Раді Вас бачити!

Глава 29. Тіні над Краковом

Польща, Краків

Маліка з сестрами нарешті дісталися до в'язниці. Їхня дорога була довгою, але мета ясною — врятувати Сибіл, їхню молодшу сестру, яка потрапила у біду. Вони вийшли з машини, відчуваючи легке хвилювання. Саме тоді позаду них почувся чоловічий голос:

— Сестрички, зачекайте!

Маліка здивовано обернулася і побачила Алі, їхнього брата-шейха і принца, який наближався до них разом із Хазаром та детективом Джеймсом у темних окулярах. Виявилося, що вони слідували за сестрами, коли побачили, що ті вирушили до в'язниці.

Алі, строгим голосом:

— Що ви тут робите? Ви повинні бути у палаці. Тут небезпечно, і ви привертаєте занадто багато уваги!

Хазар, з нотками обурення:

— Ви ж принцеси Катару! Як величні принцеси можуть їхати до в'язниці рятувати молодшу сестру? Уся ця ситуація вже стала скандалом в Інстаграмі. Уявіть собі, якщо весь світ дізнається, що Сибіл — принцеса! Міжнародний скандал гарантований, і наш батько точно розлютиться.

Аміра впевнено відповіла:

— Ми це знаємо. Ми теж бачили все в Інстаграмі. Саме тому ми тут.

Хазар запитав:

— Як ви дізналися, що Сибіл тут?

Маліка тихо пояснила:

— Це була наша тітка Рахіма. Вона знала, що Сибіл втекла з Аміраном, і прикривала її.

Алі, гнівно:

— Що?! Як вона могла таке зробити? Тітка зійшла з розуму?

Хазар, заспокоюючи:

— Брате, залиш це нашому батькові. Він розбереться з Рахімою. А ми тут, щоб врятувати Сибіл і знайти Амірана, цього негідника.

Маліка кивнула:

— Ти правий, Хазаре. Ми повинні врятувати Сибіл і повернути Амірана, щоб наш батько суворо покарав його.

Алі зітхнув:

— Але чому ви просто не поїхали з нами? Ми б допомогли, і вам не довелося ризикувати.

Аміра пояснила:

— Тітка Рахіма сказала, що батько наказав вам жорстоко покарати Сибіл. Ми вирішили приїхати першими, щоб захистити її.

Хазар із роздратуванням:

— Ми ніколи не збиралися карати Сибіл. Ми дізналися в Інстаграмі, що її арештували за крадіжку золота. Але ми знаємо нашу Сибіл — вона не могла цього зробити. Мати, Маріама, також дізналася про це і попросила нашого батька найняти детектива, щоб знайти Сибіл і спіймати Амірана. Усе це — його вина. Він викрав її і підставив.

Сестри переглянулися, зрозумівши, що брати не мали наміру карати Сибіл. Усі домовилися про план: Алі та Хазар говоритимуть із начальником в'язниці й суддею, який займатиметься справою Сибіл, тоді як Маліка з сестрами зайдуть до Сибіл, представившись принцесами Катару. Вони були впевнені, що їм не відмовлять.

Джеймс приєднався для захисту. Пізніше він зробив комплімент Малікі, захоплюючись її сміливістю:

— Ви надзвичайно хоробра, адже зважилися особисто приїхати рятувати свою сестру.

Маліка проігнорувала його слова, зосередившись на місії. Її сестри, однак, почали між собою обговорювати, що детектив явно починає проявляти симпатію до Малікі.

Тим часом Аміран отримав дозвіл від судді відвідати Сибіл у в'язниці. Суддя дала йому офіційний дозвіл на зустріч. Аміран, зрештою, погодився на пропозицію багатої дами, яка вимагала від нього дізнатися брудні секрети сім’ї аль-Шаф, а також те, що приховують принцеси Катару Вікторія та Емма. Він був готовий виконати це завдання заради того, щоб зняли звинувачення із Сибіл. Проте чи стримає багата дама свою обіцянку — це було питання часу. Аміран прийняв рішення зрадити сім’ю Сибіл, щоб врятувати її саму.

Аміран чекав у в'язниці, поки Сибіл приведуть. Він неспокійно ходив туди-сюди, нервуючи через те, у якому стані вона може бути. Нарешті двері відчинилися, і ввели Сибіл — бліду, з наручниками на зап’ястях. Її супроводжував наглядач. На її обличчі були кілька синців, на руках — сильні синяки і невеликі подряпини під очима. Було очевидно, що її били та, можливо, навіть катували, намагаючись вибити зізнання, де нібито заховане золото, і примусити її визнати провину. Сибіл усе заперечувала й отримала жорстоку відповідь. Вони не мали права так із нею поводитися. Але Сибіл не сказала, що вона принцеса Катару, тому її так і принижували. Її втеча з Аміраном у минулому обернулася для неї справжньою трагедією.

Сибіл посадили на стілець, а навколо залишили охорону. Її руки досі були сковані наручниками. Аміран, побачивши її в такому стані, вибухнув люттю. Він ударив кулаком по столу, ледь не зламавши вітрину, намагаючись дізнатися, хто це зробив із нею. Але Сибіл прошепотіла йому:

— У мене все добре. Прошу, не нервуй через мене.

Вона намагалася не розповідати йому про все, що з нею насправді сталося. Її голос був тихим, але тремтячим. Аміран узяв її за руки, але наглядач одразу ж суворо сказав:

— Не торкатися!

У цей момент двері відчинилися, і в кімнату увірвалася Сьюзі. Її голос лунав гнівно:

— Що значить "не торкатися"? Ви зовсім з глузду з’їхали?

Усі присутні завмерли, налякані присутністю Сьюзі. Вона прийшла, щоб захистити Сибіл, і привела із собою інших сестер. Малика одразу почала вимагати пояснень у начальниці тюрми, яка спостерігала за сценою з Сибіл та Аміраном. Її голос був строгим:

— Якщо ви не звільните Сибіл негайно і не дозволите Амірану бути поряд із нею, ми подамо на вас до суду! До того ж, Сибіл — принцеса Катару.

Ці слова приголомшили начальницю. Вона здригнулася, усвідомивши, що накоїла, і тихо прошепотіла: — Це неможливо...

Сьюзі додала:

— Ваші дії матимуть наслідки.

Начальниця тюрми злякано вклякла перед принцесами, зрозумівши, що Сибіл є частиною династії аль-Шаф. Вона дозволила їм забрати Сибіл.

Тим часом Аміран нарешті зміг торкнутися рук Сибіл. Він міцно тримав її долоні, які досі тремтіли, і м'яко промовив:

— Я більше ніколи не дозволю, щоб із тобою так поводилися.

Сибіл мовчки опустила погляд, але поруч із нею були її сестри-принцеси, які, як і завжди, були готові зробити все заради її захисту.

Сьюзі разом із Амандою були готові забрати свою молодшу сестру Сибіл. Вони хотіли обійняти її, показати всю свою любов і підтримку. Але Маліка підняла руку, зупиняючи їх. Її голос був спокійним, але владним:

— Спочатку послухаємо, що Аміран скаже Сибіл.

Детектив Джеймс, стоячи трохи осторонь, кивнув, підтримуючи Маліку. Його захоплював її рішучий характер, який виходив за рамки ролі принцеси у палаці. Вона була жінкою з силою, яка могла керувати будь-якою ситуацією.

Коли сестри помітили синці та подряпини на тілі Сибіл, їхня стриманість зникла. Аміра вибухнула люттю. Вона підійшла до начальниці в'язниці й схопила її за плечі, змушуючи дивитися прямо в очі:

— Як ви могли так поводитися із Сибіл? Їй потрібна безпека, турбота й підтримка, а не насильство. Ви безвідповідально ставитеся до своїх обов’язків!

Начальниця, яка й так була налякана присутністю аль-Шафів, здавалася ще більш зніченішою. Вона знала про їхню безжальну репутацію. Уся Польща пам'ятала, що сталося з королевою Швеції після конфлікту з цією династією, і ця історія вже перетворилася на своєрідний міф.

— Я компенсую всі збитки та забезпечу найкращий догляд за Сибіл, — промовила начальниця тремтячим голосом.

Аміра жорстко відповіла, трясучи її ще раз:

— Нам не потрібні ваші підкупи! Мені потрібна здорова й щаслива сестра. Ви безвідповідально ставилися до неї, і ми це так не залишимо. Наш батько, емір, подбає про те, щоб ваша в'язниця була закрита, а ви втратили все. Скажіть зараз, хто саме це зробив!

Начальниця здригнулася, але не сказала ані слова. Її мовчання лише підігрівало лють Аманді та Сьюзі, які з силою натиснули на неї словами, змусивши зізнатися:

— Добре... Забирайте Сибіл. Можете навіть дозволити Амірану торкатися її рук.

Джеймс спостерігав за ситуацією, намагаючись втрутитися, щоб знизити напругу:

— Давайте завершимо це мирно. Буде краще, якщо ви підете прямо зараз.

Начальниця в'язниці, злякавшись ще більше, поспішно вийшла з кімнати, залишивши родину аль-Шафів у повному контролі над ситуацією.

Маліка разом із сестрами тихо стояли за вітриною, уважно спостерігаючи за тим, що відбувається між Аміраном і Сибіл. Їхні очі напружено зосередилися на кожному русі, вони чекали, що скаже Аміран.

Сьюзі, шепочучи:

— Вони такі милі, хоч дозволимо їм доторкнутися та поговорити, все завдяки нам.

Аміра, схрестивши руки, відповіла:

— Якщо він збреше або намагатиметься щось приховати, я сама змушу його розповісти правду.

Маліка жестом попросила всіх замовкнути й зосередитися. Вона знала, що їхня сестра потребує підтримки, але зараз це був момент, коли потрібно було дозволити Сибіл і Амірану поговорити. Детектив Джеймс стояв поруч із ними, спостерігаючи за ситуацією. Його погляд час від часу затримувався на Маликі, захоплюючись її спокоєм і рішучістю.

Тим часом шейхи-принци Алі та Хазар разом зі своїми людьми вирушили до польської судді, яка мала судити Сибіл. Їхній настрій був рішучим, а дії — безкомпромісними. Вони почали тиснути на суддю, вимагаючи негайно звільнити Сибіл.

Суддя, однак, залишалася непохитною. Вона знала, що перед нею стоять шейхи-принци Катару, але її це не зупиняло. Її голос був холодним і впевненим:

— Мені байдуже, що Сибіл — принцеса Катару. Це не змінює моє рішення.

Ці слова розлютили Алі. Він зробив крок уперед, його очі палали гнівом. Він наступив на ногу судді, змушуючи її відчути біль. Суддя не очікувала такої жорстокості. Алі схопив її за піджак і, нахилившись ближче, сказав:

— А нам байдуже, що буде з твоєю родиною чи твоїм народом. Ми зітремо вас у порошок, якщо ви будете так із нами розмовляти. Наша сестра Сибіл для нас — усе. І ніхто, навіть ти, не зможе нас зупинити.

Люди Алі дістали зброю, підкреслюючи серйозність своїх намірів. Суддя, відчуваючи страх, почала нервово ковтати повітря. Вона зрозуміла, що ці шейхи готові на все заради своєї сестри.

Алі продовжив, натискаючи ще сильніше на її ногу:

— Боляче? А моїй сестрі завдали ще більше болю. Ви навіть не уявляєте, на що здатний наш батько, емір Катару. Він любить свою молодшу доньку і готовий розірвати вас на шматки.

Суддя, відчуваючи нестерпний біль, нарешті зламалася. Її голос затремтів:

— Добре, добре! Сибіл буде звільнена. Тільки пощадіть мене і моїх близьких.

Алі відпустив її, і суддя впала на коліна, благаючи про прощення. Її гордість була знищена, а страх перед династією аль-Шафів залишився назавжди.

Гордовитий шейх-принц Хазар підійшов до судді, яка виглядала жалюгідно. Поруч із ним стояли його люди, які тримали зброю, погрожуючи судді. Хазар суворо промовив:

— Чудово... Але ми не можемо залишити вас без покарання. Наші сестри-принцеси повідомили нам, що начальниця тюрми дозволила слідчому побити нашу сестру-принцесу Сибіл. Ви знаєте, що це означає. Торкання і завдання шкоди принцесі карається стратою.

Суддя, стоячи на колінах, почала благати про пощаду. Але Хазар продовжив, його голос був холодним і рішучим:

— Ми не можемо це залишити без наслідків. Ми повідомимо президенту Польщі, і він не відмовить нашому проханню. Ми забираємо вас, начальницю тюрми і слідчих. Ви порушили межі з принцесою Сибіл, і вас буде засуджено до страти. Емір Катару це зробить.

Хазар зробив крок назад, а його люди, тримаючи зброю, почали виходити з приміщення. Суддя думала, що навіть принцеса Сибіл не матиме привілеїв, але виявилося, що правителі Катару стоять вище їхніх законів, і це їх не лякало. Головним було захистити принцесу Сибіл. Вона залишилася переляканою, усвідомлюючи, що навіть принцеса Сибіл має привілеї, які перевищують її владу. Вона зрозуміла, що правителі Катару стоять вище будь-якого закону, і їх це не лякало. Для них головним було захистити принцесу Сибіл.

Маліка разом із сестрами і детективом Джеймсом стояли неподалік, уважно слухаючи розмову між Аміраном та Сибіл. Після того, як начальницю тюрми змусили дозволити їм спілкуватися, вони не відводили погляду від того, що відбувається. Маліка хотіла знати всю правду: чи дійсно Аміран винен у тому, що Сибіл опинилася тут.

З кожною хвилиною стає зрозуміло, що істина наближається. Аміран важко зітхнув і, дивлячись прямо в очі Сибіл, почав:

— Це моя вина. Я відмовився працювати на Віктора. Але він — лише виконавець. Над ним стоїть багата жінка, яка ховається за тінями. Вона не назвала свого імені, не показалася, але ми дізнаємося, хто вона така. Саме ця жінка підставила тебе і використала мене для своїх цілей.

Сибіл, довірлива і ніжна, лише усміхнулася й прошепотіла:

— Я вірю тобі, Аміране. У тебе все вийде. І ти ніколи мене не залишиш.

Слова Сибіл вразили Маліку, яка спостерігала за сценою. Вона відчувала, що щось у словах Амірана не зовсім щире. Джеймс, стоячи поруч, тримав спокійний вигляд, але також напружено слухав.

Тим часом Сьюзі разом із Амандою і Нерґізою не витримали. Вони, обурені почутим, поспішили до Сибіл, бажаючи негайно її обійняти і підтримати. Маліка, залишившись на місці, замислилася над планом. Їй здавалося, що Аміран щось приховує. Вона вирішила поговорити з ним пізніше, як під час допиту, щоб змусити його розповісти всю правду.

Раптом наглядачі схопили Сибіл, намагаючись її відвести, але в цей момент до кімнати увійшли три сестри-принцеси — Сьюзі, Аманда і Нерґіза. Їхні голоси луною рознеслися по приміщенню, наповнюючи його обуренням:

— Негайно відпустіть Сибіл! Ми домовилися про її звільнення. Вона — принцеса!

Сибіл була шокована від побаченого. Вона не очікувала, що сестри знайдуть її і втрутяться в її життя. Не встигнувши навіть запитати, що вони тут роблять, Сибіл відчула теплі обійми сестер. Їхні слова були сповнені любові:

— Ми так сумували за тобою. Усі — і мама, королева Маріама, теж.

Сибіл відчула, як її серце наповнюється теплом. Їй також бракувало сестринської любові та підтримки. Вона зрозуміла, що сім’я — це те, що завжди зрозуміє і підтримає.

Аміран сидів осторонь, не розуміючи, що відбувається, так само як і наглядачі. Сестри швидко вивели Сибіл із кімнати. У цей момент до приміщення увійшли Маліка та Джеймс із суворими поглядами. Маліка твердо сказала наглядачам:

— Залиште нас.

Наглядачі, не сперечаючись, вийшли. Маліка підійшла до Амірана, її очі палали гнівом. Вона дала йому ляпас, промовивши:

— Це за те, що ти завдав болю Сибіл. Я все чула, що ти їй сказав. Тепер скажи, хто ще працював разом із тією багатою дамою?

Аміран мовчав, його погляд був сповнений розчарування. Він звинувачував сестер у тому, що вони зруйнували його місію і забрали Сибіл, яку він цінував понад усе.

Маліка, не стримуючи емоцій, дістала пістолет. Її голос був холодним і рішучим:

— Я добре стріляю. Тепер говори. Хто ще був замішаний? Ми маємо дізнатися ім’я тієї жінки.

Вона звинувачувала Амірана в тому, що він готовий був продати королівську сім’ю Сибіл.

— Це любов? — запитала вона— Сибіл — невинна і ніжна. Вона навіть не підозрювала, що ти готовий зрадити її сім’ю.

Джеймс намагався допитати Амірана, але той його ігнорував. Маліка, не витримавши, вдарила його по голові, нагадуючи про те, що через нього Сибіл була побита. Аміран почав плакати, усвідомлюючи, що наробив багато помилок.

— Я не хотів, щоб так сталося, — нарешті сказав він.

Маліка, дивлячись йому прямо в очі, відповіла:

— Ти відповіси за те, що завдав болю Сибіл і збрехав їй.

У цей момент до кімнати увійшли шейхи-принци Алі та Хазар. Їхній голос був спокійним, але рішучим: — Досить, Маліко. Ми самі розберемося з ним. Не хвилюйся, йди підтримай Сибіл.

Маліка злобно глянула на Амірана. Вона так і не дізналася разом із Джеймсом, хто ще працював із багатою дамою, використовуючи Амірана проти їхньої королівської сім’ї. Вона зібралася йти, але Аміран, охоплений люттю, схопив її за шию, намагаючись задушити за те, що вона все зруйнувала і забрала його Сибіл.

Джеймс швидко зреагував. Він схопив Амірана і вдарив його по голові, використовуючи прийом карате, якого навчався. Аміран впав на підлогу без свідомості.

Шейхи-принци, дивлячись на нього, похитали головами. Алі промовив:

— Який жалюгідний Аміран. Він зруйнував життя нашій сестрі Сибіл.

Хазар додав:

— Джеймсе, дякуємо тобі за те, що врятував нашу сестру Маліку.

Маліка була вражена героїзмом Джеймса. Вона відчула до нього симпатію, адже він виявився сильним чоловіком, яких вона завжди цінувала.

Хазар наказав своїм людям забрати Амірана, щоб посадити його в темницю в Катарі. Маліка, повернувшись до братів, розповіла їм, що Аміран приховував і що він збирався завдати шкоди всій королівській сім’ї.

Алі та Хазар були в люті. Вони вирішили, що про це має дізнатися їхній батько, емір Ібрагім. Він повинен наказати стратити Амірана за зраду і за те, що він завдав болю Сибіл.

Раптом до кімнати увірвалися Сьюзі та Аміра. Їхні обличчя були сповнені тривоги. Вони швидко повідомили:

— Сибіл зникла! Ми відійшли лише на кілька хвилин, щоб подзвонити матері, королеві Маріамі, і більше не змогли її знайти.

Маліка разом із Хазаром одразу кинулися шукати Сибіл. Їх охоплював страх, що хтось може завдати їй шкоди. Тим часом наглядачка провела Сибіл до кладовки. Вона мала залишитися разом із сестрами, але наглядачка переконала її зайти до кімнати, щоб забрати свої речі перед виходом. Здавалося, що вона й гадки не мала, що Сибіл — принцеса Катару.

Наглядачка зачинила двері, щоб ніхто не міг увійти. Сибіл застигла від страху. До неї підійшов слідчий, який займався справою про викрадення золота. Його голос був суворий:

— Ти повинна зізнатися. Де ти сховала золото?

Сибіл мовчала, а потім рішуче відповіла:

— Я не винна. Я не брала ніякого золота.

Слідчий тільки похмуро всміхнувся, а наглядачка схопила Сибіл і притиснула її до стіни. Вона замахнулася, готуючись вдарити, але раптом двері голосно відчинилися. На порозі стояла Маліка з пістолетом у руках. Її голос гримів:

— Підніми руки негайно! Торкнешся її — і я застрелю тебе!

Наглядачка, налякана, швидко підняла руки. Маліка грубо схопила її, а сестри тим часом вивели Сибіл із кімнати. Слідчий спробував їх зупинити, але в цей момент Хазар схопив його, дозволяючи сестрам пройти. Хазар із люттю побив слідчого за те, що той завдав болю Сибіл.

У кімнату зайшли Алі, Джеймс і їхні люди. Вони схопили наглядачку й слідчого. Алі промовив голосно й холодно:

— Ви навіть не уявляєте, на кого підняли руку. Це принцеса Катару, Сибіл.

Наглядачка й слідчий побіліли. Вони зрозуміли, що скоїли. Впавши на коліна, вони почали благати про пощаду. Але суворий Алі не звертав уваги на їхні прохання:

— Ви порушили межі, як і суддя. Вас судитимуть у Катарі.

Після цих слів вони наказали своїм людям забрати наглядачку та слідчого. Судити їх будуть на батьківщині принцеси, а в’язницю загрожували закрити назавжди.

Через деякий час у готелі Сибіл була оточена любов’ю своїх сестер. У цей момент вона шкодувала, що втекла з Аміраном, усвідомлюючи, наскільки її цінують, немов золото. Сестри були готові на все заради її безпеки та щастя, але Сибіл усе ще не знала, що сталося з Аміраном.

Сьюзі разом із Нерґізою ніжно обробляли її рани, проявляючи турботу та любов. Їхні дії були наповнені щирою сестринською підтримкою. Аміра замовила їжу для Сибіл і годувала її, піклуючись про те, щоб вона почувалася добре. Усі сестри її любили й боялися її втратити через Амірана. Хоча це вже було позаду, ненависть до Амірана у їхніх серцях тільки росла, адже він зрадив довіру Сибіл, плануючи продати її сім’ю.

Тим часом Маліка разом із Джеймсом вирішила допитати Амірана. Вони запропонували йому угоду: якщо він розкриє всю правду, то Сибіл буде захищена від небезпеки. Після певних вагань Аміран назвав ім’я Віктора. Маліка та Джеймс почали розслідувати цю інформацію й дізналися, що його повне ім’я — Віктор Торгунов, бізнесмен з України.

Маліка зрозуміла, що королева Олена, яка сама є українкою, повинна знати про цього підлого бізнесмена. Вона вирішила розповісти їй усе, щоб отримати більше інформації про його діяльність і можливі зв’язки.

Через кілька днів Сибіл повернулася до Катару, у безпечне королівство, яке було її домом. Вона знову опинилася серед рідних стін, де її оточували любов і турбота.

Тим часом у темниці Амірана продовжували катувати. Його тіло було вкрите синцями та ранами, але стражники не зупинялися. Кожен удар по ногах змушував його втрачати свідомість від болю, але він тримався, знаючи, що не може зламатися.

У цей момент до темниці увійшов емір Ібрагім. Його погляд був холодним і суворим, коли він побачив, як страждає Аміран. Але в його серці не було жалю, адже Аміран завдав болю його молодшій доньці, принцесі Сибіл, і навіть викрав її.

Стражники продовжували карати Амірана, використовуючи батоги та інші засоби. Він отримав по заслугах. Тим часом суддю, начальницю тюрми, наглядачку та слідчих, які порушили кордони, торкнувшись принцеси Сибіл і завдавши їй тяжкої шкоди, було засуджено до страти. Їхній вирок виконали без жалю.

Це було рідкісним випадком в історії Катару, але емір Ібрагім знав, що має захищати свою сім’ю від ворогів. І хоча ця історія стала однією з найжорстокіших у королівстві, вона не зрівнялася з тим, що сталося з королевою Швеції. Але про це ви дізнаєтеся пізніше.

Через годину емір Ібрагім увійшов до кімнати, де сиділа його молодша донька, Сибіл. Його обличчя було суворим, очі холодними і повними розчарування. Він підійшов до неї, і її серце стиснулося від страху, коли він заговорив.

— Сибіл, — його голос звучав строго, — ти більше не побачиш Амірана. Він тебе не вартий. Він зганьбив нашу сім’ю, а твої вчинки не можуть залишитися без наслідків.

Сибіл підвелася, її очі наповнилися сльозами. Вона не могла повірити в те, що батько каже такі слова. — Але, батьку! Я люблю його! Ти не розумієш! Він — мій вибір, і я готова бути з ним! Пусти мене до нього, я повинна переконатися, що з ним усе добре.

Ібрагім різко кинув на неї погляд, його голос став ще холоднішим:

— Я розумію, що ти закохана, але ти повинна зрозуміти, що твоя любов нічого не означає в цих стінах. Він завдав тобі болю. Мені довелося пожертвувати всім, щоб покарати тих, хто нашкодив тобі, моя донько. Усі сестри та брати жертвували заради тебе. Ти — принцеса, і твоє майбутнє вже вирішено. Ми не можемо дозволити, щоб якась жалюгідна історія з бідним Аміраном зіпсувала нашу репутацію.

Він зробив паузу, холодно дивлячись на неї, що лише посилило її біль.

— Ти вийдеш заміж за принца з Оману, і це не обговорюється. Це мої слова, і їх не можна оскаржувати.

Сибіл більше не могла стримуватися. Сльози потоком полилися з її очей, вона стиснула руки, намагаючись упоратися з болем, яка розривала її серце.

— Це несправедливо, — шепотіла вона крізь ридання, — я не хочу заміж за чужу мені людину! Я люблю Амірана, і ти не можеш змусити мене забути його!

Ібрагім холодно глянув на неї і продовжив:

— Відтепер ти перебуватимеш під домашнім арештом до дня свого весілля. Я вже розпорядився, щоб твій сором було приховано. Священник, який вінчав тебе з Аміраном, офіційно розірве ваш шлюб. Ніхто про це не дізнається, навіть принц із Оману.

Сказавши це, емір розвернувся і вийшов, залишивши Сибіл наодинці з її розбитими мріями й відчаєм.

У цей момент до кімнати увійшли рідні сестри Сьюзі та Аміра, які не могли залишитися байдужими до горя своєї молодшої сестри. Аміра та Сьюзі підійшли до Сибіл, ніжно поклали руки їй на плечі й сіли поруч.

— Ми знаємо, тобі боляче, — м'яко сказала Аміра. — Але ти повинна зрозуміти, що твій батько робить це не тому, що не любить тебе. Він просто хоче захистити тебе.

Сьюзі додала:

— Йому також боляче від того, як із тобою повівся цей Аміран.

Сибіл підняла очі, сповнені болю.

— Але чому він не може зрозуміти, що я хочу бути з ним? Я ж не прошу багато. Просто хочу, щоб мене залишили в спокої і дозволили любити того, кого я обрала.

Аміра глибоко зітхнула, її погляд став м'яким і розуміючим.

— Я розумію, моя дорогенька. Але в нашому світі все влаштовано так, що часом ми не можемо вибирати. Все, що я можу тобі порадити, — це зробити те, чого очікує від тебе батько. Я знаю, як це важко, але якщо ти не хочеш зруйнувати своє життя, тобі треба підкоритися. Все інше принесе тільки розчарування і біль.

Сибіл опустила голову, сльози текли по її щоках. Але всередині неї все одно горіла рішучість боротися за свою любов. Вона розуміла, що її свобода у прийнятті рішень була обмежена.

— Я цього не хочу, — прошепотіла вона крізь сльози.

Сьюзі запропонувала Сибіл прогулятися в саду, щоб відволіктися і подумати. Вона сказала:

— Можливо, ми поговоримо із батьком, щоб він дозволив тобі прогулюватися.

Аміра та Сьюзі ніжно обійняли її, намагаючись заспокоїти й пообіцяли поговорити з еміром, щоб Сибіл могла виходити на прогулянки і поступово відновлювати свої сили після всього, що сталося.

Велика принцеса Рахіма стояла за дверима, слухаючи розмову своїх племінниць. Її серце стискалося від болю за Сибіл, адже вона розуміла, що саме через її рішення дозволити Сибіл втекти з Аміраном усе це сталося. Рахіма знала, що її дії призвели до небезпеки для племінниці, але водночас розуміла, що якби не вона, сестри не змогли б захистити Сибіл.

Проте настав час для Рахіми понести відповідальність за свої вчинки. Вона зібралася з думками і вирушила до старшого брата, еміра Ібрагіма. Її кроки були впевненими, але в душі вона відчувала страх перед тим, що її чекає.

Принцеса Рахіма ввійшла до кімнати еміра Ібрагіма, її обличчя було сповнене страху та каяття. Емір стояв біля вікна, його погляд був холодним і суворим, коли він повернувся до сестри.

Рахіма зітхнула і, нарешті, промовила:

— Це була я. Я дозволила їм втекти. Вони люблять одне одного, і я поклялася приховати це, щоб допомогти їм.

— Рахімо, — сказав він різко, — Як ти могла допустити те, що Сибіл втекла з Аміраном?

Слова Рахіми заповнили кімнату тишею. Ібрагім повільно повернувся до неї, його погляд став ще більш суворим.

— Ти усвідомлюєш, що поставила під загрозу не тільки нашу репутацію, а й безпеку Сибіл? Через твої дії вона опинилася в небезпеці.

Рахіма опустила голову, її голос тремтів:

— Брате, я лише хотіла допомогти їм, адже вони щиро кохають одне одного. Я помилилася, і готова прийняти будь-яке покарання.

Емір наблизився до неї і холодно сказав:

— Я розкажу все батькові Анвару. Нехай він вирішить твою долю. А поки ти готуйся до шлюбу. Анвар знайде тобі чоловіка, і це закінчить твої самовільні рішення.

Рахіма впала на коліна, сльози текли по її щоках. Вона благала прощення:

— Прошу, Ібрагіме, не будь таким суворим до мене.

Емір відвернувся від неї, його голос став байдужим:

— Вставай і йди геть.

Рахіма зі сльозами вийшла з кімнати, її серце було розбите. Ібрагім залишився сам, шокований вчинком своєї сестри.

Вечір був тихим. У прекрасному саду, освітленому тремтливим світлом факелів, виднілися розкішні квіти й фонтан, який мерехтів різнокольоровими відтінками. Принцеса Сибіл прогулювалася зі своїми сестрами Сьюзі та Амірою. Їх супроводжували служанки та охоронці, які забезпечували їхню безпеку. Принцеси сміялися, насолоджуючись митью, як раптом до них підійшла велика принцеса Рахіма.

Рахіма була вся в сльозах. Усі навколо вклонилися їй, але одразу помітили її смуток. Принцеса Аміра, помітивши це, зрозуміла, що тітка Рахіма хоче поговорити з Сибіл і, ймовірно, має багато їй сказати. Аміра сказала сестрі Сьюзі:

— Давай залишимо їх наодинці.

Сьюзі зрозуміла думки сестри й разом із служанками та охоронцями залишила сад.

Рахіма підійшла до Сибіл, ніжно обійняла її і, витираючи сльози, прошепотіла:

— Пробач мене, моя дорога. Це моя провина, що ти опинилася в небезпеці. Я дозволила тобі втекти з Аміраном, бо вірила у вашу любов.

Сибіл м’яко торкнулася руки Рахіми й відповіла:

— Не звинувачуй себе, тітко. Я знаю, що ти завжди була на моєму боці.

Рахіма, відчуваючи легке полегшення, поділилася своїм болем:

— Я розповіла твоєму батькові, Ібрагіму, про все. Незабаром я вийду заміж — це буде моє покарання за те, що я пішла проти його волі.

Почувши це, Сибіл не змогла стримати сліз. Вона обійняла Рахіму, ридаючи разом із нею:

— Пробач мене, тітко. Моя любов до Амірана завдала тобі стільки болю й піддала небезпеці інших.

Вони разом сіли біля фонтану, не промовляючи більше ні слова. Лише мовчки спостерігали за мерехтливим світлом, насолоджуючись спокоєм і взаємною підтримкою в цей тяжкий момент.

Тим часом Маліка розмовляла по скайпу зі своєю мачухою, королевою Оленою, яка сиділа в літаку. Її доньки-принцеси спали, поки вони летіли до України. Маліка розповіла Олені, що Аміран підставив Сибіл. Через нього вона опинилася у в’язниці. Маліка пояснила, що це сталося тому, що Аміран відмовився від пропозиції Віктора Торгунова, і тепер Сибіл потрапила під удар. До того ж у цю ситуацію була втягнута багата жінка, яка хотіла використати Амірана, щоб дізнатися секрети королівської сім’ї.

Королева Олена уважно слухала й, хоч її це не здивувало, її обличчя було серйозним. Вона вже знала, що Аміран небезпечний, і що завжди є ті, хто хоче завдати шкоди їхній королівській сім’ї. Те, що трапилося із Сибіл, було для неї жахливим. Але те, що її особливо непокоїло, — це Віктор Торгунов. Єлена знала його, адже він був нареченим її сестри Люди.

Королева Олена обіцяла Маліці дізнатися все про Віктора Торгунова. Її завданням стало запобігти будь-якій загрозі для королівської сім’ї. Вона відчула, що тепер її обов’язок — захистити сестер від небезпек, які могли походити від цього чоловіка.

У темницю увійшла зла королева Маріама. Вона була в розкішній синій східній сукні, її погляд був сповнений гніву. Перед нею, закутий у кайдани, сидів Аміран. Його тіло було вкрите синцями й ранами від батога, але він дивився на неї з ненавистю, яку вона повністю відповідала.

Маріама заговорила, її голос був різким і холодним:

— Я ніколи тобі не прощу. Ти поставив мою доньку Сибіл у небезпеку. Вона така тендітна, а ти дозволив їй потрапити до в'язниці! Яка ж це любов, якщо ти не зміг її захистити? І більше того, ти збрехав їй, що продаси наші секрети. Ти — нікчема... Емір ніколи тебе не пробачить за таку зраду проти нас.

Аміран опустив погляд, усвідомлюючи, що гірше вже не буде. Але Маріама продовжила, її слова ставали все гострішими, а очі злобно пронизували його:

— І знаєш що, Аміране... Тепер я більше тебе не боюся. Я рада, що тебе спіймали. Тебе жорстоко покарають за те, що ти завдав болю моїй донечці. Вона цього не заслужила. Відтепер вона виходить заміж за принца Омана, який буде її оберігати і любити. Не так, як ти, жалюгідний нікчемний Аміран.

Ці слова викликали в Амірана бурю емоцій. Він почав кричати, скандалити, не в змозі прийняти, що Сибіл тепер належатиме іншому чоловіку. Його голос був повний болю:

— Ні! Ні! Ні!

Маріама холодно завершила, дивлячись на нього зверхньо:

— Змирися зі своєю долею, Аміране. Тобі нас не здолати, і тобі ніхто не допоможе. Усі, хто повстав проти нас і і допомагав тобі викрасти Сибіл, будуть знайдені та покарані. А Сибіл вийде заміж, як ми вирішили.

Аміран лише кричав і плакав, але в цей момент охоронець отримав наказ заспокоїти його. Він підійшов і вдарив Амірана по потилиці, змусивши його замовкнути.

Маріама розвернулася й залишила темницю. Аміран залишився в повній тиші, зруйнований власною дурістю та зрадою. Його мрії впали, як картковий будиночок. Він розумів, що якщо Сибіл дізнається про його зраду, вона ніколи його не пробачить.