грудях і дивилась на мене найпростішим і найхолоднішим поглядом, що я взагалі бачив в житті. 

— Ти думав, що між нами є якісь стосунки? Ха! Які в біса стосунки? Я просто як засіб заробляння грошей для тебе. Ти нічим не кращий за мого батька! 

Ти казав, що всі продаються. Еге ж. Продаються, Корсак. Ти перший в черзі за бабками товстосумів. 

— Я роблю свою роботу, Золотоволоско! І те, що я сказав тобі за платню, це був спосіб показати тобі, що я відкритий з тобою. Так, мені, бляха, потрібні гроші! Бо ти ні біса не знаєш про життя без них.

— Що я точно знаю, так це те, що тобі гроші потрібніші за мене і «стосунки» зі мною. — вона виділила слово «стосунки» лапками, показавши це пальцями обох рук.

— Що ти в бісе верзеш? 

— Я вже тричі намагалась тебе звабити. Двічі я була практично в твоїх руках і тяглась до тебе, аби ти мене взяв. Але ти стоїш як статуя і спиняєшся в останній момент! Що доводить, що ця робота і гроші мого батька тобі важливіші за жінку, яка кидається на тебе практично гола і розпашіла від бажання. — я був злий, як поранений звір, бо знав точно, чого хотів, але не міг в цьому зізнатися по-чесному навіть собі. 

— А ти справді цього хочеш, Золотоволоско? Га? Чи ти хочеш просто підкупити мене своїм тілом, аби здихатися, як ти це робила з іншими своїми охоронцями? — Я підняв брову і запитально не неї глянув.

— Що? — вона поставила руки в боки і я ледь не засміявся з її брехливої обуреності. 

— Ти думала, мене не попередять про твої вибрики? Ти думала мені не скажуть про твої методи? Я знаю все! То хто з нам тут ще лицемірить стосовно своїх справжніх мотивів? — я насувався на неї, мов вовк, що заганяв здобич у пастку, а вона повільно йшла згадки, намагаючись від мене марно врятуватися. — Ти можеш довіряти мені, Єво. І можеш говорити прямо. Я ще жодного разу не підривав твою довіру до мене! 

— Не читай мені моралей!

— А я буду. Бо хтось, бляха, має то зробити! — вона практично впиралася спиною в той самий дуб, під яким ми майже поцілувалися. 

— То скажи мені правду, що я тебе не цікавлю! І тебе цікавлять тільки гроші мого батька! 

— Мене цікавлять гроші твого батька. Це факт. 

— Отож! 

— Але я не договорив. Помовчи. — Я приклав свого пальця до її губ і зрозумів, що це була моя найбільша помилка. Лівою рукою я тримався за грубу кору дерева і намагався втриматися. — Тебе цікавить чи я хочу тебе? 

— Так, — прошепотіла вона.

— Хм… Гарне питання, Золотоволоско. — нахилившись до її шиї, я вдихнув її солодкий терпкий запах, а вона затремтіла, чи то від мого видиху на ключиці, чи то від холодності темряви, в якій ми розчинялись. — Я думаю про тебе вісімдесят відсотків свого вільного часу. Коли я сплю, ти мені снишся. КОли ти торкаєшся мене, я звірію. Коли я відчуваю запах твоїх парфумів, в моїх штанах робиться тісно. Коли я притискаюсь до тебе, я борюся кожну секунду, щоб не зірватися, бо це, бляха дуже важко. 

— Чому ти стримуєшся? Чому? — вона ледь не кричала. 

— Бо я не хочу використати тебе і зникнути! Бо я не хочу бути покидьком, який тебе просто трахне. А я такий, Єво! Я такий. Я завжди був такий! Мені важко зближатись, мені важко бути в стосунках, мені важко когось любити, бо я тоді стаю вразливим. Бо я такий, як ти в цьому плані. Я не можу собі дозволити бути слабким. І судячи з усього, за останні кілька років, я єдиний, з ким ти пішла на контакт і якщо я дозволю собі слабкість, я можу все зіпсувати. Я не хочу, щоб ти зірвалася, бо просто це не пробачу собі.

— У, ти так гарно все про мене знаєш? А чи знаєш ти, що я не дитина і можу самостійно робити якісь висновки? Яке ти маєш право вирішувати за мене? Хіба ти не бачиш, що я не прошу від тебе кохання до гробу і трьох дітей? Це просто секс, Дмитре! Просто секс! 

— Не волай ти так! — прокричав я.

— А я волатиму!  Я хочу тебе, ти хочеш мене, в чому проблема? В тому, що ми ненавидимо одне одного? Так буде навпаки тільки легше! Жодних почуттів, жодних зобовʼязань, жодних проблем. Скільки мені треба ще благати, аби ти просто мене трахнув? — вона репетувала на весь сад і я молився, аби цієї розмови не чув ніхто інший. 

— Та іди ти до біса, Єво. — я просто не знав, як вже стулити її пельку, тож накинувся на неї, притиснувши до того клятого дерева. — Стулися ти вже, — проричав я і затис її маленьку шийку в своїй долоні. Єва застогнала і подалася тазом вперед, впираючись розкішницею в моє стегно. 

— То ось в чому полягає твій план? Затягти мене в кімнату, куди точно зайде твій батько зі своїми партнерами? Ти хотіла, щоб нас спіймали на гарячому? Вдало все продумала, правда ж? Тоді б ти помстилася і батьку, і мене здихалася. Дуже круто, дуже по-дорослому, Єва. Аплодую.  Я взагалі-то думав, що між нами можуть бути якість довірливі стосунки, чи шось таке.  

Єва склала руки на грудях і дивилась на мене найхолоднішим поглядом, що я взагалі бачив в житті. 

— Ти думав, що між нами є якісь стосунки? Ха! Які в біса стосунки? Я просто як засіб заробляння грошей для тебе. Ти нічим не кращий за мого батька! 

Ти казав, що всі продаються. Еге ж. Продаються, Корсак. Ти перший в черзі за бабками товстосумів. 

— Я роблю свою роботу, Золотоволоско! І те, що я сказав тобі за платню, це був спосіб показати тобі, що я відкритий з тобою. Так, мені, бляха, потрібні гроші! А ти ні біса не знаєш про життя без них!

— Що я точно знаю, так це те, що тобі гроші потрібніші за мене і будь-які «стосунки» зі мною, — вона виділила слово «стосунки» лапками, показавши це пальцями обох рук.

— Що ти в бісе верзеш? 

— Я вже тричі намагалась тебе звабити. Двічі я була практично в твоїх руках і тяглась до тебе, аби ти мене взяв. Але ти стоїш як статуя і спиняєшся в останній момент! Що доводить, що ця робота і гроші мого батька тобі важливіші за жінку, яка кидається на тебе практично гола і розпашіла від бажання, — я був злий, як поранений звір, бо знав точно, чого хотів, але не міг в цьому зізнатися по-чесному навіть собі. 

— А ти справді цього хочеш, Золотоволоско? Га? Чи ти хочеш просто підкупити мене своїм тілом, аби здихатися, як ти це робила з іншими своїми охоронцями? — Я підняв брову і запитально не неї глянув.

— Що? — вона поставила руки в боки і я ледь не засміявся з її брехливої обуреності. 

— Ти думала, мене не попередять про твої вибрики? Ти думала мені не скажуть про твої методи? Я знаю все! То хто з нас тут ще лицемірить стосовно своїх справжніх мотивів? То скажи мені, а? Ти хочеш мене навзаєм чи ти хочеш здихатися мене, використавши свій жіночий шарм? — я насувався на неї, мов вовк, що заганяв здобич у пастку, а вона повільно йшла задки, намагаючись від мене марно врятуватися. — Ти можеш довіряти мені, Єво. І можеш говорити прямо. Я ще жодного разу не підривав твою довіру до мене! 

— Не читай мені моралей!

— А я буду. Бо хтось, бляха, має то зробити! — вона практично впиралася спиною в той самий дуб, під яким ми майже поцілувалися. 

— То скажи мені правду, що я тебе не цікавлю! І тебе цікавлять тільки гроші мого батька! 

— Мене цікавлять гроші твого батька. Це факт. 

— Отож! 

— Але я не договорив. Помовчи. — Я приклав свого пальця до її губ і зрозумів, що це була моя найбільша помилка. Лівою рукою я тримався за грубу кору дерева і намагався втриматися. — Тебе цікавить чи я хочу тебе? 

— Так, — прошепотіла вона.

— Хм… Гарне питання, Золотоволоско. — нахилившись до її шиї, я вдихнув її солодкий терпкий запах, а вона затремтіла, чи то від мого видиху на ключиці, чи то від холодності темряви, в якій ми розчинялись. — Я думаю про тебе вісімдесят відсотків свого вільного часу. Коли я сплю, ти мені снишся. Коли ти торкаєшся мене, я звірію. Коли я відчуваю запах твоїх парфумів, в моїх штанах робиться тісно. Коли я притискаюсь до тебе, я борюся кожну секунду, щоб не зірватися, бо це, бляха дуже важко. 

— Чому ти стримуєшся? Чому? — вона ледь не кричала. 

— Бо я не хочу використати тебе і зникнути! Бо я не хочу бути покидьком, який тебе просто трахне. А я такий, Єво! Я такий. Я завжди був такий! Мені важко зближатись, мені важко бути в стосунках, мені важко когось любити, бо я тоді стаю вразливим. Бо я такий, як ти в цьому плані. Я не можу собі дозволити бути слабким. І судячи з усього, за останні кілька років, я єдиний, з ким ти пішла на контакт і якщо я дозволю собі слабкість, то можу все зіпсувати. Я не хочу, щоб ти зірвалася, бо просто не пробачу собі.

— У, ти так гарно все про мене знаєш? А чи знаєш ти, що я не дитина і можу самостійно робити якісь висновки? Яке ти маєш право вирішувати за мене? Хіба ти не бачиш, що я не прошу від тебе кохання до гробу і трьох дітей? Це просто секс, Дмитре! Просто секс! 

— Не волай ти так! — прокричав я.

— А я волатиму!  Я хочу тебе, ти хочеш мене, в чому проблема? В тому, що ми ненавидимо одне одного? Так буде навпаки тільки легше! Жодних почуттів, жодних зобовʼязань, жодних проблем. Скільки мені треба ще благати, аби ти просто мене трахнув? — вона репетувала на весь сад і я молився, аби цієї розмови не чув ніхто інший. 

— Та іди ти до біса, Єво. — я просто не знав, як вже заткнути її пельку, тож накинувся на неї, притиснувши до того клятого дерева. — Стулися ти вже, — проричав я і затис її маленьку шийку в своїй долоні. Єва вдоволено застогнала і подалася тазом вперед, впираючись розкішницею в моє стегно. Клята дівка. Кінчена клята дівка. — Ненавиджу тебе, — проричав я і впився губами в її рот. 

Блядь. Якби я знав, що вона буде такою на смак, я б краще відрізав собі руку, ніж поліз цілуватися, бо я зрозумів, що дуже хуйово вляпався. Я смакував її губи, кусав, їв її рот, все так само вдавлюючи її порцелянову шкіру в грубу кору старого дуба, а вона… Вона вмить стала настільки ніжною, що від контрасту в мене зносило дах. Я спробував відпустити її, відсторонитися всім тілом, але все ще тримався за неї губами, ніби вона була джерелом мого життя. 

Сука. Це помилка. Це все дуже велика помилка. 

— Не зупиняйся, будь ласка, не зупиняйся, — шепотіла вона між поцілунками і чіплялась за мене руками. Тепло її тіла мене просто палило, як же я хотів зараз взяти і ввійти в неї, враховуючи відсутність будь-якої білизни, але ні. 

— Я не можу. Ні, Єво, не так. Не тут. Не зараз, — але подумки я питав себе: «Що ти бляха, взагалі мелеш, Діма? Ти йобнувся? Коли ти відмовлявся від сексу з такими кралями? Ідіот?» — але вона озвучила те саме:

— В тебе все добре? Ти знову мене динамиш? — я бачив, як палав вогонь люті в її очах навіть в цій темряві ночі. 

— Бачить Бог, я б хотів тебе зараз розірвати прямо під цим клятим деревом,— я відшивав її і все одно, продовжував цілувати її голі ключиці, шию, вуха, а вона лише чіплялась за мої плечі, мов кішка, кігтями, і тихо стогнала, — Але на нас чекають і мені найменше хотілось би, аби нас зупинили на найцікавішому моменті. Я хочу зробити це, але не тут і не так. Ти як мінімум заслуговуєш на ліжко. — Я хрипів слова в її рот і просто дурів, коли наші язики торкались. 

— Ти такий йолоп, — сказала вона, і схопила мене рукою за яйця. Мій член від цього доторку ніби ударило струмом. Єва цілувала мене і продовжувала говорити: — Хіба можна відмовляти жінці, яка так сильно тебе бажає? — Вона взяла мою руку і навмисно провела нею вздовж своєї талії, вниз по сідниці, потім по животу і запхала мої пальці собі прямо між ніг, а потім притислася до них вологою розкішницею. — Я застогнав їй в рота, а вона почала тертися об мої пальці. — Ох, Дмитре…

— Я знаю, Єва, я знаю… — і раптом я просто очманів від найбільш неочікуваного ляпаса в житті. 

— Ей? Ти чого? 

— Просто доказала свою теорію, бугай. 

— Яку ще в біса теорію? — вона вибісила мене за пів секунди, сучка. 

— Що ви чоловіки всі повністю однакові. На вас треба просто трошки натиснути і ви вже готові трахнути все, що рухається. 

— Ти сказилася? 

— Ні. Я перехоплюю владу в свої руки, дика ти собака! Досить уже мене виховувати, розповідати мені про те, який ти зі мною чесний, все одно граючи під дудку мого батька. Досить мені брехати про те, що ти ненавидиш мене, бо очевидно хочеш. А ще досить з мене твоїх психологічних всяких приколів. Нічого мені лізти в голову, зрозуміло? 

— Єва, я…

— Ще раз, я відчую від тебе брехню, а я її відчую, повір мені, я здам тебе моєму батьку з потрохами. Скажу, що ти до мене залицявся, домагався і дуже голосно ридатиму, прибігши до нього в розірваній сукні без білизни. Цього ти хочеш? 

— Мене більше цікавить те, чого хочеш ти.

— Обери сторону, Дмитре. Або ти повністю за мене і представляєш мої інтереси, або ти просто пес на повідку за подвійну платню! 

Я стояв, важко дихаючи, все ще відчуваючи на пальцях її вологу і жар, а на щоці — пекучий слід від ляпаса. Ця маленька, розлючена жінка щойно вивернула мене навиворіт і витерла об мене ноги. Вона не просто хотіла сексу. Вона хотіла влади. Вона хотіла зламати останній бар'єр, який тримав мене в статусі «господаря ситуації». Та щоб тебе тричі! Я повільно опустив руку, витер пальці об штани, не зводячи з неї очей. Мій член пульсував від болю, вимагаючи продовження, але мозок уже почав прокидатися, наповнюючись крижаним розрахунком.

— Ти думаєш, що перехопила владу, Золотоволоско? — я зробив крок до неї, але цього разу не для того, щоб цілувати. Я нависнув над нею, дозволяючи тіні мого тіла повністю поглинути її тендітну фігуру. — Ти думаєш, що налякала мене своїм шантажем? «Розірвана сукня», «татусь», «сльози»... Це старий трюк, Єво. Дуже старий. І ти розігрувала його не один раз. Тобі ніхто не повірить. 

Я нахилився до її вуха, переходячи на небезпечний шепіт:

— Ти хочеш, щоб я обрав сторону? Добре. Я обираю свою сторону. І в цій грі я не пес і не інструмент. Я — той, хто не дасть тобі знищити себе, навіть якщо ти будеш дряпатися і кусатися. Ти можеш бігти до батька прямо зараз. Вперед. Можеш порвати це плаття і ридати про домагання. Але ти забула одну деталь: твій батько знає мене краще, ніж ти. Він знає, що я ніколи не беру те, що мені не належить, особливо, без дозволу. А от те, що ти зараз без білизни — це твій підпис під власною неадекватністю. Хто з нас виглядатиме переконливіше?

Єва затамувала подих. Її груди обурено здіймалися, а погляд метався по моєму обличчю, шукаючи хоча б натяк на страх. Але його не було. Я її не боявся. 

— Ми зараз повернемося туди, — я кивнув у бік яскраво освітлених вікон будинку. — Ти досидиш цю вечерю до кінця. Ти будеш посміхатися, кивати і грати роль ідеальної доньки, як і домовлялись.  А завтра зранку... завтра ми поговоримо про твої «ультиматуми», так би мовити, переспавши з цією думкою. І запам'ятай, Єво: я не граю під дудку твого батька. Я граю в гру, де приз — твоє життя. А ти в ній — найважчого рівня складності бос, який не дає мені виграти. 

Я відступив на крок, поправляючи піджак і повертаючи собі маску холодного професіоналізму. Попри те, що всередині мене все ще вирував шторм, ззовні я знову був скелею, яку ніхто не може посунути. 

— Витри туш під очима, — кинув я, розвертаючись до неї спиною. — І йди за мною. Повідок твого пса сьогодні занадто натягнутий, дивись, щоб він не задушив нас обох.

Я пішов до тераси, не озираючись. Я знав, що вона піде за мною. Не тому, що злякалася, а тому, що ця коротка сутичка під деревом змінила все. Тепер ми не просто охоронець і об’єкт. Ми — два мінних поля, які щойно зіткнулися краями. І наступний крок будь-кого з нас міг стати фатальним.

Коли я відкрив двері до вітальні, запах сигар і дорогого коньяку знову вдарив у ніздрі. Олександр повернув голову в наш бік, і я коротко кивнув йому, мовляв, «усе під контролем». Хоча насправді — під контролем не було нічого. Нічого, в біса, не було під грьобаним контролем. Клята дівка. 

Єва пройшла повз мене, ледь зачепивши плечем. Вона знову була холодною королевою, але я бачив, як тремтять її пальці, коли вона брала свій законний єдиний келих шампанського зі столу. Вечір ще не закінчився, а я щойно сам підписав собі вирок, який змінить все.