Раді Вас бачити!

Мережа ломбардів Хоми - то таке! Вони легальні й головняк податкової, а от таємниці точкових борделів та, за нагоди, продаж дівчат у сексуальне рабство - це вже геть інша справа. Чутки про беззаконня Матвія Хоменка ходили впевнено й постійно, але офіційно цей пан був схожий на перший недоторканий сніг і регулярно доводив свою «чесність» в розлогих інтерв’ю.

Та з останніх подій виходило, що комусь його «чистота» смертельно набридла й до пекла тварюка попрямував з болем і стражданнями. А щодо ексцентричної вдови, тут геть нічого не ясно! Як тільки мадам ступила на колишню рідну землю, відразу влаштувала фестиваль невихованості в поліційному управлінні. Далі вирушила на свою заміську віллу, де й пішла на той світ страшною смертю.

Ні, вона не напилася з горя отрути. В холі палацу, який вони з Хомою побудували ще за спільного проживання, хтось вдало приголубив її кришталевою фігуркою по голові, а потім як і першого разу, виконав «ритуал» відплати.

Такий висновок зробив кримінальний психолог, аналізуючи відповідно два непересічні вбивства за один тиждень та ще й в одній родині. Фахівець, що вивчає поведінку та мислення злочинців, разом з патологом в один голос запевняли, що мотив незмінний, а саме особиста помста.

Випалене кислотою причинне місце Хоми просто волало про його сексуальний злочин. Але знищені очі Ковальської та пальці рук, що точно не відмивали сульфатом кахлі ванної, для слідства поки були загадкою. Звісно, що ті наманікюрені клешні могли знущатися з якоїсь нещасної, але тепер про їх випещеність нагадували лише загрузлі в місиві персні. Як і минулого разу, вбивця не зрадила своїм кримінальним принципам й погидувала цінними брязкальцями.

Щодо камер відеоспостереження, то їх на території маєтку було хоч кіно знімай. Та вони не працювали. Через своє жлобство Хома розігнав весь персонал, включаючи охоронців. Він віддавав перевагу міській власності. Викупив у старовинному елітному будинку цілий поверх і жирував там, а на фазенду не потикався.

Тільки пані Ковальська не захотіла йти до помешкання, де вбили чоловіка. Вона сповістила охоронну фірму, що прямує на дачу й попрохала вимкнути сигналізацію. Бажання клієнта - закон. Так і зробили. Та самовпевненість зіграла зі сміливою вдовою свій страшний жарт і вона стала наступною в списку жертв невідомої й дуже талановитої месниці.

Захоплюватися вбивцею якось недоречно, але ж ця дійсно була геніальною. Та навіть не залишаючи жодного сліду, все одно вже підказала слідству, як свою стать, так і неймовірну образу на гидку парочку. Психологиня крутила-вертіла наявні дані та могла лише припускати варіанти й тому вирішила поїхати до колонії, щоб порадитися зі збоченцями, які відбували покарання. Інакше нормальній людині з цим не розібратися...

Біля маєтку було наказано залишити два підрозділи патрульних. Опергрупа облазила споруду від підвалу до мансарди та витерла своїм одягом багато пилюки марно. Жодних відбитків чи ДНК месниці не знайшли. Ясно, що зловмисниця віддавала перевагу рукавичкам більше, ніж два опери, що всюди намагалися лізти голими руками й доводили до сказу криміналіста Зайдеса.

Коли загнані в тупик слідчі вийшли на зарослий травою газон, капітан Горностай сказав наступне:

– Що, Геннадію Павловичу, готовий змінити патрульних за воротами?

– Чого це? Хлопці тільки заступили, – здійняв свої гарні брівки Кіпрач.

– Та тому, що нам дорога туди якнайближчим часом. Ніколи в житті ще не почувався таким ідіотом. Нас водить за носа якась супержінка. Ми шукаємо у пітьмі «квітку папороті» й відмовляємося прийняти той факт, що в природі її не існує. Ось тільки нам треба обов’язково знайти дивоцвіт, бо дуже шкода і себе, і Карповича.

– Як ти сказав? Квітка папороті! Вано, це не я, а ти в нас геній. Так і назвемо цю кляту справу. Я обома руками «за», – натхненно засяяли блакитні очі лейтенанта.

– Яка ти в нас ще дитина! Я лише порівняв факти. А те, що ми кодуємо кожну справу особистим іменем, обласному краще не знати. Бачив, як він тут походжав? Наче павич у цирку. Йому на суть справи взагалі насрати. Просто страшенно хоче чергову велику зірочку на погони.

– Тут я повністю згоден...

Телефонний виклик з кишені Горностая перервав щиру нараду друзів. Іван глянув на екран, мовчки підійняв вгору руку, що означало важливість дзвінка й пішов кам’яною доріжкою вглиб царських хащів.

– Так! Слухаю, Дмитре Петровичу, розповідай. У нас тут як завжди свій кошмар, але я чекав від тебе новин і дуже погано спав, – зізнався лікареві Горностай.

– Не хвилюйся, капітане. Жива твоя дівчинка та майже здорова. Я добре попрацював і наразі вона спить та, мабуть, згадує тебе у своїх снах. Звати її Таня Скидан. До нашого грішного міста вона приїхала кілька днів назад, щоб погостювати у подруги. Та запросила її на вечірку до свого знайомого, а вже там молодь почала бавитися пігулками... Тані така ідея не зайшла й вона відмовилася ковтати гидоту. Навіть спиртного не пила, лише фреш. А потім відчула себе недобре й хотіла піти, тільки один зухвалий негідник її вподобав та не відпускав. Їй все-таки вдалося звідти вирватись на вулицю, де вона погано розуміла навколишнє та боялася, що будуть переслідувати й просто пішла на дорогу.

Ось так з’їздила дівчина до столиці! Але ти не переживай. Я взяв її кров для аналізу та й без нього розумію, що до соку їй підсипали кристали Екстазі. А в дівчини ще й підшлункова пустує не на жарт. Що притих, капітане? Я ж сказав: вичухається твоя врятована. Задовольнив? Тоді бувай!

Слухаючи лікаря, Горностай то тяжко зітхав, то ніжно посміхався. Геннадій не чув слів зі слухавки, але уважно спостерігав за зміною настрою свого незламного напарника. Його поїдала непереборна цікавість і коли Іван поклав слухавку до кишені, відразу напосівся:

– Щоб я тебе як себе не знав, то вирішив би, що телефонувала «квітка папороті» й підказала: де її шукати. З чого це ти такий окрилений?

– Дурний ти, Генчику! Не кожна квітка, то отруйна папороть. Є й інші, набагато кращі. Та я тобі цього не казав! Пішли докази шукати, романтичне дитя, – обережно стукнув по потилиці Кіпрача завзятий колега і дійсно почувався дивно. Так, наче сам наковтався чогось забороненого й хотів літати.