Раді Вас бачити!

Глава 38. Вечір обітниць

Перед інцидентом,

Україна, Дніпро.

У вишуканому ресторані зібралася майже вся родина разом зі своїми коханими.

Серед них були Вікторія з Дем’яном, Крістіна з Логаном, Вахіт із Вірою.

Вірі довелося приховати правду від Насті про те, що сталося у квартирі, щоб не засмучувати її щодо долі їхньої сестри Світлани.

Також були присутні принцеси Сафія, Жасмін і Еліс, а ще Настя з Аміром.

Вони замовили піцу, суші, морепродукти і напої, створюючи атмосферу справжнього святкування.

Амір з ніжністю зізнався у своїх почуттях до Насті, і всі пораділи такій новині.

Вікторія поділилася, що вона разом з Дем’яном скоро одружиться, а незабаром їй доведеться знайомитися з його родиною.

Вона була запрошена на заручини сестри Дем’яна, і запропонувала усім поїхати разом—і всі погодилися.

Крістіна оголосила, що незабаром її весілля з Логаном, і всі підняли келихи, щоб відзначити ці прекрасні новини.

Вечір огортав парк м’яким сяйвом ліхтарів.

Амір гуляв з Анастасією та своїми сестрами, їхні голоси дзвеніли у повітрі, переплітаючись зі сміхом.

Настя з Аміром легко торкалися руками, ніби відчуваючи один одного на глибшому рівні.

Вони насолоджувалися моментом, не підозрюючи, що цей вечір стане особливим.

Раптом Амір махнув рукою, і на фасаді високого будинку засвітилася величезна світлова напис:

“Nastya, will you marry me?”

Натовп завмер, а потім ахнув від несподіванки.

Особливо Анастасія, яка застигла, не в змозі повірити очам.

— Що це?.. — ледве видихнула Крістіна.

— Ти ж умієш читати, сестро! — засміялася Еліс.

— Настя, ти станеш дружиною?!

Усі погляди прикуті до напису.

— Боже, це так романтично... — вражено прошепотіла Вікторія.

— Очевидно, — з посмішкою додала Жасмін.

— Це неймовірно мило, — захоплено сказала Крістіна.

Але це був лише початок.

Амір опустився на одне коліно перед Анастасією, відкривши маленьку оксамитову коробочку.

У ній блищало брильянтове кільце, яке вловлювало світло ліхтарів.

Натовп затамував подих, а потім розірвався аплодисментами.

— Настя, я кохаю тебе, — сказав Амір, дивлячись їй прямо в очі.

Вона здавалося, забула, як дихати.

— Ти зробиш мене найщасливішою людиною на світі?

Анастасія зробила невелику паузу, ніби намагалася усвідомити все, що відбувалося.

І раптом її очі засвітилися щастям.

— Так! Так, тисячу разів так!

Вона кинулася до нього в обійми, їхні губи злилися в поцілунку.

Натовп вибухнув радістю, вітаючи закоханих.

Вікторія, її сестри та хлопці плескали голосніше всіх.

— Вітаємо вас! — вигукнула Вікторія.

— Ми так раді за вас! — підтримав Дем’ян.

Навколо почали звучати привітання, а потім хтось запропонував випити за молодят.

Ніхто не міг стримати захват, адже цей вечір назавжди змінив їхнє майбутнє.

Тим часом у ресторані дві подруги Анастасії, Наталка і Віталіна, спостерігали за тим, що відбувається через вікно.

Віталіна ахнула:

— Боже, що там діється?! Фільм знімають?!

Наталка вдивилася в натовп і раптом побачила знайоме обличчя.

— Це ж Настя! Вона заручена!

Віталіна широко розплющила очі.

— Що?! Треба терміново розповісти хлопцям!

Вони схопили маленьку Ніну за руку і поспішили назад до столика, де сиділи їхні друзі.

За столиком вже сидів Ігор разом із другом Тохою.

На столі були подані велика піца, напої та суші.

Дівчата теж сіли, переводячи дух, і посадили малу.

— Де ви були, курки? — запитав Ігор, побачивши запиханих подруг.

— Ми вас шукали, думали, втекли! — усміхнувся Тоха.

— Вас не можна залишати без нагляду, — додав він.

— Так слухайте уважно, хлопці! — Наталка захлопала руками по столу.

— У нас новини!

— Ну, розповідайте, — сказав Тоха.

— Наша подруга Настя заручена! І знаєте з ким? З арабом!

Ігор зблід, а Тоха голосно розсміявся.

— Та годі! — здивувався Тоха.

— Ігорю, ти це чув?!

— Це правда! — вигукнула Віталіна.

— Покажіть нам! — гаркнув Ігор, підхоплюючись.

— Пішли! — з усмішкою сказала Наталка.

 

У момент, коли Амір надів кільце на палець Насті, радість і захват наповнили ресторан.

Сестри Аміра усміхалися та обіймали пару, щиро вітаючи їх.

Атмосфера стала ще більш святковою, коли подруги Насті, що сиділи поруч, теж висловили свої вітання, хоча деякі не могли приховати заздрощів.

— Ти тепер з принцем! — вигукнула одна з них— Але знаєш, Ігор тут, зі своїми друзями. Він явно не радий твоєму вибору.

Настя застигла, почувши ім’я колишнього хлопця, і повернула погляд на Ігоря, який стояв у кутку з компанією.

Він виділявся серед натовпу, не приховуючи свого обурення.

Не дочекавшись, поки хтось із його друзів його зупинить, Ігор підійшов до Аміра з викликом.

— Ти що, забрав у мене наречену?! — з презирством сказав він, указуючи на Настю.

Зведені сестри Аміра помітили напруження і негайно стали поруч із братом, готові втрутитися, якщо ситуація загостриться.

— Краще не створюй проблем, — попередила Еліс— Це не твоя битва.

Настя відчула, що потрібно покінчити з цим суперечкою.

Вона повернулася до Ігоря.

— Амір зробив мені пропозицію, Ігоре. Я з ним, і я щаслива.

Її голос був спокійним, але твердим.

Ігор стояв, дивлячись на неї з люттю.

Він готовий був продовжити суперечку, але його наступне питання прозвучало, як останній удар:

— Ти погодилася, правда? Ти справді сказала "Так"?

— Так, погодилася, — холодно відповіла Настя.

Не витримавши, вона обняла Аміра і поцілувала його перед усіма.

Ігор, не стримуючи злості, рвучко підвівся на ноги і почав звинувачувати Вікторію.

— Ти, Вікторіє, підговорила її, так? Вмовила її, що цей араб—її ідеал?! — випалив він, кидаючи погляд, сповнений люті.

Дем’ян, який стояв поруч, миттєво зреагував.

У його голосі звучала загроза.

— Ти порушуєш правила, ображаючи принцесу. Стеж за своїми словами, інакше пошкодуєш.

Амір також не залишився осторонь.

Його очі загорілися гнівом.

Він підійшов ближче до Ігоря і промовив:

— Ти кидаєш такі слова, не знаючи нічого. Краще забирайся звідси, поки ситуація не загострилася ще більше.

Ситуація загострилася.

Ігор впал у гнів і не бажав відступати, його друзі почали підходити ближче до Аміра, Дем’яна, Вахіта та Логана.

Напруга зросла, атмосфера у ресторані перетворилася на вибухонебезпечну.

Перший удар пролунав раптово.

Ігор, не витримавши, кинувся вперед, а його друзі підтримали напад.

Дем’ян, хоча завжди залишався спокійним, цього разу опинився в самому центрі боротьби, демонструючи свої навички.

Амір встиг ухилитися, але його брат Вахіт схопив нападника, різко відштовхнувши його вбік.

Логан зреагував швидко—перехопив руку одного з ворогів, змушуючи його відступити.

Вікторія та її сестри з жахом дивилися на розгорнуту сцену, а Настя заклякла, не знаючи, що робити.

— Зупиніться! — вигукнула вона, але голос потонув у метушні.

Крики, гуркіт розбитих предметів, глухі удари—сутичка переросла у справжню бійку.

Здавалося, ніщо не могло зупинити конфлікт...

Але через кілька хвилин у ресторан увірвалася поліція, їхні голоси різко розсікли хаос:

— Усім зупинитися!

Силові групи швидко розділили бійців, розставивши всіх по різних сторонах.

Через кілька хвилин Амір, його брат Вахіт, Ігор, його друзі, Дем’ян і Логан опинилися під арештом.

Поліцейські без зайвих пояснень забрали їх із місця події.

Настя, Вікторія та їхні сестри залишилися у шоку.

Ще секунду тому це був вечір радості, а тепер усе перетворилося на справжню катастрофу.

Вікторія швидко схопила телефон і, не вагаючись, набрала номер старшого брата.

Серце стукотіло швидко.

— Саїде, у нас проблема! Ігор розпалив бійку. Амір, Вахіт, наші брати та хлопці змушені були втрутитися. Їх забрала поліція! Нам потрібна твоя допомога!

Відповідь прийшла негайно—з його голосу відчувалася ледь стримана лють.

— Заспокойся, я вже в дорозі. Ми все вирішимо.

 

Поліцейський відділок оповитий холодним світлом.

За ґратами сиділи Дем’ян, Логан, Амір, Вахіт, Ігор і його друзі, кожен занурений у власні думки.

Але напруга між Аміром і Ігорем не спадала.

Їхні погляди палали гнівом, і ось перша словесна атака:

— Через тебе все це сталося! — різко кинув Ігор.

— Я зробив те, що вважав правильним! Настя сама зробила вибір! — відповів Амір, зберігаючи холодний тон.

Ігор зірвався, його кулаки стиснулися.

— Вона була моєю! Ти просто забрав її в мене!

— Це не твоя справа, Ігоре.

Розмова загострювалася, і вже здавалося, що може вибухнути новий конфлікт.

Поліцейська швидко втрутилася, різко піднявши руку.

— Досить! Якщо хтось із вас продовжить, ми ізолюємо вас окремо!

Слова подіяли.

Ігор відвів погляд, його друзі мовчки дивилися на ситуацію.

Амір глибоко вдихнув, прагнучи тримати себе в руках.

Дем’ян і Логан обмінялися поглядами, не втручаючись, але відчуваючи, що напруга не зникла зовсім.

Поки що конфлікт було зупинено... Але всі розуміли, що це лише тимчасово.

 

Шейх-принц Саїд прибув до поліцейського відділку, його постава була впевненою, а погляд рішучим.

Він не мав наміру залишати Аміра, Вахіта, Дем’яна та Логана у темниці надовго.

Підійшовши до головного офіцера, Саїд спокійно, але твердо заговорив:

— Я хочу домовитися про їхнє звільнення.

Офіцер поглянув на нього, вагаючись.

— Ці люди були учасниками бійки, їх арешт обґрунтований.

Саїд тихо усміхнувся, його позиція була непохитною.

— Я пропоную компенсацію, яка покриє всі адміністративні витрати.

Офіцер задумався, а потім, після короткої паузи, кивнув.

Документи про звільнення були оформлені швидко, і незабаром Амір, Вахіт, Дем’ян та Логан вийшли на свободу.

Як тільки вони з’явилися на порозі, їх оточили Вікторія, її сестри та Настя.

Настя миттєво притиснулася до Аміра, їхній поцілунок був сповнений полегшення та щастя.

Дем’ян підійшов до Вікторії, їхні погляди зустрілися, і вона ніжно провела пальцями по його щоках перед тим, як поцілувати.

У цей час до них підійшов шейх-принц Саїд зі своєю дружиною Джаді та дочкою Хадідже, яка обійняла своїх тіток.

Саїд спостерігав за всією сценою, а потім, з теплою усмішкою, промовив:

— Ходімо, мої дорогі. Запрошую вас до мого ресторану, щоб ми могли відсвяткувати вашу свободу і обговорити майбутнє.

Люда сиділа у вишуканому ресторані, її погляд ковзав по мерехтливому світлу свічок, але думки були далеко.

Навпроти неї сидів Віктор—її наречений, якого вона вважала бандитом, тим, хто міг бути причетним до жахливих злочинів.

Він спокійно замовляв тірамісу з фісташкою, а Люда, всупереч проханням сестри Олени не говорити з ним, вирішила поставити всі крапки над “і”.

— Мені потрібно знати правду.

Віктор ледь помітно здригнувся, але зберіг спокійний вигляд.

— Правду? Я не знаю, що тобі сказати.

Люда пильно дивилася на нього, її голос став твердим.

— Олена знає, що ти зробив щось жахливе. Заради чого ти підставив бідну Сибіл? Чому вона опинилася у польській в’язниці? Щоб використати її хлопця, Амірана?!

На мить запанувала тиша.

Віктор повільно відпив з келиха, його погляд був спокійним, але Люда бачила в ньому щось приховане.

— Це наклеп. Олена просто неправильно мене зрозуміла. Вона ненавидить Амірана—ось що тут важливо.

Люда завмерла, її обличчя виражало здивування.

— Відколи ти знаєш Амірана?..

Віктор усміхнувся—тією усмішкою, яка приховувала більше, ніж відкривала.

— Я знаю більше, ніж тобі здається.

Його слова звучали натяком, і Люда, сама того не помітивши, почала сумніватися у правдивості слів Олени.

Віктор майстерно налаштував її проти сестри, використовуючи кожне слово з обережністю.

Люда мовчки взяла виделку і продовжила вечерю, її думки були заплутані.

Чи справді Олена помилялася?.. Чи Віктор лише грав у свою небезпечну гру?..

Люда стояла перед дверима, вагаючись.

Вона не була впевнена, як Коля зустріне її, але все ж набралася сміливості і постукала.

Коли двері відчинилися, її погляд зустрівся з очима колишнього чоловіка—в його обличчі читалося невдоволення.

Він не радів її приходу.

— Чого ти прийшла, Людо? — спитав він сухо.

Вона не відповіла одразу, але відчула холод у його словах.

Тоді Коля заговорив знову, вже більш жорстко.

— Я все знаю. Саша розповіла мені, що натворив твій Віктор. Як ти могла повірити йому?!

Люда мовчала.

Щось у її серці стискалося—сумнів, біль, розчарування.

Коля вдивлявся у її вираз обличчя, ніби вже все розуміючи.

— З тобою все ясно, Людо. Олена права—Віктор небезпечний. Я боюся за Сашу. Я подам на опіку, і вона залишиться зі мною. Це буде краще для неї.

Ці слова стали останнім ударом.

Люда відчула, як її світ руйнується—вона думала, що все вийде, що вони зможуть якось знайти спільний шлях... Але ось він, її вирок.

Розчарована, вона повільно повернулася і пішла.

Їй залишалося лише довіритися Віктору... адже Коля відмовився прийняти її назад і мав намір боротися за опіку над Сашею.

 

Юля, вагітна, прибирала у своїй кімнаті, коли раптом погляд зупинився на паспорті Азіма, випадково залишеному на тумбі.

Вона підняла документ і завмерла—всередині був штамп про шлюб.

Азім був одружений на арабці.

Її серце стиснулося, гнів запалив її думки.

Вона рішуче пішла до нього, її руки тремтіли від обурення.

Зайшовши у кімнату, вона різко вимовила:

— Як ти міг приховати це від мене?! У тебе є дружина?!

Азім, побачивши її вираз, відразу зрозумів, що щось сталося.

— Юля, це не те, що ти думаєш… Я одружився на ній через дитину, але між нами нічого немає!

Юля не могла слухати виправдань.

Її голос став ще більш жорстким.

— Ти мене обманював?! Жив із думкою, що десь там у тебе є інша жінка?!

Азім відступив на крок, але не відводив погляду.

— Я хотів тобі сказати… Просто не знав, як.

Раптом Юля здригнулася, її тіло скривилося від різкого болю.

— Азім!.. Я… народжую!

Вона скрикнула, її ноги підкосилися.

Азім миттєво кинувся до неї, його обличчя висловлювало страх і паніку.

Він схопив телефон і негайно викликав швидку.

— Нам потрібна допомога! Вона народжує!

Юля зі слабким голосом взяла телефон і набрала сестру Олену.

— Приїдь… швидко… я народжую…

Олена не вагалася—миттєво вирушила до сестри, не думаючи ні про що інше.