Раді Вас бачити!

Глава 24. Королівська зустріч в Ар-Райяні

Катар, Ар-Райян

Жаркий день у місті Ар-Райян, Катар. В шикарному особняку, який давно придбала афганська королівська династія Кадербай, кипіло життя. Особняк став символом їхньої величі, адже саме тут родина знайшла новий прихисток після повернення влади в Афганістані. Династія Кадербай мала власний бізнес у Катарі, включаючи торгівлю верблюдами та вирощування кукурудзи і проса. Робітники, що працювали на них, фактично жили як раби, виконуючи всі завдання за наказом королівської родини.

У цей день родина Кадербай готувалася до важливого візиту — приїзду катарської королівської сім’ї аль-Шаф. Амір аль-мумінін Абдель Кадербай задумав зміцнити політичні зв’язки між двома королівськими династіями через шлюб його молодшого сина принца Хусейна з великою принцесою Катара Вікторією. Хусейн, який давно був закоханий у Вікторію, мріяв зробити її своєю дружиною.

Разом з Абделем в особняку проживав його брат — Халід Кадербай. Халід був розважливим і досвідченим чоловіком, який допомагав управляти сімейними справами, але мав значно суворіший характер. Його роль у династії була вагомою, адже він наглядав за економічними справами та контролював роботу в маєтку.

Племінниця Абделя, юна Сілена, цього дня неохоче приєдналася до прийому. Вона була впертою і мала незалежний характер, часто не погоджуючись з традиціями, які нав’язували їй родина. Сілена не хотіла йти в гості через особисті причини, які залишали її думки далеко від святкування. Вона відчувала, що цей візит несе більше політичної гри, ніж справжньої радості.

Коли королівська сім’я аль-Шаф прибула, їх зустріли з теплом і традиційною афганською гостинністю. Танці жінок у національних костюмах, пахощі східних страв і блискуча атмосфера створювали вражаючий образ. Головна королева Катара Олена була неотразима в біло-золотому платті з діадемою на голові — символом її статусу і величі. За нею слідували служниці, принцеси Катара в елегантних вбраннях, принци-шейхи зі своїми дружинами і наложницями, а також охоронці і слуги.

Емір Ібрагім Аль Шаф тепло привітав Абделя Кадербая, потиснувши йому руку і обійнявшись.  
— Ласкаво просимо до нашого особняка, ми раді вас бачити! — сказав Абдель і запросив гостей до розкішного столу, накритого всілякими делікатесами.  

Вони сіли до столу разом з афганською королівською родиною. Першими проходили старші сини Абделя Кадербая — суворі чоловіки зі своїми дружинами. Старша дочка, Кяфіля, вражала смуглою шкірою і темним волоссям, одягнена в яскраво-червону сукню. Молодшу дочку, Карію, теж не можна було не помітити. Усього в Абделя п’ятеро дітей. Серед них був і молодший син, принц Хусейн, який виділявся своєю красою і харизмою. Його густі кучеряві чорні волосся, світлі очі та білосніжна шкіра викликали захват. Хусейн знав принцесу Вікторію ще з дитинства і давно мріяв про цей момент.

Після тривалої бесіди за столом розпочалися афганські танці, які запалювали атмосферу. Через кілька годин усі вирушили до затишної бесідки, де їх чекали чай і східні солодощі. Сидячи за чаєм, гості спостерігали за робітниками, які зосереджено збирали кукурудзу і просо.  

Поки вся королівська сім’я насолоджувалася відпочинком, спостерігаючи за тим, як бідні робітники невтомно трудяться, принцеси Катара не могли залишитися байдужими. Особливо принцеса Вікторія, яка мовчки сиділа і спостерігала за їхньою працею. Її серце стискалося від жалю, але вона розуміла, що це їхня реальність — працювати, щоб заробити на життя. Її задумливий і співчутливий погляд привернув увагу принца Хуссейна. Йому подобалося, що принцеса вміє співчувати, і це лише посилювало його почуття до неї.

Хуссейн, не стримуючи себе, ніжно взяв її за руку. Вікторія, відчувши це, поглянула на нього і, зберігаючи спокій, м’яко відштовхнула його руку. Він не очікував такої реакції, але не показав свого здивування, лише злегка усміхнувся.

Тим часом королева Олена, одягнена в блискуче біле плаття з діадемою, яка підкреслювала її статус, вела жваву розмову з дружиною Абделя і матір’ю Хуссейна — Анісою. Аніса була жінкою з суворим, але добрим характером. Її повна фігура і святковий хіджаб із яскравими кольорами робили її образ теплим і гостинним. Вона з нетерпінням чекала дня, коли її син Хуссейн одружиться з принцесою Вікторією, і та стане частиною їхньої родини.

У цей час мовчазна Емма, одягнена в коротке синє плаття з темною вуаллю, що спадала, як хвіст павича, сиділа осторонь. Її голова була прикрашена діадемою, яка робила її схожою на справжню принцесу. Але її настрій був далеким від святкового. Вона мовчки читала повідомлення на телефоні, а потім, зітхнувши, тихо вийшла з кімнати, щоб зустрітися з кимось, хто чекав її за межами галасливого свята.

Поки вся королівська сім’я насолоджувалася чаєм, спостерігаючи за робітниками, які під палючим сонцем збирали врожай, принц Хуссейн, сповнений радості, вирішив провести екскурсію для своєї майбутньої нареченої, принцеси Вікторії. Він із захопленням розповідав про своїх нових коней, хизуючись їхньою красою та силою. Вікторія стояла поруч, слухаючи його, і виглядала неймовірно. На ній було розкішне золоте плаття, яке підкреслювало її грацію, волосся було зібране, а на голові сяяла діадема. Її ніжний і загадковий макіяж додавав їй шарму, і Хуссейн не міг стриматися, щоб не зробити їй кілька компліментів.

Принц запропонував Вікторії прогулянку пустелею, щоб побути наодинці й сказати їй щось важливе. Але їхню увагу привернула сцена неподалік: один із робітників, який доглядав за верблюдами, грубо поводився зі своєю дружиною. Він кричав на неї і навіть тикнув пальцем у лоб за якусь помилку. Жінка виглядала беззахисною, і це викликало тривогу у Вікторії.

Хуссейн, не стримуючи свого обурення, наказав своїм людям зв’язати чоловіка. Жінка благала його відпустити, але її не слухали. Принц хотів провчити чоловіка за таке ставлення до дружини. Спочатку він підійшов до нього і суворо сказав:  
— Не можна так поводитися з жінками!  

Чоловік, намагаючись виправдатися, заперечував свою провину. Але Хуссейн, розлючений його брехнею, наказав своїм людям побити його. На очах у всієї королівської сім’ї розгорівся скандал. Вікторія, спостерігаючи за тим, що відбувається, відчувала біль і співчуття до чоловіка, незважаючи на його провину. Їй було нестерпно бачити насильство.

Зібравши всю свою рішучість, вона підійшла до Хуссейна і м’яко, але впевнено сказала:  
— Хуссейн, не варто цього! Ми не можемо вирішувати проблеми насильством.  

Її слова, сповнені мудрості та співчуття, змусили Хуссейна задуматися. Він був настільки закоханий у Вікторію, що її вплив остудив його запал. Принц наказав своїм людям відпустити чоловіка. Жінка, яка стояла поруч, зі сльозами на очах подякувала Вікторії за її втручання.

Королівська сім’я була шокована тим, що Хуссейн дозволив собі таку поведінку в їхній присутності, особливо перед принцесою. Головній королеві Олені це не сподобалося, але афганська королівська родина не виказала здивування. Одна з наложниць шейха Хазара, бізнесвумен на ім’я Алла, спокійно пила чай і, посміхаючись, перевела розмову на іншу тему:  
— Смачного всім!  

Принцеса Вікторія, глибоко засмучена агресивною поведінкою Хуссейна, швидко залишила місце подій. Її кроки були швидкими, а серце билося від змішаних почуттів — розчарування, тривоги і суму. Хуссейн, усвідомивши, що його дії могли образити її, хотів піти за нею, але служанки Вікторії зупинили його.  

— Ми поговоримо з нею, принце, — сказали вони, намагаючись заспокоїти його.  

За Вікторією також пішла її сестра, принцеса Жасмін, яка була глибоко стурбована станом сестри. Жасмін завжди була поруч у важкі моменти, і цього разу вона не могла залишити Вікторію наодинці з її переживаннями.  

Тим часом батько Хуссейна, амір аль-мумінін Абдель Кадербай, вирішив поговорити з сином. Але, щоб уникнути скандалу перед гостями, він відвів його вбік. Його голос звучав суворо, а слова на пушту були сповнені гніву:  
— Як ти міг так поводитися перед усіма? Ти зганьбив нашу родину!  "تاسو څنګه د ټولو په وړاندې داسې چلند کولی شئ؟ تاسو زموږ کورنۍ ته شرم راوړی دی!"

Хуссейн, опустивши голову, мовчав, усвідомлюючи свою помилку. Його батько продовжував:  
— Ти повинен навчитися контролювати свої емоції. Якщо ти хочеш стати справжнім лідером, ти не можеш дозволяти собі таких вчинків. "تاسو باید زده کړه وکړئ چې خپلې احساسات کنټرول کړئ. که تاسو غواړئ چې ریښتینی مشر شئ، نو تاسو نشئ کولی داسې کړنې ترسره کړئ."

Ці слова залишили глибокий слід у душі Хуссейна. Він зрозумів, що його дії не лише вплинули на Вікторію, але й поставили під сумнів його здатність бути гідним спадкоємцем.  

Королева Олена, спостерігаючи, як принцеса Вікторія залишила збори з помітним розчаруванням на обличчі, відчула хвилю тривоги. Як мати, вона завжди розуміла емоції своєї дочки, навіть тоді, коли та намагалася приховати їх за фасадом королівської гідності. Відклавши свою розмову з господинею будинку, королевою Анісою, Олена обережно підвелася і тихо пішла за дочкою.

Розкішна принцеса Вікторія сиділа на мармуровій лавці в саду особняка, укрита тінню пальм. Її обличчя виражало печаль і внутрішню боротьбу, коли до неї підійшла її сестра принцеса Жасмін, м’яко торкнувшись її плеча.

— Ти тут, щоб знову побути на самоті? — запитала Жасмін, сідаючи поруч.

Вікторія зітхнула:

— Мені просто потрібно трохи часу, щоб усе осмислити.

Жасмін уважно поглянула на сестру і, відчувши, що Вікторія готова до розмови, заговорила:

— Це все через Хусейна, так? Його витівка сьогодні...

— Жасмін, це не лише через його поведінку. Я знаю, що він намагається, але... — Вікторія на мить замовкла, підбираючи слова. — Я не можу обманювати себе. Він хороша людина, але... Я люблю іншого.

Жасмін насупилася, але її голос залишався спокійним:

— Ти говориш про Дем’яна, чи не так?

Вікторія кивнула, а в її очах загорілися теплі вогники спогадів:

— Так, Дем’ян. З ним я відчуваю себе справжньою. Коли він поруч, я відчуваю себе сильною і вільною. Серцю не накажеш, Жасмін. Я повинна сказати Хусейну правду.

Жасмін, бачачи силу і рішучість в очах Вікторії, обережно усміхнулася:

— Ти знаєш, що це буде нелегко. Хусейн кохає тебе. Але якщо твоє серце вже обрало, то ти повинна бути чесною.

Вікторія стиснула руку сестри на знак вдячності: — Ти завжди була моєю підтримкою, Жасмін. Дякую, що розумієш мене.

Жасмін обійняла сестру, а Вікторія глибоко зітхнула, готуючись до складної розмови, яка на неї чекала.

Королева Олена, йдучи садом у пошуках дочок, випадково зупинилася неподалік від мармурової лавки, де Вікторія та Жасмін вели свою відверту розмову. Вітер доніс до неї слова, які привернули її увагу. Замість того, щоб покликати дочок або дати про себе знати, вона завмерла за високою пальмою, прислухаючись.

— Дем’ян, — почула Олена ім’я, яке Вікторія вимовила з ніжністю. Це ім’я, яке вона раніше не чула від своєї дочки, викликало у королеви цікавість. "Хто ж цей Дем’ян?" — подумала вона.

Королева Олена, стурбована станом доньки, м’яко попросила всіх залишити їх наодинці. Служниці та принцеса Жасмін, розуміючи важливість моменту, тихо залишили сад, залишивши матір та доньку вдвох.

Олена підійшла до Вікторії, яка стояла біля фонтану, її погляд був спрямований у воду, що відображала вечірнє небо. Королева ніжно торкнулася плеча доньки і сказала:  
— Вікторіє, моя дорога, я бачу, що тебе щось турбує. Будь ласка, розкажи мені.  

Вікторія, відчувши тепло і турботу матері, повернулася до неї. Її очі були сповнені сліз, але в них читалася рішучість.  
— Мамо, я більше не можу це приховувати. Моє серце належить іншому.  

Олена, трохи здивована, але зберігаючи спокій, запитала:  
— Хто він, моя дорога?  

Вікторія зітхнула і тихо промовила:  
— Його звати Дем’ян. Він не з королівської родини, але він той, кого я дійсно кохаю.  

Олена уважно подивилася на доньку, її обличчя виражало суміш тривоги та розуміння. Вона знала, що ця розмова стане початком складного шляху для Вікторії, але вирішила підтримати її.  
— Якщо це твій вибір, Вікторіє, я буду поруч, щоб допомогти тобі. Але ти повинна бути готовою до труднощів, які можуть виникнути.  

Королева Олена, відчуваючи всю важливість моменту, міцно обійняла свою дочку, щоб вона відчула її підтримку. Її голос був наповнений теплотою і рішучістю:  
— Вікторіє, я зроблю все, щоб ти була щаслива. Ти варта справжнього кохання, і якщо твоє серце обрало Дем’яна, я поважаю це.  

Вікторія здивовано подивилася на матір, відчуваючи, як її слова наповнили серце надією. Олена продовжила:  
— Я хочу познайомитися з Дем’яном, побачити, хто він такий, і зрозуміти, чому він заслужив твою любов. Але ми також повинні поговорити з твоїм батьком. Я впевнена, що якщо він зрозуміє, що це твоє щире почуття, він зможе підтримати тебе.  

Ці слова стали для Вікторії справжньою втіхою. Вона кивнула, відчуваючи вдячність і легкість від того, що їй не потрібно приховувати свої почуття. Олена вирішила, що ця розмова стане важливим кроком для їхньої родини, і була готова зробити все, щоб захистити вибір своєї дочки.

На тлі заходу сонця пустелі з'явився принц Хуссейн, верхи на своєму темному жеребці. Його розкішна супутниця, принцеса Вікторія, сиділа за ним, з легкістю утримуючи рівновагу. Велично зупинившись на вершині дюни, вони зійшли з коня, насолоджуючись захоплюючим видом безкрайніх пісків, залитих золотистим сяйвом заходу. Картина була немов зі східної казки, наповнена магією та романтикою.

Принц Хуссейн, тримаючи принцесу Вікторію за руки, нарешті наважився відкрити їй своє серце:  
— Вікторіє, ти — сенс мого життя. Я любив тебе завжди і буду любити вічно.

Його очі виражали щирість і глибокі почуття, коли він опустився на коліно перед нею. З трепетом він витягнув із кишені коробку і, відкривши її, показав перстень із діамантом, цінним і неповторним, який сяяв, мов зоряне небо. Цей перстень був створений спеціально для принцеси Вікторії — єдиної, хто заслуговував на таку коштовність.

З усмішкою і тремтінням у голосі він промовив:  
— Я прошу тебе вийти за мене заміж і стати моєю королевою.

Принцеса Вікторія стояла, не промовляючи ані слова. Настав момент, коли їй потрібно було зізнатися принцу Хуссейну у своїх справжніх почуттях, вирішуючи свою долю.

Серце принцеси Вікторії билося у шаленому ритмі. Вона відчувала, як кожне слово на її устах важить цілу вічність. Принц Хуссейн стояв перед нею, чекаючи на відповідь, його очі палали надією.

— Хуссейне, — тихо почала Вікторія, збираючись із духом. — Ти гарний і вірний чоловік. Ти заслуговуєш найкращого… але я не можу вийти за тебе заміж.

Очі принца наповнилися розгубленістю, але він мовчав, дозволяючи їй продовжити. Вікторія подивилася йому прямо в очі, її голос став твердішим:  
— Я не можу обманювати. Шлюб без кохання... Я не зможу бути щасливою. Моє серце належить іншому.

Її слова повисли в повітрі, як грім серед ясного неба. Вікторія опустила голову, вибачаючись:  
— Пробач мене, Хуссейне. Я ніколи не хотіла завдати тобі болю. У нас же не було стосунків, лише дружба. Я сподіваюся, що ми зможемо розійтися по-доброму.

Але Хуссейн, із розбитим серцем, раптом перебив її:  
— Хто він?! Хто вкрав тебе в мене?!

Його голос був наповнений гнівом і болем, але Вікторія не відповіла. Замість цього, стримуючи сльози, вона сіла на коня і поскакала геть, залишивши принца одного серед пісків пустелі.

Хуссейн дивився їй услід, його серце було охоплене болем і образою. Гнів закипав у ньому, мов пожежа:  
— Це не кінець, Вікторіє. Я дізнаюся, хто цей чоловік, і він заплатить за те, що вкрав тебе в мене!

Захід сонця у пустелі згасав, але буря, що піднялася в душі Хуссейна, лише починала набирати сили.

Вечірнє повернення до королівського палацу аль-Шаф відзначалося тишею та спокоєм. Ніхто з членів королівської родини не підозрював, що принцеса Вікторія відмовила принцу Хуссейну у його пропозиції. Таємниця її рішення вкривала нічне небо, немов темна завіса, що приховувала істину.

Принцеса Вікторія приховувала свої емоції, її обличчя залишалося незворушним, наче нічого не сталося. Принц Хуссейн, повернувшись до своїх прихильників, зберігав розбите серце у таємниці. Ніхто з оточуючих не знав про відмову, але незабаром вони дізнаються правду — правду, яка обіцяє вразити основи їхнього світу.

Ніч у палаці була наповнена недомовленістю, передчуттям того, що прихована таємниця змінить їхні долі.

Принцесса Емма, дочка першої наложниці Лейли і еміра Ібрагіма, сиділа у своїй милій кімнаті, потопаючи у сльозах. У пориві емоцій вона голосно закричала, її голос тремтів від гніву та образи:

— Мене покинув хлопець! Моя подруга зрадила мене! Моя сім'я... вона навіть не помічає моєї печалі! Я нікому не потрібна!

Вона відчувала себе непотрібною і самотньою.

Не стримавши емоцій, вона закричала на всю кімнату, голос тремтів від відчаю. Потім рвучко кинула на підлогу свого рожевого плюшевого дельфіна — єдиного, хто, як їй здавалося, міг хоч якось її зрозуміти. Схилившись перед дзеркалом, Емма продовжувала плакати, її сльози текли одна за одною.

Її приглушені ридання почув молодий слуга Джастін, який у цей час готував костюм для свого господаря Савви. З костюмом у руках він тихо зайшов до кімнати принцеси і, глянувши на неї з ніжністю, запитав: — Мила принцесо, що сталося?

Його голос був таким теплим і спокійним, що Емма, помітивши його, припинила плакати. Джастін обережно сів поруч із нею, його турботливі очі ніби говорили: "Я тут, щоб допомогти". У цей момент їхній погляд зустрівся, і в кімнаті запанувала тиша, насичена розумінням і підтримкою.

Емма підняла очі на нього. Його голос був сповнений щирої турботи.  
— О, Джастіне... Ніхто мене не розуміє. Мені здається, я нікому не потрібна. Все йде не так, як я хотіла. 

Він поставив костюм на стілець і сів поруч із нею на підлогу.  
— Так не кажіть, принцесо. Вам може здаватися, що ви самотні, але це не так. Я завжди поруч. Якщо вам щось знадобиться — хоч маленьке прохання чи просто поговорити — ви можете на мене покладатися.  

Емма подивилася на нього з легкою усмішкою. Його слова ніби зігріли її серце.  
— Дякую, Джастіне... Я навіть не знала, що в мене є такі добрі друзі, як ви.  

Він трохи усміхнувся і відповів:  
— Добрий друг — це все, чим я хотів би для вас бути.

Несподівано з коридору пролунав грубий голос Савви:  
— Джастіне! Де ти ходиш? Де мій костюм?!  

Звук його кроків наближався, розриваючи затишну атмосферу кімнати принцеси Емми. Джастін озирнувся, його обличчя трохи напружилося, але він залишився поруч із принцесою, намагаючись не показувати роздратування. Емма, поглянувши на нього, раптом зрозуміла, якою хорошою людиною був Джастін. Його спокій, доброта та щире бажання допомогти торкнулися її серця. Вона дивилася на нього з теплотою, усвідомлюючи, що він розуміє її так, як ніхто інший.

— Дякую, що вислухав мене. Ти справді неймовірний, — тихо сказала вона, ледь усміхаючись.

Його слова підтримки запали їй у душу. Джастін з легкою усмішкою кивнув, потім встав і попрямував до дверей, готуючись зустріти Савву і віддати йому костюм.

Коли Савва пообіцяв найняти служницю, Брітні почала розробляти план – вона була готова зробити все, щоб принц Даніель не став наступним еміром Катару. Її задум був продуманий до найдрібніших деталей, а амбіції не знали меж.

Невдовзі у палаці з’явилася нова служниця – молода й покірна Мона. Брітні одразу ввела її в курс справи.

— Твоє завдання просте, — сказала Брітні, уважно дивлячись на дівчину. — Слідкуй за принцом Даніелем. Дізнайся, що він приховує, куди зникає, коли його немає у палаці. Все, що він робить, має бути відомо мені.

Мона прийняла завдання без зайвих запитань, і її служіння Брітні розпочалося.

Тим часом Брітні відчувала, як її мрія про корону стає все реальнішою.

У розкішній залі, призначеній для ігор королівських дітей, лунали радісні голоси. Маленькі принци та принцеси безтурботно бавилися, насолоджуючись своїми іграми. Серед них виділявся принц Мурад, син королеви Хадідже, який разом із принцесами-трійняшками Катріною, Айсель та Мартою грав із величним левом Героєм, що належав принцесі Вікторії.

На м'якому дивані, трохи осторонь від дитячих забав, сиділа принцеса Емма, її обличчя виражало тривогу. Тихим голосом вона розповідала своїм зведеним сестрам — Вікторії, Крістіні, Еліс, Жасмін та Сабіні — про своє горе.

— Він цілувався з моєю подругою, — голос Емми затремтів. — Я довіряла йому, думала, що він мене кохає... А він так легко зрадив мене.  

Сестри перезирнулися, шоковані почутим.

— Я просто не можу в це повірити! — вигукнула Крістіна.  

— Яка жорстокість... — тихо додала Сабіна, похитавши головою.  

— Це просто жахливо, Еммо, — сказала Вікторія, беручи її за руку. — Але ти не одна, ми завжди поруч.  

Емма кивнула, злегка усміхнувшись, а потім продовжила:

— Коли я плакала, мене почув Джастін...  

— Джастін? — перепитала Еліс, здивовано піднявши брови.  

— Так, — Емма поглянула вбік, ніби згадуючи той момент. — Він зайшов до моєї кімнати, сів поруч і просто вислухав мене. Він... допоміг мені почуватися краще.  

Жасмін із хитрою усмішкою нахилилася ближче:

— Здається, у нашої сестри з'явилася симпатія до молодого слуги.  

Сестри розсміялися, а Емма зашарілася.  

— Що?! Ні, він просто хороший друг! — швидко відповіла вона. — Він слуга, а не принц.  

Але в її голосі промайнула тінь сумніву, яку сестри помітили, проте поки вирішили не обговорювати.  

Після довгого і непростого дня принцеса Емма вирішила трохи розслабитися і піти в басейн. Вона вже взяла рушник і попрямувала до виходу, коли принцеса Вікторія з пустотливою усмішкою загородила їй шлях.  

— Куди ж ти зібралася, моя русалонько? — весело запитала Вікторія, обіймаючи Емму.  

Принцеса не встигла відповісти, як Вікторія почала її лоскотати. Емма щиро засміялася, намагаючись ухилитися, але сестра була спритнішою.  

— Вікторіє, досить! — сміялася Емма, намагаючись вирватися.  

Але веселощі тільки починалися. Почувши радісний сміх, до гри приєдналися інші сестри — Крістіна, Еліс, Жасмін і Сабіна. Вони з захопленням підтримали Вікторію, а малеча Катріна, помітивши забаву, з радістю примкнула до сестер, її дзвінкий сміх наповнив зал.  

Тим часом молодші діти продовжували гратися з левом Героєм, не звертаючи уваги на веселий хаос навколо.  

Кімната наповнилася радістю, і хоча спочатку Емма хотіла побути на самоті, вона зрозуміла, що саме такі моменти, сповнені любові та родинного тепла, роблять її по-справжньому щасливою.

Раптом принцеси почули наближаються кроки. Слуга обережно супроводжував двох гостей до зали, де відпочивали королеви. Заінтриговані, принцеси перезирнулися і, охоплені цікавістю, вирішили піти подивитися, хто ж прибув.

Тим часом королева Олена разом зі своєю свекрухою, колишньою королевою Назірою, ніжно няньчила тримісячного онука Назара. Він був сином принца Паші та Валерії, які приїхали в гості з України, привізши із собою тримісячного сина. Олена не бачила свого онука з моменту його народження, і тепер нарешті могла провести з ним час, тримаючи його на руках та насолоджуючись дорогоцінними митями.

Поки вони вкладали малюка спати, тишу в залі раптово порушила несподівана сцена. Королева Олена і Султана побачили принцесу Сафію, яка входила до зали разом із молодим марокканцем на ім’я Мухаммед. Його впевнена постава і спокійне вираження обличчя говорили про те, що він уже давно став частиною життя Сафії.

Але найприголомшливішим було не це. Олена застигла, її погляд затримався на дочці — Сафія була одягнена в синій хіджаб. Це було несподівано, адже вона була хрещена у православній вірі.  

Серце Олени забилося частіше. Як це можливо? Чому її донька зробила такий вибір?  

Зала наповнилася напругою, і всі з цікавістю чекали, що ж буде далі.

Королева Олена наказала служниці відвести тримісячного онука Султана в кімнату, адже на Сафію чекав серйозний розмова.  

Тим часом принцеси побачили Сафію. Вони зраділи зустрічі зі своєю сестрою, особливо принцеса Вікторія, яка хотіла дізнатися, як у неї справи. Разом із сестрами вона поспішила обійняти Сафію. Та, обернувшись до них з теплою усмішкою, вже хотіла відповісти на їхню ласку, але королева Олена зупинила цей момент. Її голос став різким, і вона звернулася до Сафії:

— Що це означає, Сафіє?  

Сафія занепокоєно відповіла:  

— Мамо, якщо ти дозволиш, я все поясню...  

— Не говори нічого! — Олена емоційно перебила її.  

— Мамо, прошу тебе, вислухай Сафію! — благально попросила принцеса Вікторія.  

Королева Олена глибоко зітхнула, прислухаючись до слів дочки. Потім, вже стримано, звернулася до Сафії:  

— Добре, пояснюй.  

Раптом Мухаммед втрутився:  

— Прошу вас, дозвольте мені все пояснити самостійно.  

— Замовкни! — різко відповіла Олена, вказуючи на нього пальцем. — Тебе ніхто не питав! Через тебе ми втратили нашу доньку. Вона все покинула, поїхала до тебе, навіть освіту залишила. Вона могла б мати блискучу кар'єру акторки! Як істинна королева та дружина еміра Катару, я не повинна була цього допустити!  

— Вона сама ухвалила таке рішення, ми любимо одне одного! — безцеремонно відповів Мухаммед.  

Сафія мовчала, її погляд опустився. Лише принцеса Вікторія помітила її пригнічений стан, а ще – синці на руці сестри. Її охопив шок, вона не знала, як діяти.  

А тим часом королева Олена, наповнена люттю, звернулася до Мухаммеда:  

— Ти взагалі розумієш, хто перед тобою? Головна королева Катару! Якщо продовжиш, тебе виженуть раніше, ніж ти планував.  

Мухаммед недоброзичливо скривив рот, а Сафія знову заговорила:  

— Мамо, будь ласка...  

Олена не дала їй договорити:  

— Будь ласка? Як це взагалі розуміти? Ти божевільна, доню? Ти подивилась на себе в дзеркало?! Ти що, збожеволіла, надівши хіджаб? Це твоє рішення чи він змусив тебе?!  

Сафія раптово притихла. Вікторія пильно глянула на сестру і зрозуміла – це не її вибір, а вплив Мухаммеда. Проте Сафія спробувала виправдатися:  

— Ні, Мухаммед тут ні до чого, це було моє свідоме рішення.  

— Ти божевільна, Сафіє! — вибухнула Олена.  

— Мамо, послухай її до кінця! — втрутилася принцеса Еліс.  

Сафія глибоко зітхнула і, з хвилюванням, зізналася матері:  

— Ми... ми з Мухаммедом одружилися... по релігійному обряду. Недавно у нас була церемонія, але тільки релігійна. Ми нікого не запрошували, тільки його батьків. Я не могла запросити вас, бо це було спонтанне рішення.  

Настала тиша. Шок заповнив залу.  

Раптом колишня королева Султана схопилася за серце. До неї тут же підійшли внучки – принцеси Вікторія, Крістіна та Емма. Вони хвилювалися за бабусю після почутої новини.

Султана тяжко зітхнула, її очі залишалися широко відкритими від потрясіння.

Вікторія, охоплена тривогою, м’яко взяла бабусю за руку.

— Бабусю, присядь, — попросила вона ніжним голосом.

Крістіна та Емма також підійшли, готові допомогти. Назіра повільно опустилася на найближче крісло, її руки помітно тремтіли.

— Це… просто неймовірно, — прошепотіла вона, намагаючись прийняти почуте.

Принцеса Емма обережно нахилилася ближче, її голос був сповнений турботи:

— Бабусю, не хвилюйся так, — сказала вона, м’яко усміхаючись, намагаючись заспокоїти Султану

Але Султана, охоплена сильними емоціями, раптом різко схопилася за серце і вигукнула:

— Боже мій, який жах! Який жах! Який сором для нашої королівської родини!

Її голос тремтів від обурення, і принцеси Вікторія, Крістіна та Емма перелякано перезирнулися, не знаючи, як заспокоїти бабусю. Атмосфера у залі загострилася ще більше.

Мухаммед говорить спокійно, але холодно:  
— Давайте сядемо і поговоримо.  

Його перебиває королева Олена:  
— Замовкни, негіднику! Ти навіть не спромігся запросити родичів з боку нареченої, тим більше з королівської сім'ї. Ти знаєш, який це сором для нас? Для нашої родини? Ти повністю мене розчарував, Мухаммеде. Шкодую, що ми віддали тобі нашу доньку. Якби мій чоловік, емір, дізнався, тобі непереливки було б! Це огидний вчинок щодо Сафії та її королівської родини. Так з нами не можна поводитися... Ти показав себе з найгіршого боку! Як тебе виховували батьки? Як вони могли таке допустити — не запросити батьків нареченої?! Ось це справжній сором, просто ганьба!  

— І не кажи, мамо, це зневага до вас! — підтримала її дочка Крістіна, тримаючи за руку схвильовану бабусю, яка тяжко зітхала.  

— Вибачте, я думав, що це не має значення... — сказав Мухаммед, не очікуючи такої реакції.  

— Мовчи! Я вже втомилася тебе слухати, Мухаммеде! — роздратовано відповіла королева Олена. Потім вона звернулася до доньки:  
— Сафіє, зніми цей хіджаб негайно! Я з дитинства вас вчила ніколи, ніколи не зраджувати свого Бога, бо це гріх! Сафіє, ти ж християнка, християнка!  

— Мамо, це моє рішення, я не буду знімати, — твердо відповіла Сафія.  

Розлючена королева Олена різко простягнула руку, намагаючись зняти хіджаб з голови Сафії, але її зупинила принцеса Жасмін.  

— Мамо, що ти робиш? Заспокойся!  

— Жасмін, доню, не втручайся! — різко відповіла Олена.  

— Мамо, з нашою бабусею щось станеться, давайте всі заспокоїмося, — благально попросила Крістіна.  

Розгнівана принцеса Еліс підійшла до Сафії і грубо сказала:  
— Сестро, ти не при своєму розумі? Ми ж з тобою говорили про інше! Ти збожеволіла?  

Олена з подивом обернулася і запитала їх:  
— Що означає «ми говорили»? Еліс, Сафіє, що ви приховували?  

Раптом принцеси Вікторія, Крістіна та Емма встали. Вони до цього сиділи, намагаючись заспокоїти бабусю Назіру, і не очікували, що Еліс знала щось про Сафію. Їхні погляди наповнилися здивуванням.  

— Про що ви говорили, сестри? Що ви приховували від нас? — запитала принцеса Вікторія.  

— Так, Сафіє, Еліс, поясніть, про що йшла мова! Чому ми про це не знали? — обурено сказала Сабіна. 

— То ви приховували від нас цей ганебний секрет?! Ось до чого все дійшло! Я вас не розумію! — різко висловилася королева Олена.  

— О, Аллах, о, Аллах, що я чую?! — махала руками бабуся Султана, ніби мовчки звертаючись до Бога. — Що я переживаю в цьому палаці?! Добре, що мій старший син Ібрагім нічого не знає, він би розгнівався!  

— Мамо, ми любимо одне одного, тому все сталося спонтанно, — сказала Сафія.  

— Сафіє! Сафіє! Яка ще любов?! Що це за шлюб?! Ти нелегальна дружина, можливо, у нього хтось ще є! — ще більше обурилася королева Олена.  

— Дозвольте мені пояснити... — спробував втрутитися Мухаммед.  

— Замовкни! Чути тебе не хочу! Впевнена, ти щось приховуєш, але не кажеш! — відрізала Олена.  

— Про що ми говорили, сестро? — запитала Еліс, звертаючись до Сафії. — Він ще не розлучився?  

Олена здивовано запитала:  
— Що?!  

Усі були шоковані. Принцеси навіть скрикнули, а Султана з недовірою запитала:  

— Що означає «не розлучився»? Він що, одружений?! Хтось пояснить мені швидше, що відбувається?! — махала вона руками, не приховуючи свого потрясіння.  

— Це так, Сафіє, так! — кричала Олена на доньку.

— Ні, Мухаммед розлучиться, це був шлюб для отримання візи, щоб він міг навчатися тут. Він її не любить! — сміливо відповіла Сафія.

— Що?! Сафіє, ти зовсім збожеволіла? Ти пов’язала себе з одруженим чоловіком, який одружився заради візи?! І ти хочеш бути на другому місці?! Хіба це любов?! — обурилася принцеса Вікторія.

— Ти не розумієш, сестро, що таке справжнє кохання, — впевнено сказала Сафія.

— Він збирається розлучитися?! — ще більше розлютилася королева Олена. — Ти ганьбиш нас, ганьбиш нашу королівську родину! Як ми тебе виховували?! Ти ж не росла на смітнику! І ти зустрічалася з одруженим чоловіком?! Як ми могли цього не знати?! Як ти могла, Сафіє, таке приховувати?! Що ти наробила?!

— Мам, я ж сказала: спочатку ми одружилися за релігійним обрядом, а коли він розлучиться, тоді офіційно одружимося, — пояснила Сафія.

— Ти дурненька?! Навіщо ти це зробила?! — різко запитала Олена.

— О Аллах, цього не було! О Аллах, цього не було! — повторювала бабуся Султана, намагаючись себе заспокоїти.

— Я не можу на тебе дивитися, Сафіє! Я не можу! Ти мене повністю розчарувала! Ти поїхала з королівської сім’ї, щоб бути... з таким чудовиськом як Мухаммед неповага до нас— Олена задихнулася від гніву.

Мухаммед хотів обуритися через слова про нього та Сафію, але раптом втрутилася її служниця Аміра.

— Ваша Величносте... Заспокойтесь, прошу вас...

— Замовкни, Аміро, а то тобі непереливки буде! — грубо відповіла королева Олена, хоча вже шкодувала про сказане, адже Аміра була її вірною служницею, майже подругою.

Служниця Аміра замовкла і схилила голову, слухаючи королеву, попри її грубість. Але ніжна принцеса Вікторія тихо підійшла до служниці та, помітивши її пригнічений стан, ласкаво попросила:

— Аміро, зроби чай з ромашкою для моєї мами та бабусі, щоб вони трохи заспокоїлися.

Аміра з радістю прийняла наказ принцеси та негайно вирушила виконувати його.

— Як ти могла так вчинити з родиною і зі своїм життям? Як ти могла нас осоромити? — грубо сказала Крістіна, звертаючись до своєї сестри Сафії.

Сафія опустила голову, її плечі злегка здригнулися. Вона знала, що все так і буде, і почала згадувати, як усе дійшло до цього моменту. Її думки перенесли її в минуле, коли вона вперше зустріла Мухаммеда, коли все здавалося таким простим і щирим. Але тепер, стоячи перед розгніваною родиною, вона відчувала, як важко виправдати свої рішення.

Сафія згадала, як вона приїхала до Мухаммеда в Марокко. Її зустрів його батько, і вони разом вирушили до дому. Батьки Мухаммеда прийняли її тепло, пригостили чаєм, а незабаром зібралися всі родичі, щоб подивитися на майбутню дружину Мухаммеда. Ніхто з них не знав, що Сафія — принцеса Катару, член королівської родини.

Серед гостей була і перша дружина Мухаммеда, яка дивилася на Сафію з презирством. Але Мухаммед не соромився свого вибору і залишався впевненим у своїх почуттях. Проте його родина, будучи глибоко релігійною, наполягала на тому, щоб Сафія покрила голову хіджабом, якщо вона хоче залишитися з Мухаммедом. 

Ці спогади викликали у Сафії змішані почуття, адже вона розуміла, наскільки складним був її вибір і як багато вона пожертвувала заради цього кохання.

Сафія згадала, як вона насолоджувалася моментами поруч із Мухаммедом, гуляючи по місту. Він показував їй чудові пам'ятки Марокко, а потім запросив до кафе, навіть якщо це було місце для мусульманських чоловіків. Сафію це не насторожувало — вона любила його, а він любив її.

Увечері Мухаммед несповідано взяв її руку, та робить їй пропозицію, подарувавши скромну каблучку. Вони вже жили разом під одним дахом у будинку його батьків, хоча для пристойності їй мали б виділити окрему кімнату. Для її королівської родини це було б ганьбою, і батьків Мухаммеда могли б заарештувати, якби її сім'я дізналася.

— Сафіє, я не уявляю свого життя без тебе. Виходь за мене, — сказав він, простягаючи їй скромну каблучку.

Сафія зупинила погляд на каблучці, її серце забилося швидше.

— Ти справді цього хочеш? Але що з твоєю першою дружиною? — запитала вона, вагаючись.

— Я скоро розлучуся з нею. Це лише питання часу, — впевнено відповів Мухаммед.

Сафія глибоко вдихнула і кивнула.

— Добре...

Коли вона прийняла каблучку, відбулася важлива розмова.

— Сафіє, моя сім'я хоче, щоб ти покрила голову хіджабом, — серйозно сказав Мухаммед.

— Але... я християнка! — здивувалася вона.

— Якщо ти хочеш бути зі мною, тобі доведеться це прийняти. Це важливо для моєї родини, — твердо заявив Мухаммед.

Сафія замислилася, її погляд затуманився.

— Добре...

Вона розуміла, що це рішення йде проти волі її сім'ї, але втратити Мухаммеда вона не могла.

Наступного дня Сафія хотіла запросити своїх рідних на релігійне весілля. Вона навіть підготувала запрошення, сподіваючись, що її сестри, бабуся, мама, батько та мачуха приїдуть підтримати її в цей важливий момент. Але розчарування прийшло.

Мухаммед лише похитав головою.

— Не турбуйся про це. Це наше свято, а не їхнє, — байдуже відповів він.

— Але вони — моя сім’я! Я хочу, щоб вони розділили цей момент зі мною! — обурено сказала Сафія.

— Ми одружимося в мечеті завтра, — сухо відповів Мухаммед.

Сафія застигла, її серце затремтіло.

— Що? Як це без моєї родини?

Мухаммед зітхнув.

— Так буде краще.

Сафія відчула, як її світ почав руйнуватися. Але що вона могла зробити?

Наступного дня вони опинилися в мечеті, мулла провів обряд.

Сафія була в хіджабі, її одяг був скромним. Вона усвідомлювала, що всі її мрії руйнуються. Але з іншого боку, Мухаммед буде з нею, розлучиться зі своєю дружиною і зробить її своєю першою дружиною.

Сафія закінчила згадувати момент, коли вона покрила голову хіджабом і стала дружиною Мухаммеда. Вона стояла мовчки, а її мати, королева Олена, продовжувала кричати, обурюючись.

— Сафіє, ще раз повторюю: зніми цей ганебний хіджаб з голови і негайно йди до своєї кімнати! Не гнів Бога! Про тебе подбають служниці. Більше ти не побачишся з Мухаммедом! — кричала Олена. — А ти, Мухаммеде, більше не наближайся до неї ні на крок! Інакше отримаєш удар батогом за те, що ти зіпсував мою доньку! Якщо емір дізнається, то зробить із тобою ще гірше, адже Сафія — його улюблена донька!

Мухаммед не витримав, його обличчя змінилося, і він холодно відповів:

— Ви занадто жорстокі, королево.

Принцеса Вікторія не витримала і грубо прошепотіла йому на вухо, щоб ніхто не почув:

— Закрий свій рот, Мухаммеде. У тебе ніхто не питав думки. Май повагу до старших людей! Перед тобою стоїть головна королева і мати твоєї дружини Сафії, яка народила, виховала, любила і давала увагу. А ти так ставишся до неї? Я впевнена, що ти щось приховуєш. Так, Мухаммеде, я права.

Мухаммед розлютився через те, що Вікторія втручається в їхнє життя. Він зрозумів, що вона — велика проблема, яка буде намагатися витягнути сестру Сафію з цієї ситуації. Він грізно відповів їй, дивлячись прямо в очі:

— Ти пошкодуєш, якщо втручатимешся. Не заважай нашому щастю. Ти — велика проблема.

Емма, почувши це, заступилася за сестру Вікторію, тихо прошепотівши:

— Мухаммеде, ти глухий? Закрий свій рот, а то сам пошкодуєш. Не смій погрожувати моїй сестрі.

Вікторія подивилася на Емму і була вдячна, що в цей момент сестра заступилася за неї. Обидві принцеси відчули, що Мухаммед не такий простий, як здається. Він почав їм погрожувати, але ніхто цього не чув, поки королева Олена продовжувала кричати на Сафію.

— Мама, я говорю тобі, я заміжня! Я нікуди не піду, я заміжня! — наполегливо заявила Сафія.

— Це недійсний шлюб! — голосно відповіла Олена. — Зніми хіджаб і негайно йди до своєї кімнати!

Сафія підняла голову, її погляд став твердим.

— Тепер я дружина Мухаммеда, — сказала вона, ставлячи точку в розмові.

Усі замовкли, почувши її слова. Це означало, що Сафія зробила свій вибір, поставивши Мухаммеда вище своєї сім’ї.

Олена, змінивши тон на холодний, промовила:

— Ти дружина Мухаммеда? Якщо ти тепер його дружина, зрадивши свою віру, тобі більше ніхто не радий у цьому палаці. Забудь, що у тебе є сім’я.

— Мамо, ну мамо, не варто так, — спробувала втрутитися Сабіна.

— Сабіна, вона зробила свій вибір! — різко відповіла Олена.

— Мамо... — почала Сафія, але Олена перебила її:

— Ти хоча б раз подумала про свою сім’ю? Хоч трохи? Це означає, що ти йдеш проти Бога, як і проти родини. Я більше не хочу на тебе дивитися. Забирайся разом із ним! Геть!

Мухаммед, тримаючи Сафію за руку, спокійно сказав:

— Що ж, моя дружина, нам пора.

— Не тобі вказувати, Мухаммеде! — різко сказала Еліс. — Це її дім! Сафіє, сестро, ти не підеш від нас!

Мухаммед терпляче, але твердо відповів:

— Я її чоловік, і я вирішую, як буде для неї краще.

Коли вони зібралися йти, Сафію зупинила Вікторія. Вона дивилася сестрі у вічі, сповнена тривоги.

— Сестро, не йди, прошу. Ми завжди тобі раді, — сказала Вікторія.

Її слова були повні болю, але Мухаммеду набридло слухати ці емоційні розмови. Він грубо перебив:

— Ідемо, Сафіє. Нам тут не раді.

Сафія озирнулася на Вікторію, її очі благально дивилися на сестру. Але вона все ж розвернулася і пішла разом із Мухаммедом.

Султана не могла стримати сліз, її руки тремтіли, а груди здригалися від пригніченого плачу. Вона прикрила обличчя долонями, не бажаючи, щоб онучки бачили її такою.

Королева Олена стояла мовчки, її погляд був сповнений болю. Вона змушувала себе триматися, але її очі блищали від стриманих сліз.

— Ось як ти оцінила все, що для тебе робила твоя сім’я, — сказала вона з гіркотою, але її голос тремтів.

Сафія не реагувала. Вона вже зробила свій вибір.

Принцеса Жасмін кинула стривожений погляд на сестру Еліс і негайно покликала її до своєї кімнати.

— Нам потрібно поговорити, Еліс, — сказала вона серйозно. — Ти знала щось про Сафію і приховувала це від родини?

Еліс мовчки кивнула і, ніби вагаючись, пішла разом із сестрою обговорювати правду, яку вони приховували.

Тим часом принцеса Вікторія вирішила не залишати бабусю та матір після того, що сталося. Вона знала — їм потрібна підтримка.

Служниця Аміра принесла піднос з ромашковим чаєм. Вікторія з вдячністю взяла його та піднесла бабусі Султані.

Султана, сльози ще виблискували в її очах, подивилася на свою чарівну онуку. Її погляд був наповнений вдячністю.

— Дякую, онучко, — прошепотіла вона.

Вікторія підійшла до матері.

— Мамо, випий чай, тобі треба заспокоїтися, — сказала вона лагідно.

Королева Олена взяла чашку, але її погляд затримався на прекрасній Вікторії. Вона була єдиною дочкою, яка ніколи не розчаровувала королівську сім’ю, ніколи не покидала її у біді.

Олена з силою обійняла Вікторію.

— Я так тебе люблю, доню, — прошепотіла вона.

— Я теж тебе люблю, мамо, — відповіла Вікторія, підтримуючи її.

Султана теж підняла голову.

— Саме такого чоловіка ти заслуговуєш, Вікторіє, — сказала бабуся з величчю в голосі.

— Так... чоловіка, який цінуватиме тебе, — додала Олена.

Принцеса Вікторія, попри підтримку рідних, не могла заспокоїтися. Вона згадала, як її погляд зупинився на руці Сафії. Там був синяк.

"Напевно, Мухаммед її б’є", — подумала вона, і її серце стиснулося від болю.

Вікторія вирішила поки не розповідати матері й бабусі. Спершу вона мала зрозуміти, що робити далі.

Далі буде...