Раді Вас бачити!

Глава 28. Несподіваний візит до Сафії

Місяць тому

Після розірваної заручин принца Даніеля з Хадірою і тріумфу Самії, королева Олена почувалася пригніченою. Ніч здавалася нескінченною. Вона не могла заснути, ворочаючись і розмірковуючи, як позбутися Самії, цієї підступної інтриганки. Олена хотіла довести сину, принцу Даніелю, що він помиляється в її ставленні, і возз’єднати його з Хадірою.

Її роздуми перервав тихий стукіт у двері.

У кімнату нечутно ковзнула принцеса Вікторія, одягнена в червоний шовковий халат.

— Ти не спиш, мамусю?

Королева Олена підвела голову і зустріла погляд доньки.

— Ні, люба. А ти?

Вікторія підійшла ближче, її очі були повні тривоги.

— Ні, мамо. Я теж не можу заснути. Можна я ляжу з тобою?

Олена відчула легке полегшення. Її серце зігрілося від того, що донька була поруч, її східна троянда, її гордість.

— Звісно, лягай до мене моя люба. Швидше, а то змерзнеш.

Вікторія влаштувалася поруч, і Олена обійняла її, відчуваючи, як нічні тривоги поступово відступають.

Вони насолоджувалися тишею, відчуттям близькості та спокою. У ці моменти все здавалося можливим—без інтриг, без брехні, тільки щирий зв’язок матері й доньки.

Принцеса Вікторія лежала в обіймах своєї матері, королеви Олени, відчуваючи тепло і спокій.

Але одне запитання не давало їй спокою.

— Мамусю, — тихо промовила Вікторія.

Олена поглянула на доньку, її очі були втомленими, але сповненими турботи.

— Що, моя східна троянда?

— Хочу запитати тебе щодо Самії, — Вікторія нервово провела рукою по покривалу. — Вона казала мені на вухо, щоб я дізналася у тебе, хто вона. То хто вона, мамо?

При згадці про Самію обличчя королеви Олени напружилось. Її погляд потемнів, у грудях почала закипати лють, але оскільки принцеса Вікторія була невинною, як квітка, мати королева вирішила застерегти її від брудних інтриг, і щоб не знала хто така насправді Самія.

— Ця підла змія, — сказала Олена, з труднощами стримуючи емоції. — Настроює всіх проти мене, особливо Даніеля. І їй це вдалося.

Вікторія уважно слухала.

— Чого вона добивається?

Олена похитала головою.

— Я не знаю, чого вона хоче, і мені це не важливо. Я знаю лише одне: вона зруйнувала щастя бідної Хадіри. Бідна дівчина була такою достойною Даніеля. А він як нікчема проміняв її на цю змію.

Вікторія трохи насупилася.

— Так вона заради влади потрапила сюди? Вона б просто так не потрапила без допомоги Фейзи

Олена усміхнулася, її було приємно спілкуватися з Вікторією, наскільки вона розумна й кмітлива — у всьому схожа на тебе..

— Звісно, заради влади. А стара королева Фейза використала її як зброю. Вона теж не любить нас, тому все це і влаштувала.

Вікторія задумалась на мить, а потім промовила сухо:

— Зрозуміло. Все очевидно. Але ти, мамо, не така, як вони. І я впевнена, що Хадіра все ще буде з Даніелем. Сподіваюся, він зрозуміє, кого втрачає.

Олена провела рукою по волоссю доньки, її серце стало трохи легшим.

— Звісно, люба. Він зрозуміє. Але, на жаль, зрозуміє занадто пізно.

Вікторія підвелася, щоб поглянути в очі матері.

— Чому ти не виженеш Самію? Їй тут не місце.

Олена трохи задумалася, її обличчя стало серйозним.

— Вона ненадовго. Треба придумати так, щоб вона пішла сама. Або… ми допоможемо їй піти.

Вікторія кивнула, її довіра до матері була абсолютною.

І хоча ніч була сповнена інтриг, у ці моменти між ними панувала щира близькість.

Після щирої розмови про Самію принцеса Вікторія вирішила змінити тему і поділитися своїми побоюваннями щодо сестри Сафії. Вона помітила на руці Сафії синяк і почала підозрювати, що Мухаммед б’є її. Її серце стислося від тривоги за сестру. Вікторія довго думала, чи варто втручатися в їхні стосунки, але зрештою вирішила порадитися з матір’ю.

— Мамусю, мені треба поговорити з тобою про одну важливу річ, — почала Вікторія, її голос звучав схвильовано.

Королева Олена насторожилася, відчуваючи тривогу доньки.

— Що сталося, моя донька?

— Це про Сафію, — Вікторія запнулася, а потім продовжила. — Я помітила в неї на руці синяк. Мені здається, Мухаммед підіймає на неї руку.

Обличчя королеви Олени похмурніло. Незважаючи на те, що Сафія зрадила сімейні традиції і релігію, залишившись із Мухаммедом, Олена все ще любила її. Ця новина була для неї болісною.

— Ти впевнена? — обережно запитала вона.

— Ні, але я не можу просто сидіти, склавши руки, — Вікторія зітхнула. — Думаю, нам варто втрутитися і все з’ясувати.

Королева Олена задумалася. Її серце боліло за Сафію, але вона знала, що Мухаммеда потрібно зупинити, якщо її побоювання підтвердяться.

— Ти права, — твердо сказала вона. — Ми поїдемо завтра ввечері. І я сама поставлю цього чоловіка на місце.

Вікторія усміхнулася, полегшено зітхнувши.

— Тоді я візьму з собою сестер та подруг — Хаадію і Хадіру. Хадірі це піде на користь після розчарування, яке їй приніс Даніель. І… давай візьмемо із собою охоронця Давида, щоб він нас охороняв.

Олена з посмішкою схвалила пропозицію доньки.

— Добре. Давид поїде з нами.

Потім Вікторія трохи ніяковіючи додала:

— Завтра ще приїде Дем’ян, щоб познайомитися з вами.

Королева Олена кивнула, але швидко запропонувала:

— Давай краще він приїде на день народження Кристини. Там буде набагато більше часу для знайомства, і це буде відповідний момент.

Вікторія зраділа пропозиції матері.

— Чудово, мамо! Я завтра передам йому, щоб він приїхав на свято. Йому точно сподобається.

Олена задоволено усміхнулася.

Після приємної бесіди, наповненої турботою і теплом, мати й донька заснули під красивим нічним небом, укритим місяцем і зорями.

Але перед тим, як заснути, Вікторія вирішила обговорити ще одну тему:

— Мамусю, мені потрібно поговорити про Жасмін. Вона не хоче виходити заміж за Таріка, але не знає, як тобі сказати про це.

Олена підвелася на ліжку, її погляд став серйозним.

— Дякую, що сказала, моя трояндо. Я поговорю з Жасмін. І хочу, щоб ти знала: я теж проти цього шлюбу. Я зроблю все, щоб вона не виходила за нього.

Вікторія усміхнулася і притиснулася до матері.

— Ти найкраща, мамо.

Олена погладила її по волоссю, і ніч принесла їм обом довгоочікуваний спокій.

 

Настав ранок. Якраз із мечеті лунав ніжний і протяжний голос ранкової молитви арабською мовою, заповнюючи простір спокоєм. У розкішному королівському саду принцеса Вікторія вже сиділа зі своїми рідними сестрами — Еліс, Жасмін та Крістіною, а також із улюбленою зведеною сестрою Еммою. Вони розташувалися за столиком під тінню дерев, насолоджуючись ароматним чаєм із полуницями.

— Отже, мої дорогі, у мене є план, — почала Вікторія, поставивши чашку на блюдце.

— Що ще ти вигадала, Вікторіє? — усміхнулася Еліс, відкинувшись на спинку крісла.

— Хочу поїхати до Сафії в Канаду. Давно не бачила її, хочу дізнатися, як вона живе з Мухаммедом, — відповіла Вікторія, оглядаючи обличчя сестер. — І вас беру з собою.

— А можна й нам? — підморгнула Жасмін.

— Тільки якщо не забудете запастися подарунками, — засміялася Крістіна.

— А я пропоную ще покликати Хадіру й Хаадію, — додала Вікторія. — Для Хадіри це буде чудова можливість відволіктися після...

Вікторія зупинилася, помітивши, як змінився вираз обличчя Крістіни.

— Після заручин із Даніелем, ти маєш на увазі? — тихо промовила Емма.

— Так, саме так, — кивнула Вікторія.

У цю мить їх розмову перервала Жасмін, яка помітила дві знайомі фігури вдалині.

— Подивіться, це ж Даніель і Самія! Вони тримаються за руки...

Всі обернулися, щоб побачити щасливу пару. Хадіра, яка саме підходила до столика, помітно зніяковіла. Її усмішка згасла.

— Як вони можуть так себе вести? — обурено пробурмотіла Крістіна.

— Все гаразд, Хадіро, — лагідно сказала Еліс, беручи її за руку. — Я знаю, як підняти тобі настрій. Йдемо на шопінг! Це найкращі ліки.

— Шопінг звучить добре, — невпевнено усміхнулася Хадіра.

— Домовилися, але спочатку збираємося до Канади, — підбила підсумок Вікторія, озирнувшись на сестринське коло.

Сестри схвально кивнули, і розмову продовжили, обговорюючи деталі поїздки під затишне сонячне сяйво.

 

Канада, Оттава

У Сафії сьогодні був несподіваний сюрприз. Повернувшись із роботи, вона побачила, як Мухаммед організував вечерю при свічках. На столі стояло багато різних страв, і Сафія не могла стримати здивування.

— Звідки у тебе гроші? — запитала вона, дивлячись на накритий стіл.

— Не хвилюйся, я знайшов роботу, — відповів він, із гордістю посміхаючись.

Сафія працювала секретаркою в банку за копійки, а Мухаммеда недавно відрахували з навчання. Їхнє життя було нелегким — скромна однокімнатна квартира в районі, де жили тільки араби, постійні проблеми із грошима.

— Я буду рекламувати техніку. Нарешті зможемо нормально жити, — пояснив він, сідаючи за стіл.

Сафія відчула радість і полегшення. Вперше за довгий час у неї з’явилася надія на краще майбутнє.

— Але я хотіла б більше часу проводити з тобою, — додала вона, поглядаючи на свічки.

Вечеря була приємною, але незабаром Мухаммед оголосив новину, яка затьмарила її настрій:

— До мене прийдуть друзі. Вони хочуть повечеряти.

— Але… ми ж тільки почали вечеряти, — Сафія спробувала заперечити.

— Ти занадто переймаєшся, — відмахнувся він.

Незабаром до їхньої квартири зайшли його друзі — усі марокканці. Вони веселилися, курили дешевий кальян, обговорювали новини про свою країну і королівську сім'ю. Говорили лише рідною мовою, якої Сафія не знала. Вона володіла лише англійською та французькою.

— Ось ваше каво, — несміливо сказала вона, приносячи піднос із чашками.

Ніхто навіть не подякував. Сафія відчула себе рабинею у власному домі. Вона носила хіджаб, не мала коштів, щоб дбати про себе.

— Іди до кімнати, — сказав їй Мухаммед, помітивши, як його друзі дивляться на Сафію.

Вона мовчки пішла, залишившись одна. Її охопив страх і сум. Вона переїхала в чужу країну заради нього, сподіваючись, що друзі і робота допоможуть їм побудувати краще життя. Але реальність була зовсім іншою: Мухаммед тільки веселився, а вона заробляла копійки.

Друзі з'їли всі страви, які Мухаммед приготував для Сафії. До ранку в холодильнику не залишилося нічого. Мухаммед навіть не помітив, як вона не виспалась і знову пішла на роботу без сніданку.

А друзі включили арабську музику і веселилися до ранку, здаючись такими, що живуть тільки заради розваг, а не заради майбутнього.

 

Катар, Доха

У розкішному торговому центрі було жваво. Вітрини бутиків сяяли блиском дизайнерських суконь, а підвісні люстри додавали простору розкоші. Принцеси в супроводі слуг неквапливо обирали собі вбрання. Хадіра вже вибрала сукню і пішла до примірочної.

Принцеса Вікторія разом із сестрами — Жасмін, Еліс, Еммою та Крістіною — і своєю подругою Хаадією продовжували оглядати полиці з одягом.

Аж раптом Вікторія зупинилася.

— Подивіться, хто там, — прошепотіла вона, злегка насупивши брови.

Усі повернули голови в напрямку, куди показувала Вікторія.

Самія стояла в обіймах Даніеля, вибираючи сукню. Їхній сміх чувся навіть на відстані.

— Знову вони! — вигукнула Жасмін, схрестивши руки. — Здається, вони нас переслідують.

— Добре, що Хадіра у примірочній і не бачить цього, — зауважила Еліс.

Емма тихо зітхнула, похитавши головою.

— Вони поводяться так, ніби нічого не сталося.

Принцеси замовкли, але їхнє обурення тільки наростало.

— Чому Самію досі не вигнали з палацу? — порушила тишу Жасмін.

Вікторія стиснула губи й рішуче відповіла:

— Я більше цього не терпітиму.

— Що ти хочеш зробити? — запитала Крістіна, трохи стривожено.

— Піду до неї і скажу все, що думаю, — Вікторія різко повернулася в бік Самії.

— Віко, не варто… — спробувала заперечити Еліс, але Вікторія вже рішуче прямувала до пари.

Її кроки були впевненими, погляд — холодним. Інші принцеси й Хаадія перезирнулися, розуміючи, що зупинити Вікторію буде неможливо.

Самія залишилася одна, вибираючи собі вбрання. Даніель відійшов поговорити по телефону, і це стало для принцеси Вікторії ідеальним моментом для розмови. Вона підійшла до Самії з холодним поглядом, її постава була владною, а голос — твердим.

— Ти переслідуєш нас, Саміє, — почала Вікторія.

Самія повільно зупинилася, перестала переглядати сукні і подивилася на Вікторію. Її очі відображали змішані емоції. Вона відчувала, що перед нею стоїть не наївна та ніжна дівчина, а жінка зі статусом, впевнена у своїй силі.

— Я не переслідую, — спокійно відповіла Самія. — Твій брат Даніель показав мені цей магазин. Це просто збіг. Вибач, якщо своєю присутністю я псую вам настрій. Але я кохаю твого брата. І він кохає мене.

— Ні, ти не кохаєш його, — рішуче перебила Вікторія. — Ти використовуєш його… Його почуття. Його насправді кохає Хадіра. Їй боляче бачити вас разом.

Самія на мить прижмурила брови, але не втратила самовладання.

— Мені жаль Хадіру, — сказала вона. — Але це вибір Даніеля.

Вікторія не відвела погляд, її голос залишався гострим:

— Чому тебе досі не вигнали з палацу?

Самія ледь помітно всміхнулася, але її очі залишалися настороженими.

— Мене вирішила залишити ваша мама. Тим більше, тепер Даніель не піде проти нашого щастя.

— Ти не погрожувала моїй матері? — різко перепитала Вікторія, схиливши голову трохи вперед.

Самія ледь помітно насупилася. Принцеса Вікторія була проникливою і розумною, як і належить дівчині королівської крові. Але Самія вирішила не піддаватися емоціям.

— Що ти, навіщо мені це робити? — відповіла вона спокійно, але з ноткою роздратування.

Вікторія прищурилася.

— Не знаю. Королева Фейза використовує тебе для своїх цілей.

Самія цього разу ледве стрималася, її голос набув більш різкого тону:

— Це неправда… Вона мій ангел-охоронець. Я їй зобов’язана всім. Ти не знаєш, що ця пані Нонна зробила з моєю матір’ю. А Фейза врятувала нас.

— Не просто так врятувала тебе, — спокійно відповіла Вікторія. — Слухай, мені байдуже, в які ігри ти граєш. Але я не дозволю тобі залишитися тут. Особливо, коли Хадірі досі боляче після того, що було. І не мороч голови моєму брату Даніелю. Він зачарований тобою, але тобі краще піти з палацу, поки моя мама нічого не зробила. Вона терпить це все, але ненадовго.

Самія спробувала тримати себе в руках, але піт виступив на її чолі. Принцеса Вікторія не зупинялася, продовжуючи говорити впевнено і холодно:

— І я впевнена, що ти щось казала моїй мамі, щоб тебе залишили тут. Щоб ти завершила те, що почала. Чи це влада, чи помста?

Самія лише глибоко вдихнула, але її нервозність було видно. Позаду принцес сестри Вікторії з усмішками спостерігали за сценою, розуміючи, що Вікторія повністю контролює ситуацію.

Самія з роздратуванням поклала наряд, готуючись піти. Вікторія вирішила діяти до кінця, щоб спровокувати Самію в магазині і змусити її сама захотіти піти. Вікторія твердо і владно сказала:

— Чого тобі тікати? У тебе є що приховувати? Тож тобі однозначно слід покинути палац, поки не стало гірше.

Служниця Соломія спробувала зупинити Вікторію, щоб та не чіпала Самію, але Самія обернулася до неї, намагаючись опанувати себе. Проте у її погляді була нотка роздратування, яку помітила принцеса Вікторія.

— Ах, тепер ти не така мила і ніжна дівчина, як я думала. Ти вся в свою матір, — сказала Самія, трохи різко.

Вікторія твердо відповіла:

— Моя мама — найсправедливіша з усіх. Вона безпомилково бачить, ким є людина насправді. Вона — королева, і знає все… Я впевнена, вона дізналася, хто ти, тому ти маєш піти.

Вікторія підійшла ближче, помітивши її мокрі очі, але не зупинилася. Величаво стоячи, вона продовжила, незважаючи на спроби служниць її зупинити:

— Хто б ти не була, Саміє, мені байдуже. Ти зруйнувала любов Хадіри і Даніеля. Вони любили одне одного, щоб ти знала. Я впевнена, Даніель це зрозуміє з часом… Ти довго не затримаєшся.

Самія стояла, намагаючись не показувати своїх емоцій при всіх. Вона не очікувала, що принцеса Вікторія може бути проникливою. Їй здавалося, що Вікторія — наївна і нерозуміється на житті. Але тепер стало ясно, що Вікторія її розкусила.

Самія була рада, що не розкрилася перед принцесою, що вона її троюрідна сестра, вигнана разом із матір’ю і донька принца Салмая. З мокрими очима вона вийшла, почуваючись глибоко зачепленою тим, що їй ніхто не вірить, що вона щиро любить Даніеля і що Фейза її не використовує заради своїх цілей. Її також зачепило те, що помста за батька Салмая буде незрозумілою для інших.

Розлючена Самія вийшла з магазину, а Вікторія залишилася стояти з переможним виразом обличчя. Навіть сестри підійшли до неї і сказали:

— Ти велика молодець, Вікторіє!

Служницям це було не до душі, а Еліс запропонувала на честь перемоги піти до ресторану.

Щаслива Хадіра вийшла з примірочної у синій сукні з коротким рукавом і вільними плечима. Усі захоплювалися її вибором і запропонували піти до ресторану, не кажучи їй, що Самія була поруч. Усі разом вирушили до ресторану, святкуючи перемогу над Самією.

Самія вийшла з торгового центру приниженою і пригніченою через провокацію Вікторії, яка стала для неї ворогом. Самія зупинилася за рогом, щоб ніхто не бачив її емоційного вибуху. Тим часом Даніель все ще розмовляв із кимось у торговому центрі, навіть не шукаючи Самію. За рогом Самія глибоко дихала, намагаючись заспокоїтися. Вона не очікувала такого нападу від Вікторії, який зачепив її за живе, особливо на темі помсти за батька.

Самія почала бити кулаками по стіні, виливаючи злість через несправедливість, яка накопичилася всередині. Її охопила ненависть до Вікторії. Вона побачила в принцесі риси її матері. Самія ледь не поранила руки—на них вже були подряпини. Вона не могла уявити, що, залишившись у палаці з коханим Даніелем і зруйнувавши заручини Хадіри, Вікторія почне поводитися з нею жорстко.

Раніше вони дружили, навіть Вікторія заступалася за Самію, коли Нонна нападала на неї. Вони стали близькими, незважаючи на те, що Самія була служницею. Але тепер, після подій учорашнього дня, їхні стосунки змінилися—вони стали ворогами. Самія задумала помститися. Вона бачить, як Даніель виходить з торгового центру, і швидко надягає хустку, направляючись до палацу, щоб він не побачив її у такому стані.

Королівський спа-салон

У просторому спа-салоні палацу панувала атмосфера спокою. Стелі були прикрашені ліпниною, а м’яке освітлення додавало затишку. В салоні пропонували різні види процедур:

• Ароматерапія зі спеціальними ефірними оліями для заспокоєння нервів.

• Гідромасажні ванни з теплими бульбашками, які дарували релаксацію.

• Масаж обличчя і тіла з використанням дорогоцінних кремів і олій.

• Соляна кімната для очищення шкіри і покращення дихання.

• Турецька лазня (хамам) з розкішною парою і ароматами східних трав.

• Балійський масаж для зняття напруги і накопиченого стресу.

Королева Олена вирішила відволіктися від проблем, занурившись у розслаблюючі процедури. Вона лежала на масажному столі, закривши очі, намагаючись забути про майбутню поїздку в Канаду до доньки Сафії. Її думки знову і знову поверталися до того, що Сафія могла щось приховувати. Олена була впевнена, що вони з доньками дізнаються всю правду і, якщо знадобиться, поставлять Мухаммеда на місце. Особливо якщо чутки про насильство з його боку виявляться правдою.

До Олени приєдналася королева Маріама, яка теж вирішила забути про свої проблеми у тиші спа-салону. Маріама тихо сідає поруч із Оленою.

— Олено, я хочу поговорити з тобою, — почала вона, зітхнувши.

— Що сталося, Маріамо? — Олена підняла голову, її погляд став уважним.

— Моя донька Сибіл потрапила до в’язниці в Польщі, — сказала Маріама.

Олена не могла приховати здивування.

— Як таке могло статися? Мені всі казали, що вона виїхала в Англію.

— Тепер мені стало зрозуміло, — тихо продовжила Маріама. — Сибіл втекла з Аміроном до Польщі, а я навіть не могла цього передбачити. Тепер я не знаю, як її повернути.

Олена уважно слухала, відчуваючи щире співчуття до подруги.

— Маріамо, я тебе підтримаю, — сказала вона тепло.

— Емір Ібрагім, як справжній чоловік, уже про все подбав. Він найняв приватного детектива і попросив синів шейхів допомогти повернути Сибіл. Але я все одно переживаю.

Олена схвально кивнула, розуміючи біль Маріами. Вони обидві ділили не тільки дружбу, але й спільну історію та загальну ложу з еміром Ібрагімом. Незважаючи на минуле, Олена вирішила, що допоможе подрузі впоратися з ситуацією.

Спа-салон став тим місцем, де вони могли тимчасово забути про свої турботи, але майбутні виклики чекали їх за дверима розкішного простору.

Також Маріама підтримала королеву Олену через вчорашні зірвані заручини Даніеля з Хадірою, адже це було жахливо. Вона запитала, як почувається Хадіра, і Олена відповіла:

— Тримається. Мої доньки підтримують її.

Маріама схвально кивнула і зазначила, що вони молодці. Потім вона запитала:

— Чому не виганяєте цю нахабну Самію? Вона зіпсувала заручини молодих. Її потрібно як слід покарати.

Олена на мить замовкла. Вона добре знала, що хотіла б сама вигнати Самію, але та встигла її шантажувати. Тоді вона сказала Маріамі:

— Нехай Самія трохи поживе, а потім ми придумаємо, як вигнати її з палацу.

Після цього обидві продовжили насолоджуватися процедурами. Вони відвідали соляну кімнату, потім аромотерапію, яка їх заспокоїла. А наприкінці вирушили до свого улюбленого спа-салону — хамаму.

Аль-Зубара

Був чарівний вечір. Принцеса Вікторія йшла стежкою, де цвіли квіти і світилися ліхтарі. Вона була одягнена в блакитну східну сукню, золоті сережки з блакитними каменями, а її зачіску прикрашали шпильки у східному стилі. Вікторія виглядала розкішно, як справжня принцеса Катара.

Неочікувано Вікторія побачила Дем’яна, який чекав її з повітряною кулею та букетом квітів. Він спеціально приїхав вранці, щоб усе підготувати. У його руках була лампа, яка символізувала джина, як у казках про Алладіна. Дем’ян подарував їй квіти, і Вікторія з радістю їх прийняла, а потім міцно його обійняла, наче вони не бачилися століттями.

— Ти неперевершена, Вікторіє, — сказав Дем’ян, ніжно торкаючись її волосся.

Він хотів подарувати їй чарівний східний вечір у стилі Алладіна. Замість килима-літака вони полетіли на повітряній кулі, яка нагадувала магію казки. Принцеса була у захваті від його задуму.

— Ти вгадав... Це як у моїх мріях, — захоплено промовила Вікторія, протягуючи йому руку.

Вперше довірившись йому, вона сіла у повітряну кулю. У польоті, під чарівну музику з фільму «Алладін» «Чарівний світ», навколо панувала магія. Вони пролетіли над пустелями, озерами та табунами коней, насолоджуючись кожною миттю. Коли повітряна куля зависла над морем, Вікторія почала співати разом із Дем’яном. Їхні голоси гармонійно злилися, створюючи неповторну атмосферу казки.

Наприкінці пісні вони ніжно прихилилися одне до одного, їхні погляди зустрілися, і час ніби зупинився.

 

Повітряна куля тихо пливла над морем, яке виблискувало під місячним світлом. Вікторія й Дем’ян милувалися одне одним, і ніщо у світі не могло зруйнувати цей чарівний момент.

Пролетівши над величними пустелями та озерами, вони вирішили зупинитися над селом Аль-Захара. Село жило своїм тихим життям, і ніхто не здогадувався, що серед його мешканців жив принц Руслан. Вікторія та Дем’ян дивилися вниз з повітряної кулі: біля вогню танцювали люди, звучала східна музика, а всюди панувала атмосфера радості та тепла.

Принцеса Вікторія, щасливо спостерігаючи за танцями, раптово відчула прохолоду. Дем’ян ніжно накрив її плечі своїм піджаком, поправив її темне волосся, яке розвивалося на вітрі, і поцілував її в ніс. Його турботливість змусила її посміхнутися.

 

— Вони такі щирі та душевні, — сказала Вікторія, захоплюючись народом, який зберігає свої східні традиції.

Дем’ян погодився:

— Це справді надихає. Їхня культура — величезне багатство.

Поки Вікторія говорила про свої захоплення, Дем’ян думав про те, чи варто йому залишитися в Катарі, щоб бути ближче до своєї коханої. Але він поки не озвучував своїх планів.

— Я хотів би познайомитися з твоєю королівською родиною, — почав Дем’ян.

Вікторія, трохи зітхнувши, відповіла:

— На жаль, доведеться перенести зустріч. Сьогодні ми їдемо до Канади — гостювати до моєї сестри Сафії. Але моя мама, королева Олена, запрошує тебе приїхати на день народження Крістіни. Це буде найкращий час для знайомства.

Дем’ян схопив її руку і з теплом сказав:

— Не хвилюйся. Я зачекаю і обов’язково приїду, моя східна троянда.

Після цих слів він провів її до палацу. На прощання вони довго й пристрасно цілувалися, не бажаючи розлучатися. Цей вечір став для них незабутньою подією, яка назавжди залишиться у їхніх серцях.

На затишній кухні, де аромат чаю розливався повітрям, двоє слуг — Джастін і Давид — вели щиру розмову. Чашки чаю стояли перед ними, а обидва здавалися заглибленими в свої думки.

Давид трохи затримав погляд на парі, який піднімався з чашки, і тихо зізнався:

— Я закоханий у принцесу Вікторію. Це вже триває давно, але... ми такі різні.

Джастін, злегка усміхнувшись сумно, відповів:

— А я в принцесу Емму. Але ми — бідні слуги, а вони — королівської крові. Як нам бути?

Давид, обурено вдихнувши, заговорив більш рішуче:

— Та знаєш, Дем’ян теж не з багатої родини. Але він зустрічається з Вікторією! Це просто нестерпно.

Він твердо поставив чашку на стіл і рішуче продовжив:

— Я більше не можу мовчати. Я повинен зізнатися їй у своїх почуттях.

Джастін, натхнений рішучістю друга, додав:

— І я теж розповім про свої почуття Еммі. Я зроблю це до її від’їзду.

Вони обмінялися поглядами, сповненими рішучості та надії. Ця розмова стала для них початком важливих змін у їхньому житті.

Вже була ніч. Принцеси та королева Олена вирушали в дорогу. На них чекала машина, щоб доставити до їхнього приватного літака для перельоту до Канади. Перед від'їздом емір Ібрагім підійшов до своєї дружини Олени з напутніми словами:

— Бережіть себе і передайте від мене привіт Сафії. Якби не нагальні справи, я б полетів із вами.

Ібрагім залишився, щоб вирішити важливі питання. Він планував відвідати прем’єр-міністра, аби вибачитися за поведінку свого сина Даніеля, який завдав болю дочці міністра — Хадірі. Ібрагім сподівався переконати Даніеля повернутися до неї та виправити ситуацію.

Після цього емір мав намір відвідати в’язницю, де знаходився його троюрідний брат Салмай. Він хотів, щоб Салмай поговорив із своєю дочкою Самією, щоб переконати її залишити палац, адже інакше для неї це могло закінчитися гірше.

Перед прощанням Ібрагім обіцяв Олені:

— Я все владнаю до вашого повернення.

Олена ніжно усміхнулася, відчувши його турботу.

Принцеси Катару, які збиралися їхати в гості до Сафії, крокували на підборах із багажем, і звук їхніх кроків лунав у дворі. Несподівано слуга Джастін підбіг до принцеси Емми. Вона зупинилася, глянувши на нього здивовано, та, повернувшись до сестер, сказала:

— Ви йдіть попереду, я наздожену вас.

Дивлячись Джастіну в очі, з теплотою вона запитала:

— Що ти хотів?

Джастін, трохи заїкаючись від хвилювання, тихо відповів:

— Бережи себе, Еммо. Гарної тобі дороги.

Емма посміхнулася йому:

— Дякую, Джастіне. Не помітиш, як я повернуся.

Проте Джастін зібрався з силами і додав:

— Еммо, я вже давно хотів тобі зізнатися... мм...

Емма, відчувши його хвилювання, заохотила:

— Що, Джастіне? Говори.

І тепер, зібравшись із мужністю, Джастін сказав:

— Ти давно мені подобаєшся, Еммо. Я знаю своє місце, але моє серце належить тобі, моя принцесо... Якби нам дозволили бути разом, не зважаючи на статуси...

Емма від несподіванки мовила лише:

— Джастіне...

Але Джастін продовжив:

— Я знаю, це несподівано. Але знай, що ти можеш на мене покластися, Еммо. Я ніколи тебе не зраджу. Якщо нам дозволять бути разом, це буде чудово.

Емма мовчала, дивлячись йому у вічі. Вона й подумати не могла, що Джастін зізнається їй. Хоча в глибині душі він їй теж подобався, вона розуміла, що через його низький статус це неможливо. Вона хотіла щось сказати, але її сестри вже покликали її.

— Ми поговоримо, коли я повернуся. Бережи себе, Джастіне, — відповіла вона, і поспішила до сестер.

Джастін з полегшенням зітхнув і пішов геть, не помічаючи, що за ними спостерігав злий принц Савва його господар. Йому не сподобалося, що слуга залицяється до його зведеної сестри, принцеси, яка була частиною вищого суспільства. Савва вирішив спочатку розпитати інших слуг про поведінку Джастіна, а потім замислив його покарати.

Усі сіли до машини, готові вирушити в захопливу подорож. Принцеси Катару Вікторія, Емма, Еліс, Жасмін, Крістіна, Сабіна, Віолетта та подруги їх: Хаадія та Хадіра були вдягнені витончено й елегантно. Їхні підбори стукотіли об асфальт, поки вони не розташувалися з багажем у просторому автомобілі. Разом із ними вирушив телоохоронець Давид, що супроводжував принцес. Він не міг приховати хвилювання, адже сподівався, що в дорозі йому випаде шанс зізнатися Вікторії у своїх почуттях. Що станеться далі — поки залишалося таємницею.

Автомобіль довіз їх до приватного літака. На борту все було облаштовано зі смаком і комфортом, зручності для справжніх королів. Принцеси розташувалися в шикарних кріслах, обговорюючи майбутню зустріч у Канаді. Вони вирішили не попереджати Сафію про приїзд — сюрприз для сестри мав зробити їхню появу ще більш особливою.

Давид, дивлячись крізь ілюмінатор літака, все ще обмірковував свої слова. Він не хотів упустити нагоди й вирішив, що саме ця подорож може стати важливим поворотним моментом у його житті. Літак злетів, несучи принцес до Канади — місця, де на них чекали незабутні емоції та несподівані зустрічі.

Принц Савва викликав слугу Джастіна до своєї кімнати. Обстановка була похмурою: важкі штори закривали вікна, а на столі мерехтіли лише канделябри. Савва сидів у масивному кріслі, його погляд був холодним і злобним, а пальці нервово стискали підлокітники.

Джастін боязко увійшов до кімнати, його голова була опущена, а кроки несміливі. Він відчував, що кожний рух Савви нагадує про небезпеку.

— Як ти посмів, слуга, закохатися в мою сестру? — різко почав принц, його голос лунав, як удар грому.

Савва підвівся, швидко зробив крок і різко штовхнув Джастіна на підлогу. Джастін похитнувся, але не наважився відповісти. Погляд принца був повним злоби.

— Якщо ти ще раз наблизишся до принцеси Емми, я тебе жорстоко покараю, — додав Савва, дивлячись на Джастіна з гордим презирством.

Потім Савва продовжив:

— І ще я чув про Давида. Це правда, що він хоче зізнатися принцесі Вікторії в коханні?

Джастін, відчуваючи страх, поглянув на принца й тихо відповів:

— Так, Ваше Величності.

Очі Савви блиснули гнівом, але він зробив паузу, обмірковуючи свої наступні слова. Він піднявся зі стільця, поправив свої манжети й заявив:

— Ти залишаєшся на службі тільки тому, що ти був вірним і преданим. Але якщо це повториться, я покараю тебе батогом.

Після цього Савва велично й холоднокровно залишив кімнату. Джастін залишився на підлозі, його обличчя було блідим, а руки трохи тремтіли. Зітхнувши, він зрозумів, що його шанс бути з принцесою Еммою під великою загрозою, а життя у палаці тепер стало ще більш складним і небезпечним.

Принц Савва увійшов до робочого кабінету еміра Ібрагіма, стримуючи злість. Ібрагім, який сидів за своїм масивним столом, підняв голову і зустрів погляд сина.

— Що сталося, Савва? — спокійно запитав емір, відкладаючи папери.

Савва твердо сказав:

— Батьку, нам необхідно серйозно поговорити. Слуга Джастін закоханий у принцесу Емму, а охоронець Давид закоханий у принцесу Вікторію. Це ганебно! Вони повинні знати своє місце.

Емір Ібрагім зібрався, його обличчя спохмурніло. Він суворо відповів:

— Їхні почуття неприйнятні. Принцеси — це символ нашої держави, і люди повинні бачити, що вони оточені гідними та рівними за статусом. Джастін і Давид не мають права навіть думати про щось подібне.

Савва, відчуваючи підтримку батька, ледь помітно усміхнувся, але емір не збирався закінчувати.

— Проте я також занепокоєний твоїми діями, Савва. Ти поводишся так, ніби можеш вирішувати долі інших...але я тебе розумію синку це має припинитися. Моя думка залишається чіткою: такі відносини між слугами чи охоронцями й принцесами не можуть бути дозволені. Я сам поговорю з Давидом після його повернення, щоб вирішити це питання.

Савва кивнув, задоволений відповіддю, але помітно, що його гордість лише зміцнилася. Він вийшов із кабінету, а емір залишився задумано сидіти за своїм столом, плануючи, як владнати ситуацію.

 

Канада, Оттаво

Наступного дня після роботи Сафія помітила у дворі нову круту машину. Мухаммед із захопленням розповідав про свій успіх, хвалячись автомобілем. Сафія щиро раділа за чоловіка, хоча й не ставила питань про те, звідки він взяв гроші. Мухаммед заробив їх незаконним шляхом, адже там, де він працював, платили недостатньо, і він знайшов нечесний спосіб отримати більше.

Мухаммед закохано дивився на Сафію, підходив до неї, цілував і запропонував покатати її містом, відзначаючи сім місяців з дня їхнього весілля. Він приховав від неї інформацію про розлучення зі своєю першою дружиною, але для Сафії було важливим мати авто і провести час із чоловіком. Вона сподівалася, що це допоможе їм налагодити стосунки. Адже раніше Мухаммед поводився жорстоко: маніпулював нею, критикував і навіть бив без причин. Якщо їжа була невдалою або підгоріла, він міг розкидати тарілки по кухні.

Сафія знайшла силу у молитві. Щоразу, коли їй ставало важко, вона брала коврик і читала намаз арабською мовою, просячи про спокій. Мухаммед, який раніше був невіруючим, почав молитися разом із нею, що стало для них обох шансом почати з чистого аркуша.

Цієї ночі вони їздили містом, насолоджуючись моментом. Сафія не вдягала хіджаб, але її одяг був бідним — коричневий светр і сірі штани. Вона виглядала непримітно, та Мухаммеду було байдуже. Вони поїхали до кафе, де Сафія здивувалася тому, як багато грошей тепер заробляє її чоловік, хоча не знала, що ці кошти були здобуті незаконним шляхом.

Вони замовили вечерю, пили алкогольні коктейлі й святкували сім місяців із дня їхнього весілля. Мухаммед випив багато алкоголю і завів розмову про те, що хоче дітей. Він говорив, що любить Сафію і хоче, щоб їхні діти росли в любові й мали прив’язаність до ісламу.

Сафія спокійно відповіла:

— Ще рано. Спочатку потрібно купити квартиру і знайти стабільну роботу, щоб діти могли жити в комфортних умовах. Ми повинні думати про їхнє благополуччя.

Мухаммед відмахнувся від її слів і заявив:

— Це неважливо. Діти повинні бути зараз. Ми любимо одне одного, і цього достатньо.

Сафія наполягала, що їм потрібно краще підготуватися до народження дітей. Вона пояснювала, що важливо забезпечити комфортне життя, щоб діти не страждали від голоду чи нестачі умов. Мухаммед нахмурився, думаючи, що Сафія дозволяє собі занадто багато, враховуючи її походження як доньки еміра Катару. Але він не хотів, щоб вона зруйнувала його стереотипи.

Нарешті, Сафія сказала:

— Якщо ми купимо квартиру, то можемо попросити допомоги від моєї сім’ї та твоєї, щоб зібрати гроші.

Ці слова розлютили Мухаммеда. Він ударив по столу і сказав:

— Ти просто не хочеш дітей. Тому й не вагітнієш. Ти не любиш мене.

Сафія вже була розчарована його поведінкою. Вечір закінчився тим, що Мухаммед відвіз її додому, а в її серці залишився біль від їхньої суперечки.

Сафія, вражена словами Мухаммеда, вийшла з машини. Її ноги майже підкошувалися від почутого. Мухаммед, не звертаючи уваги на її стан, продовжував:

— Якщо ти хочеш зникнути з цього світу, таблетки у ванній.

Його слова розбили її на тисячі уламків. Вона не могла повірити, що людина, яку вона колись кохала, могла таке сказати. Це вже не просто гнів — його слова свідчили про глибоку душевну хворобу. Колись він сам хотів вчинити щось жахливе через те, що її королівська сім’я заборонила їм бачитися. Тоді Сафія врятувала його, повіривши у щире кохання і можливість змін. Але тепер їй стало ясно, наскільки її сім’я була права. Вони лише хотіли захистити її.

Сафія стояла нерухомо, її думки змішувалися з емоціями: страх, розчарування і біль. Мухаммед тим часом збирався поїхати, щоб розважитися і зняти свою злість. Він навіть не озирався, щоб побачити наслідки своїх слів.

Сафія спробувала зібрати сили, щоб протистояти цьому. Якби емір Ібрагім дізнався про таку поведінку, його гнів був би безмежним. Батьківська любов і бажання захистити свою доньку змусили б його діяти рішуче, адже такі слова — це не прояв любові, а пряме свідчення токсичності та небезпечної поведінки.

Сафія залишилася одна в занедбаній квартирі, де постійно лунали голоси іноземців. Її серце стискалося від порожнечі та болю, який накопичився за останні місяці. Вона почала втрачати сенс життя, поки не вирішила зателефонувати Мухаммеду. Він усю ніч не з'являвся, і це лише додавало їй тривоги.

Коли Мухаммед відповів на дзвінок, включивши відеозв'язок, Сафія побачила, як він сміється і веселиться. Його очі блищали від кайфу, а поруч із ним сиділа інша дівчина, яку він цілував. Це виглядало так, ніби він навмисно хотів принизити Сафію, демонструючи, що вона — не важлива для нього. Він ніби натякав: "Ти не хочеш дітей — значить, ти мені не потрібна".

Сафія не витримала. Її психіка дала тріщину. Вона почала плакати, а потім у її голові закрутилися думки про те, щоб взяти таблетки у ванній і назавжди завершити цей біль. Здавалося, Мухаммед переміг, довівши її до межі.

Але раптом Сафія зупинилася. Перед її очима виникли спогади про сестру Вікторію, яка благала її залишитися: "Сестро, не йди, прошу. Ми завжди тобі раді."

Її серце знову зворушили слова сестри Еліс, яка заявила: "Це її дім! Сафіє, сестро, ти не підеш від нас."

Ці слова стали як промені світла в темряві. Сафія пригадала обличчя матері, яка так хотіла, щоб донька пішла від тирана Мухаммеда. Мати завжди попереджала її, що він — небезпечна людина. Але тоді Сафія не послухала її, як і батька.

Сафія знову розплакалася. Їй не вистачало рідних. Вона взяла телефон і написала в загальний чат у Telegram, де сестри обговорювали новини й ділилися думками. Вона попросила вибачення, особливо у матері, й написала, що потребує їхньої допомоги, що їй погано. Вона зізналася, що Мухаммед завдав їй сильного болю.

Після останнього повідомлення Сафія втратила свідомість і впала на підлогу в коридорі. Ніхто не міг прийти їй на допомогу. А Мухаммеду було байдуже, що з нею, адже для нього це була не любов, а жорстока маніпуляція.

 

Королева Олена разом із дочками-принцесами, їхніми подругами та телоохоронцем Давидом прибули до розкішного готелю, який був справжнім втіленням величі і краси. Цей готель належав самій королеві Олені, яка завжди мала особливу любов до Канади. Її прихильність до цієї країни не обмежувалася захопленням природою — вона активно підтримувала місцеві ініціативи, спонсоруючи їхній розвиток.

Окрім готелів, королева володіла чарівними дерев’яними будинками — один розташований у густому лісі неподалік Торонто, а інший у штаті Орегон, США. Ці місця були її улюбленими схованками, де вона відновлювала сили, насолоджуючись чистим повітрям і спокоєм природи.

Під час їхнього прибуття персонал готелю, попереджений заздалегідь, зустрів королеву та її супутників із особливим теплом і гостинністю. Адміністратори і персонал уважно чекали на них, тримаючи освіжаючі напої і з посмішками вітаючи королівську родину. Їхня величність була відзначена із повагою і стилем, як того вимагали традиції.

Їх провели до апартаментів вищого класу, що розташовувалися на найвищому поверсі готелю. Просторі номери з вишуканим декором, дорогими тканинами та панорамними вікнами створювали атмосферу справжньої королівської розкоші. Зручності були продумані до найдрібніших деталей, щоб забезпечити максимальний комфорт для гостей. Персонал також допоміг із багажем, демонструючи свою професійність і увагу до кожного побажання.

Королева Олена, оглянувши номер, була задоволена і в захваті. Вона знала, що цей готель — одна з її найкращих інвестицій, яка дозволяла їй насолоджуватися улюбленою країною й водночас зберігати зв’язок із природою. Канадська гостинність була для неї джерелом натхнення, як і краса місцевих краєвидів.

Поки принцеси радісно розбирали речі в апартаментах, Вікторія разом із Еммою сиділи на ліжку, гортаючи повідомлення у Telegram. Раптом їхні очі зупинилися на тривожному тексті від Сафії. Вона писала, що їй потрібна допомога, що Мухаммед зробив їй боляче. Її слова пронизували страхом і болем, а Вікторія, вже давно підозрюючи щось недобре, зрозуміла, що її побоювання справдилися.

Злякавшись, принцеси показали повідомлення сестрам — Еліс, Крістіні, Жасмін, Сабіні, Віолетті — та подругам Хаадії і Хадірі. Усі вони з жахом читали кожне слово, розуміючи, що Сафія страждає від морального насильства. Маніпуляції Мухаммеда стали очевидними для кожного з них.

Принцеси побігли до королеви Олени, яка спочатку зустріла їх із спокоєм, але, побачивши повідомлення доньки, її серце забилося швидше. Замість того, щоб тримати холодну королівську витримку, Олена тепер діяла як мати, переживаючи за свою дитину. Вона попросила Давида негайно викликати таксі, і той виконав її прохання, не вагаючись.

Усі дівчата, включаючи принцес і їхніх подруг, наполягали на тому, щоб поїхати разом, перевірити Сафію і переконатися, що з нею все в порядку. Їх переповнювали страхи, чи не сталося з Сафією щось жахливе, чи не завдав їй Мухаммед фізичної шкоди.

Королева Олена, розгнівана та занепокоєна, твердо вирішила:

— Я зроблю все, щоб забрати мою доньку подалі від цього монстра! А Мухаммед буде покараний за всіма законами Катару.

Не зважаючи на їхній статус, вони вибрали прості таксі, адже зараз їх хвилювала тільки Сафія. Це був прояв справжньої любові — турбота, яка перевершує титули та багатства.

Дівчата швидко сіли до автомобілів, готові вирушити на допомогу. У кожному серці кипіли емоції: страх за Сафію, гнів на Мухаммеда і рішучість урятувати сестру від її страждань.

Отримавши адрес, де жила Сафія разом із Мухаммедом, королева Олена разом із дочками та подругами поспішили вирушити на допомогу. Водій таксі, якого викликали, розуміючи терміновість ситуації, збільшив швидкість, аби встигнути доправити їх на місце. Олена, хоча її думки були зайняті лише станом доньки, встигла заплатити водієві щедрі чайові за його старання.

Коли вони піднялися до квартири, їх супроводжував Давид, який завжди тримав при собі рушницю на випадок, якщо знадобиться захистити королеву та її доньок. Його клятва емірові Ібрагіму залишалася непорушною. Сім’я була вражена, коли побачила стан будинку: запах старості, обдерті стіни, повний безлад — усе виглядало, як покинутий куточок забутого життя.

Вони швидко знайшли квартиру, де жила Сафія. Двері були замкнені, і Давиду довелося вибити їх, щоб потрапити всередину. Як тільки вони увійшли, усі почали кликати Сафію, боячись найгіршого. Їхні голоси луною відбивалися у мовчазному просторі. Нарешті, вони побачили її — без свідомості, вона лежала на холодній підлозі.

Сестри та подруги впали на коліна біля Сафії, намагаючись привести її до тями. Її ім’я знову і знову лунало, а руки дбайливо торкалися її обличчя. Королева Олена теж опустилася поруч, стримуючи сльози, які ось-ось могли прорватися. Вона благала:

— Сафіє, прокинься моя люба, прошу тебе!

Коли сльози нарешті здолали її стриманість, вона притиснула доньку до себе, не втрачаючи надії. Тим часом Вікторія й Еліс, переглядаючи телефон Сафії, побачили повідомлення від Мухаммеда. Це було відео, де він веселився під кайфом, обіймав і цілував чужих дівчат, принижуючи Сафію коментарями про те, що вона "не може мати дітей". У Вікторії та Еліс закипіла лють. Вікторія кинула телефон на підлогу зі словами: "Мерзотник! Ти не вартий її!"

Давид допоміг Олені та дочкам перенести Сафію на диван. Королева, яка колись працювала лікарем, швидко знайшла нашатирний спирт у домі. Вона знала, як привести доньку до тями. Усі дочки сиділи поруч, тримаючи Сафію за руки, сповнені надії, що вона отямиться. Олена піднесла нашатир до носа доньки, і, нарешті, Сафія повільно відкрила очі.

Її сім’я, радіючи, міцно обіймала її. Особливо Олена, яка притискала доньку до себе зі сльозами радості. Сафія була шокована несподіваною появою рідних, але водночас щиро раділа їхній підтримці в найважчий момент свого життя.

Олена твердо заявила:

— Ми забираємо тебе від цього чудовиська. Я зроблю все, щоб він відповів за свої вчинки!

Її слова лунали, як обіцянка. Сафія погодилася, адже зрозуміла, що не зможе більше терпіти таке ставлення. Вперше за довгий час вона відчула полегшення і надію, знаючи, що її родина поруч.

Сестри і подруги почали шукати в холодильнику щось, щоб приготувати їжу для Сафії, але, на жаль, він був порожнім. Це шокувало їх, адже Мухаммед навіть не потурбувався забезпечити хоча б найнеобхідніше для свого дому. Невдовзі стало зрозуміло, що Сафія втратила свідомість через те, що вже давно нічого не їла. Її сім’я була розлючена та шокована. Вони знали, що ніколи не залишать її наодинці з такими труднощами, бо вони — її найближчі люди і завжди її підтримають.

Сабіна і Емма швидко замовили піцу та суші, аби нагодувати Сафію. Коли їжу доставили, сестри й подруги зібралися навколо неї, турботливо годували її та намагалися відволікти від тяжких думок. Вони жартували, розповідали новини з Катару, хоча свідомо уникали згадок про ситуацію з Даніелем і Хадірою, щоб не додати ще більше болю Сафії.

Королева Олена, сповнена материнської турботи, вирішила сама приготувати чай для рідних. Хоча вона була королевою, її чоловік, емір Ібрагім, завжди захоплювався її кулінарними талантами і довіряв приготування лише їй, а не придворним кухарям.

Тим часом Давид залишався на сторожі біля дверей квартири. Він мав при собі зброю, готовий діяти, якщо Мухаммед повернеться. Це було пряме розпорядження королеви Олени, яка хотіла гарантувати безпеку своїй родині.

Коли все в домі перетворилося на затишну і теплу атмосферу, усі зібралися за спільним столом, пили гарячий чай і говорили. Вікторія вирішила піднести чашку чаю Давиду як знак вдячності за його постійну підтримку і сміливість. Подавши йому чай, вона тепло сказала:

— Дякую, що ти завжди поруч і захищаєш нас.

Давид, трохи розгублений, узяв чашку з її рук і з вдячністю випив чай. Проте він поки не наважився зізнатися їй у своїх почуттях. Вікторія повернулася до родини, а Давид залишився стежити за безпекою.

Тим часом Хаадія почала розповідати Сафії свою історію про навчання та життя з близнюками, намагаючись підняти настрій подрузі. Хадіра, хоч і зберігала мовчання через свою сумну історію заручин, все одно підтримувала Сафію теплими словами. Усі сестри теж обіймали її міцно, наповнюючи серце Сафії теплом і любов’ю.

Сафія відчула, як у ній пробуджується сила. Завдяки любові та підтримці близьких вона змогла відчути себе відродженою. Її серце наповнювалося вдячністю за те, що її рідні були поруч і дарували їй турботу, незважаючи на їхній королівський статус. Вони обіцяли захистити її від Мухаммеда.

Коли всі переконалися, що Сафії стало краще, вони почали збирати її речі, щоб нарешті забрати її з цього небезпечного місця.

 

Катар, Доха

Ти часом Фейза та Самія сиділи в одній із кімнат палацу, закриті від сторонніх очей. Самія нервово перебирала тканину свого вбрання, її обличчя палало від обурення. Вона злісно прошепотіла:

— Як вона посміла! Ця принцеса Вікторія, ця східна троянда як її називають… вона змусила мене почуватися приниженою перед усіма. Я їй цього не пробачу! Яка жорстока, як і її мати…

Самія, сповнена внутрішнього гніву, намагалась триматися впевнено, але її поранена рука давала про себе знати. Удар, отриманий під час останньої суперечки, залишив слід не лише на її тілі, але й у душі. Вона несвідомо притискала руку до себе, намагаючись приховати біль. Фейза, помітивши її стан, тихо сказала:

— Тобі треба бути сильнішою. Ми не можемо дозволити, щоб слабкість стала нашим ворогом.

Самія спробувала не зважати на слова подруги, але біль не відступав. Її думки крутилися навколо того, як дати відсіч Вікторії і всім, хто стоїть на її шляху. Поранена рука ставала для неї символом того, що вона повинна боротися, навіть коли біль здається нестерпним.

Фейза спокійно слухала, дозволяючи Самії вилити свій гнів. Потім, обміркувавши слова, вона тихо відповіла:

— Ти повинна бути терплячою, Саміє. Помста — це справа часу. Вона повинна бути витриманою і стратегічною. Якщо ти зараз зробиш щось необдумане, це тільки погіршить ситуацію.

Самія зупинилася, важко зітхнула, але все ще відчувала образу, яку завдала їй Вікторія. Фейза продовжила, тонко посміхаючись:

— Зараз у тебе є Даніель. Це вже твоя головна перевага. У вас є любов, і ніхто не може цьому завадити. А те, що ти змусила королеву Олену дозволити тобі залишитися у палаці — це вже перемога.

Самія трохи розправила плечі, почувши ці слова. Фейза завжди вміла підіймати її бойовий дух.

— Але пам’ятай, — додала Фейза серйозно, — королева Олена точно не залишить це без уваги. Вона знайде спосіб, щоб позбутися тебе. Ти повинна бути уважною і готовою до атаки.

Самія замислилася. Її погляд став холоднішим, а думки — зосередженими. Вона кивнула:

— Ти права. Я повинна тримати себе в руках. Але рано чи пізно Вікторія отримає те, що заслужила.

Фейза встала, поправляючи свій наряд:

— Мені потрібно від’їхати на кілька днів. Сподіваюся, ти впораєшся сама. Пам’ятай про все, що я тобі сказала.

Самія дивилася, як Фейза йде, і думала про майбутнє. Вона почувалася сповненою рішучості та злості, але тепер її гнів був завуальований хитрістю. Вона знала, що королева і принцеса Вікторія будуть її ворогами, але була впевнена: вона залишиться в палаці та змусить усіх поважати її.

Емір Ібрагім вирушив до резиденції прем'єр-міністра Махмуда бін Абдулрахмана бін Джассіма Аль Таля, щоб особисто обговорити ситуацію, яка загрожувала їхнім стосункам. Резиденція була розташована у мальовничій місцевості з доглянутими садами, які підкреслювали велич і статус її власника. Коли Ібрагім увійшов у просторий кабінет прем'єр-міністра, Махмуд зустрів його стриманим кивком, сигналізуючи про готовність до серйозної розмови.

— Пане прем'єр-міністре, — почав Ібрагім із нотками щирості в голосі, — Я приїхав сюди, щоб особисто вибачитися за розірване заручини між моїм сином Даніелем і вашою дочкою. Це була прикра помилка, яка не повинна була статися.

Махмуд уважно подивився на еміра, його погляд був холодним, але контрольованим. Він відповів:

— Ваше Величність, ця ситуація — не просто особисте непорозуміння. Це ганьба для моєї родини, особливо для моєї доньки Хадіри. Даніель вчинив неприйнятно, і це кидає тінь на вашу репутацію як правителя.

Ібрагім визнав правоту його слів, зберігаючи витримку:

— Ви маєте повне право бути обуреним. Але прошу вас дати мені можливість виправити цю ситуацію. Я поговорю з Даніелем і зроблю все можливе, щоб відновити ваш статус і довіру.

Махмуд насупився, задумавшись, але його голос залишався жорстким:

— Я даю вам шанс, але знайте, це остання можливість. Якщо ситуація не буде виправлена, ви втратите мою підтримку. Більше того, я змушений буду виступити проти вас як правителя, якщо честь моєї родини не буде захищена.

Емір Ібрагім зберігав незворушний вираз обличчя, але всередині відчував вагу відповідальності, що лягла на його плечі. Він відповів твердо, зі стриманою рішучістю:

— Ви можете покластися на мене, пане прем'єр-міністре. Я впевнений, що зможу все владнати. Даніель понесе відповідальність за свої дії, і честь вашої родини буде відновлена.

Після цих слів прем'єр-міністр кивнув, даючи зрозуміти, що чекає результатів. Ібрагім, попрощавшись, залишив резиденцію з думками, як виконати дану обіцянку і залагодити конфлікт, який міг зруйнувати політичну стабільність у державі.

Потім емір Ібрагім приїхав до в'язниці, де його троюрідний брат принц Салмай відбував довічне ув'язнення за зраду. Десять років потому принц Салмай організував активний переворот у королівстві, намагаючись усунути з трону Ібрагіма та знищити всю його родину, через його жорстокість та маніпуляції, потім емір Ібрагім наказав щоб принц Салмай  опинився за ґратами. Його дружину Джамілю та доньку Самію вигнали з палацу, забравши всі їхні кошти та майно, і залишили їх ні з чим.

Коли Ібрагім увійшов до камери, Салмай сидів на лавці, задумливо розглядаючи стіни. Його обличчя залишалося байдужим, але в очах можна було помітити хитрий блиск. Емір почав розмову:

— Салмаю, твоя дочка Самія в нашому палаці. Вона проникла туди за допомогою колишньої королеви Фейзи, колишньої королеви, і спокусила мого сина Даніеля. Цього не можна ігнорувати.

Салмай підняв очі, і на його обличчі з'явилася ледь помітна усмішка. Проте він зробив вигляд, що здивований, і відповів:

— Справді? Що ж, я давно не бачив свою доньку і не знаю, що вона замислила.

Ібрагім не звернув уваги на його удавану байдужість і продовжив, зберігаючи суворий тон:

— Я прийшов сказати тобі, щоб ти поговорив із нею. Вона повинна залишити палац, забути про помсту й відпустити мого сина. У Даніеля має відбутися помолвка з Хадірою. Якщо вона продовжить свою гру, їй буде лише гірше.

Салмай кивнув, наче задумався, і відповів:

— Я зрозумів тебе, брате. Мені треба обдумати це.

Ібрагім дивився на нього пильно, відчуваючи нещирість. Після короткої паузи він додав:

— Не думай, що я пробачив тобі спробу перевороту й загрози моїй родині. Твоя дочка така ж, як ти. Але ця історія повинна закінчитися.

Салмай зберіг мовчання, і Ібрагім, не отримавши чіткої відповіді, розвернувся і пішов. Як тільки емір зник з очей, Салмай посміхнувся і подумав, що не збирається виконувати прохання Ібрагіма. Він вирішив, що не говоритиме з Самією. В глибині душі він пишався діями доньки й покладався на Фейзу, впевнений, що вона захистить Самію і допоможе завершити місію помсти.

У спальні Даніеля панувала тиха, романтична атмосфера. Свічки, що відчувається аромат пахощі, горіли м'яким світлом, підкреслюючи тепло їхньої близькості. Самія сиділа поруч, її обличчя мало стурбований вигляд. Вона розповіла Даніелю про те, як її зустріла принцеса Вікторія у торговому центрі, підкресливши, як неприємно та жорстко до неї поставилася його сестра.

Даніель нахмурився, помітивши рану на її руці. Він обережно взяв її руку, поцілував і твердо сказав:

— Я обіцяю, що Вікторія буде змушена змиритися з моїм вибором. Вона більше не поводитиметься так із тобою.

Самія зітхнула з полегшенням. Її очі стали теплішими від його слів. Даніель ніжно сказав:

— З часом моя родина прийме тебе та буде поважати. Я зроблю все можливе, щоб ти була щаслива.

Він затримався на кілька секунд, а потім додав:

— І я знайду спосіб, щоб твій батько був звільнений і зміг виїхати разом із твоєю мамою Джамілею. Ніхто їх більше не шукатиме.

Для Даніеля було неважливо, що принц Салмай зробив у минулому. Він був готовий залишити минуле позаду, зосередившись на спільному майбутньому із Самією. Він мріяв про сім'ю, про дітей і пообіцяв оберігати її від усього. Його слова звучали переконливо, незважаючи на те, що він усвідомлював складнощі, які можуть виникнути з боку його сестер, особливо принцеси Вікторії, і навіть Хадіри, яка, можливо, намагатиметься повернути його. Але це його не турбувало.

Самія, відчувши його тепло, потягнулася ближче, і вони продовжили говорити про плани на щасливе майбутнє. Даніель, не стримуючи своїх емоцій, він почав розстібати її східне плаття, ніжно почав цілувати Самію, її руки, шию і губи, демонструючи свою любов і пристрасне почуття до неї.

 

Канада, Оттаво

У той час усі сестри Сафії, її мати Олена та охоронець Давид допомагали зібрати речі із квартири, аби швидше покинути це місце. Вони переносили в орендовану машину речі, які Сафія найбільше цінувала: її картини, фотографії, улюблені м'які іграшки. Ці предмети були її джерелом теплих спогадів та доказом її душевної невинності.

Сафія завжди була улюбленицею королівської родини. Її сестри та мати готові були піти на все, щоб допомогти їй і захистити її, навіть якщо це означає суворе покарання Мухаммеда за завданий біль. Їхня любов і турбота про Сафію проявлялися в кожному жесті.

Коли речі завантажували в машину, вони вирішили не наймати людей, як зазвичай робили у Катарі. Цього разу вони вирішили справлятися самостійно — їм так було швидше, легше і навіть веселіше. Розділивши обов'язки, вони намагалися зробити все, щоб покинути квартиру якнайшвидше і почати новий етап життя для Сафії.

Якраз до них підійшов виснажений п’яний Мухаммед, без машини. Схоже, він або продав автомобіль за гроші, або заклав його, щоб отримати наркотики й розважитися на вечірці. Він навіть не пам’ятав, що сказав Сафії вчора. Мухаммед побачив, як королівська родина Сафії виносить речі та вантажить їх у машину. Він був шокований, не міг повірити, що Сафію забирають після його жахливих слів минулого вечора.

Мухаммед наблизився до Сафії, яка саме клала в машину улюблений плед, подарований її сестрами. Він почав благати її залишитися, казав, що не хоче втрачати її, але був п’яний. Сафія навіть не глянула на нього і зайшла до машини, завершивши роботу. Мухаммед весь час повторював, що не хотів нічого поганого, просив вибачення, навіть звертався до сестер Сафії, які допомагали вантажити речі, але ніхто його не слухав і всі ігнорували.

Він благав не забирати Сафію, аж поки принцеса Вікторія, ледве стримуючи лють, поклала речі в машину і потім кинулася на нього. Вона почала бити його руками й ногами, кричачи:

— Ти хворий на голову виродок! Через тебе ми ледь не втратили нашу улюблену сестру Сафію. Ти морально зруйнував її! Я тебе ненавиджу! Вона більше ніколи до тебе не повернеться, ми подбаємо про неї!

Мухаммед різко схопив її за руки, але принцеса Вікторія не боялася його сили. Це тільки додало їй відваги, щоб позбутися його. Сестри та подружки дивилися на цю сцену з переляком. Мухаммед, дивлячись Вікторії в очі, сказав твердо:

— Не говори так зі мною! Сафія — моя, я вирішую, чи поїде вона чи ні. Я був дурнем, але поверни її!

Вікторія, крізь стиснуті зуби, відповіла:

— Ніколи до тебе не повернеться! Ти для неї небезпечний!

Мухаммед, розлютившись, штовхнув Вікторію і збирався її вдарити, але Давид втрутився. Він наніс Мухаммеду кілька сильних ударів, захищаючи принцесу Вікторію. Давид був готовий будь-якою ціною оберігати її, навіть якщо ще не зізнався їй у своїх почуттях.

Сестри та подруги тримали Вікторію під захистом, навіть Сафія стояла поруч, обіймаючи її за плечі. Давид вступив у бій із Мухаммедом, і той, побитий, лежав на землі. Горда королева Олена нарешті зупинила Давида, сказавши:

— Досить.

Олена підійшла до Мухаммеда, який лежав на землі, жалюгідний і побитий. Її холодний вираз обличчя був гідним справжньої королеви Катару. Вона сказала:

— Не смій більше чіпати мою дочку Сафію. Вона виросла в люблячій родині, і ми захистимо її від тебе, нікчемний виродку. Якщо ти ще раз спробуєш її торкнутися, можеш попрощатися зі своїм життям. Емір Ібрагім тебе точно не пощадить.

Після цих слів королева Олена попросила доньок, подруг і Давида сісти в машину. Вони поїхали, нарешті провчивши Мухаммеда, який залишився побитим і приниженим.

Після довгої дороги вони нарешті прибули до розкішного готелю. Сафію оточили турботою та любов’ю її сестри, мати Олена і близькі подруги. У спокійній атмосфері вони приготували їй чашку гарячого шоколаду, знаючи, що це її улюблений напій. Усі сіли поруч і почали розмову про спільний шопінг. Адже вони помітили, що одяг Сафії був дуже скромним і застарілим, і вирішили виправити це. Їм хотілося порадувати її новими речами й відновити її впевненість у собі.

В цей час Вікторія і Давид знаходилися на балконі. Вікторія ніжно обробляла рану на його руці, яка залишилася після бійки з Мухаммедом. Вона була щиро вдячна Давиду за його захист, її голос тремтів від емоцій:

— Дякую тобі. Я навіть не знаю, як тобі віддячити за те, що ти так заступився за мене і за нашу сім’ю.

Давид, дивлячись на неї з любов’ю, відчув, що настав час сказати те, що давно тримав у собі. Коли Вікторія закінчила з обробкою, він узяв її за руку й тихо сказав:

— Я також дякую тобі за турботу. Але є дещо, що я маю тобі зізнатися. Я давно тебе кохаю, Вікторіє.

Вікторія завмерла, здивована його словами. Вона не знала, як реагувати, і, зібравши себе докупи, уникала його погляду, намагаючись перевести все у спокійне русло. Вона відповіла, злегка відвівши руку:

— Давиде... Я дуже поважаю тебе, але... ти мій друг і охоронець. А ще — ти підпорядковуєшся моєму батькові, еміру. Я не можу цього допустити.

Вона спробувала встати, бажаючи втекти від розмови, але Давид зупинив її, обережно, але наполегливо притиснувши її до стіни. Його очі дивилися у її милі, красиві очі, які його заворожували. У його погляді було все: любов, пристрасть і рішучість. Він прошепотів:

— Вікторіє, поглянь на мене. Це більше не можна ігнорувати. Я готовий захищати тебе завжди, не тільки як телоохоронець.

Вона мовчала, не знаючи, що відповісти. В її душі вирували суперечливі емоції. Давид терпляче чекав на її відповідь, не відводячи від неї погляду.

Принцеса Вікторія стояла, ошелешена наполегливістю Давида. Їй стало ніяково, адже він почав говорити про свої почуття, зізнавшись, що вже давно закоханий у неї.

Давид, дивлячись їй в очі, сказав:

— Вікторіє, я давно кохаю тебе. Я хочу створити з тобою сім’ю. Я готовий забезпечити тебе, якщо твій батько, емір, дозволить нам бути разом. Я дуже його поважаю, і знаю, що зможу зробити тебе щасливою.

Вікторія не відводила погляду, але її серце було сповнене суперечливих емоцій. Нарешті, вона владно відповіла:

— Давиде, я тобі дуже вдячна, але я кохаю іншого. Дем’ян — той, кому я довіряю. Він уже зізнався мені у своїх почуттях, і я впевнена, що він зробить мене щасливою.

Давид нервово стиснув кулаки. Його голос затремтів:

— Але Дем’яна навіть немає поруч, щоб підтримати тебе у складні моменти.

Вікторія твердо відповіла:

— Дем’ян приїде на день народження Крістіни, щоб познайомитися з моєю родиною. Він хоче оголосити мене своєю нареченою. У нас усе серйозно.

Давид зрозумів, що її серце належить іншому. Здалеку її подруга Хаадія покликала Вікторію. Давид із сумом відповів:

— Я зрозумів тебе, Вікторіє...

Вікторія розвернулася і пішла до Хаадії, не сказавши більше нічого, щоб не давати йому марних надій. Давид залишився на балконі, розчарований її відповіддю. Він ударив кулаками об стіну, намагаючись впоратися із люттю і болем. Його любов до Вікторії, яка змінювала його, зробила його м'якшим, ніжним, згоріла в попелі. Його надії були зруйновані.

Тим часом Сафія була оточена любов’ю своїх сестер і подруг, які вирушили на шопінг. Вони прагнули купити нові речі для Сафії, щоб допомогти їй почати нове життя без Мухаммеда.