Раді Вас бачити!

Спершу я подумав, що в залі просто вимкнули кондиціонери. Але коли потилицю обдало жаром, а серце почало вибивати чечітку об ребра, я зрозумів, що це не клімат-контроль. Щось зі мною не те. Я боявся, що зараз відʼїду прямо тут. Зі мною кілька разів таке бувало після травми. 

Кров прилила до обличчя, а дихання стало важким і коротким. Але найдивніше був інший симптом, що зʼявився згодом. Мій член в штанах став твердий, як камінь, а я, так вже склалось, не любив носити спідньої білизни. Я кинув погляд на пляшку з водою, що стояла на столі. На дні пляшки плавала якась пігулка. Ця маленька дрянь підсипала мені якийсь збуджувач прямо під носом у всього київського бомонду. В голові крутилось лише два питання: «Де вона взяла ту пігулку?» і друге — «Як саме я хочу її зараз прибити?» 

— Вибачте, — видавив я крізь зціплені зуби, коли партнер Олександра Вікторовича простягнув мені руку. — Стара травма хребта... спину заклинило.

Я стояв, виструнившись як на параді, судомно прикриваючи руками пах. Піджак смокінга здавався закоротким, а штани — знаряддям тортур. Я відчував, як піт котиться по спині, і молитва в голові була лише одна: не ворушитися. Тільки не ворушитися, поки ця хвиля не спаде. Мій план спрацював би, але у Єви були на мене інші побажання. Дійсно, навіщо мені вкидати таблетку і не влаштувати з цього цілий спектакль? 

Сучка.

Вона випливла з натовпу, сяючи своєю фальшивою посмішкою ідеальної «татової доці». Не провів би я з нею цей тиждень, то подумав би, грішним ділом, що вона дійсно ангел якийсь. 

— Чи не будете ви проти, якщо я запрошу Дмитра на повільний танок? — прощебетала вона, дивлячись на моїх співрозмовників своїми величезними, невинними очима.

Ці старі дурні, звісно, розпливлися в посмішках і дали добро. Єва вчепилася в мій лікоть і потягнула на середину залу. Кожен крок відгукувався в моєму тілі електричним розрядом. І питання було не лише в стояку, я дійсно люто хотів трахатись. Я доволі довго був без стосунків, а випадковий секс перестав приносити задоволення, тож доводилось вдовільнятись правою рукою. Правда з моєю новою роботою і на те немає часу.

— Я тебе приб’ю, мала заразо, — процідив я, ледь ворушачи губами, щоб ніхто не помічив нашої «світської бесіди». Поки ми йшли повз людей, ми обоє широко усміхались всім, намагаючись не викликати підозр. 

— Ну-ну-ну, давай не будемо влаштовувати сцен, на нас же дивляться люди, — відповіла вона, сяючи від задоволення.

Ми вийшли на танцпол. Вона поклала руку мені на плече і навмисно притулилася ближче, ніж того вимагали пристойність і здоровий глузд. Її стегно впиралось в мій ерегований член і я ледь не заричав від відчаю і злості.  Я був як бик, у якого перед носом смикали ганчіркою і судячи з її самовдоволеного погляду — їй це подобалось. Я відчув запах парфумів Єви — солодкий і  дратуючий, як, власне, вона сама. Бачить Бог, я ніколи не забуду цей аромат. 

— Тобі подобається, Дмитре? — прошепотіла вона мені в саме вухо, поки ми повільно кружляли. Від цього жіночого ходу в мене і без будь-якої таблетки вставав. Чорт. — Ти такий гарячий. Прямо «палаєш» на роботі. Може, тобі розстібнути верхній ґудзик? Чи розстібнути щось інше? — мала сучка мене дражнила і в неї дуже вправно виходило, але натомість я вирішив показати їй іншу мою сторону. Я не дуже лагідний, коли в мене стояк, а наді мною проводять експерименти. 

— Стули пельку, Єво, — я намагався вести в танці, тримаючи її на максимально можливій відстані, хоча моє тіло зрадницьки прагнуло протилежного. Дія таблетки була безжальною, але я не збирають трахати її ногу, як собака, у всіх на виду. Дистанція, нам потрібна була дистанція. — Ти хоч розумієш, що ти накоїла? Ти виставила мене ідіотом. 

— Я просто додала цьому вечору трохи... твердості, — вона хмикнула, проводячи нігтями по моїй потилиці, стиснувши шию, а потім занурила руку мені прямо під піджак і пройшлась кігтями по спині. Звідки це мале стерво знала, де мене треба торкатись? Блядь.  — Ти ж хотів бути «правою рукою». От і будь нею. Весь такий незламний, непохитний… — вона підняла на мене свій отой круглоокий погляд і продовжила: —- Буквально непохитний, — вона ковзнула рукою від моєї талії до паху, ніби вона просто прибирала руку, але рух її пальців був однозначно… мацальний. Я вже не тямив себе від люті і від бажання трахнути хоча б когось, аби тільки стало легше. 

— Ти граєшся з вогнем, Золотоволоско. Колишні бійці — не найкращий об'єкт для твоїх наркоманських жартів. В мені зараз стільки хімії, завдяки тобі, в коктейлі із моїм тестостероном, що я можу просто перестати себе контролювати. Ти цього хочеш? Щоб я прямо тут показав усім, який я «твердий» в своїх твердженнях?

— О, я б на це подивилася, — вона виклично підняла підборіддя, притискаючись стегном до моєї ноги. — Ти ж такий правильний. Ти ж мій «пес на повідку». Давай з тобою пограємось, м? Гавкни, Дмитре.

Я зціпив зуби так, що почувся хрускіт. Боротьба всередині була нестерпною: професійна етика волала про стриманість, а розігрітий препаратом мозок малював картинки, за які мене б точно звільнили. Вона була неймовірно вродливою в цій синій сукні, і ця її зухвалість лише підливала масла у вогонь.

Нарешті музика змовкла. Олександр Вікторович кудись відійшов, розмовляючи по телефону. Я, не гаючи ні секунди, залізною хваткою перехопив руку Єви і потягнув її в бік довгого коридору, що вів до терас, прикриваючи нею свій «сором». Ніде ти від мене вже не подінешся, мала зараза. 

— Гей, полегше на поворотах! — вигукнула вона, дійсно пливучи в своїх туфлях, як на лижах, але я не зупинявся, поки ми не опинилися в темному кутку за масивною колоною. Зараз я тобі покажу дорослі ігри. 

Я притиснув її до стіни так різко, що вона зойкнула. Моє обличчя було за міліметр від її, і я бачив, як її зіниці розширилися від справжнього, первісного страху.

— Слухай мене сюди, дівчинко, — мій голос був низьким і хрипким, від нього віяло всією люттю, що я відчував. — Це був твій перший і останній подібний вибрик. Ти думаєш, це смішно? Ти думаєш, я просто так тут? 

— Звісно, що ні. Ти пробуєш знайти собі нових роботодавців, коли мене знову засадять в якусь лікарню. Я бачила, як ти лизав дупи тим придуркам. Ти зневажаєш мене, а сам хочеш бути в цьому світі. — Це була правда, але їй невідомі мої справжні мотиви. Та нехай. 

Я впирався руками в стіну по обидва боки від її голови, фактично замикаючи її в пастку свого розпашілого тіла. Близькість була такою, що я відчував ритм її серця. Жар від дії таблетки випалював мені легені, в брюках було занадто тісно і все що мені хотілось зараз, це відшмагати її пружну маленьку дупу, яку вона мені так демонстративно підставила нещодавно, низько нахилившись вниз, а ще кортіло грубо в неї ввійти. Клята дівка. 

— Такі вибрики не минають просто так, Єво. Цій хімії, що ти мені підсипала, треба кудись діватися. Комусь треба розгрібати наслідки, розумієш? 

Я нахилився до її вуха, обпалюючи його гарячим подихом. Волосся на її шиї гуляло чи то від вітру, чи від мого дихання, але вона практично задихалась, впиваючись очима мені в губи. Що з нею не так? Можу поклястись, це її заводило. 

— А так як я працюю на твого батька 24/7 і єдина жінка, яка постійно під моїм наглядом — це ти, то наступного разу ти власноруч зніматимеш цю напругу. — Я взяв її руку і поклав мені на стоячий член. — Ти мене добре зрозуміла?

Вона спробувала щось заперечити, відкрила рот, щоб вжалити черговою колкістю, але я притиснувся до неї ще щільніше, змушуючи її замовкнути. Вона, на здивування, не прибрала руки з мого хозяйства і все так само здивовано витріщалась. 

— Якщо ти не хочеш, щоб я торкався тебе так, як зараз диктує мені цей препарат, добре запам’ятай цю ніч. Я тримаюся лише тому, що я професіонал, принаймні, роблю до біса багато зусиль, щоб бути ним, і не підводити ні тебе, ні твого батька. Але в кожного професіонала є ліміт. Не доводь мене до краю, бо ти перша, хто впаде в цю прірву разом зі мною.

Я різко відсторонився, відчуваючи, як холод нічного повітря трохи приводить мене до тями, хоча «проблема» в штанах нікуди не зникла.

— Ти куди? — кинула вона мені в спину, намагаючись повернути свій звичний зверхній тон. — Підеш допомагати собі в туалеті, чемпіоне? 

Я зробив три глибоких видихи, зупинився, повільно розвернувся і поглянув на неї — холодно, порожньо і відсторонено, ніби вона не найсексуальніша жінка в цій оксамитовій сукні. В сукні, що приховує неймовірне тіло. Чорт.

Але натомість я видав: 

— Завтра о дев'ятій ранку я переверну твою кімнату догори дригом. Я огляну кожен сантиметр, кожен флакон і кожну приховану кишеню. Все, що я знайду — а я знайду, повір, — я змию в унітаз прямо на твоїх очах. Тож будь гарною дівчинкою, не забувайся, в чиїх руках твоє майбутнє. 

Вона зблідла.

— А якщо ти спробуєш мені завадити або знову захочеш пограти в «юного хіміка» і ставити експерименти на мені, я особисто переконаю твого батька, що тобі час у «далеку подорож». І це буде не Швейцарія, Єво. Це буде закритий монастир або реабілітація в такому місці, де ти власне ім'я забудеш через тиждень. 

Я поправив піджак і сухо додав:

— Чекаю в машині через п’ять хвилин. Для тебе вечір завершено. Я повідомлю твого батька, що ти втомилась і хочеш додому. Пʼять хвилин. Не спізнюйся.

Я пішов геть, не озираючись. Кожен крок був тортурою, а лють змішувалася з диким, неприборканим бажанням, яке я мав придушити до ранку, бо інакше я позбавлю себе дуже прибуткової роботи. Це буде дуже довга ніч. Для нас обох.